Рішення

від 28.11.2016 по справі 369/4636/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4636/16-ц

Провадження № 2/369/2397/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Дуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі державного підприємства Науково-дослідний, виробний агрокомбінат Пуща-Водиця , Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1, треті особи Міністерство аграрної політики та продовольства України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року прокурор Київської області Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі державного підприємства Науково-дослідний, виробний агрокомбінат Пуща-Водиця , Головного управління Держгеокадастру звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2014 року визнано недійними та скасовано рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП Науково-виробничий,дослідний агрокомбінат Пуща-Водиця , про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця , про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та ін. для ведення особистого селянського господарства; визнано недійсними державні акти;витребувано із незаконного володіння на користь ДП Науково-дослідний,виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця 7 земельних ділянок. Проте стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049 площею 8,1853 га, яку рішенням апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року постановлено витребувати у ОСОБА_2, на даний час належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування №5276, виданого 20 листопада 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу. Враховуючи, що земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею власника, то наявні всі підстави,передбачені ст. 388 ЦК України , для витребування у ОСОБА_3 та передачі у розпорядження держави в особі ДП Науково-дослідний,виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця .

Тому просив суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі ДП Науково-дослідний,виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049 площею 8,1853 га,розташовану в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради; стягнути з відповідача на користь прокуратури судові витрати.

При розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що під час розгляду даної справи було встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4. Згодом останній здійснив відчудження спірної земельної ділянки, попередньо поділивши її на 17 земельних ділянок, на користь ОСОБА_1. Тому просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550) у постійне користування державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (код ЄДРПОУ 00849296) земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:001:5077, 3222486200:03:001:5078, 3222486200:03:001:5079, 3222486200:03:001:5080, 3222486200:03:001:5081, 3222486200:03:001:5082, 3222486200:03:001:5083, 3222486200:03:001:5084, 3222486200:03:001:5085; 3222486200:03:001:5086, 3222486200:03:001:5087, 3222486200:03:001:5088, 3222486200:03:001:5089, 3222486200:03:001:5090, 3222486200:03:001:5098, 3222486200:03:001:5092, 3222486200:03:001:5093, розташовані в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київська області; стягнути з відповідача на користь прокуратури судові витрати.

У судовому засідання прокурор позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник ДП Науково-виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

У судове засідання представники Міністерства аграрної політики та продовольства України, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язанні повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв'язку з чим суд з урахуванням заяви позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та третіх осіб та відповідно до положень ст. 169 ч. 4, ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При розгляді справи встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 у справі № 22-Ц-780/6753/2014 частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця до Софіївсько-Борщагівської сільської ради, 77 громадян про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця земельних ділянок загальною площею 35.726 га. ринковою вартістю 71 452 000,00 грн.

Вказаним рішенням визнано недійсними та скасовано:

- рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за №2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця ;

- рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за №4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДГЇ Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця ;

- рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за №№51-76, 80-82, 86-100-102, 104-108, 110-123 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та іншим 64-м громадянам України для ведення особистого селянського господарства;

- рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10.09.2010 за №№ 11-33, 37-39, 40-58, 60-73, 80-85 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та іншим 64-м громадянам України для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними державні акти серії ЯЛ:

- № 374293 на право власності на земельну ділянку площею 0,4708 га з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0028, виданий ОСОБА_7;

- № 374288 на право власності на земельну ділянку площею 0,3928 га з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0023, виданий ОСОБА_8;

- № 374289 на право власності на земельну ділянку площею 0,3928 га з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0024, виданий ОСОБА_9

Витребувано з незаконного володіння відповідачів на користь ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця 7 земельних ділянок загальною площею 30,7154 га, розташованих у с. Софіївська-Борщагівка, а саме площею:

8,7 га з кадастровим номером №3222486200:03:009:0056, яка знаходиться у власності ОСОБА_10:

- 9,5838 га з кадастровим номером №3222486200:03:001:0051, яка

знаходиться у власності ОСОБА_2;

- 2,9899 га з кадастровим номером №3222486200:03:006:0118, яка

знаходиться у власності ОСОБА_2;

- 8,1853 га з кадастровим номером №3222486200:03:001:0049, яка

знаходиться у власності ОСОБА_2;

- 0,4708 га з кадастровим номером №3222486200:03:009:0028, яка

знаходиться у власності ОСОБА_7;

- 0,3928 га з кадастровим номером №3222486200:03:009:0023, яка

знаходиться у власності ОСОБА_8;

- 0,3928 га з кадастровим номером №3222486200:03:009:0024, яка

знаходиться у власності ОСОБА_9

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9 та касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 залишено без змін.

У подальшому, постановою Верховного суду України від 24.06.2015 у задоволенні заяв ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 рудня 2014 року відмовлено.

У відповідності ч.3 ст.61 ЦПК України Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Заслуговує на увагу той факт, що згідно з ч. 3 даної статті преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідним рішенням встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Важливим у цій статті є те, що преюдиційними також є рішення господарських та адміністративних судів. Пленум ВС України у п. 7 постанови N 14 від 18.12.2009 р. роз'яснив, що під судовим рішенням у ч. 3 ст. 61 ЦПК України слід розуміти будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного (рішення, в тому числі і заочне, ухвала, судовий наказ), господарського та адміністративного судочинства.

Так, рішенням апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року встановлено, що юридичний статус землекористувача ДП Науково- дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця - державне підприємство, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 виданий ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця 11.11.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що у свою чергу свідчить про належність наданої ділянки до земель державної власності, оскільки згідно з п. а ст. 17 Земельного кодексу України право розпорядження землями державної власності належить виключно до повноважень місцевих державних адміністрацій. Вказаний державний акт не визнаний недійсним і не скасований.

Згідно з положеннями ч.ч. З, 4 ст.142 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, якому і належить право приймати рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Так як ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця є державним підприємством, то припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташований агрокомбінат і яка належить до земель державної власності, має вирішуватися власником ділянки - державою, а прийняття рішення про припинення права на ділянку та її передачу до комунальної власності за рішенням сільської ради суперечить вимогам закону. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 9 ст. 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, можуть вилучатись у землекористувачів лише за їх згодою на підставі рішень органів державної влади, місцевого самоврядування чи Кабінету Міністрів України. Земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема ріллі, можуть вилучатися у землекористувача за їх згодою лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Вилучена у ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця земельна ділянка державної власності площею 61,85 га відноситься до ріллі, що стверджується технічною документацією щодо припинення права користування ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця на земельну ділянку площею 61,85 га та рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 61,85 га (ріллі) та передачі її до земель запасу в межах села. Таким чином, вилучення цієї ділянки можливе лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Оскільки таке рішення Кабінету Міністрів України відсутнє, то припинення права користування спірною земельною ділянкою ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця не відповідає вимогам закону і порушує права як державного підприємства, так і держави.

Відповідно передача у комунальну власність ділянки, на якій розміщене державне підприємство і яка належить до державної власності, заборонена в силу приписів ст. 84 Земельного кодексу України. Відповідно сільська рада, яка не була власником ділянки, не вправі була приймати рішення про припинення права користування і передачу ділянки у комунальну власність, оскільки таке заборонено законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що припинення права користування спірною ділянкою та її подальший розподіл здійснене сільською радою з порушенням вимог закону, оскільки вилучені у ДП Науково- дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця земельні ділянки відносились до земель державної власності, що підтверджено державним актом (постійне користування у державного підприємства), технічною документацією, перевіреною судом, правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 28.01.2014 за № 21-459А13.

На підставі державного акту серія ЯЛ №375088, виданому 19 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка ділянки площею 8,1853 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №11В-3205378982015 станом на 03 листопада 2015 року, Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 20 травня 2016 року власником земельної ділянки площею 8,1853 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049,цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства,садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, значиться ОСОБА_3.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №57630658 від 19 квітня 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 8,1853 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049, належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки серія та номер 5276, посвідченого 20 листопада 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_11

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №68516999 від 20 вересня 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 8,1853 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049, належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 5276, посвідченого 21 липня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_11

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається,що 08 жовтня 2016 року ОСОБА_4. здійснив поділ вищезазначеної земельної ділянки на 17 окремих земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:001:5077, 3222486200:03:001:5078, 3222486200:03:001:5079, 3222486200:03:001:5080, 3222486200:03:001:5081, 3222486200:03:001:5082, 3222486200:03:001:5083, 3222486200:03:001:5084, 3222486200:03:001:5085; 3222486200:03:001:5086, 3222486200:03:001:5087, 3222486200:03:001:5088, 3222486200:03:001:5089, 3222486200:03:001:5090, 3222486200:03:001:5098, 3222486200:03:001:5092, 3222486200:03:001:5093.

15 жовтня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,4911 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5077, договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_12, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139439 від 03 листопада 2016 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139359 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4911 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5078, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139228 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4912 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5079, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №721338878 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4912 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5080, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72138706 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4953 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5081, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72138337 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,487 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5082, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72138086 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4899 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5083, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72138206 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4903 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5084, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139558 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4731 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5085, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139666 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4731 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5086, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139829 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4732 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5087, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72139946 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4731 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5088, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72140064 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4731 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5089, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72140223 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4732 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5090, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72140343 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4731 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5091, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72130455 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4849 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5092, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72140645 від 03 листопада 2016 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4614 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:5093, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.

Частинами 3, 4 ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту, які мають універсальний характер, а тому можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав, при цьому, перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У той же час, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст.ст. 387, 388 ЦК України). У зв'язку з цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір

із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали (отримали) майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову.

Така правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Крім того, зі змісту ст.ст. 203, 388 ЦК України вбачається, що добросовісним може вважатися набувач лише за умови, якщо правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 5, 24, 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за № 5 Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав .

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Разом із цим, ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Крім цього, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , застосовуючи положення ст. 387 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Верховний Суд України, розглянувши 18.09.2013 справу № 6-92ц13 за позовом прокурора щодо повернення незаконно переданої у приватну власність земельної ділянки, висловив правову позицію щодо необхідності дотримання у справах стосовно права власності балансу між інтересами суспільства та конкретної особи. Так, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном, а Європейський суд із прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Також Верховний Суд України зазначив, що створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

У справі, яка розглядалась Верховним Судом України, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно і шляхом вчинення кримінально караних дій.

При цьому, Європейський суд із прав людини у рішенні від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Одним із способів відновлення прав власника, що мають речово-правовий характер, у судовій практиці є позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Статтею 126 ЗК України (в редакції, яка діяла на моменти виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Державний акт на право приватної власності на земельні ділянки власниками яких є фізичні особи, які є відповідачами по справі, були видані у відповідності до діючого законодавства України та підтверджують право приватної власності фізичних осіб на земельні ділянки.

В ст. 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємців, відчуження земельної ділянки за рішенням власника: звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Зі змісту даної статті можна зробити висновок, що вона передбачає випадки примусового припинення права власності на земельну ділянку хоча в її тексті не використовується термін примусове відчуження.

В ст. 143 ЗК України вказано, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіо активними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару гранту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, конфіскації земельної ділянки; викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що спірна земельна ділянка вибула з власності поза держави волею власника, за відсутності рішення повноваженого власником органу та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наявні всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на користь держави.

Керуючись ст.. 121 Конституції України, ст.ст. 16, 387, 388 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-64, 88, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі державного підприємства Науково-дослідний, виробний агрокомбінат Пуща-Водиця , Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1, треті особи Міністерство аграрної політики та продовольства України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550) у постійне користування державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (код ЄДРПОУ 00849296) земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:001:5077, 3222486200:03:001:5078, 3222486200:03:001:5079, 3222486200:03:001:5080, 3222486200:03:001:5081, 3222486200:03:001:5082, 3222486200:03:001:5083, 3222486200:03:001:5084, 3222486200:03:001:5085; 3222486200:03:001:5086, 3222486200:03:001:5087, 3222486200:03:001:5088, 3222486200:03:001:5089, 3222486200:03:001:5090, 3222486200:03:001:5098, 3222486200:03:001:5092, 3222486200:03:001:5093, розташовані в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київська області.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Прокуратури Київської області (м.Київ, б-р Л.Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996,банк отримувача Держказначейська служба України, м.Київ; МФО - 820172,рахунок отримувача - 35216008015641) судові витрати у розмірі 3 925, 28 грн (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять грн. двадцять вісім коп.).

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області. У разі якщо особи, які беруть участь у справі не були присутні під час ухвалення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Н.С.Пінкевич