Ухвала

від 28.12.2016 по справі 579/951/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп Сумської області про стягнення моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп суду Сумської області на рішення апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2016 року,

встановила:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що з 3 травня 2001 року по 25 червня 2005 року він перебував у трудових відносинах з Кролевецькою районною лікарнею державної ветеринарної медицини, де працював ветеринарним фельдшером. Під час роботи в установі він отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим висновком МСЕК від 21 червня 2005 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності. Вказував, що згідно із актом розслідування професійне захворювання виникло з причин виконання роботи із застосуванням дезінфектантів та дезінсектантів, за відсутності засобів індивідуального захисту.

Зазначав, що отримане професійне захворювання спричинило йому як фізичні, так і моральні страждання, він став інвалідом ІІІ групи з вини роботодавця.

Ураховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 7 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області на користь

ОСОБА_4 12 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Зменшенорозмір суми, стягнутої з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди з 12 000 грн до

7 000 грн. В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Покладаючи відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області, суди вірно виходили з того, що позивачу вперше було встановлено професійне захворювання висновком МСЕК від 21 червня

2005 року з втратою професійної працездатності 30%.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкової втрати професійної працездатності, тому відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон), потерпілий мав право на відшкодування шкоди.

Згідно з підпунктом е п. 1 ст. 21 Закону в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) був зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

За ч. 3 ст. 28 Закону за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовувалась Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування повинно було здійснюватися у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат.

Отже, за змістом статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Доводи відповідача про те, що відповідальність за моральну шкоду покладається на роботодавця, оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року були внесені зміни до п. 8

ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , згідно із якими відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, не ґрунтуються на законі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Доводи відповідача про відсутність висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки зазначений висновок, як обов'язковий, вимагався лише у разі, коли внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання наступила тимчасова непрацездатність.

Надані позивачем докази, яким суд дав оцінку відповідно до ст. 212 ЦПК України, свідчать про завдання позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання.

Змінюючи розмір моральної шкоди до 7 000 грн, апеляційний суд виходив із конкретних обставин справи, характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, які зазнав позивач, відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Доводи касаційних скарг на висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп суду Сумської області відхилити, рішення апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.С. Висоцька

М.К.Гримич

О.С.Ткачук