Постанова

від 19.07.2006 по справі 17/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "19" липня 2006 р.                                                                                Справа №  17/172

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Петухов М.Г. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Опанасюк Т.І.

За позовом   Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю "Волар"

про   стягнення в сумі 3 050 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача  –Скарбарчук О.Г. представник по довіреності

від відповідача –Гнатенко Л.В.  представник по довіреності.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:            

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 050грн. 00 коп. штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» .

Відповідач у запереченні на позов та у судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що наказом по підприємству № 109 від 29.12.2005 року  створено 1 робоче місце для інваліда, однак відповідачем не подано  до суду будь-яких доказів про те, чи було належним чином повідомлено про даний факт фонд зайнятості населення. Відповідач також просить взяти до уваги, що підприємство є платником єдиного податку і відповідно не може бути платником внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

          У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для  підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

          Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.          

Середньоспискова чисельність працюючих інвалідів у відповідача, при кількості працюючих 11 чоловік , згідно звіту форми 10-ПІ  за 2005 рік  склала  0 чоловік  при  нормативі  1  чоловік.

Штрафні санкції в розмірі 3 050 грн. 00 коп.  з розрахунку за 1 незайняте  робоче місце, відповідач до Фонду не перерахував.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов до уваги судом не беруться, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено:

Працевлаштування    інвалідів   здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у  нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі по тексту Положення), робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 5  Положення встановлено, що підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З змісту вищенаведених норм вбачається, що перед направленням інвалідів на підприємство, останнє повинно створити робочі місця та повідомити про їх створення вказані в пункті  5 Положення органи.

Згідно довідки Рівненського міського центру зайнятості № 05-1223 від 16.05.2006 року, ТзОВ "Волар"  звітів форми № 3-ПН “Про наявність вільних робочих місць та посад” протягом 2005р.  до фонду зайнятості  взагалі не подавало (а.с.6).

Будь-яких інших доказів на підтвердження створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення органів зайнятості населення чи органів соціального захисту інвалідів відповідач суду не представив.

Щодо того, що відповідач є платником єдиного податку, то в даному випадку за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів законом передбачено застосування штрафних санкцій, а не як помилково зазначає відповідач сплата внесків до фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, що відповідач не зробив.

З врахуванням вищенаведеного, позов обгрунтований і  підлягає задоволенню на підставі ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» .

Керуючись     ст.158, ст.ст. 160,  163   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов  задоволити.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Волар ", м. Рівне, вул. Київська , 10, р/р 26004248914001 в Приватбанку, МФО 333391, код ЄДРПОУ 30133110  на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, р/р  31219230600002  банк  ОУДК в  Рівненській  області , МФО 833017,  ЗКПО 22586331 – 3 050 грн.  штрафних санкцій.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Волар ", м. Рівне, вул. Київська , 10, р/р 26004248914001 в Приватбанку, МФО 333391, код ЄДРПОУ 30133110  в доход державного бюджету України -  30 грн. 50 коп. судового збору  (держмита). .

3. Виконавчі листи видати в порядку встановленому КАС України після набрання постановою законної сили .  

Повний текст постанови оформлено та підписано  21  липня  2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне  оскарження.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Петухов М.Г.