Ухвала

від 04.01.2017 по справі 924/240/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"04" січня 2017 р.Справа № 924/240/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи

за скаргою (стягувач) Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ

до Відділу примусовго виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України, м.Київ

боржник - Сільськогосподарське (фермерське) господарство "Влад", с.Гориця, Славутського району

скарга на дії державного виконавця

Представники сторін:

Від скаржника: ОСОБА_1 за довіреністю № 818 від 30.12.2016р.

Від боржника: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

Суть: з оголошенням перерви в судовому засіданні від 13.12.2016р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.04.2015р. стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Влад", (адреса: вул.Шевченка, буд.60, с. Гориця, Славутського району, Хмельницької області 30324, ідентифікаційний код юридичної особи 32151629) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, буд. 1, м. Київ, 01033 (адреса для листування: вул. Саксаганського, буд. 1, м. Київ, 01601, ГТЕФ ПАТ "ДПЗКУ")), ідентифікаційний код юридичної особи 37243279, п/р № 26005040053310 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313 - 26 055 280,55 грн., із них 15 980 000,00грн. - основної заборгованості, 2 780 520,00 грн. - пені, 4 794 000,00 - 30% штрафу, 2 500 760,55грн. - 24% річних та 73 080,00грн. - витрат на оплату судового збору.

Видано наказ.

На адресу суду 15.11.2016р. від Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ надійшла скарга №2-4-10/631 про визнання незаконним та скасувати повідомлення відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2016р. № 20-1.571/17 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання Наказ від 17.04.2015 р. по справі № 924/240/15, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Обгрунтовуючи скаргу скаржник посилається на те, що , 03.11.2016 року на адресу ПАТ ДПЗКУ надійшло повідомлення, винесене старшим державним виконавцем Кошкер І.А., від 21.10.2016 року № 20-1.571/17 про повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання.

Скаржник вважає, що рішення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними та такими, що порушує права та законні інтереси стягувача з огляду на наступне.

У повідомлені державний виконавець мотивує свою відмову у відкритті виконавчого провадження тим, що повноваження на представника, який діє в інтересах стягувача, не підтверджені належним чином оформленою довіреністю та зазначає, що у довіреності представника стягувача повноваження останнього на пред'явлення наказу, як виконавчого документу, не обумовлені.

Однак, головним державним виконавцем не взято до уваги, довіреність №880 від 28.12.2014 р. видана ОСОБА_2, за підписом якої подано заяву про примусове виконання рішення у справі №924/240/15 та пред'явлено наказ до виконання, оформлена відповідно до вимог глави 17 Цивільного кодексу України, та є виданою від імені юридичної особи за підписом уповноваженої на це посадової особи та відтиском печатки юридичної особи.

У вказаній довіреності зазначено, що ПАТ ДПЗКУ уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ПАТ ДПЗКУ в судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, господарських судах, Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, організаціях та державних установах, а також підприємствах усіх форм власності.

У довіреності №880 вказано, що ОСОБА_2 надаються всі права сторони, передбачені ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 12 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІУ сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Статтею 8 Про виконавче провадження №606-ХІУ передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Заява про примусове виконання рішення направлена на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 03.10.2016р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

В силу правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених КМУ № 270 від 05.03.2009р., розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Приписами ч. 2 ст. 255 ЦК України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

З відбитку поштового штемпелю на описі вкладення в цінний лист та дати фіскального чеку, вбачається, що заява стягувача про примусове виконання рішення була надіслана на адресу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 03.10.2016р., в силу наведених положень норм чинного законодавства України, щодо заяви стягувача та довіреності підписанта заяви, підлягають застосуванню норми Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІУ. Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII набрав чинності лише 05.10.16.

Керуючись ст.ст. 8, 12 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV, який діяв на момент пред'явлення наказу до ДВС, а також зміст довіреності № 880, скаржник вважає, що ОСОБА_2 мала повноваження пред'являти наказ, як виконавчий документ, до виконання.

Ухвалою суду від 16.11.2016р. вказану скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. зобов'язано Відділ примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України, м.Київ надати суду свою письмову позицію з приводу скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ №2-4-10/631 від 10.11.2016р.

На виконання вимог ухвали суду від 23.11.2016р. Відділом примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України надано суду відзив на скаргу в якому зазначено наступне:

Заяву про прийняття до виконання наказу господарського суду Хмельницької області № 924/240/15 від 17.04.2015р. подано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представником ОСОБА_2 із наданням довіреності № 880 від 28.12.2015р..

У довіреності № 880 від 28.12.2015р. виданій в. о. голови правління ПАТ ДПЗКУ ОСОБА_2, чітко визначено обсяг наданих представнику повноважень.

Однак, з вищезазначеної довіреності не вбачається, що представнику ПАТ ДПЗКУ в межах повноважень надане право на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

ОСОБА_2 в господарському процесі надаються всі права сторони передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України при представництві ПАТ ДПЗКУ в господарських судах, а також надається право підпису позовних заяв, заяв про визнання кредиторських вимог, апеляційних та касаційних скарг, у тому числі тих, що подаються до Верховного суду України, а також надається право повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни предмету позову, укладення мирової угоди та інші права передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до вказаної вище довіреності ОСОБА_2 надано всі права сторони передбачені статтею 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону № 606-ХІУ). Однак, для набуття визначених у вказаній статті повноважень на думку представника ДВС необхідна наявність на виконанні у органі державної виконавчої служби уже відкритого виконавчого провадження.

05.10.2016р. набрав чинності Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону № 1404-VIII. Відповідно до пункту 7 розділу XIII прикінцевих та перехідних положень після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 зазначеного вище Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Оскільки, заява про прийняття виконавчого документа подана особою, що не уповноважена на здійснення відповідних дій, 21.10.2016р. державним виконавцем на адресу ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України направлено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Звертає увагу, що статтею 246 Цивільного кодексу України передбачено вимоги до форми довіреності, що видається від імені юридичної особи, а саме: довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою юридичної особи. Норми чинного законодавства не передбачають наслідків у вигляді недійсності довіреності як документа у разі складання її з недоліками, а вказані обставини підлягають оцінці третьою особою, якій надано спірний документ для підтвердження повноважень представництва, при визначенні наявності чи відсутності повноважень представника та їх меж.

У довіреності представника стягувача повноваження останнього на пред'явлення наказу господарського суду як виконавчого документа не обумовлені.

З огляду на викладене, державним виконавцем повернуто наказ господарського суду Хмельницької області № 924/240/15 від 17.04.2015р. у відповідності до вимог статті 4 Закону України Про виконавче провадження (редакція Закону № 1404-VIII), а тому вимоги скаржника щодо визнання незаконним та скасування повідомлення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2016 № 20-1.571/17 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник ДВС вважає, що вимоги скаржника щодо зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду №924/240/15, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження є безпідставними та такими, що суперечать вимогам Закону України Про виконавче провадження , статті 121-2ГПК України та пункту 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України.

Представник скаржника в судовому засіданні наполягав на задоволенні поданої скарги, обгрунтовуючи наявними у справі матеріалами.

Представники боржника та ДВС в судове засідання не з'явились. Належність повідомлення останніх про судовий розгляд скарги підтверджується поштовими повідомленнями про отримання кореспонденції та розпискою про відкладення розгляду справи від 13.12.2016р.

В силу ст. 121 - 2 ГПК неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги, судом враховується наступне.

На підтвердження вказаних у скарзі обставин, скаржник надає: копію заяви про примусове виконання рішення №130-2-12/5073 від 30.09.2016р.; копію довіреності представника №435 від 19.07.2016 року; копію постанови ДВС від 15.09.2016р. про відмову у відкритті виконавчого провадження; копію наказу господарського суду у цій справі; копію повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №20-1.571/17 від 21.10.2016р.; докази направлення заяви про примусове виконання рішення.

За ст. 121 - 2 ГПК скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

5 жовтня 2016 року набрала чинності нова редакція ЗУ "Про виконавче провадження". Спірне повідомлення відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 20-1.571/17 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, видане 21.10.2016р. на підставі заяви про примусове виконання рішення №130-2-12/5073 від 30.09.2016р. надісланою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 03.10.2016р., що підтверджується фіксальним чеком Укрпошти від 03.10.2016р. №9915, тобто до вступу в силу вищевказаної нової редакції Закону. Таким чином, вирішуючи подану скаргу, суд керується нормами ЗУ "Про виконавче провадження попередньої редакції.

Згідно ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону обумовлює, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Вищевказані норми Закону обумовлюють, що у разі дотримання вимог:

- звернення стягувача з заявою про примусове виконання рішення;

- відповідності виконавчого документу вимогам Закону;

- дії строку пред'явлення наказу до виконання;

- пред'явлення наказу до відповідного органу ДВС

державний виконавець зобов'язаний прийняти виконавчий документ та відкрити виконавче провадження.

Як вбачається з доданих матеріалів скаржник направив заяву №130-2-12/5073 від 30.09.2016р. про примусове виконання рішення, яка надіслана відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 03.10.2016р., що підтверджується фіксальним чеком Укрпошти від 03.10.2016р. №9915 та описом вкладення у цінний лист із штампом пошти.

В силу правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених КМУ № 270 від 05.03.2009р., розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Приписами ч. 2 ст. 255 ЦК України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Однак, повідомленням відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №20-1.571/17 від 21.10.2016р. виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на ч.1, ст.15, ст.16, ст.26 та п.10, розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, оскільки, заява про прийняття виконавчого документа подана особою, що не уповноважена на здійснення відповідних дій, вважається , що стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення.

Суд звертає увагу, що довіреність №880 від 28.12.2014 р. видана ОСОБА_2, за підписом якої подано заяву про примусове виконання рішення у справі №924/240/15 та пред'явлено наказ до виконання, оформлена відповідно до вимог глави 17 Цивільного кодексу України, та є виданою від імені юридичної особи за підписом уповноваженої на це посадової особи та відтиском печатки юридичної особи.

У вказаній довіреності зазначено, що ПАТ ДПЗКУ уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ПАТ ДПЗКУ в судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, господарських судах, Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, організаціях та державних установах, а також підприємствах усіх форм власності.

У довіреності №880 вказано, що ОСОБА_2 надаються всі права сторони, передбачені ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 12 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІУ сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Статтею 8 Про виконавче провадження №606-ХІУ передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Строк дії довіреності представника скаржника, як вбачається з довіреності закінчується 31 грудня 2016 р.

За таких обставин, станом на дату підписання та здачі на пошту заяви 03.10.2016р. повноваження представника стягувача були дійсні. Тобто особа, яка підписала заяву була повноважною та відповідно ПАТ ДПЗКУ направило до виконавчої служби заяву оформлену належним чином. Отже, отримавши вказану заяву, підписану на момент її подання повноважним представником, до якої подано наказ (який в силу ст. 18 Закону відповідав вимогам останнього, а повідомлення відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 20-1.571/17 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання не містило інших зауважень, окрім посилання на ту обставину, що заява про прийняття виконавчого документа подана особою, що не уповноважена на здійснення відповідних дій) державний виконавець зобов'язаний був відкрити виконавче провадження. Проте, останній не вірно застосував п. 8 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" формально підійшов до вирішення заяви, не прийнявши до уваги чинність довіреності на момент підписання заяви. Обставина того, що заява про прийняття виконавчого документа подана особою, що не уповноважена на здійснення відповідних дій на момент вирішення питання прийняття заяви не має значення, оскільки у вказаній довіреності зазначено, що ПАТ ДПЗКУ уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ПАТ ДПЗКУ в судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, господарських судах, Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, організаціях та державних установах, а також підприємствах усіх форм власності, ОСОБА_2 надаються всі права сторони, передбачені ст. 12 Закону України Про виконавче провадження та ст.22 ГПК України.

Заява про примусове виконання рішення в момент її підписання відповідала вимогам законодавства та подана:

- відповідним стягувачем;

- з наказом, який відповідає вимогам Закону "Про виконавче провадження";

- до відповідного органу ДВС.

Закон гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час здійснення виконавчих дій з боку держвиконавця. Проте, дії держвиконавця в даному випадку є необгрунтованими.

За таких обставин, суд вважає, що повернення державним виконавцем виконавчого документу з підстав, вказаних у повідомленні № 20-1.571/17 від 21.10.2016 відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, є порушенням приписів Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент звернення стягувача), а також прав та охоронюваних законом інтересів стягувача.

Таким чином, скарга, в частині визнання незаконним та скасувати повідомлення відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2016р. № 20-1.571/17 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ від 17.04.2015 р. по справі № 924/240/15 підлягає задоволенню.

В іншій частині вимога про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження задоволенню не підлягає, оскільки для відкриття виконавчого провадження станом на час вирішення скарги відсутні підстави. Зокрема, на час вирішення скарги, у ДВС відсутні відповідна заява та наказ, оскільки останні повернуті скаржнику. Підставою для відкриття виконавчого провадження, в даному разі має бути подання нової заяви, здійснене у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження" в новій редакції.

Отже, скарга підлягає частковому задоволенню.

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження.

Відповідно до п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати повідомлення відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2016р. № 20-1.571/17 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ від 17.04.2015 р. по справі № 924/240/15.

В задоволенні скарги , в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження відмовити.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - боржнику, Славутський район, с.Гориця, вул.Шевченка, буд.60;

3- Відділу примусовго виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України, м.Київ, вул.Городецького, буд.13.