Постанова

від 14.06.2017 по справі 41/110

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 41/110

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Станіка С.Р.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача (апелянта): Іващенко О.В. - за довіреністю № 91/2016/10/17-23 від 17.10.2016р.

від відповідача: Бойков О.С. - за довіреністю № б/н від 01.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р.

у справі №41/110 (Суддя Спичак О.М. )

За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта"

про стягнення 187581,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. позов задоволено частково.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга з урахуванням поданих 19.04.2017р. доповнень, мотивована тим, що судом першої інстанції було невірно застосовані норми матеріального права та дано неправильну юридичну оцінку обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 15.03.2017р.

Розпорядженням від 13.03.2017р. у зв'язку з участю судді Сухового В.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у ХІV позачерговому з'їзді суддів України, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Власова Ю.Л., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні 15.03.2017р. оголошено перерву до 26.04.2017р.

24.04.2017р. до відділу документального забезпечення та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. по справі № 41/110 без змін.

Розпорядженням від 25.04.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Власова Ю.Л., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 14.06.2017р.

15.05.2017р. до відділу документального забезпечення та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення..

Присутній в судовому засіданні 14.06.2017р. представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав викладених у ній та просив рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача з урахуванням поданого 14.03.2017р. відзиву та письмових пояснень, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

14.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка в подальшому змінила найменування на публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - енергопостачальна організація, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Аеліта" (надалі по тексту - споживач, відповідач) 01.05.2003р. було укладено договір № 720204 на постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі по тексту - договір).

Відповідно до 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1.1. договору предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Даний договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Туполєва, 5.

Умовами п. 2.2.1 договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.2. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р. При цьому, п. 8.4. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією (надалі по тексту - правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, які згідно п. 3 можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 2.2.3. договору при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) енергопостачальна організація має повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження КМДА про їх зміну.

Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 додатку № 4 до договору відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

3.1. в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії за поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

3.2. абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, даний господарський спір виник в зв'язку з тим, що на думку позивача відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.05.2005р. до 01.05.2008р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 116499,60 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 15193,66 грн., інфляційні витрати в сумі 48507,67 грн. та 3% річних в сумі 7380,59 грн.

Присутній в судовому засіданні заперечував частково проти позову, визнаючи борг в розмірі 21735,454 грн., в іншій частині суми основного боргу просив відмовити, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість нарахування позивачем заборгованості за період з грудня 2006р. по квітень 2008р. за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА, які не реєструвались в органах юстиції та скасовані рішенням суду. На думк відповідача, розрахунки за теплову енергію повинні здійснювати відповідно до тарифів встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002р. Згідно наявного в матеріалах справи контррозрахунку суми основного боргу, з урахуванням здійснених оплат, заборгованість становить 21735,45 грн. Крім того, відповідач зазначав, що позивачем невірно здійснювалося зарахування коштів направлених на погашення заборгованості за спірний період.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно положень ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, при нарахуванні заборгованості за спожиту згідно з договором №720204 теплову енергію, позивачем в період з грудня 2006р. по травень 2008р. застосовувався тариф, затверджений розпорядженням КМДА №643 від 30.05.2007р., який не реєструвався в органах юстиції.

При цьому, позивач наполягав на правомірності та обґрунтованості застосування тарифів, затвердженими розпорядженнями КМДА, які не були зареєстровані.

Колегією суддів відзначається, що відповідач заперечував проти застосування тарифів визначених розпорядженнями КМДА, що не пройшли державної реєстрації, посилаючись на висновки Верховного Суду України, які були викладені в постанові від 28.11.2011р., постанову Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-а-118/11 провадження 2-а/761/4/2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015р. у справі №761/8760/14-а.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у наданні теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

При цьому, вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал ) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тариф повинен враховувати повну собівартість теплової енергії з забезпеченням рівня рентабельності не нижче граничного або порядок компенсації теплопостачальній організації її витрат у разі встановлення тарифів нижче собівартості теплової енергії та граничного рівня рентабельності (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання").

Закріплене у нормах Закону України "Про теплопостачання" право теплопостачальної організації на отримання оплати поставленої ним теплової енергії за тарифами (ціною), які б враховували затрати на її виробництво та граничний рівень рентабельності, вимагає з'ясування як питання щодо набрання чинності нормативних актів про затвердження тих чи інших тарифів, так і перевірки відповідність тарифів, на застосуванні яких наполягає позивач, вимогам ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".

Постановою Верховного Суду України від 28.11.2011р., яка приймалась за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, було підтверджено обов'язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема КМДА, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Крім того, 28.11.2011 року Верховний Суд України, розглянув заяву публічного акціонерного товариства "Київенерго" про перегляд судових рішень Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив скасувати ухвалу касаційного суду від 29.03.2011р. в справі №К-18726/09.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про їх необґрунтованість та у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Київенерго" відмовив.

Верховним Судом України було встановлено, що у відповідності до п. 1, п. 2 Указу Президента України від 03.10.1992р. №493/92 державу реєстрацію нормативно-правових актів КМДА здійснює Київське міське управління юстиції.

Крім того, Верховним Судом України було зазначено, що у відповідності до рішення Конституційного суду України від 25.12.2003р. №21-рп/2003 КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014р, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015р. у справі №761/8760/14-а, визнано не чинними з моменту прийняття розпорядження КМДА №640, №641, №642, №643 від 30.05.2007р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для нарахування позивачем вартості теплової енергії за період грудня 2006 року по квітень 2008 року, згідно тарифу встановленого розпорядженням КМДА № 643 від 30.05.2007р.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002р., які згідно п. 3 можуть змінюватись в період дії договору, а відтак, на думку колегії суддів, вартість наданих послуг за період грудня 2006 року по квітень 2008 року має бути перерахована згідно тарифу встановленого в п. 1 додатку № 3 до договору, а саме - розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002р.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії з урахуванням вищевикладеного та здійснених проплат (з урахуванням вірного порядку зарахування коштів), приходить до висновку, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з травня 2005року по квітень 2008 року станом на момент вирішення спору становить 21735,45 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 21735,45 грн основного боргу за договором № 720204 від 01.05.2003р. та такими, що в установленому законом порядку відповідачем не спростовані, належними і допустимими доказами виконання відповідачем своїх зобов'язань останній не надав, а відтак, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення основного богу є таким, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено строків виконання грошових зобов'язань за договором № 720204 від 01.05.2003р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 7380,59 грн та інфляційні втрати в розмірі 48507,67 грн.

Колегією суддів відзначається, що у застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду України "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014 Верховного суду України "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням застосування до визначення вартості теплової енергії вірного тарифу, відповідно до умов договору та Порядку розрахунків за теплову енергію, вартості спожитої теплової енергії, здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, а саме у розмірі 5560,11 грн та 33025,30 грн. відповідно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 3.5 додатка № 4 до договору нарахував та просить стягнути з відповідача 15193,66 грн пені, яка була розрахована в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Враховуючи вищевикладене, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Умовами п. 3.5 додатку № 4 договору № 720204 від 01.05.2003р. встановлено, що за несвоєчасну оплату товару по договору продавець має право вимагати сплати покупцем пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення сплати.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та встановленими обмеженнями щодо її нарахування подвійної обліковою ставкою НБУ, на думку колегії суддів, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 9142,72 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2016 року у даній справі є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі № 41/110 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі №41/110 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 41/110 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.Р. Станік

Ю.Л. Власов