Ухвала

від 11.01.2017 по справі 23/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.01.2017Справа № 23/276

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Актива

на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №23/276

за позовом Дочірнього підприємства С.К.-Трейд Гупп товариства з обмеженою відповідальністю Шаянські мінеральні води до Товариства з обмеженою відповідальністю Гратіс-Трейдінг

про стягнення 6105,60 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін та ВДВС не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом міста Києва у порядку ст. 121-2 ГПК України прийнято до розгляду указану скаргу про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чижика А.П від 04.10.2016 у виконавчому провадженні №51725510.

Скаржник є стороною виконавчого провадження №51725510 на підставі заміни, здійсненої ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014.

У судове засідання 11.01.2017 сторони та ВДВС представників не направили. Судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому суд перейшов до розгляду справи у даному засіданні.

Наказ від 10.11.2009 у справі №23/276 Господарського суду міста Києва перебував на виконанні у межах виконавчого провадження №51725510 у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС).

04.10.2016 ВДВС у межах виконавчого провадження №51725510 було винесено постанову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (тут і надалі Закон у редакції станом на час вчинення оскаржуваних дій) про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5) тут і надалі - Інструкція у чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій редакції), організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Із наданої ВДВС на запит суду копії виконавчого провадження вбачається, що всупереч твердженням скаржника ВДВС було направлено запит до Державної фіскальної служби України та отримано відповідь про відсутність у служби інформації про номери рахунків боржника, відкриті у банках та інших фінансових установах.

Також, усупереч твердженням скаржника ВДВС викликом за номером 682/7 у липні 2016 року було викликано керівника або іншого законного представника боржника для надання доказів виконання рішення суду.

Натомість, суд визнає обґрунтованими твердження скаржника щодо не здійснення держаним виконавцем виходу за місцезнаходженням боржника, оскільки наданий державним виконавцем акт від 22.09.2016 не відповідає вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій (у чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій редакції).

Так, згідно з вказаною інструкцією за актом обставину здійснення держаним виконавцем виходу за місцезнаходженням боржника та встановленням перебування боржника та його майна за адресою місцезнаходження або їх відсутності посвідчується підписами двох залучених державним виконавцем понятих, у присутності яких здійснюється така перевірка, але на наданому державним виконавцем акті від 22.09.2016 відомості про залучення понятих та їх підписи відсутні.

При цьому, вказаний акт за своїм змістом взагалі не може свідчити про здійснення держаним виконавцем виходу за місцезнаходженням боржника, оскільки у акті не вказано адресу виходу та найменування юридичної особи, до якої здійснювався вихід.

Отже, належного доказу здійснення держаним виконавцем виходу за місцезнаходженням боржника суду надано не було.

Враховуючи недоведення ВДВС вчинення ним всіх передбачених законом для примусового виконання наказу від 10.11.2009 у справі №23/276 Господарського суду міста Києва у межах виконавчого провадження №51725510, а саме не доведення здійснення держаним виконавцем виходу за місцезнаходженням боржника, суд погоджується, що постанова від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51725510 є неправомірною та незаконною.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Актива на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №23/276 задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чижика А.П від 04.10.2016 у виконавчому провадженні №51725510.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків