Ухвала

від 10.07.2017 по справі 813/3390/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/3496/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Затолочний І.І.

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Паберівський М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 813/3390/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

07.10.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг звернулося в суд з адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 06.07.2016р. №0000601402 та №0000591402.

В обгрунтування вимог адміністративного позову Товариство покликалося на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами. Позивач зазначав, що правочини з контрагентом ТОВ ВП ЗВЗ носили реальних характер, а під час перевірки податковому органу було надано усі документи бухгалтерського обліку: договори купівлі-продажу, договори послуг перевезення вантажів, договоріи про надання послуг по розвантаженню та навантаженню ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі ТМЦ, посвідчення якості та сертифікати відповідності на ТМЦ, товарно-транспортні накладні та ж/д накладні на перевезення ТМЦ. Позивач вважав, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 06.07.2016р. №0000601402 та №0000591402.; стягнуто з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг судовий збір в розмірі 19785 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 52 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, покликається фактично на доводи, викладені у запереченні до адміністративного позову, які зводяться до наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Сістемз та Товариство з обмеженою відповідальністю Каверон Індастріс не є виробниками гірничо-шахтного обладнання, у них відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, тому реалізація даного обладнання на Товариство з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ має ознаки безтоварності, і проведені взаєморозрахунки в подальшому не можуть бути спрямовані на настання реальних наслідків, та метою їх проведення є протиправне завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг .

Відтак, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та ознайомившись із доводами апеляційної скарги, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, враховуючи викладені нижче доводи та міркування.

Як з'ясовано колегією суддів апеляційного адміністративного суду, Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг , за результатами якої складено Акт від 21.06.2016р. №117/13-06-14-02/39799212 Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ , Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Сістемз , Товариством з обмеженою відповідальністю Каверон Індастріс та іншими ризикованими СГД за період з 01.01.2015р. по 14.03.2016р. та їх оподаткування .

Зі змісту Акту судом встановлено, що податковим органом було виявлено порушення вимог: п.135.1 ст. 135, п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 510 281 грн. за 2015 рік;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 647 003 грн., в тому числі у жовтні 2015 року на суму 14 209 грн., в листопаді 2015 року на суму 287 661 грн., в грудні 2015 року на суму 265 109 грн., в лютому 2016 року на суму 80 024 грн.

На підставі згаданого акту відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 06.07.2016р.:

- № 0000601402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 808 753,75 грн., у тому числі за основним платежем 647003,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 161750,75 грн.;

- № 0000591402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 510 281,00 грн.

Позивач не погоджувався з прийнятими суб'єктом владних повноважень рішеннями, відтак звернувся в суд з позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач діяв всупереч нормам Податкового кодексу України, відтак безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016р. №0000601402 та №0000591402.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком, враховуючи наступні обставини справи та міркування щодо них.

Як встановлено колегією суддів апеляційного адміністративного суду за період з 01.01.2015р. по 14.03.2016р. (період, що перевірявся) Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг брало участь у фінансово-господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ на підставі договорів купівлі-продажу від 20.07.2015р. № 20/07/15; від 01.10.2015р. № 01/10/15; від 02.01.2016р. № 02/01/16.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що позивач, для підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ , під час перевірки податковому органу надав документи бухгалтерського обліку, зокрема: договори купівлі-продажу, договори послуг перевезення вантажів, договори про надання послуг по розвантаженню та навантаженню ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі ТМЦ, посвідчення якості та сертифікати відповідності на ТМЦ, товарно-транспортні накладні та ж/д накладні на перевезення ТМЦ.

Разом з тим у податкового органу виникли сумніви щодо реальності проведення господарських операцій за договором купівлі-продажу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ від 01.10.2015р. №01/10/15, предметом якого було шахтно-гірниче обладнання.

Так, податковим органом в акті перевірки зазначив, що надані до перевірки документи не містять ознак, які б дозволили класифікувати дані операції, як такі, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, так як немає можливості встановити реальність цих операцій, а саме: отримання ТМЦ Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ ВП ЗВЗ від Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Сістемз та (код ЄДРПОУ 34814775), Товариства з обмеженою відповідальністю Каверон індастріс (код ЄДРПОУ 39727897) та в подальшому їх продаж на Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг , що не дає можливість встановити факту використання даних ТМЦ позивачем в своїй господарській діяльності.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг здійснює свою економічну діяльність за класом КВЕД 46.71, що передбачає оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Водночас цей клас включає: оптову торгівлю паливом, мастильними матеріалами, оливами;деревним вугіллям, кам'яним вугіллям, коксом, паливною деревиною, нафталіном, сирою нафтою, дизельним паливом, бензином, пальним, пічним паливом, гасом; скрапленим нафтовим газом, бутаном і пропаном; мастильними матеріалами, очищеними нафтопродуктами.

Реальність господарських операцій має підтверджується первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг стосовно фінансово-господарських відносин з контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ до перевірки надало наступні документи: договори купівлі-продажу, договори послуг перевезення вантажів, договори про надання послуг по розвантаженню та навантаженню ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання- передачі ТМЦ, посвідчення якості та сертифікати відповідності на ТМЦ, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що контрагентом позивача ТзОВ ВП ЗВЗ в період, що перевірявся, виконувалися роботи, поставлялися товари та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи, поставлений товар та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

На момент здійснення вказаних господарських операцій контрагенти позивача були платниками податків.

Як встановлено колегією суддів апеляційного адміністративного суду позаплановою виїзною перевіркою Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на виконання ухвали слідчого судді Жовківського районного суду від 30.03.2016р., було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ . Метою перевірки було встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів при проведенні фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ із Товариством з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг (код за ЄДРПОУ 39799212), Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Сістемз ( код ЄДРПОУ 34814775), Товариством з обмеженою відповідальністю Каверон індастріс (код ЄДРПОУ 39727897) за період діяльності 2014, 2015 роки.

Так, за результатами цієї перевірки складено Акт від 02.08.2016р. № 703/1400/3779656. Згідно змісту цього акту перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ВП ЗВЗ відображено бухгалтерські проведення в повному обсязі та враховано до оподаткування податок на прибуток та податок на додану вартість. Проведеною перевіркою даного питання порушень не встановлено.

Згідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) .

Відповідно до п.138.1 ст.138 14 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 14 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Наведені вище норми Податкового кодексу України дають можливість зробити висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

Відповідно до п.п.2.1.,2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів, робіт, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

Щодо покликань відповідача в апеляційній скарзі на відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами, то такі спростовуються наявними матеріалами справи. Водночас, колегія суддів зазначає, що покликання апелянта грунтуються, фактично на тих же доводах, що й письмові заперечення до адміністративного позову, якому було надано оцінку судом першої інстанції та як встановлено колегією суддів відмовлено з об'єктивних підстав, а саме спростуванням доказами наданими позивачем та іншими матеріалами справи.

Крім того, щодо висновків податкового органу про відсутність усіх товаро-транспортних накладних, слід зазначити наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту.

В свою чергу, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Колегія суддів також зазначає, що укладені договори позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача, а за виконані роботи, поставлений товар та надані послуги позивач зі своїми контрагентом провів розрахунки, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Також, колегія суддів звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентом є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Варто також зазначити, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, варто звернути увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007р. про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України .

Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої ним постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 813/3390/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя О. І. Довга судді В. С. Затолочний З. М. Матковська