Постанова

від 22.12.2016 по справі 813/3390/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року № 813/3390/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Телиця О.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2016 року №0000601402 та №0000591402.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами. Позивач зазначає, що правочини з контрагентом ТОВ ВП ЗВЗ носили реальних характер, до перевірки податковому органу було надано усі документи бухгалтерського обліку: договори купівлі-продажу, договори послуг перевезення вантажів, договорів про надання послуг по розвантаженню та навантаженню ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі ТМЦ, посвідчення якості та сертифікати відповідності на ТМЦ, товарно-транспортні накладні та ж/д накладні на перевезення ТМЦ. Позивач вважає, що ТзОВ «Енергопромхолдинг» на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому заперечення на адміністративний позов та додаткових поясненнях по адміністративній справі. Вважає, оскільки ТзОВ Глобал Сістемз та ТзОВ Каверон Індастріс не є виробниками гірничо-шахтного обладнання, у них відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, тому реалізація даного обладнання на ТзОВ ВП ЗВЗ має ознаки безтоварності, і проведені взаєморозрахунки в подальшому не можуть бути спрямовані на настання реальних наслідків та метою їх проведення є протиправне завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі ТзОВ Енергопромхолдинг . Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ «Енергопромхолдинг» , за результатами якої складено Акт від 21.06.2016 року № 117/13-06-14-02/39799212 «Про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Енергопромхолдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТзОВ ВП ЗВЗ , ТзОВ Глобал Сістемз , ТзОВ Каверон Індастріс та іншими ризикованими СГД за період з 01.01.2015 по 14.03.2016 та їх оподаткування (далі - Акт перевірки).

Як свідчать висновки Акта перевірки перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.135.1 ст. 135, п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 510 281 грн. за 2015 рік;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 647 003 грн., в тому числі у жовтні 2015 року на суму 14 209 грн., в листопаді 2015 року на суму 287 661 грн., в грудні 2015 року на суму 265 109 грн., в лютому 2016 року на суму 80 024 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 06.07.2016 року:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 808 753,75 грн., у тому числі за основним платежем 647003,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 161750,75 грн.;

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 510 281,00 грн.

Позивач із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями не погоджується.

Судом встановлено,що в періоді, який перевірявся, ТзОВ «Енергопромхолдинг» мало фінансово-господарські відносини з ТзОВ ВП ЗВЗ на підставі договорів купівлі -продажу ві 20.07.2015 року № 20/07/15; від 01.10.2015 року № 01/10/15; від 02.01.2016 року № 02/01/16.

Як зазначає позивач та відображено в Акті перевірки для підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин відносини з ТОВ ВП ЗВЗ до перевірки податковому органу було надано усі документи бухгалтерського обліку, зокрема: договори купівлі-продажу, договори послуг перевезеня вантажів, договорів про надання послуг по розвантаженню та навантаженню ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання- передачі ТМЦ, посвідчення якості та сертифікати відповідності на ТМЦ, товарно-транспортні накладні та ж/д накладні на перевезення ТМЦ.

Під сумнів реальності проведення господарських операцій податковим органом було поставлено виконання договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ ВП ЗВЗ 01.10.2015 року №01/10/15, предметом договору були шахтно-гірниче обладнання.

З огляду на зміст вказаного договору позивача з контрагентом, суд дійшов висновку, що він містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав до суду наступні документи: договір оренди складського приміщення № 10/15-1 від 01.10.2015 року, видаткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності.

В Акті перевірки (стор. 36) зазначено, що надані до перевірки документи не містять ознак, які б дозволили класифікувати дані операції, як такі, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, так як немає можливості встановити реальність цих операцій, а саме: отримання ТМЦ ТзОВ ВП ЗВЗ від ТзОВ Глобал Сістемз та (код ЄДРПОУ 34814775), ТзОВ Каверон індастріс (код ЄДРПОУ 39727897) та в подальшому їх продаж на ТзОВ «Енергопромхолдинг» , що не дає можливість встановити факту використання даних ТМЦ в своїй господарській діяльності.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, а цей клас КВЕД (46.71) включає: оптову торгівлю паливом, мастильними матеріалами, оливами: деревним вугіллям, кам'яним вугіллям, коксом, паливною деревиною, нафталіном; сирою нафтою, дизельним паливом, бензином, пальним, пічним паливом, гасом; скрапленим нафтовим газом, бутаном і пропаном; мастильними матеріалами, очищеними нафтопродуктами.

Тобто, суд встановив, що укладені договори позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентом є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що за виконані роботи, поставлений товар та надані послуги позивач зі своїми контрагентом провів розрахунки, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999, № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи суд встановив, що ТзОВ «Енергопромхолдинг» по взаємовідносинам з контрагентом ТзОВ ВП ЗВЗ до перевірки надало наступні документи: договори купівлі-продажу, договори послуг перевезеня вантажів, договори про надання послуг по розвантаженню та навантаженню ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання- передачі ТМЦ, посвідчення якості та сертифікати відповідності на ТМЦ, товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що контрагентом позивача ТзОВ ВП ЗВЗ в період, що перевірявся, виконувалися роботи, поставлялися товари та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи, поставлений товар та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Більше того, судом взято до уваги, що позаплановою виїзною перевіркою Червоноградською ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області на виконання ухвали слідчого судді Жовківського районного суду від 30.03.2016 р. було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВП ЗВЗ . Одним із питань перевірки було встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів при проведенні фінансово-господарських операцій ТОВ ВП ЗВЗ із ТОВ «Енергопромхолдинг» (код за ЄДРПОУ 39799212), ТзОВ Глобал Сістемз ( код ЄДРПОУ 34814775), ТзОВ Каверон індастріс (код ЄДРПОУ 39727897) за період діяльності 2014, 2015 роки.

За результатами даної перевірки складено Акт від 02.08.2016 року № 703/1400/3779656. Як зазначено в Акті перевірки проведено перевіркою по господарських взаємовідносинах ТОВ ВП ЗВЗ із вищевказаними контрагентами згідно наданих первинних документів бухгалтерського обліку встановлено, що Товариством відображено бухгалтерські проведення в повному обсязі та враховано до оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Проведеною перевіркою даного питання порушень не встановлено.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) .

Відповідно до п.138.1 ст.138 14 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 14 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п.п.2.1.,2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів, робіт, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України .

Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Щодо висновків податкового органу про відсутність усіх товаро-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту.

В свою чергу, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

З огляду на все викладене, суд дійшов висновку, що позивач не порушував податкове законодавство.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 року №0000601402 та №0000591402.

Відповідно до частини 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 06.07.2016 №0000601402 та №0000591402.

Стягнути з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг» судовий збір в розмірі 19 785 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 52 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський