Ухвала

від 30.01.2017 по справі 915/288/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

30 січня 2017 року Справа № 915/288/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВГРОЙЛ» , 54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 УКРАЇНА» , 04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-а,

ІІІ особи без самостійних вимог на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євгройл» , 54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117-А,

2) Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» , 03150, м.Київ, вул. Ковпака, 29.

Про стягнення грошових коштів в сумі 24240000,00 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Без виклику представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

27.01.2017р. від представника відповідача - ТОВ ОСОБА_1 УКРАЇНА до господарського суду надійшли: заява про роз'яснення судового рішення, в якій заявник просить роз'яснити абзац 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2017р. у справі №915/288/16, а саме речення Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили (із зазначенням чи потрібно тлумачити рішення суду так, що судовий наказ повторно підлягає видачі та виконанню відповідачем); та заява з проханням не здійснювати видачу судового наказу у справі №915/288/16 за позовом ТОВ ЄВГРОЙЛ до ТОВ ОСОБА_1 УКРАЇНА про стягнення грошових коштів в розмірі 24 240 000,0 грн.

Заява про роз'яснення рішення суду мотивована тим, що при новому розгляді справи господарський суд прийняв 12 січня 2017 року рішення, яким задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі та зазначив в резолютивній частині рішення про видачу наказу після набрання судовим рішенням законної сили.

Заява про не видачу наказу суду мотивована тим, що заборгованість боржником була сплачена в добровільному порядку після набрання законної сили судовим рішенням за результатом первісного розгляду справи, та повторна видача судового наказу призведе до подвійного стягнення заборгованості.

При цьому, заявник зазначає, що справа №915/288/16 розглядалась судами неодноразово та 06.06.2016р. вперше господарським судом було прийнято рішення про задоволення позовних вимог ТОВ ЄВГРОЙЛ заборгованості в сумі 24240000,0 грн. Дане рішення було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р., однак вказані процесуальні документи були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016р. Проте, відповідач до отримання результатів про касаційне оскарження судових рішень, після набрання рішенням Господарського суду Миколаївської області законної сили, здійснив його добровільне виконання в повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача 24240000,0 грн. У зв'язку із скасуванням Вищим господарським судом України рішень місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про поворот виконання скасованого рішення суду від 06.06.2016р., яка судом не вирішена.

Отже, у зв'язку із викладеними обставинами та враховуючи добровільне виконання рішення суду та сплату боргу, відповідач просить господарський суд роз'яснити рішення суду від 12.01.2017р. щодо видачі наказу після набранням судовим рішенням законної сили.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2016р. були задоволені позовні вимоги ТОВ ЄВГРОЙЛ , стягнуто з ТОВ ОСОБА_1 УКРАЇНА 24 240 000,0 грн. боргу за договором поставки №500/2-011213 від 04.06.2014р. та 206700,0 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. вказане рішення було залишено без змін.

09.08.2016р. на виконання рішення господарського суду від 06.06.2016р. був виданий відповідний наказ.

12.09.2016р. до господарського суду надійшла копія постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.09.2016р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 09.08.2016р. у зв'язку з повним добровільним виконанням боржником судового рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016р. вищезазначені рішення та постанову було скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Після повернення справи №915/288/16 з суду касаційної інстанції, за результатом повторного автоматизованого розподілу справу №915/288/16 було передано для розгляду судді Смородіновій О.Г.

За результатом нового розгляду, господарським судом 12 січня 2017 року було прийнято рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ТОВ ОСОБА_1 УКРАЇНА на користь ТОВ ЄВГРОЙЛ заборгованість в сумі 24 240 000,0 грн. та судовий збір в сумі 206700,0 грн.

Повне рішення було складене та підписане 17.01.2017р., отже, на час винесення даної ухвали, відповідно до ст. 85 ГПК України рішення суду набрало законної сили, так як відомості про надходження до суду від відповідача апеляційної скарги відсутні.

Згідно з приписами п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення №6 від 23.03.2012р., роз'яснення рішення або виправлення в ньому описок чи арифметичних помилок здійснюється тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Роз'яснено може бути лише таке рішення, яке набрало законної сили та не скасоване та момент звернення по його роз'яснення. В іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін (залишено в силі), а в решті відмовляє в роз'ясненні.

Заявник у заяві про роз'яснення рішення суду від 12.01.2017р. фактично просить роз'яснити підстави видачі судового наказу та його пред'явлення до виконання, що не передбачено приписами статті 89 ГПК України, тому у роз'ясненні рішення слід відмовити.

Крім цього, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з приписами частини 1 статті 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Пунктами 1,2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що, відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. За змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п.11 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", визначення поняття позивач наведено в частині другій статті 21 ГПК України, а поняття стягувач - у частині другій статті 11 Закону України Про виконавче провадження . Чинне законодавство не ставить вирішення питання про необхідність видачі наказу на виконання судового рішення у залежність від тотожності цих понять, які можуть і не співпадати між собою. Відповідне питання має вирішуватися виключно з огляду на наявність потреби у вжитті передбачених законом (зокрема, статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження") заходів примусового виконання певного судового акта органами Державної виконавчої служби. Якщо такої потреби не виникає (наприклад, зі спору про визнання недійсним акта державного чи іншого органу), то наказ господарським судом не видається.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у господарського суду існує процесуальний обов'язок видати наказ на виконання судового рішення, яке передбачає стягнення.

Натомість норми ГПК України не містять будь-яких правових підстав для не видачі господарським судом такого наказу на виконання судового рішення при повторному розгляді справи та задоволенні позову.

Також положеннями ГПК України не передбачено не зазначення у резолютивній частині рішення суду майнового характеру відомостей щодо видачі наказу на виконання цього рішення.

Таким чином, на підставі викладеного, заява ТОВ ОСОБА_1 УКРАЇНА про не видачу судового наказу на виконання рішення суду у справі №915/288/16 про стягнення грошових коштів в розмірі 24 240 000,0 грн. також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв ТОВ ОСОБА_1 УКРАЇНА від 27.01.2017р. про роз'яснення рішення суду від 12.01.2017р. та не видачу наказу на виконання даного рішення - відмовити.

Суддя О.Г. Смородінова