Рішення

від 10.01.2017 по справі 918/1150/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2017 р. Справа № 918/1150/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

третя особа на стороні відповідача (за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство фірму "АЛЬЯНС - ВЕСТ"

про повернення нерухомого майна

за зустрічним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення збитків та зобов'язання вчинити дії

Суддя Андрійчук О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, дов. від 08.11.2016 року

від відповідача (за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4, дов. № 08-11 від 08.11.2016 року, ОСОБА_5, дов. № 10-11 від 08.11.2016 року

від третьої особи: ОСОБА_3, дов. від 18.11.2016 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" (відповідач) про повернення нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.12.2015 року між позивачем за первісною позовною заявою (орендар) та відповідачем за первісною позовною заявою (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (договір), за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення Пасаж "Театральний". Об'єкт оренди розташований за адресою: вул. Сороборна,156, м. Рівне, площею 70 кв.м., що перебуває у власності третьої особи на підставі свідоцтва про право власності САС № 582717 від 15.04.2010 року.

Позивач за первісною позовною заявою повідомленням № 3 від 15.09.2016 року проінформував відповідача про розірвання договору у порядку, передбаченому п. 5.3. договору.

Відповідач за первісною позовною заявою отримав вказане повідомлення 19.09.2015 року, про що свідчить відстеження пересилань поштових відправлень, отже договір є розірваним з 20.10.2015 року.

Однак відповідач за первісною позовною заявою займаного приміщення не звільнив та не повернув його по акту приймання-передачі, у зв'язку з позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 651, 782, 785 ЦК України, ст.ст. 188, 283, 285, 291 ГК України.

Ухвалою суду від 31.10.2016 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 14.11.2016 року.

11.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача за первісною позовною заявою надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що ним орендна плата вносилася своєчасно, а отже підстави для розірвання договору у порядку, передбаченому п. 5.2. договору, відсутні.

11.11.2016 року, до початку розгляду справи по суті, відповідач за первісною позовною заявою через службу діловодства господарського суду подав зустрічну позовну заяву про стягнення збитків та зобов'язання вчинити дії, у порядку ст. 60 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що:

23.09.2016 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов лист № 4, в якому останній повідомив, що власником приміщення - третьою особою з 16.10.2016 року проводитимуться аварійно-ремонтні роботи по заміні електричної проводки та усуненню можливих пожежонебезпечних ризиків експлуатації приміщення, у зв'язку з чим електропостачання буде вимкнено. Враховуючи викладене, відповідач за зустрічним позовом запропонував позивачу за зустрічним позовом звільнити приміщення від торгового обладнання та матеріальних цінностей.

Внаслідок відключення електропостачання в орендованому позивачем за зустрічним позовом приміщенні з 16.09.2016 року, останній зазнав збитків на загальну суму 40 261,26 грн, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за зустрічною позовною заявою посилається на ст.ст. 15,16, 22, 509, 526, 629, 774, 754 ЦК України, ст.ст. 20, 218, 224, 225, 283 ГК України.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року розгляд справи відкладено на 21.11.2016 року та в якості третьої особи на стороні відповідача (за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Приватне підприємство фірму "АЛЬЯНС - ВЕСТ".

21.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача за первісною позовною заявою надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суду додатково стягнути з відповідача за первісною позовною заявою неустойку в розмірі 67 068,40 грн.

Суд, оцінивши подану позивачем за зустрічною позовною заявою заяву про збільшення розміру позовних вимог, встановив, що остання за своєю природою є заявою про зміну предмету позову, оскільки збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. У свою чергу, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Оскільки заява позивача за первісною позовною заявою про зміну предмета позову подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, відтак залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи.

21.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання у задоволені зустрічного позову просить відмовити за безпідставністю.

У судовому засіданні 21.11.2016 року оголошено перерву до 28.11.2016 року.

28.11.2016 року та 10.01.2017 року через службу діловодства господарського суду від позивача за зустрічною позовною заявою надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання рішенням господарського суду законної сили у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання п. 5.3. договором суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 року недійсним.

Суд, розглянувши вказане клопотання, підстав, визначених ст. 79 ГПК України, для його задоволення не встановив.

Ухвалою суду від 28.11.2016 року розгляд справи відкладено на 03.01.2017 року та у порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

У судовому засідання 03.01.2017 року оголошено перерву на 10.01.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Стосовно первісної позовної заяви.

26.11.2015 року між позивачем за первісною позовною заявою (орендар) та третьою особою (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з п. 1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення Пасаж "Театральний" по вул. Соборній,156, м. Рівне, площею 70 кв.м., а орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцю в стані, який був на момент прийняття орендованого майна.

За п.п. 6.1., 6.2. договору оренди цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди за цим договором складає 2 роки (01.01.2016 року-02.12.2018 року). Перебіг строку оренди починається з дати передачі орендарю майна згідно з актом прийому-передачі.

Судом встановлено, що 01.01.2016 року між сторонами підписано акт здачі-прийомки орендованого нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.2. договору оренди приміщення надається для використання орендарем для підприємницької діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення.

У п. 1.3. договору оренди зазначено, що приміщення, що надається в оренду, знаходиться у власності третьої особи згідно із свідоцтвом про право власності САС № 582717 від 15.04.2010 року.

Частиною 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У силу вимог ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Сторонами договору оренди у п. 2 погоджено, що орендар має право здавати орендовану площу в суборенду.

01.12.2015 року між позивачем за первісним позовом (орендар) та відповідачем за первісним позовом (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (договір), за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення Пасаж "Театральний". Об'єкт оренди розташований за адресою: вул. Соборна,156, м. Рівне, площею 70 кв.м., що перебуває у власності третьої особи на підставі свідоцтва про право власності САС № 582717 від 15.04.2010 року (1.1. договору ).

Пунктами 6.1., 6.2. договору суборенди сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди за цим договором складає 2 роки (02.01.2016 року-31.12.2018 року). Перебіг строку оренди починається з дати передачі орендарю майна згідно з актом прийому-передачі.

01.01.2016 року між сторонами підписано акт здачі-прийомки орендованого нежитлового приміщення.

Згідно з п. 5.3. договору орендар може достроково розірвати цей договір за власною ініціативою, про це рішення він зобов'язаний письмово повідомити суборендаря, при цьому дія договору вважається припиненою через 30 календарних днів після отримання суборендарем такого повідомлення.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що для його реалізації необхідне лише волевиявлення орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2016 року позивач за первісною позовною заявою направив відповідачу за первісним позовом лист № 3, про що свідчить фіскальний чек від 15.09.2016 року, яким повідомив останнього про розірвання договору у порядку, передбаченому п. 5.3. договору, а також просив передати приміщення за актом приймання-передачі.

Вказаний лист отриманий відповідачем за первісним позовом 19.09.2016 року, що стверджується відстеженням пересилання поштових відправлень.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України, ч. 4 ст. 179 ГК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України врегульовано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

Таким чином, договір суборенди є розірваним з 20.10.2016 року.

За п. 5.4. договору суборенди передбачено, що при припиненні договору суборендар зобов'язується протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані.

Судом встановлено, що відповідач за первісною позовною заявою свого обов'язку зі звільнення та передачі орендованого ним приміщенням у зв'язку із розірванням договору суборенди не виконав.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

У зв'язку з тим, що договір суборенди, як встановлено судом, є розірваним з 20.10.2016 року, орендоване майно станом на момент розгляду спору відповідач позивачу не повернув, а продовжує без належних правових підстав користуватися ним, то первісна позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити приміщення та повернути майно визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви.

Як встановлено судом, 01.12.2015 року між відповідачем за зустрічним позовом (орендар) та позивачем за зустрічним позовом (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (договір), за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення Пасаж "Театральний" по вул. Соборній,156, м. Рівне, площею 70 кв.м.

23.09.2016 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов лист № 4, в якому останній повідомив, що власником приміщення - третьою особою з 16.10.2016 року проводитимуться аварійно-ремонтні роботи по заміні електричної проводки та усуненню можливих пожежонебезпечних ризиків експлуатації приміщення, у зв'язку з чим електропостачання буде вимкнено. Враховуючи викладене, відповідач за зустрічним позовом запропонував позивачу за зустрічним позовом звільнити приміщення від торгового обладнання та матеріальних цінностей.

Позивач за зустрічним позовом своїм листом № 27-09/16 від 27.09.2016 року повідомив відповідача за зустрічним позовом про відсутність правових підстав для звільнення орендованого приміщення, а також просив проводити аварійно-ремонтні роботи без втручання в господарську діяльність суборендаря.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, з 16.10.2016 року в орендованому ним приміщенні відключено електропостачання, у зв'язку з чим він не зміг здійснювати свою підприємницьку діяльність і, як наслідок, зазнав збитків на загальну суму 40 261,26 грн, з яких: 18 712,80 грн - збитки у вигляді неотриманого прибутку; 1 557,60 грн - збитки у вигляді коштів, сплачених за користування відсутньою електричною енергією; 15 483,84 грн - збитки за орендну плату, сплачену за дні, коли електропостачання було відсутнє; 3 949,10 грн - збитки за виплачену заробітну плату, виплачену за дні, коли електропостачання було відсутнє; 378,88 грн - збитки за оплату охоронних послуг за дні, коли електропостачання було відсутнє; 179,04 грн - збитки за послуги сигналізації за дні, коли електропостачання було відсутнє.

Вказані збитки нараховані за період з 16.10.2016 року по 31.10.2016 року.

На підтвердження факту відключення від електропостачання позивачем за зустрічною позовною заявою надано лист Управління поліції охорони в Рівненській області № 1902/43/37/01-2016 від 21.10.2016 року та роздруківку із системи ПЦС.

В обґрунтування розміру заявлених до стягнення збитків позивачем за зустрічною позовною заявою до матеріалів справи (в копіях) долучено розрахунок ціни позову, довідку з ПАТ "Креді ОСОБА_6" м. Київ № 13639-22/3278 від 21.10.2016 року, періодичні звіти та обороти по податках, накази № 1-к від 02.01.2015 року, № 4-к від 31.08.2015 року по найманих працівниках, табель обліку робочого часу, відомість на виплату грошей № ВЗП-31 за жовтень 2016 року, договір № 14410/р на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом ДСО при Міністерстві внутрішніх справ України від 12.02.2015 року, договір № 14411/р про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження ДСО за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, які охороняються відомчою охороною або охоронними підприємствами за договорами, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування від 12.02.2015 року, рахунки-фактури від 05.10.2016 року, платіжне доручення від 31.10.2016 року тощо.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання займаного ним приміщення. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Зважаючи на фактичні обставини справи та докази, якими вони обґрунтовані, встановити причинно наслідковий зв'язок між заподіяними збитками та діями відповідача та його виною неможливо.

Так, судом встановлено, що приміщення, передане в суборенду позивачу за зустрічною позовною заявою, перебуває в оренді відповідача за зустрічною позовною заявою на підставі договору оренди, укладеного з третьою особою, якій вказане приміщення належить на праві власності.

Саме власнику приміщення належать електричні мережі в ньому та право розпорядження ними, зокрема вирішення питання про відключення від електропостачання, а відтак відповідач за зустрічною позовною заявою не міг своїми діями від'єднати орендоване приміщення від постачання електричною енергією та завдати у зв'язку з цим збитки позивачу за зустрічною позовною заявою.

Крім того, третьою особою до матеріалів справи долучено наказ № 7П від 23.09.2016 року, за яким проведення аварійно-ремонтних робіт по заміні електропроводки із заміною автоматів захисту електромережі призначено на 20.10.2016 року.

На підтвердження того, що приміщення, що перебувало в оренді та суборенді, 20.10.2016 року було від'єднано від постачання електричної енергії, надано акт від 20.10.2016 року, складений між відповідачем за зустрічною позовною заявою та третьої особою.

Отже, з документів, наданих відповідачем за зустрічною позовною заявою та третьою особою, вбачається, що відключення від електроенергії мало місце 20.10.2016 року, тобто в день, коли договір суборенди було розірвано, а отже у зв'язку з цим не могло бути завдано збитків позивачу за зустрічною позовною заявою.

Щодо доказів, наданих позивачем за зустрічною позовною заявою в підтвердження дати від'єднання від електроенергії, то таким є, зокрема лист Управління поліції охорони в Рівненській області № 1902/43/37/01-2016, який датований 21.10.2016 року та в якому зазначено, що на даний момент приміщення ювелірного магазину відключене від загального живлення. З вказаного листа встановити, що таким моментом є саме 16.10.2016 року (а не 21.10.2016 року - дата підписання листа), а так само встановити тривалість такого моменту, місцезнаходження ювелірного магазину тощо, неможливо. Стосовно роздруківки із системи ПЦС, то з неї вбачається наявність зв'язку 16.10.2016 року, нестійкий зв'язок та помилка з'єднання 17.10.2016 року, помилка з'єднання 17.10.2016 року, відсутність зв'язку 18.10.2016 року - 20.10.2016 року. У той же час встановити причини нестійкості зв'язку, помилки з'єднання та відсутності зв'язку (відсутність електропостачання саме в орендованому позивачем за зустрічною позовною заявою приміщенні) суд з наданої роздруківки не може.

Крім того, як зазначалося, відключення від електропостачання відбулося у зв'язку з діями третьої особи, як власника приміщення в цілому, а не через дії відповідача за зустрічною позовною заявою.

Таким чином, позивач за зустрічною позовною заявою належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, вимог про стягнення збитків не довів, а тому підстав для їх задоволення суд не вбачає.

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача, а за зустрічним - залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" (вул. П. Майбороди,23, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 39093092) звільнити і повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (вул. Вербова,117/2, м. Рівне, 33000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нежитлове приміщення площею 70 кв.м., що знаходиться у м. Рівне, вул. Соборна,156, Пасаж "Театральний", за актом приймання-передачі.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" (вул. П. Майбороди,23, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 39093092) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Вербова,117/2, м. Рівне, 33000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 10.01.2017 року.

Суддя Андрійчук О.В.