Рішення

від 12.01.2017 по справі 915/288/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

===================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 915/288/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВГРОЙЛ”, 54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 УКРАЇНА”, 04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-а,

ІІІ особи без самостійних вимог на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Євгройл”, 54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117-А,

2) Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, 03150, м.Київ, вул. Ковпака, 29.

Про стягнення грошових коштів в сумі 24240000,00 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

від 3-х осіб: не з'явились.

Суть спору:

Позивач 21.03.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 1 - ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” 23740000,00 грн.; стягнути солідарно з ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” та ТОВ “Зерноприймальний комплекс “Інтерагротранс” 500000,00 грн.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на підставі протоколів загальних зборів ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл” № 1 від 02.03.2015 року та від 01.03.2015 року, № 1/1 від 02.03.2015 року; розподільчого балансу станом на 01.03.2015 року; умов договору поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014 року; акту приймання-передачі № 2 від 01.03.2015 року; документації до договору поставки; повідомлення № 22/01 від 22.01.20165 року про припинення договору поставки та повернення грошових коштів; норм ст.ст. 526, 611, 612, 615, 693 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивач як правонаступник майна, прав та обов’язків ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл”, у зв’язку з відмовою відповідачем – 1 від своїх обов’язків, передбачених договором поставки щодо здійснення закупок товару на користь позивача, а в подальшому поставок товару позивачу, втратив інтерес щодо закупівлі насіння соняшнику врожаю 2014 року та іншого товару, що дає підстави для повернення йому суми попередньої оплати у розмірі 24240000,00 грн.

Відповідач ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” у відзиві (вх. 19.04.2016р.), керуючись ст. 512 ЦК України та п. 15.4 договору поставки, ст.ст. 612, 613, 693 ЦК України та п. 7.3.3 договору, ст.ст. 560, 562 ЦК України, вважає позовні вимоги хибними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

-          відповідач, як постачальник за договором ніколи та в будь-який формі не надавав та не надаватиме письмовий дозвіл на заміну ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл” як покупця за договором на ТОВ “Євгройл”;

-          позивач ніколи не був стороною договору, отже не має права відмовлятися від нього;

-          відповідач не має дебіторської заборгованості в сумі 24400000,00 грн. ані перед позивачем, ані перед ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл”; (так, до даного часу ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл” не виконало свого обов’язку щодо оплати узгодженої партії товару вартістю 220866342,97 грн.);

-          відповідач зазначає, про невірне визначення позивачем ціни поставки;

-          виконавши платіжну вимогу відповідача-1, гарант ПАТ «Укрсоцбанк» - виконав виключно власне зобов’язання за генеральним договором про надання банківських гарантій № 06.501-72/151, а не зобов’язання покупця (ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл”) з оплати товару за договором. Це спростовує позицію позивача, що прирівнює гарантію в сумі 7500000,00 грн. до передоплати за договором.

ІІІ особа без самостійних вимог на стороні позивача – ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл” у своїх письмових поясненнях (вх. 05.04.2016 року) вважає, що невиконання умов договору поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014 року з боку відповідача доведено позивачем у повному обсязі доданими до позову письмовими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

ІІІ особа без самостійних вимог на стороні позивача ПАТ «Укрсобанк» у своїх поясненнях (вх. № 21834/16 від 28.12.2016 року) щодо позовних вимог не заперечує, зазначає, що дослідження питання правовідносин за гарантією між банком, як гарантом, та бенефіціаром не стосуються позовних вимог і виходить за межі цього судового спору. Бенефіціар - ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” не заперечує того, що звернувся до банку за вимогами про сплату коштів за гарантіями та отримав відповідні кошти. Банк не заперечує того, що звернувся до Банку за вимогами про сплату коштів за гарантіями та отримав відповідні кошти. Банк не заперечує того, що отримав відповідну суму коштів в порядку задоволення регрес них вимог від ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл».

Третя особа пояснює, що здійснені банком виплати по виданим Гарантіям на вимоги ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” не залежали від факту порушення наказодавцем пов’язаного зобов’язання перед бенефіціаром, оскільки отримання вимоги гарантом вже само по собі породжує обов’язок банка, як гаранта, платити за гарантіями. Керуючись принципами URDG № 758 банк не повинен досліджувати факт порушення наказодавцем пов’язаного основного зобов’язання, оскільки банк, як гарант, має справу тільки із документами, законність вимог платежів яких, не ставиться і не повинна ставитись гарантом під сумнів.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.05.2016 року позивач звернувся до суду із заявою на підставі ст.ст. 22, 78 ГПК України прийняти відмову від усіх позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерноприймальний комплекс “Інтерагротранс”. На підставі чого, 17.05.2016 року Господарський суд Миколаївської області, керуючись ст.ст. 80, 86 ГПК України, ухвалою припинив провадження у даній справі в частині позовних вимог до ТОВ “Зерноприймальний комплекс “Інтерагротранс” про стягнення в солідарному порядку зобов’язання за договором поставки поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014 року в сумі 500000,00 грн.

06.06.2016 року Господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, яке залишено без змін 26.07.2016 року постановою Одеського апеляційного господарського суду.

09.06.2016 року по справі на виконання вищевказаних рішення та постанови Одеського апеляційного господарського суду було видано відповідний наказ.

18.10.2016 року Вищий господарський суд України постановою касаційну скаргу задовольнив частково, скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2016 року, справу направив на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

16.11.2016 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області на підставі повторного автоматичного розподілу суддею Смородіновою. О.Г. справу № 915/288/16 було прийнято до свого провадження з призначенням її розгляду на 13.12.2016 року.

05.01.2017 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.01.2017 року.

Від представника відповідача 11.01.2017 року надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору – мотивуючи неможливістю прибути в судове засідання у зв’язку із несприятливими погодними умовами, що очікуються в Одеській області 12.01.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні усно заперечив щодо продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи.

Наведене клопотання відповідача судом відхиляється оскільки не містить виняткових обставин, передбачених ст. 69 ГПК України з урахуванням особливостей розгляду спору.

Так, згідно з позицією учасників процесу висловленою в судовому засіданні 05.01.2017 року, з якою погоджується суд, матеріали справи містять всі необхідні докази для їх дослідження та прийняття рішення по справі. Будь-яких клопотань щодо необхідності залучення або витребування, або надання додаткових доказів по данній справі від сторін до суду не надійшло.

12.01.2017 року суд, за результатами розгляду справи, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд –

встановив:

04 червня 2014 року між ТОВ “АПК “Євгройл” (далі - покупець) та ТОВ “ОСОБА_3 Топфер Інтернешенал (Україна)”, яке в подальшому змінило назву на ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 500/2-011213 з додатками, за умовами п. 2.1 якого ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” прийняло на себе зобов’язання протягом сезону (з 01.06.2014р. по 31.08.2015р.) починаючи з 04.06.2014 року закуповувати та постачати узгоджені партії товару (сільськогосподарської продукції), а ТОВ “АПК “Євгройл” зобов’язалося приймати та оплачувати такі партії товару на обумовлених сторонами умовах.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов’язався замовляти та купувати замовлені та узгоджені партії товару у постачальника, а постачальник повинен постачати покупцю замовлені та узгоджені партії товару.

Сторонами узгоджено, що загальна кількість товару визначається у розмірі не менше 125000 метричних тон товару +/- 5%, із яких: насіння соняшнику – 65000 метричних тон +/- 5%; олія соняшникова нерафінована 1-го ґатунку – 5000 метричних тон +/- 5%; макуха соняшникова – 25000 метричних тон +/- 5%; біомаса не гранульована та гранульована – 30000 метричних тон +/- 5% (п. 4.2 договору).

Постачальник купує товар для поставки покупцю за цим договором на підставі заявок покупця на закупку, що надаються електронною поштою. Заявки на закупку мають надсилатися уповноваженим представником покупця з електронної адреси eugroil trade.company@mail.ru, zpk-iat@mail.ru, eugroil@mail.ru на електронну адресу уповноваженого представника постачальника negelevac@acti.kiev.ua. Підтвердженням про прийняття заявки на закупку є отримання уповноваженим представником покупця від уповноваженого представника постачальника електронного листа – відповіді з підтвердженням отримання заявки на закупку. Кожна заявка на закупку містить дату, вказує елеватор заготівлі (початкового придбання) товару, вид товару, об’єми товару (в тонах), ціну закупки товару. Типова форма заявки на закупку надається у додатку № 1 до договору (п. 6.1 договору).

Постачальник повинен щотижня повідомляти (факсом чи електронною поштою) покупця про види, кількість, вартість та початкове місце зберігання товару, придбаного постачальником. На підставі таких повідомлень сторони повинні щовівторка кожного тижня підписувати акти, що підтверджують закупку товару (“підтвердження про закупки”). Типова форма підтвердження про закупки наводиться у додатку № 2 до договору (п. 6.4 договору).

Кожна партія товару, вказана у підтвердженні про закупки, вважається узгодженою та повинна бути поставлена покупцю згідно з цим договором (п. 6.5 договору).

Пунктом 7.1 сторони погодили наступний графік поставки товару:

-          у разі насіння соняшнику: квітень 2015 року – 6000 метричних тон +/- 5%; травень 2015 року – 7000 метричних тон +/- 5%; червень 2015 року – 7000 метричних тон +/- 5%; липень 2015 року – 15000 метричних тон +/- 5%; серпень 2015 року – 15000 метричних тон +/- 5%; вересень 2015 року – 15000 метричних тон +/- 5%;

-          у разі біомаси: квітень 2015 року – 4000 метричних тон +/- 5%; травень 2015 року – 4000 метричних тон +/- 5%; червень 2015 року – 4000 метричних тон +/- 5%; липень 2015 року – 4000 метричних тон +/- 5%; серпень 2015 року – 4000 метричних тон +/- 5%; вересень 2015 року – 10000 метричних тон +/- 5%;

-          у разі макухи соняшникової та олії соняшникової – без графіку, за домовленістю сторін, але не пізніше строків придатності товару.

Заявки на поставку товару повинні бути оформлені покупцем у повній відповідності до вищезазначеного графіку поставки. Постачальник зобов’язується поставити тільки узгоджені та повністю оплачені партії товару, закуплені за цим договором (пункти 7.1, 7.2 договору).

Покупець зобов’язався надавати заявки на поставку до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому повинна відбуватися поставка товару. Період поставки товару постачальником на користь покупця – не пізніше 30.09.2015р., але тільки після повної сплати вартості такого товару покупцем згідно договору. Покупець повинен надати постачальникові графік оплат всього товару, закупленого постачальником за цим договором, у строк до 28.02.2015р. (пункти 7.3.4, 7.3.6, 7.3.7 договору).

Датою поставки є дата: у разі поставки насіння соняшника – дата складської квитанції; у разі постачання олії соняшникової, макухи соняшникової та біомаси – дата акту приймання-передачі товару (п. 7.4.6 договору).

Постачальник повинен надіслати покупцеві для перевірки розрахунок вартості товару (СП та/або СП1) на протязі 7 банківських днів від фактичної дати отримання заявки на поставку. У зв’язку з цим, дата поставки першої партії товару згідно з заявкою на поставку, наданою покупцем постачальнику до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому повинна відбутися поставка товару, повинна бути не пізніше 5 числа місяця, в якому повинна відбутися поставка товару. Згідно з цим розрахунком вартості товару (СП та/або СП1), постачальник повинен виставляти рахунок-фактуру на кожну партію товару, що постачається за цим договором, принаймні за 5 банківських днів до поставки такої партії товару, та покупець повинен сплатити суму рахунку принаймні за 2 банківських дні до такої поставки (п. 8.4 договору).

Покупець здійснює всі платежі за цим договором у гривнях банківським перерахунком на рахунок постачальника, або на інший рахунок, вказаний постачальником у рахунку-фактурі (п. 8.6 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору в забезпечення належного виконання платіжних зобов’язань за цим договором покупець робить постачальнику оплату в розмірі 10% від вартості товару, купленого постачальником на користь покупця від сільгоспвиробників та/або від решти суб’єктів господарювання з ПДВ та в розмірі 10% від вартості товару, купленого постачальником на користь покупця та третіх осіб без ПДВ, який постачається за цим договором. За згодою сторін, покупець замість оплати може надати постачальнику безвідкличну банківську гарантію. Гарантія відкривається на першу вимогу постачальника при умові, якщо покупець надає постачальнику заявки на закупку товару.

Згідно п. 12.2 договору у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. Однак постачальник у будь-якому випадку зобов'язанний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем.

Якщо покупець не виконує свої зобов’язання за цим договором, щодо замовлення постачальнику закупки товару в обсязі не менше 125000 метричних тон товару +/- 5%, як передбачено ст. 4 договору, покупець зобов’язується оплатити постачальнику неустойку у сумі еквівалентній: у разі насіння соняшника, соняшникової олії, біомаси – 2,75 дол. США з кожної тони товару; у разі макухи соняшникової – 1,50 дол. США з кожної тони товару, незамовленого покупцем до мінімального об’єму товару згідно договору (п. 12.5 договору).

Сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., а у випадку невиконання однією зі сторін своїх зобов’язань по договору у повному обсязі по закінченню вказаного строку – строк дії договору продовжується до повного виконання такою стороною своїх зобов’язань (п. 15.1 договору).

В період дії наведеного договору сторони уклали до нього низку додаткових угод, у тому числі щодо зміни найменування компанії постачальника з ТОВ “ОСОБА_3 Топфер Інтернешенал (Україна)” на ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА”, коригування суми забезпечення згідно з умовами п. 9.3 договору; суми попередньої оплати згідно п. 9.1 договору, а також щодо порядку використання при виконанні положень договору електронних податкових накладних.

З наданих суду доказів вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “ЄВГРОЙЛ” створено шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Євгройл”.

Так, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл", оформленого протоколом від 01.03.2015р., завершено процедуру реорганізації товариства, виділено з ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" нову юридичну особу - ТОВ "ЄВГРОЙЛ" та затверджено розподільчий баланс ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" станом на 01.03.2015р., за яким до ТОВ "ЄВГРОЙЛ" переходить частина належних ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" активів і пасивів.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл", оформленого протоколом № 1 від 02.03.2015р., вирішено виділити з ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" ТОВ "Євгройл".

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл", оформленого протоколом № 1/1 від 02.03.2015р., доповнено протокол загальних зборів від 01.03.2015 р. пунктом 3: "ТОВ "Євгройл" є правонаступником майна, прав та обов‘язків ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" в частині розподільчого балансу ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" станом на 01.03.2015 р., у тому числі, але не виключно, усіх прав та обов‘язків, за договорами поставки, зокрема, за договором № 500/2-011213 від 04.06.2014р., а також зазначити у статуті ТОВ "Євгройл", що воно є правонаступником майна, прав та обов’язків ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" в частині його розподільчого балансу станом на 01.03.2015р.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту ТОВ "Євгройл", державну реєстрацію якого проведено 03.03.2015 р., товариство є правонаступником майна, прав та обов’язків ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" в частині розподільчого балансу.

Із рішення засновників ТОВ “АПК “Євгройл” від 01.03.2015 року вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю “ЄВГРОЙЛ” передані активи та пасиви, в тому числі дебіторська заборгованість ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” на суму 24240000,00 грн. за договором поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014 року.

Відповідно до акту передачі-приймання № 2 від 01.03.2015 року ТОВ “АПК “Євгройл” передало ТОВ “ЄВГРОЙЛ” первинні документи, що підтверджують дебіторську заборгованість, та всі права та обов’язки в рамках реорганізації підприємства за розподільчим балансом від 01.03.2015 року (том 2, а.с 180-181).

Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ТОВ “Агропромислова компанія “Євгройл” станом на 01.03.2015 року (розподільчий баланс) затверджено передачу ТОВ “ЄВГРОЙЛ” поточної дебіторської заборгованості в загальній сумі 36242 тис. грн. (Розділ ІІ Оборотні активи), (том 1 а.с. 20-21)

Розподільчий баланс затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ “АПК “Євгройл” від 01.03.2015 року.

Приписами статті 109 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі реорганізації підприємства шляхом виділу оформлюється розподільчий баланс.

Баланс - звіт про фінансовий стан суб'єкта державного сектору, який відображає на певну, дату активи, зобов'язання і власний капітал (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності" (Форми N 1-дс, 2-дс, 3-дс, 4-дс, затверджене Наказом міністерства фінансів України № 1629 від 24.12.2010). Має форму таблиці, яка складається з двох частин активу і пасиву. Активи та пасиви відображаються у грошовому еквіваленті.

Форму розподільчого балансу на сьогодні законодавчо не встановлено, тому він складається на розсуд підприємств, що реорганізуються.

На практиці розподільчий баланс готують у формі звичайного фінансового звіту (балансу) підприємства на дату виділення (поділу), в якому зазначають усі активи і пасиви, що передаються.

Тому у результаті реорганізації ТОВ «АПК «Євгройл» розподільчий баланс був складений у табличний формі у вигляді фінансового звіту (балансу) від 01.03.2015р., в якому у грошовому еквіваленті зазначені передані від ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" до ТОВ "Євгройл" активи та пасиви, у тому числі дебіторська заборгованість у сумі 36242000 грн., в суму якої також включена дебіторська заборгованість за вищенаведеним договором поставки у розмірі 24240000 грн.

Дійсність даного документа ніким не спростована, не оскаржена, а тому він є діючим.

Саме цей документ був поданий для державної реєстрації ТОВ "Євгройл", яке створене у результаті реорганізації ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" шляхом виділу.

За змістом ч. 6 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу.

Перелік документів, необхідний для проведення державної реєстрації, створеної шляхом виділу, зазначений у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». У даному переліку документів, в якості обов'язкового документу для проведення державної реєстрації юридичної особи, створеної у результаті виділу, вказаний оригінал розподільчого балансу.

Як вже було зазначено, 03.03.2015р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Євгройл".

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних а фізичних осіб" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців являє собою засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Статус відомостей Єдиного державного реєстру, визначений ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", характеризується ознакою достовірності, відомості внесені до Реєстру можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

ТОВ "Євгройл" зареєстровано як юридичну особу, тобто презюмується, що надані для проведення державної реєстрації документи відповідали встановленим Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вимогам та були надані в повному обсязі.

Законодавством України передбачена можливість створення нового суб’єкта господарювання шляхом його виділення з іншої юридичної особи. Таким правом наділені, зокрема, засновки, учасники юридичної особи. Законодавець встановив, що суб’єкт господарювання - господарська організація, може бути утворена, зокрема, за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу шляхом виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства (ч. 1 ст. 87 ЦК України, ч. 1 ст. 56 ГК України).

Зміст документів про виділ із ТОВ “АПК “Євгройл” нової юридичної особи ТОВ “ЄВГРОЙЛ” у системному аналізі з наведеними положеннями цивільного законодавства України, які не містять обмежень щодо обсягу прав та обов’язків, які можуть бути передані юридичній особі, створеній шляхом виділу з іншого суб’єкта господарювання, та положеннями Конституції України, згідно ст. 8 якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права, дає суду підстави прийти до висновку, що засновниками ТОВ “АПК “Євгройл” на реалізацію своїх прав прийнято рішення про передачу за розподільчим балансом новому суб’єкту господарювання ТОВ “ЄВГРОЙЛ” не тільки активів за укладеним ТОВ “АПК “Євгройл” з відповідачем договором поставки, а й у повному обсязі прав та обов’язків покупця в цьому договорі.

Судом відхиляються твердження відповідача про те, що зі звіту (розподільчого балансу) неможливо встановити, які саме права та обов’язки передані ТОВ “ЄВГРОЙЛ”, оскільки вказаний фінансовий звіт містить лише цифрове вираження активів та пасивів, які передаються ТОВ “ЄВГРОЙЛ”.

Розшифровка ж цього цифрового значення міститься у рішенні загальних зборів учасників ТОВ “АПК “Євгройл”, оформленим протоколом від 01.03.2015 року, у тому числі внесеному пункті 3, та містить чіткий обсяг прав та обов’язків, що передаються ТОВ “ЄВГРОЙЛ”.

Перехід за розподільчим балансом існуючої дебіторської заборгованості в цифровому вираженні 36242 тис. грн. відбувся, при цьому рішенням власників вирішено питання щодо складу майна, прав та обов’язків новоствореної юридичної особи.

За приписами статтей 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою, особою внаслідок:

1.           передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2.           правонаступництва;

3. виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4. виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Пункт 15.4 договору поставки сторонами викладений в наступній редакції: "Переуступка. Жодна сторона не має права передавати свої права чи зобов'язання за цим договором без попереднього письмового дозволу іншої сторони".

Як зазначалось вище, ТОВ "Євгройл" створено у результаті реорганізації ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" шляхом виділу.

Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ст.109 ЦК України).

Наведені положенням цивільного законодавства України, не містять обмежень щодо обсягу прав та обов'язків, які можуть бути передані юридичній особі, створеній шляхом виділу з іншого суб'єкта господарювання.

У пункті 15.4 договору зазначено про заміну кредитора внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, а не заміну кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва, оскільки сторонами погоджено, що заборона на заміну кредитора розповсюджується тільки на випадок переуступки (відступлення права вимоги).

Таким чином при передачі прав та обов'язків покупця за договором поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014 року від ТОВ «АПК» Євгройл» до ТОВ «Євгройл» згода ТОВ "АДМ ОСОБА_1 Україна" не потрібна.

Правонаступництво в порядку ст. 109 ЦК України є самостійною підставою заміни сторони в зобов’язанні, згідно якого права кредитора в зобов’язанні переходять до правонаступника за розподільчим балансом, що і відбулося 01.03.2015.

З огляду на викладене, посилання відповідача на неможливість заміни ТОВ “АПК “Євгройл”, на його правонаступника - ТОВ “Євгройл” без згоди ТОВ “АДМ ОСОБА_1 Україна” є безпідставним, оскільки положення цивільного законодавства, на які посилається останній поширюються на правочини предметом яких є відступлення права вимоги, а не на зобов’язання, які виникають із правонаступництва в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 109 ЦК України.

Таку ж саму правову позицію висловив Вищий господарський суд України у постанові від 06.12.2016 року по справі № 915/1356/16. У даній справі суд встановив та підтвердив, що ТОВ "Євгройл" є правонаступником прав та обов'язків ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" за договором поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014р., посилаючись при цьому на фінансовий звіт (баланс) від 01.03.2016 року, який є в матеріалах справи № 915/288/16, та відсутність необхідності в отриманні дозволу ТОВ "АДМ ОСОБА_1 Україна" під час передання прав та обов'язків від ТОВ "Агропромислова компанія "Євгройл" до ТОВ "Євгройл" за вказаним договором поставки у результаті виділу, який відбувся 01.03.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2015р. ТОВ “ЄВГРОЙЛ”, як правонаступник ТОВ “АПК “Євгройл”, звернулось до відповідача з листом, в якому повідомило, що ТОВ “ЄВГРОЙЛ” створено шляхом виділу з ТОВ “АПК “Євгройл”, є правонаступником майна, прав та обов'язків ТОВ “АПК “Євгройл” в частині розподільчого балансу, в тому числі прав та обов’язків за договором поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014р., та пропонувало продовжити співпрацю за вказаним договором поставки. До вказаного листа ТОВ “ЄВГРОЙЛ” долучено заявки на закупку товару в кількості 44677 тон. (том 1, а.с. 233-239).

Слід вказати, що заявки із листом від 19.08.2015 року направлялися відповідачу як по електронній пошті так і поштовим зв'язком (том 1 а.с. 230-235).

09.09.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом № 09/09 від 09.09.2015р., яким повторно пропонував постачальнику продовжити співпрацю за договором та повторно надіслав заявки на закупку товару в кількості 44677 тон. (том 1, а.с. 242).

Заявки були направлені відповідачу як по електронній пошті так і поштовим зв'язком (том 1 а.с. 240-247).

Відповіді на вказані листи в матеріалах справи відсутні. Отже, заявки на закупку відповідачем були залишені без реагування.

Згодом, 07.10.2015р. ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” надіслало ТОВ “АПК “Євгройл” повідомлення про припинення договору поставки (том 2, а.с. 100).

Копію вказаного повідомлення відповідач також надіслав на адресу ТОВ “ЄВГРОЙЛ” (том 2, а.с. 101).

В свою чергу, 22.01.2016р. ТОВ “ЄВГРОЙЛ” надіслало на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору поставки, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки, в якому покупець вимагав повернути на рахунок ТОВ “ЄВГРОЙЛ” кошти в сумі 24240000,00грн., перераховані як попередню оплату вартості замовленого товару (том 1, а.с. 245).

Відповідно до пункту 11.3 договору поставки, при настанні випадку невиконання зобов'язань однією із сторін, інша сторона має право припинити цей договір шляхом надання письмового “Повідомлення про припинення” тій стороні, яка спричинила настання такого випадку невиконання зобов'язань.

Отже виходячи з наведених обставин, суд дійшов висновку, який не заперечується сторонами, що договір поставки сторонами розірваний.

Таким чином, судом встановлено, що новим покупцем за договором ТОВ “Євгройл” неодноразово направлялися ТОВ “АДМ ОСОБА_1 Україна” заявки на закупку недозамовленого ТОВ “АПК “Євгройл” товару які не виконані ТОВ “АДМ ОСОБА_1 Україна”, так як на думку відповідача, яка є хибною, ТОВ “Євгройл” не є належною стороною укладеного договору.

Суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати обов'язки, передбачені для постачальника розділом 6 договору поставки, а саме відмовився здійснювати закупівлю товару для подальшої його поставки покупцю.

Тому відповідач фактично порушив умови договору щодо поставки товару.

Так, пункт 7.1 договору поставки, передбачає, що поставка товару на користь покупця, в тому числі насіння соняшнику врожаю 2014 року, повинна була бути виконана у відповідності до графіку в строк до кінця вересня 2015 року.

Пунктом 7.3.6 договору поставки передбачений кінцевий строк поставки товару за цим договором - до 30 вересня 2015 року.

Не зважаючи на наявність отриманої від покупця попередньої оплати, відповідач взагалі відмовився від виконання обов'язків по постачанню товару, взятих на себе за договором поставки.

Враховуючи, що постачальник мав у своєму розпорядженні суму попередньої оплати у розмірі 24240000,00 грн., та враховуючи передбачені п. 7.1, 7.3.6 договору строки поставок, керуючись п. 12.2 договору поставки, постачальник повинен був поставити у строк до 30 вересня 2015 року товар на суму попередньої оплати.

Відповідач стверджує, що оскільки покупцем не надані заявки на закупку, передбачені п.7.3 договору поставки, постачальник не повинен був поставляти товар.

Однак дане твердження відповідача не може бути обґрунтованим, оскільки пунктами 7.1, 7.3.6 договору поставки передбачено, що кінцевий строк поставки товару за цим договором - до 30 вересня 2015 року.

В свою чергу у договорі поставки, в розділі «Відповідальність» передбачений пункт 12.2 згідно якому у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь - яких подальших поставок за цим договором. Однак постачальник у будь-якому випадку зобов'язаний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем.

Таким чином при укладенні договору поставки сторони договору чітко передбачили у договорі, що в разі порушення покупцем своїх обов'язків щодо оплати товару (повної або часткової), постачальник, керуючись встановленими договором строками поставки повинен поставити ту кількість товару, яка була вже сплачена покупцем.

При цьому дані умови щодо обов'язкової поставки вже сплаченої покупцем кількості товару (п. 12.2 договору поставки) передбачені як раз в статті договору поставки «відповідальність», а не в статті 7 договору - Поставка товару, на якій наполягає відповідач, вказуючи на те, що для поставки товару повинна буди узгоджена сторонами договору «заявка на поставку».

Отже сторони, з метою балансу інтересів сторін договору поставки, передбачили, що у випадку порушення покупцем з будь-яких причин обов'язків щодо повної оплати за узгоджену партію товару, постачальник повинен поставити ту кількість товару, яка вже сплачена покупцем.

Разом із тим п.12.2 договору поставки не передбачено будь-яких додаткових умов щодо необхідності узгоджувати партії товару, шляхом укладення «заявок на поставку», у порядку, вказаному у розділі 7 договору поставки.

Таким чином у строк до 30 вересня 2015 року відповідач повинен був поставити товар, який сторони узгодили у Підтвердженні про закупку №17 від 04.11.2014 року на суму попередньої оплати у розмірі 24250000 грн.

На момент звернення із позовом до суду відповідач кошти в сумі 24240000,00 грн. на рахунок ТОВ “ЄВГРОЙЛ” не повернув.

Незадоволення вказаної вимоги відповідачем і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи умови п. 11.3 договору поставки позивач, керуючись ст.ст. 526, 611, 612, 615 ЦК України 22.01.2016 року надіслав на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014р. та вимогу про повернення коштів в сумі 24240000 грн. (вих. № 22/01 від 22.01.2016р.), яку відповідач отримав 29.01.2016р.

Твердження відповідача про те, що у нього не виникло обов'язків по поверненню попередньої оплати, оскільки на думку відповідача не сплачена повна вартість узгодженої партії товару є безпідставними.

Так, по-перше, договір поставки припинив свою дію.

По-друге, необхідність повернення відповідачем попередньої оплати виникла у відповідача з моменту отримання вимоги про повернення коштів у сумі 24240000,00 грн. (вих. № 22/01 від 22.01.2016р.), на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Посилання відповідача на п. 7.2 договору, згідно яких обов’язок поставити покупцеві товар міг у нього виникнути виключно після узгодженої та повністю оплаченої вартості товару, зокрема на суму 220866342,97 грн., суд відхиляє оскільки п. 12.2 договору поставки сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. Однак постачальник у будь-якому випадку зобов’язаний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем.

Тобто, в даному випадку, у зв’язку з неповною оплатою товару покупцем, починає діяти розділ 12 договору “Відповідальність”, а не положення розділу 7 “Поставки товару”, зокрема пункти 7.2, 7.3.6, на які посилається відповідач.

Судом з'ясовано, що протягом “сезону” ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” поставляв продукцію покупцю і при цьому повної оплати узгодженої партії в сумі 220866342,97 грн. не вимагав. Узгодження необхідної кількості та виду товару (партія товару) відбувалось накопичувальним методом. ТОВ “АПК “Євгройл” замовляв продукцію, узгоджував її з постачальником (про що сторонами складались підтвердження про закупки в кількості 16 штук) оплачував її частково або повністю та згідно заявок на поставку відвантажував необхідними партіями.

Підсумовуючи узгоджені поставки, які вже відбулися, а також, ті що будуть у сторін в майбутньому, сторони уклали підтвердження про закупки № 17 від 04.11.2014 року на загальну кількість товару 74073, 414 тон на загальну суму 220866342,97 грн. (том 1 а.с. 209-225). Отже, загальна кількість товару 74073, 414 тон на загальну суму 220866342,97 грн. складається із погоджених між сторонами 297 партій товару. Посилання представника відповідача на необхідність 100% оплати всієї сукупної партії в сумі 220866342,97 грн. і тільки в такому випадку поставки продукції, не узгоджується із умовами п. 4.1 договору поставки, оскільки 74073, 414 тон є не однією партією, а складається із 297 партій товару, з яких був оплачений товар на загальну суму 39141293,13 грн., а поставлений - на загальну суму 14901293,13 грн.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що момент виконання зобов’язання не настав у зв’язку з несплатою повної вартості товару, не відповідають умовам договору та є хибними.

Посилання відповідача на відсутність обов’язку щодо повернення попередньої оплати за договором на підставі ч. 4 ст. 653 ЦК України не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон пов’язує неможливість вимагати повернення того, що було виконане сторонами договору за зобов'язанням до моменту розірвання договору. Отже, на випадок сплати однією із сторін договору грошових коштів та неотримання при цьому товару положення ч. 4 ст. 653 ЦК України не роповсюджуються, оскільки виконання обома сторонами не відбулось.

При цьому, законом встановлено наступне: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, судом враховано, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. (Такої правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові № 6-88цс13.)

В даному випадку, на момент подання позову договір поставки, який існував між сторонами та на підставі якого відповідач отримав кошти, припинив свою дію. Тому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Предметом даного спору фактично виступає повернення, після припинення договору, перерахованої суми попередньої оплати, на яку не було здійснено постачання товару. Вимоги позивача ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 693 ЦК України, що передбачають право покупця, у разі недоотримання належної кількості оплаченого товару, вимагати повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних документів (том 1, а.с. 130, 137-208) постачальнику в рахунок оплати вартості визначеного умовами договору товару були перераховані грошові кошти в загальній сумі 39141293,13 грн.

На виконання умов договору постачальником здійснена поставка товару загальною кількістю 1882,49 т. вартістю 14901293,13грн.

Залишок грошових коштів, отриманих постачальником від покупця, в рахунок яких товар не було поставлено становить 24240000,00грн. = (39141293,13 грн. - 14901293,13 грн.)

Вказана сума складається із перерахованих грошових коштів (авансових платежів) у сумі 16740000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том 1, а.с. 137-208) та отриманої постачальником банківської гарантії у загальній сумі 7500000,00грн. (том 1 а.с. 130).

Таким чином, в рамках договору поставки покупцем було здійснено попередню оплату на суму 24240000,00 грн., яка залишилась неповернутою ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА”, що не заперечується сторонами.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості прийняття в якості доказів оплати за договором виконання банком платіжної вимоги згідно з договором про надання банківських гарантій.

Так, за змістом п. 9.1 договору сторони погодили, що за згодою сторін, покупець замість оплати може надати постачальнику безвідкличну банківську гарантію.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “АПК “Євгройл” та ПАТ “Укрсоцбанк” 03.04.2014р. укладено Генеральний договір про надання банківських гарантій № 06.501-72/151 (далі – Генеральний договір) (том 1, а.с. 103-107).

Згідно з умовами Генерального договору та додаткового договору № 06.501-72/152(07/167) від 04.07.2014р. про надання банківської гарантії платежу в рамках Генерального договору (зі змінами) Банком надана гарантія платежу № 67PG072014UAH від 04.07.2014р. на суму 2100000,00 грн. строком дії до 15.12.2014р. (том 1, а.с. 120).

Також за умовами Генерального договору та додаткового договору №06.501-72/152(08/152) від 17.09.2014 року про надання банківської гарантії платежу в рамках Генерального договору (зі змінами) (том 1, а.с. 122-125) Банком була надана гарантія платежу № 80PG092014UAH від 17.09.2014 року на суму 5400000,00 грн. строком дії до 15.12.2014 року (том 1, а.с. 125).

04.12.2014р. листом № 06.501-186/67-19014 ПАТ “Укрсоцбанк” повідомив ТОВ “АПК “Євгройл” про отримання 26.11.2014р. від ТОВ “ОСОБА_1 УКРАЇНА” платіжної вимоги за вих. № 6512/3 від 26.11.2014р. на суму 2 100 000,00 грн. та платіжної вимоги за вих. № 6513/3 від 26.11.2014р. на суму 5400000,00 грн., щодо сплатити 2100000,00грн. та 400000,00грн., у зв’язку з порушенням ТОВ “АПК “Євгройл” зобов’язання за договором поставки згідно з умовами параграфу 9.3. “Коригування суми забезпечення”, а також нездійснення оплати товару з боку ТОВ “АПК “Євгройл” по даному договору (том 1, а.с. 127-129).

03.12.2014р. банком було здійснено задоволення вимоги платежу за гарантією платежу № 67PG072014UAH від 04.07.2014 року на суму 2100000,00 грн. та вимоги платежу за гарантією платежу № 80PG092014UAH від 17.09.2014р. на суму 5400000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 00457-02 від 03.12.2014р. та № 02779-01 від 03.12.2014р. (том 1, а.с. 130).

За змістом статті 546 Цивільного кодексу України, гарантія є одним з видів забезпечення зобов'язання.

Статтею 560 Цивільного кодексу України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Банківська гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, за якими банк бере на себе грошове зобов'язання перед отримувачем гарантії сплатити кошти за наказодавця, у випадку невиконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частини. Банківська гарантія являється одним з інструментів безресурсного фінансування, який за своєю суттю не потребує вилучення грошових коштів і дозволяє наказодавцю уникнути передплати за товари /послуги, і в результаті, забезпечує економію власних ресурсів та / або їх використання в інших цілях, є зручним інструментом для належного і своєчасного виконання договірних зобов'язань зі своїми контрагентами. Банківська гарантія -поручительство банку-гаранта за свого клієнта. Банк бере на себе зобов'язання за дорученням і за рахунок клієнта у випадку несплати клієнтом у термін платежів, які він мав здійснити, провести платежі за свій рахунок. Банк-гарант може забезпечувати виконання інших зобов'язань у грошовій формі.

Відповідно до пункту 3 глави 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. № 41/10321, сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку.

Згідно з абз. 18 ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Отже, з моменту перерахування банківської гарантії на адресу бенефіціара, вказані кошти для принципала є банківським кредитом, тому використовуються принципалом як сплата за договором поставки (відповідної правової позиції притримується й Вищий господарський суд України, постанова від 24.11.2015р. у справі № 915/727/15, яка пов’язана з даною справою, оскільки спір виник між тими ж сторонами у зв’язку із передачею ТОВ “ЄВГРОЙЛ” дебіторської заборгованості ТОВ “АДМ ОСОБА_1 Україна” згідно того ж розподільчого балансу, але за іншим договором поставки).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що залишок отриманих відповідачем грошових коштів, щодо яких останнім не було виконано зустрічного зобов’язання з поставки товару, складає 24240000,00грн.

Яу вище було наведено, 22.01.2016р. ТОВ “ЄВГРОЙЛ” на адресу відповідача надіслало повідомлення про припинення дії договору поставки та повернення суми здійсненої оплати в розмірі 24240000,00грн. Вказана вимога відповідачем задоволена не була.

Матеріали справи свідчать, що договір поставки станом на момент подання позову припинив свою дію. Факт припинення дії договору сторонами не заперечується, розбіжності стосуються лише дати такого припинення.

Разом із тим, дослідження питання правовідносин за гарантією між банком, як Гарантом, та Бенефіціаром не стосується позовних вимог і виходить за межі цього судового спору. Бенефіціар - ТОВ «ОСОБА_1 УКРАЇНА» не заперечує того, що звернувся до Банку за вимогами про сплату коштів за гарантіями та отримав відповідні кошти. Банк не заперечує того, що отримав відповідну суму коштів в порядку задоволення регресних вимог від ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл».

Статтею 562 ЦК України передбачається незалежність гарантії від основного зобов'язання, а саме те, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Крім того, в текстах Гарантій (п. 9) зазначено, що вони підпорядковуються Уніфікованим Правилам для Гарантій на Вимогу, редакція 2010 року, Публікація Міжнародної ОСОБА_4 № 758 (надалі - ШШО № 758), а також законодавству України в питаннях, що не врегульовані ІЛФО № 758. Пунктом а) Статті 5 ІЛФО № 758 передбачено, що гарантія за своєю природою не залежить від основного правочину та заяви, а гарант ніяким чином не пов'язаний і не обмежений такими правочинами. Посилання в гарантії на основний правочин для цілей його ідентифікації не змінює незалежної природи гарантії. Обов'язок гаранта платити за гарантією не залежить від вимог чи заперечень, що виходять з будь-яких відносин окрім відносин між гарантом та бенефіціаром.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтями 34 та 36 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч наведеним процесуальним нормам не довів суду, шляхом надання належних доказів, відсутність порушень прав та законних інтересів позивача у данній справі.

Таким чином, дослідивши надані учасниками документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини згідно з обставинами справи, суд дійшов висновку про доведеність та обгрунтованість заявлених позивачем вимог та задоволенню їх у повному обсязі.

Отже, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 УКРАЇНА” (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-а, ідентифікаційний код 20027449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВГРОЙЛ” (54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117, ідентифікаційний код 39672052) заборгованість в сумі 24240000,00 грн. та судовий збір в розмірі 206700,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 17.01.2017 р.

Суддя                                                    О.Г.Смородінова