Постанова

від 03.08.2006 по справі 3/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" серпня 2006 р.                                                                                Справа №  3/175

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Шандалюк М.П. при  секретарі судового засідання  Садовській Л.О., розглянувши справу

За позовом   Приватне підприємство фірма "Агропромдерев"   

до відповідача  Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненськоїобласті

про   визнання нечинними акту перевірки, рішення та вимоги контролюючого органу

Представники сторін:

від позивача    –Салата О.М. - керівник; Бакун Р.А. - по довіреності;

від відповідача–Савич Т.О. - по довіреності; Янчук Г.П. - по довіреності.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз'яснені.

Клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач  звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача та доповненнями до неї про визнання нечинними акту перевірки №78 від 08.06.2006р., вимоги про сплату боргу №Ю-165-У від 13.06.2006р.  в сумі 3850,42 грн. та рішення від 13.06.2006р. №274 про застосування штрафних санкцій в сумі 2823,99 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство перебуває на спрощенній сиистемі оподаткування і є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Закону України від 19.10.2000 р. № 2063-3 “Про державну підтримку малого підприємництва”, які прийняті відповідно до “Перехідних положень” Конституції.

Позивач вважає, що він не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32%, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку.

Позивач зазначає, що сплата страхових внесків до Пенсійного фонду у вигляді нарахувань на фонд оплати праці в розмірі 32% привела б до подвійної сплати страхових внесків, що суперечить загальним принципам оподаткування та сплати обов'язкових платежів. А тому суб'єкти підприємницької діяльності –юридичні особи, що обрали особливий спосіб оподаткування –єдиний податок, страхових внесків до Пенсійного фонду в розмірі 32% від фонду оплати праці сплачувати не повинні.

З підстав, викладених у позовній заяві та доповненнях до не,ї позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що контролюючим органом була проведена перевірка правильності обчислення, повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ППФ "Агропромдерев", яке перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про що складено акт №78 від 08.06.2006 року. Перевіркою донараховано позивачу страхові внески на суму 4858,84 грн. Відповідач посилається на те, що за результатами перевірки контролюючим органом прийняті і надіслані позивачу спірні вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.06.2006 року. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що лише Законом України від 09.07.2003 року № 1058 "Про

-2-

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 року, регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, тощо.

Згідно п. 4 ст. 18 Закону України № 1058 страхові внески не включаються в склад податків, інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Указ № 727 являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові правовідносини.

Отже, Закон № 1058 є спеціальним Законом з регулювання відносин в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і має вищу юридичну силу порівняно з Указом № 727, який є нормативним актом в системі податкових правовідносин.

Відповідач зазначає, що згідно із статтями 14 та 15 Закону № 1058 та пункту 4.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи, (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування –фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством або за договором цивільно-правового характеру, для яких розміри страхових внесків встановлені в розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.

Посилаючись на норми Заноку №1058-IV та судову практику з даних правовідносин, відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими. З підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши  матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, господарский суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Рівненському районі, як контролюючим органом, була проведена позапланова перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на  ППФ "Агропродерев" за період з 01.04.2005 року по 01.05.2006 року, про що складено акт  №78 від 08.06.2006 р. Перевіркою донараховано підприємству страхових внесків на суму 4858,84 грн.

На підставі акту перевірки від 08.06.2006р. контролюючим органом пред'явлена підприємству вимога про сплату боргу від 13.06.2006 року №Ю-165-У на суму недоїмки 3850,42 грн. відповідно до статті 106 Закону №1058-IV.

Крім того, відповідачем прийнято рішення від 13.06.2006 року №274 про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 2823,99 грн., відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України №1058-IV, на суму донарахованих та несплачених страхових внесків.

При ухваленні судового рішення суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ППФ "Агропромдерев" в перевіреному періоді знаходилося на спрощенній системі оподаткування, обліку та звітності, сплачуючи до бюджету єдиний податок.

-3-

Згідно п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі - Указ) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником видів податків і зборів (обов'язкових платежів) за встановленим переліком.

          Однак, суд враховує, що з 01.01.2004р. набрав чинності Закон  України від  09.07.2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) , статтею 4 якого визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України,  складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

          Цей Закон,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

          Законом №1058-IV також визначено, що страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати, страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

          Суд  враховує, що згідно п.1 ст.14 Закону №1058 страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. Крім того, статтею 15 даного Закону встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, визначені статтею 14 цього Закону.

          Враховуючи вищенаведені норми Закону №1058-IV, суд вважає помилковими доводи позивача щодо незастосування до платника єдиного податку норм Закону №1058-IV.

          Суд вважає, що обов'язковість сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, а спір по даній справі не поширюється на правовідносини, що регулюються Указом Президента   України від 03.07.1998 року №727/98  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

          Слід зазначити, що статтею 18 Закону №1058 визначено, що страхові внески є цільовим

- 4 -

загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, в порядку встановленому цим Законом.

          Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що скадають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство (п.4 ст.18 Закону №1058). Згідно п.6 згаданого Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків, або звільнення від їх сплати.

          З огляду на викладене, суд вважає, що  відповідачем за результатами перевірки правомірно виставлено підприємству вимогу від 13.06.2006 р. №Ю-165У на сплату недоїмки в сумі 3850,42 грн.  З метою уникнення надмірної (подвійно) сплати страхових внесків за найманих працівників платниками єдиного податку, сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків. При цьому контролюючим органом враховано сплачені підприємством в складі єдиного податку 1008,42 грн., які зараховано в погашення донарахованих страхових внесків (4858,84 -1008,42 = 3850,42).

          Отже, суд не вбачає правових підстав для визнання нечинною вимоги контролюючого органу від 13.06.2006р. №Ю-165У.

          Щодо спірного рішення №274 від 13.06.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 2823,99 грн., судом встановлено, що сума штрафних санкцій  підлягає зменшенню на 1725,50 грн., з огляду на таке.

          Із розрахунку відповідача доданого до акту перевірки, видно, що при застосуванні штрафу, як адміністративно-господарської санкції, контролюючим органом порушено вимоги статті 250 Господарського кодексу України, щодо строку застосування санкцій. Крім того, відповідачем нараховано штрафні санкції на суму донарахованих страхових внесків без врахування сплачених позивачем у складі єдиного податку.

          Статтею 250 ГК України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.          

          Отже, за квітень, травень 2005 року штрафні санкції застосовані відповідачем до позивача з перевищенням законодавчо визначеного річного строку їх застосування.

          Відповідачем надано суду уточнений розрахунок суми штрафних санкцій, згідно якого обгрунтовано застосований розмір штрафних санкцій, за період допущених підприємством порушень - липель, серпень 2005 року, становить 1098,49 грн.

          Отже, прийняття контролюючим органом рішення №274 від 13.06.06р. на суму штрафних санкцій 1098,49 грн., згідно уточненого розрахунку, є правомірним.

          З наведеного випливає, що позовна вимога про визнання нечинним рішення від 13.06.06р. на суму 1725,50 грн. (2823,99-1098,49) підлягає задоволенню.

          Щодо позовної вимоги про визнання нечинним акту перевірки №78 від 08.06.06р., то дана вимога не грунтується на нормах законодавства, є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.

          Відповідно до статтей 87, 94 та пп.3 п.3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, позивачу відшкодовується з державного бюджету України судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 158-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Рішення Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі від 13.06.2006 року №274 в частині застосування до ППФ "Агропромдерев" штрафних санкцій на суму 1725 грн. 50 коп., - визнати нечинним.

          В решті заявлених позовних вимог відмовити.

          Присудити з державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми "Агропромдерев" (Рівненська область, Рівненський район, смт.Клевань, вул.Робітнича, 2,  код ЄДРПОУ 23304910, рахунок 26004301627 в РФ "Західінкомбанк", МФО 333614) судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду, через

- 5-

суд першої інстанції,  який ухвалив дану постанову, в порядку та строки, визначені статтею 186 КАС України.

             Суддя                                                           Шандалюк М.П.

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "07" серпня 2006 р.