Рішення

від 18.01.2017 по справі 190/1079/15-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1079/15-ц

Провадження №2/190/7/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м.П»ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Легкошерст Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

Позивач ОСОБА_1 в ході розгляду справи надала до суду уточнену позовну заяву/а.с.97-101, т. № 2/, згідно якої просила, визнати недійсною додаткову угоду від 17.01.2015 року № 7 до договору оренди землі від 03.03.2006 року № 16, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 02.06.2006 року № 04061380017, визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (індексний номер 20100503 від 18.03.2015 року), скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес , повернути належну їй земельну діялнку та стягнути з відповідача ТОВ СФГ Гермес судові витрати в частині сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 8,158 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніропетровської області. 03 березня 2006 року між нею та СФГ Гермес укладено договір оренди землі, згідно з яким вона передала СФГ у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п'ять років, додатковою угодою до вищевказаного договору оренди землі від 01.06.2009 року змінений строк дії договору оренди на 25 років. 10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та відповідачем ТОВ СФГ Гермес укладений договір купівлі-продажу посівів за № 2/12/Б, за умовами якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною позивачу земельною ділянкою із збереженням за відповідачем усіх прав та обов'язків орендаря. Крім того 17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес без відома позивача укладена додаткова угода № 7 до вищевказаного договору оренди землі від 03.03.2006 року, згідно з якою СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди належної позивачеві земельної ділянки. Проте оскільки вказані угоди були укладені з порушенням вимог цивільного закондавства, а саме позивач не була повідомлена про намір СФГ Гермес передати у користування іншої особи (суборенду) земельну ділянку, додаткова угода від 17 січня 2015 року № 7 про право оренди ділянки укладена без її як власника земельної ділянки відома, не з нею, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 03.03.2006 року року, заявник просить суд визнати недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17.01.2015 року за № 7 до договору оренди землі від 03.03.2006 року № 16, укладеного між нею та СФГ Гермес , визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, прийнятих на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 17.01.2015 року, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес , повернути їй земельну ділянку, стягнувши з ТОВ СФГ Гермес судові витрати в частині сплаченого судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явились, подали заяви, в яких просять суд провести судовий розгляд без їх участі, проти заочного розгляду не заперечують, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ СФГ Гермес в судові засідання 05.01.2017 року та 18.01.2017 року повторно не з'явився, про час та місце проведення судового розгляду відповідач повідомлений належним чином згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України шляхом направлення судових повісток на адреси, зазначені у позовній заяві позивачем, довідці ЄДРПОУ про місце реєстрації відповідача та представником ТОВ СФГ Гермес в поданих до суду заявах та клопотаннях. Ознайомлення представника відповідача з часом та місцем проведення судових засідань також підтверджується фактом подання до суду даним представником ТОВ СФГ Гермес заяв та клопотань. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на те, що представник ТОВ СФГ Гермес в судове засідання 18.01.2017 року з'явитись не може, через складні погодні умови.

За положеннями ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Частиною 3 ст. 27 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Судом вжито всіх можливих заходів для своєчасного повідомлення СФГ Гермес про час та місце розгляду справи, однак представник відповідача багаторазово в судові засідання не з'являється, через канцелярію суду надає заяви про відкладення розгляду справи, якими просить визнати причини неявки до суду поважними, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право кожного при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків на справедливий і відкритий розгляд у впродовж розумного строку.

Провадження у справі відкрито 13 липня 2015 року та з цього часу представник відповідача жодного разу не з'явився до суду. Багаторазова неявка представника відповідача в судові засідання унеможливлює виконання судом вимог ст. 157 ЦПК України, якою визначено строки розгляду справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зловживання ТОВ СФГ Гермес правами, наданими цивільним процесуальним законодавством України, та вважає за можливе, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України, зі згоди позивача і його повноважного представника, провести заочний розгляд справи.

У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,158 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніропетровської області, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 2170595/а.с.10-11, т. № 1/.

03 березня 2006 року між ОСОБА_1 та СФГ Гермес в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки № 16, згідно якого ОСОБА_1 передала СФГ Гермес в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 5 років /а.с.5-8, т. № 1/. Даний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованим у в Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» за № 04061380017, про що мається відповідний запис в договорі.

Передачу земельних ділянок між ОСОБА_1 та СФГ Гермес на виконання вищевказаного договору оренди від 03.03.2006 року здійснено згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки від 03.03.2006 року, копію якого долучено до матеріалів справи/а.с.9, т. № 1/.

01.06.2009 року між позивачем та СФГ Гермес укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі, в якому зокрема строк дії договору визначено терміном 25 років/а.с.12-13, т. № 1/.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено договір купівлі-продажу посівів № 2/12/Б, згідно якого продавець СФГ Гермес передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес посіви озимої пшениці, які розташовані на земельній ділянці, щодо якої укладено Договір оренди землі № 16 від 03.03.2006 року/а.с.15-17, т. № 1/.

Окрім іншого, в п. 1.4 вказаних договорів купівлі-продажу посівів від 10.12.2014 року передбачено, що разом з посівами на підставах, передбачених ст. 411 ЦК України від Продавця до Покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі Договору оренди землі із збереженням за Покупцем всіх прав та обов'язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі.

17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладена додаткова угода № 7 до Договору оренди № 16 від 03 березня 2006 року, згідно якої сторони дійшли згоди здійснити передачу від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, набутого СФГ Гермес на підставі Договору оренди землі № 16 від 03 березня 2006 року/а.с.18-19, т. № 1/.

Передачу земельної ділянки з користування СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес здійснено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2015 року, підписаного представниками вказаних осіб, копію акту долучено до матеріалів справи /а.с.20, т. № 1/.

Таким чином суд приходить до висновку, що на підставі вказаних договорів між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес останне набуло всі права орендаря за первісними договорами оренди від 03.03.2006 року, у зв'язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до відповідача (тобто вчинено правочини суборенди земельних ділянок, отриманих СФГ Гермес в оренду від позивача по справі).

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП від 05.06.2015 року за рішенням засновників СФГ Гермес (код ЄДРПОУ 32254925) припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис від 07.05.2015 року, дані щодо правонаступництва відсутні.

Суд звертає увагу і на ті обставини, що згідно вищевказаного витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП 05.06.2015 року керівником (підписантом, в подальшому - головою комісії з припиненням або ліквідатором) вказаної юридичної особи - СФГ Гермес (код ЄДРПОУ 32254925) з 11.03.2014 року до часу припинення 07.05.2015 року був ОСОБА_3, яким 10.12.2014 року та 17.01.2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ Гермес . В той же час з 20.01.2015 року ОСОБА_3 є керівником відповідача - ТОВ СФГ Гермес , що за оскаржуваною угодою набуло право суборенди земельною ділянкою позивача, у зв'язку з чим вбачається, що з 20.01.2015 року керівником СФГ Гермес (до часу її припинення) та ТОВ СФГ Гермес (по час розгляду справи) була одна й та сама особа - ОСОБА_3

Згідно повідомлення, складеного СФГ Гермес за вих. № 10/12/009 від 10.12.2014 року на ім'я позивача, отримувача повідомляли про укладення між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів № 2/12/Б від 10.12.2014 року, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_1 у разі наявності бажання придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором оренди землі № 16 від 03 березня 2006 року, про що необхідно було повідомити заявника протягом одного місяця /зворот а.с. 248, т. № 1/.

В якості доказу відправлення позивачеві повідомлення про укладення між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів до суду надано копію опису поштового відправлення від 13.12.2014 року /зворот а.с. 247, т. № 1/, проте суд зазначає, що жодних доказів вручення (отримання) вказаного повідомлення позивачем матеріали справи не містять.

Відтак, доказів отримання позивачем вищевказаного повідомлення до суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про неповідомлення СФГ Гермес позивача про укладений ним з ТОВ СФГ Гермес договір купівлі-продажу посівів № 2/12/Б від 10.12.2014 року на земельній ділянці, що належить позивачеві.

Згідно з положеннями ч.ч. 2-4 ст. 10 ЦПК України, яка закріплює зміст принципу змагальності цивільного судочинства, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Положення ст. 60 ЦПК України встановлюють, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.п.1), 2) ч.1 ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення суд окрім іншого вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, яка є спеціальною нормою регулювання правовідносин щодо найму (оренди) земельної ділянки, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, ст. 2 Закону України Про оренду землі (надалі - Закон про ОЗ) передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відтак, оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 03.03.2006 року будь-яких окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися вищевказаними положеннями Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 8 Закону Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця . Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, так як умовами договору оренди земельної ділянки від 03.03.2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник ділянки на її передачу в суборенду та/або користування ділянкою на інших підставах (в т.ч. укладення будь-яких інших цивільно-правових угод - додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо) не надавала, а земельна ділянка, що належить позивачеві, в порушення встановленого законом порядку передана шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких взагалі не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якої згоди (відома) власника, суд вважає заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2015 року, на підставі якої відповідач неправомірно набув право оренди земельної ділянки позивача, обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 31 Закону України Про оренду землі договір землі припиняється окрім іншого у разі ліквідації юридичної особи-орендаря, при чому відповідно до положень 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відтак, оскільки цим судовим рішенням додаткову угоду від 17.01.2015 року, на підставі якої право оренди земельної ділянки, що належить позивачеві, визнано недійсними, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути заявникові належну йому на праві власності земельну ділянку підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача щодо визнання протиправним рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та обмежень та скасування державної реєстрації права оренди ділянки за ТОВ СФГ Гермес суд зазначає наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотека, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 20100503 від 18.03.2015 року держреєстратором вчинено запис 17.03.2015 року про право оренди земельної ділянки позивача (кадастровий номер 1224583000-01-001-0015) за ТОВ СФГ Гермес саме на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 17.01.2015 року.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Положеннями ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі Закон 1952) передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону 1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. За змістом статті 9 цього Закону рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає Державний реєстратор. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 цього Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою КМ України №1141 від 26.10.2011 року, пунктом 41 якого передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

В той же час процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав визначені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2001 №3502/5 (надалі - Порядок 3502).

Положеннями п.2.1, 2.3 та 2.6 вказаного вище Порядку 3502 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Аналіз наведених положень дозволяє суду дійти висновку, що запис про скасування державної реєстрації права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставі рішення державного реєстратора щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав, яке в своє чергу, приймається на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача про скасування державної реєстрації права оренди ділянки позивача на підставі вищевказаної додаткової угоди від 17.01.2015 року, яка визнана цим судовим рішенням недійсною, вчинену держреєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20100503 від 18.03.2015 року, з подальшим поновленням записів про права, що існували до проведення вищевказаної реєстрації права оренди за ТОВ СФГ Гермес .

Способи захисту цивільних прав та інтересів особи в цивільному судочинстві передбачені ст. 16 ЦК України, при чому відповідно до ч. 2 цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом.

Відносно ж вимог про визнання вищевказаного рішення держреєстратора про державну реєстрацію від 18.03.2015 року протиправним, суд, з урахуванням положень ст. 16 ЦК України зазначає, що позивач в обґрунтування цих вимог посилається на положення статей КАС України, які, як норми адміністративного процесуального судочинства, в цивільному судочинстві не застосовуються, а визнання рішення державного реєстратора протиправним як спосіб захисту цивільних прав цивільним законодавством, в т.ч. положеннями ст. 16 ЦПК України, не передбачено, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України та стягує з відповідача - ТОВ СФГ Гермес з урахуванням заявлених вимог на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсною укладену між селянським (фермерським) господарством Гермес та товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі № 16 від 03 березня 2006 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 02.06.2006 року № 04061380017.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1224583000-01-001-0015) за ТОВ СФГ Гермес (код ЄДРПОУ 39268929), проведену 17.03.2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обмежень, індексний номер 20100503 від 18.03.2015 року.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (ЄДРПОУ 39268929, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Лозуватка, вул.Щорса) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8.158 га (кадастровий номер 1224583000-01-001-0015), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області та належить позивачеві на праві власності згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 2170595.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (ЄДРПОУ 39268929, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Лозуватка, вул.Щорса) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 243 (двісті сорок три гривні) 60 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто П"ятихатським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.

Позивачем на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Ю.В. Легкошерс