Ухвала

від 16.01.2017 по справі 2-731/08

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-731/08

УХВАЛА

16 січня 2017 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Кирилюк А.І.

при секретарі Фрейдун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові подання державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,

встановив:

Державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення закордонного паспорта шляхом заборони перетинати кордон до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому листу, виданому 21.07.2008 року Залізничним районним судом м.Львова у справі №2-731/08 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 6503 грн. Свою вимогу мотивує тим, що на виконанні у Залізничному ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівської області перебуває вказаний виконавчий лист. Боржнику було надано строк для виконання судового рішення в добровільному порядку, однак на даний час зобов'язання ним не виконане. Також йому неодноразово направлялись виклики до ВДВС з вимогами надати письмові пояснення щодо невиконання рішення суду. Майна, на яке б могло бути звернено стягнення, не виявлено. Оскільки станом на день подачі подання заборгованість ОСОБА_2 не погашена, просив подання задовольнити.

Дослідивши матеріали подання, заслухавши пояснення Державного виконавеця ОСОБА_1 що просив його задоволити, суд дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

У відповідності до ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України, який має паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу виконавчої служби.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст.11 Закону України Про виконавче провадження та ст.377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

За приписами п.18 ст.11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що 18.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50866323 (а.с. 80).

18.04.16 року державним виконавцем скеровано вимогу боржнику ОСОБА_2 з'явитися 22.04.2016 року у Залізничний відділ державної виконавчої служби та надати письмові пояснення щодо невиконання рішення суду (а.с. 80).

Згідно акту державного виконавця від 04.05.2016 року після скерування постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику боржника, останній до ВДВС не з'явився.(а.с.75).

18.04.16 року державним виконавцем зроблено запит до Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області про наявність транспортних засобів за боржником ОСОБА_2 Ю (а.с. 73)

28.07.16 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника з метою забезпечення повного, своєчасного виконання судового рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (а.с.78).

29.07.16 року постановою державного виконавця стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій (а.с.79).

Відповідно до Реестру прав власності станом на 03.08.16 року за боржником ОСОБА_2 відомості про наявність нерухомого майна відсутні (а.с. 74).

05.08.16 року державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про привід ОСОБА_2 і скеровано в Залізничний ВП ГУНП у Львівській області (а.с.71).

05.08.16 року державним виконавцем зроблено запит до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про надання ідентифікаційного номера ОСОБА_2 Ю (а.с.72).

Згідно акту державного виконавця від 10.08.2016 року при виході за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, 174/77, яка вказана у виконавчому документі як адреса боржника ОСОБА_2, встановлено, що майна боржника, на яке можна звернути стягнення немає (а.с.76).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення державним виконавцем боржнику ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 50866323) від 18.04.2016 року та докази отримання такої ОСОБА_2 Відсутні докази направлення та отримання боржником інших документів від ВДВС.

Надана суду копія реєстр поштових відправлень від 16.05.16 року (а.с.126-127), не свідчить про отримання таких відправлень ОСОБА_2 Крім того, виключено що вказаний реєстр може свідчити про направлення державним виконавцем боржнику ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 50866323) від 18.04.2016 року, бо це протирічить акту державного виконавця від 04.05.2016 року, відповідно до якого після скерування постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику боржника, останній до ВДВС не з'явився, (а.с.75).

Матеріали виконавчого провадження судом не оглядалися, у зв'язку з відсутністю у державного виконавця, на час судового розгляду подання, виконавчого провадження, сформованого відповідно до вимог діловодства.

Таким чином, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, та що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , спрямовані на погашення боргу.

Хоча саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, проте на виконання вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України державним виконавцем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, наведених у поданні, і вимоги про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Оскільки особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, адже лише саме невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків, а достатніх доказів ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків немає, подання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 208-210, 377-1 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні подання державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: (підпис). З оригіналом згідно

Суддя: Кирилюк А.І.