Рішення

від 22.12.2016 по справі 904/4573/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2016 Справа № 904/4573/16 За позовом Приватного підприємства "ВАН-ПУР"

до Приватного підприємства "СПРАВЕДЛИВІСТЬ 2015"

про визнання права власності

Головуючий колегії - суддя: Юзіков С.Г.

Члени колегії - судді: Загинайко Т.В., Петрова В.І.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - дов. № б/н від 04.01.16р., ОСОБА_2 - директор, наказ №1 від 13.10.03р.

Відповідача - ОСОБА_3, дов. № б/н від 07.04.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати право власності на автостоянку, об'єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, а також витребувати з незаконного володіння Відповідача зазначене нерухоме майно.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що він є власником автостоянки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідач зазначає, що Позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити набуття права власності Позивача відповідно до вимог законодавства. Також Відповідач наполягає, що документ - технічний паспорт, на який посилається Позивач у підтвердження свого права власності, не є правовстановлюючим, а лише технічним документом, який може видаватися будь-кому. Позивач стверджує, що нібито підприємство набуло право власності на автостоянку відповідно до договору купівлі-продажу від 15.11.03р. у ТОВ "КРІОЛІТ". Однак, зазначений договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, окрім того право власності на об'єкт нерухомості не зареєстровано у встановленому порядку ані в старому реєстрі нерухомого майна, який діяв до 01.01.03р., ані в новому реєстрі. Отже, Позивач не набув права власності на автомобільну стоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, оскільки таке право власності не було зареєстровано та не підтверджується жодним доказом. Крім того, ТОВ "КРІОЛІТ" також не отримало право власності на зазначену автомобільну стоянку, оскільки було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 16.05.05р. Тобто ані на момент видання рішень про введення в експлуатацію автостоянки (29.08.1998), ані на момент підписання договору купівлі-продажу із Позивачем (15.11.2003) ТОВ "КРІОЛІТ" взагалі не існувало. Після отримання акту про введення об'єкту в експлуатацію ТОВ КРІОЛІТ також не зареєструвала у законодавчо встановленому порядку своє право власності на автостоянку, що вже є самостійною підставою для визнання договору купівлі-продажу між ТОВ "Кріоліт" та ПП "ВАН-ПУР" нікчемним. Отже, Позивачем не надано жодних доказів, які могли б підтвердити набуття права власності Позивача відповідно до вимог законодавства, що діяли на той час. Натомість, Відповідач є добросовісним набувачем автостоянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе 60 К, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 60 К на підставі договорів купівлі-продажу №1299 та 1295 від 20.04.2016. Дніпропетровським апеляційним господарським судом, на який Посилається Позивач, як на підставу відсутності права власності у Відповідача, у справі №904/7389/15 судовий спір стосувався саме користування землею відповідно до договору №198АП від 04.08.15р., оскільки КП "Міськавтопарк" було порушено законодавчо встановлену процедуру. Але зазначеним рішенням не встановлено протиправність отримання Відповідачем права власності на автостоянку, яка є нерухомим майном, що знаходиться на земельній ділянці.

У додаткових поясненнях Позивач зазначає, що рішенням суду у справі №904/7389/15 встановлено, що ПП " ВАН-ПУР" є власником автостоянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К. Право власності на автостоянку у Позивача виникло на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.03р. №15/11, укладеного з ТОВ "КРІОЛІТ", відповідно до норм ЦК УРСР 1963р., який діяв на той час. ТОВ "КРІОЛІТ" після введення в експлуатацію у 1998р. та ПП "ВАН-ПУР" після її придбання у 2003р., реєстрацію права власності на автостоянку не здійснювали, оскільки за законодавством, що діяло до 01.01.2004 року, виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації прав. Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 13.06.12р. у справі №6-54цс12, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення". Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у листі від 16.05.13р. №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування": виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 01.07.04р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Таким чином, оскільки ТОВ "КРІОЛІТ " набуло право власності на новозбудовану автостоянку у 1998р., а ПП "ВАН-ПУР" у 2003р. на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ "КРІОЛІТ", тобто до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", то виникнення права власності на автостоянку не залежало від державної реєстрації прав, а було набуто відповідно до законодавства, що діяло на той час. ТОВ "КРІОЛІТ" зареєстроване та набуло цивільної правоздатності та дієздатності 16.05.1995р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію №21943438. Відповідач є недобросовісним набувачем, що підтверджується тим, що від імені Відповідача договори купівлі-продажу 1 / 2 частини автостоянки від 20.04.16р. з ОСОБА_4 посвідчених приватним нотаріусом, зареєстрованих в реєстрі за №1295 та №1299 підписані ОСОБА_5, яка також була представником Відповідача у справі №904/7389/16, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у якій прийнято 14.04.16р., тобто під час укладання згаданих договорів представникам Відповідача було відомо про наявність прав власності на автостоянку саме у Позивача, про те, що ОСОБА_4 не набував права власності на автостоянку та не мав права її відчужувати.

У судовому засіданні 11.08.16р., у зв'язку зі складністю справи та з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд призначив колегіальний розгляд справи.

Автоматизованою системою ДСС визначено членів колегії - суддів: Мартинюк С.В., Панна С.П.

22.08.16р. від Позивача надійшла заява про відвід судді Мартинюка С.В. Ухвалою суду від 15.09.16р. в задоволенні заяви про відвід судді Мартинюка С.В. від розгляду справи №904/4573/16 - відмовлено.

У судовому засіданні 15.09.16р. суддею Мартинюком С.В., з метою збереження впевненості учасників судового процесу в неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з посиланням на п.2.5 Бангалорських правил поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та ОСОБА_6 ООН 27.07.2006р. №2006/23, заявлено про самовідвід.

Ухвалою суду від 15.09.16р. заяву судді Мартинюка С.В. про самовідвід у справі №904/4573/16 задоволено.

Автоматизованою системою ДСС визначено новий склад членів колегії - Судді: Загинайко Т.В., Панна С.П.

Ухвалою від 16.09.16р. справу прийнято до провадження в колегіальному складі: головуючий суддя Юзіков С.Г., судді Загинайко Т.В., Панна С.П., розгляд справи призначено на 12.10.16р.

У зв'язку із екстреною евакуацією працівників суду 12.10.16р. в період з 11:30 год. по 14:00год. була відсутня можливість проведення судових засідань, у призначених на цей час справах. Цього ж дня, о 14:20, знову надійшла інформація про мінування будівлі суду, у зв'язку з чим, роботу Господарського суду Дніпропетровської області вимушено призупинено до кінця робочого дня, що підтверджується актом № 2 від 12.10.16р. Судове засідання у даній справі 12.10.16р. не поводилося.

У зв'язку з хворобою члена колегії - судді Панни С.П.., 31.10.16р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу.

Автоматизованою системою ДСС визначено членів колегії - суддів: Загинайко Т.В., Петрова В.І.

Ухвалою від 01.11.16р. справу прийнято до провадження в колегіальному складі: головуючий колегії суддя - Юзіков С.Г., судді: Загинайко Т.В., Петрова В.І., розгляд справи призначено на 29.11.16р.

У додаткових поясненнях Відповідач зазначив, що Позивач після укладання договору купівлі-продажу від 15.11.03р. зобов'язаний був звернутися до органів БТІ для державної реєстрації права власності. Позивач приховав факт того, що 21.11.11р. звертався із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до КП ДМБТІ Дніпропетровської області з вимогою зареєструвати таке право на підставі поданих ним документів, зокрема договору купівлі-продажу від 15.11.03р. №15/11. 16.01.12р. БТІ відмовлено в реєстрації права власності на майно з наступних підстав: договір купівлі-продажу від 15.11.03р. укладений в простій письмовій формі, що не був нотаріально посвідчений та не був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, не є укладеним; державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт, проте заявником в порушення зазначеного положення матеріали технічної інвентаризації подані не були. Згідно з п.3.5.6 Тимчасового положення БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; заявником не надано оригінал правовстановлюючого документу (договору купівлі-продажу від 15.11.03р.) та документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, як того вимагає п.2.2. Тимчасового положення; в порушення п.7.1.1.Тимчасового положення до КП ДМБТІ не звертався власник об'єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації для отримання витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, яке необхідно для відчуження зазначеного майна. Рішення органу БТІ Позивачем не оскаржено. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.16р. першим власником автостоянки, стало ПП "ОПО" на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. у справі №200/7824/15-ц. Зазначене право власності було припинено 04.03.16р. та визнано за новим власником ОСОБА_4 на підставі свідоцтва №417 від 04.03.16р. ОСОБА_4 20.04.16р. продав зазначену автостоянку ПП "Справедливість - 2015" на підставі договору купівлі-продажу, отже Відповідач є добросовісним набувачем. Запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 07.07.15р. №10314727 про право власності ПП "ОПО" скасовано не було, а було припинено на підставі нового запису про право власності, а саме від 04.03.16р. №13635943. Отже, підстави для визнання подальших реєстраційних дій відсутні, оскільки державним реєстратором нові реєстраційні записи вчинені відповідно до вимог та процедури передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Підстави для скасування записів про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ПП "Справедливість 2015" відсутні, таким чином вимоги Позивача про припинення права власності за Відповідачем є неправомірними та такими, що прямо порушують законні права та інтереси Відповідача.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях оголошувалися перерви до 15.08.16р. та 22.12.16р.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

встановив:

28.05.1998р. Виконкомом Дніпропетровської міської ради з ТОВ "КРІОЛІТ" укладено договір № 335 на право тимчасового користування землею, за яким Виконком передав ТОВ "КРІОЛІТ" в тимчасове користування земельну ділянку на ж/и Тополя -1 для проектування та будівництва автостоянки.

Рішенням Виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998р. № 1536 затверджено Акт Державної технічної комісії від 10.07.1998р. № 678 про прийнята в експлуатацію автостоянки на ж/м Тополя-1, збудованої ТОВ Кріоліт".

15.11.03 р. ТОВ "КРІОЛІТ" (Продавець) з ПП "ВАН-ПУР" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу №15/11, за яким Продавець передав, а Покупець прийняв у власність автостоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя -1 (в районі будинку 60), яка розташована в межах земельної ділянки площею 0.1712 га, кадастровий № 1210100000:02:186:0083 (акт прийому-передачі від 15.11.03р.).

За зверненням Позивача, Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15.03.2005р. № 205р. Автостоянці по Запорізькому шосе присвоєно адресу - вул. Запорізьке шосе, 60К.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.05р. № 279/29, 08.09.2005р. Дніпропетровською міською радою з ПП "ВАН-ПУР" укладено договір оренди землі, за яким Позивачеві в оренду строком на п'ять років передано земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, 60-К з кадастровим № 1210100000:02:186:0083.

У довідці про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданій ПП "Ван-Пур" Управлінням Держкомзему у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області від 24.01.09р. №243, зазначено, що земельна ділянка з кадастровим №1210100000:02:186:0083 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, є Автостоянкою.

04.09.14р. на замовлення ПП "ВАН-ПУР" виготовлено Технічний паспорт на автостоянку по Запорізькому шосе, 60 К.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. у справі № 200/7824/15-ц позов ПП "ОПО" до ОСОБА_7 про розірвання договору та визнання права власності задоволено, розірвано інвестиційний договір від 01.11.14р. за №011114, укладений ПП "ОПО" з ОСОБА_7, за ПП "ОПО" визнано право власності на ряд об'єктів нерухомого майна, в тому числі на "Автостоянку, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул. Запорізьке шосе, 60 к, яка складається з Літ А-1 - будівля вартової площею 8,8 м 2 .; Літ - а сходи площею 4 м 2 .; літ №1 огорожа площею 322,1 м 2 .; Літ І - замощення площею 2237,2 м 2 ."

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.16р. у справі № 200/7824/15-ц провадження № 22-ц/774/1105/16 заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПП "ОПО" скасоване.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.16р. у справі №904/8989/15 ПП "ОПО" ліквідовано. В наведеній ухвалі суду від 19.04.16р. зазначено, що під час ліквідаційної процедури ПП "ОПО", у відповідності до ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виявлено та реалізовано за 2 325 460, 36 грн. майно банкрута - цілісно - майновий комплекс, що складається з автомобільної стоянки, що вбачається з протоколу про проведення аукціону від 01.03.16р. та Акта № 1 від 01.03.16р. про передання права власності на куплене майно. Зазначені кошти ліквідатором використано під час ліквідаційної процедури наступним чином: 116 273,02 грн. - оплата Правобережній товарній біржі за договором про організацію та проведення аукціону; 2 209 187,34 грн. - виплата заборгованості ПАТ "СМЕРШ-62".

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.07.16р. № 62876256 ПП "ОПО" стало власником Автостоянки по Запорізькому шосе, 60к на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. у справі №200/7824/15-ц. 08.07.15р. ПП "ОПО" уклало з ПП "СМЕРШ-62" договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 283, об'єктом іпотеки за яким є Автостоянка. Зобов'язанням, виконання за яким забезпечено укладанням договору іпотеки - є повернення ПП "ОПО" грошей на користь ПП "СМЕРШ-62" в строк до 08.07.16р. за договором позики грошей від 08.07.15р. Право власності ПП "ОПО" на Автостоянку припинено 04.03.16р. та право власності на зазначений об'єкт визнано за новим власником - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва №417 від 04.03.16р. В подальшому, право власності на Автостоянку зареєстроване за приватним підприємством "СПРАВЕДЛИВІСТЬ 2015", на підставі: договору купівлі-продажу 1 / 2 частини автостоянки від 20.04.16р. з ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за № 1295, номер запису про право власності 14257676; договору купівлі-продажу 1 / 2 частини автостоянки від 20.04.16р. з ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за № 1299, номер запису про право власності 14257738.

Відповідачем до матеріалів справи додано копії наведених вище договорів купівлі-продажу 1 / 2 частини автостоянки від 20.04.16р. укладених з ОСОБА_4 та інформаційних довідок.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/7389/15, позивачем у якій виступало ПП "ВАН-ПУР", а Третьою особою - ПП "СПРАВЕДЛИВІСТЬ 2015". У ході вирішення спору в зазначеній справі, досліджувалося питання придбання ПП "ВАН-ПУР" спірної Автостоянки. Рішення у справі № 904/7389/15 прийняте судом 14.04.16р., тобто до укладення Відповідачем у даній справі договорів купівлі продажу спірного майна.

Не реєстрацію права власності на Автостоянку після її придбання, Позивач пояснює тим, що за законодавством, яке діяло під час укладання договору купівлі-продажу від 15.11.03р. № 15/11 , виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації прав.

За даними Позивач, у зв'язку з закінченням терміну договору оренди землі, зараз в Дніпропетровській міській раді на розгляді знаходиться документація про поновлення договору оренди з ПП "ВАН-ПУР".

Також Позивач пояснив, що на даний час його працівники доступу до спірної Автостоянки не мають, оскільки з 09.12.15р. її споруди зайняті працівниками Відповідача.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним та припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 238 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 128 ЦК УРСР (1963р.), чинною на час укладання ТОВ "КРІОЛІТ" з ПП "ВАН-ПУР" договору купівлі-продажу №15/11 автостоянки, визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Пунктом 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд приймає з позицією Позивача і не погоджується з Відповідачем.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІОЛІТ" зареєстроване 16.05.95р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію № 21943238 (копія якого додана до матеріалів справи), тобто на момент будівництва та відчуження Автостоянки мало статус юридичної особи.

Рішенням Виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998р. № 1536 затверджено Акт Державної технічної комісії від 10.07.1998р. № 678 про прийнята в експлуатацію автостоянки на ж/м Тополя-1, збудованої ТОВ Кріоліт".

Позивач право власності на спірне майно набув за договором купівлі продажу від 15.11.03р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України (2003р.)

Чинним, на час укладання ТОВ "КРІОЛІТ" з ПП "ВАН-ПУР" договору купівлі-продажу №15/11 автостоянки, ЦК УРСР (1963р.) визнавалося достатньою підставою для набуття права власності - укладання договору у простій письмовій формі (для юридичних осіб) та передачі речей (майна). Передача майна між продавцем і покупцем відбулася 15.11.03р. за відповідним актом приймання передачі.

Також, чинне на момент укладення наведеного договору, законодавство не пов'язувало виникнення права власності на нерухоме майно з реєстрацією такого майна, обов'язковість якої передбачалося Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно, з моменту передачі майна (Автостоянки) від ТОВ "КРІОЛІТ", ПП "ВАН-ПУР" стало власником цього майна.

ТОВ "КРІОЛІТ", а в подальшому ПП "ВАН-ПУР" орендували земельну ділянку під Автостоянкою (останній договір оренди землі з міською радою Позивачем укладено 08.09.2005р. строком на 5 років).

04.08.14р. на замовлення Позивача ТОВ "БТІ ОСОБА_8" виготовило технічний паспорт на автостоянку по Запорізькому шосе, №60 К у м. Дніпропетровську.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. у справі № 200/7824/15-ц розірвано інвестиційний договір від 01.11.14р. за №011114, укладений ПП "ОПО" з ОСОБА_7, за ПП "ОПО" визнано право власності на ряд об'єктів нерухомого майна, у тому числі на "Автостоянку, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул. Запорізьке шосе, 60 к, яка складається з Літ А-1 - будівля вартової площею 8,8 м 2 .; Літ - а сходи площею 4 м 2 .; літ №1 огорожа площею 322,1 м 2 .; Літ І - замощення площею 2237,2 м 2 ." За вказаним інвестиційним договором відповідач (ОСОБА_7А.) прийняв зобов'язання збудувати комплекси…

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.16р. у справі № 200/7824/15-ц провадження № 22-ц/774/1105/16, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПП "ОПО" скасоване.

Наведені обставини свідчать, що на час укладення інвестиційного договору від 01.11.14р., автостоянка по Запорізькому шосе, №60 К у м. Дніпропетровську вже існувала. Відповідно, її не будували за інвестиційним договором, принаймні, документів на підтвердження будівництва автостоянки ПП "ОПО" чи ОСОБА_7 Відповідачем суду не надано.

Щодо набуття Відповідачем права власності на спірне майно, то з наведених вище даних вбачається, що ПП "ОПО" власником майна стало на підставі рішення суду, скасованого судом апеляційної інстанції. Тобто майно придбавалося у особи, яка не мала права його відчужувати (передавати в іпотеку). При цьому, з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.16р. у справі №904/8989/15 слідує, що під час ліквідаційної процедури ПП "ОПО", автостоянку реалізовано за 2 325 460, 36 грн. За договорами купівлі-продажу від 20.04.16р. Відповідач кожну з ? стоянки придбав у ОСОБА_4 за 15 073,00 грн. Тобто, усю стоянку через 20 днів від придбання за 2 325 460, 36 грн. ОСОБА_4 продав Відповідачеві за 30 146,00 грн. Крім того, будучи Третьою особою у справі №904/7389/16, рішення у якій прийнято Господарським судом Дніпропетровської області 14.04.16р., Відповідач, на момент укладення договору з ОСОБА_4 - 20.04.16р., був обізнаний про належність Автостоянки ПП "ВАН-ПУР". Відповідно, Відповідач є недобросовісним набувачем.

На думку суду, скасування Апеляційним судом Дніпропетровської області заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.15р. у справі №200/7824/15-ц, в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПП "ОПО", обставини придбання Автостоянки ОСОБА_4 та Відповідачем, свідчать, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння Позивача поза його волею.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведеного положення особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права)…

У даному випадку, Відповідач вважає себе власником спірного майна і не визнає право власності Позивача на це майно, при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов'язальних відносинах.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №56/68).

Вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.15р. у справі №908/2508/15-г).

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постановах Верховного Суду України від 16.04.2014 у справі №6-146цс13 та від 30.09.2014 у справі №43/440-6/231, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування норми ч.1 ст.388 ЦК України, зазначено, що за змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно належить Позивачеві, що підтверджується наведеними вище документами та вибуло з його володіння поза його волею, а тому не могло бути предметом договорів купівлі-продажу, які укладались у подальшому, суд погоджується з Позивача про наявності правових підстав для визнання за Позивачем права власності на спірне майно. У зв'язку з тим, що рішення суду виконуються після набрання ними законної сили, суд, виходячи з необхідності захисту порушеного права Позивача, вважає за допустиме поєднання в одній позовній заяві вимог про визнання права власності й витребування майна з чужого володіння.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності Приватного підприємства "ВАН-ПУР", (49000, м. Дніпро, тупик Одоєвського, 2-й, будинок 7, код ЄДРПОУ 32694174) на автостоянку, об'єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 60К, яка в цілому складається з: будівлі вартової літ А-1, загальною площею 8,8 м 2 ., сходи літ а, загальною площею 4 м 2 ., споруди, мощення № 1-2,1-ІІ.

Витребувати із незаконного володіння Приватного підприємства "СПРАВЕДЛИВІСТЬ 2015", ( 49000, АДРЕСА_1, код за ЄДРПОУ 40098188) на користь Приватного підприємства "ВАН-ПУР" (49000, м. Дніпро, тупик Одоєвського, 2-й, будинок 7, код ЄДРПОУ 32694174) автостоянку, об'єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 674626012101.

Стягнути з Приватного підприємства "СПРАВЕДЛИВІСТЬ 2015" (49000, АДРЕСА_2, код за ЄДРПОУ 40098188) на користь приватного підприємства "ВАН-ПУР" (49000, м. Дніпро, тупик Одоєвського, 2-й, будинок 7, код ЄДРПОУ 32694174) 2 756,00 грн. - судового збору та 689,00 грн. - судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий колегії - суддя С.Г.Юзіков

Суддя Т.В.Загинайко

Суддя В.І.Петрова

Повний текст рішення виготовлено