Постанова

від 20.09.2018 по справі 190/1079/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 190/1079/15-ц

провадження № 61-28508св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивач - адвокат ОСОБА_5,

відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес ,

представник відповідача 1 - ОСОБА_6,

відповідач 2 - П'ятихатська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес на заочне рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Легкошерст Ю. В. від 18 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М. від 21 вересня 2017 року ,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (далі - ТОВ СФГ Гермес ), П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 8,158 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.

03 березня 2006 року між нею та селянським (фермерським) господарством Гермес (далі - СФГ Гермес ) укладено договір оренди вказаної земельної ділянки за № 16, за умовам якого вона передала товариству у строкове платне користування земельну ділянку терміном на 5 років, який додатковою угодою від 01 червня 2009 року був змінений на 25 років.

Посилаючись на те, що СФГ Гермес продало право оренди цієї земельної ділянки ТОВ СФГ Гермес , не поставивши її як власника земельної ділянки до відома, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просила визнати недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 16, укладеного між нею та СФГ Гермес ; визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, прийнятих на підставі оскаржуваної додаткової угоди від 17 січня 2015 року № 7; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес , проведену 17 березня 2015 року за № 20100503; зобов'язати ТОВ СФГ Гермес повернути вказану земельну ділянку їй у власність.

Заочним рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 16, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 02 червня 2006 року № 04061380017.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес , проведену 17 березня 2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обмежень, індексний номер 20100503 від 18 березня 2015 року.

Зобов'язано ТОВ СФГ Гермес повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 8,158 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право оренди земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди від 03 березня 2006 року № 16, в порушення, встановленого законом порядку, передано шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 03 березня 2006 року № 16 особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника земельної ділянки.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СФГ Гермес відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У жовтні 2017 року ТОВ СФГ Гермес подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ СФГ Гермес не було належним чином повідомлене про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв'язку із чим це призвело до обмеження прав відповідача на участь у судовому розгляді та неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. ТОВ СФГ Гермес вказує, що надіслало позивачу повідомлення від 31 жовтня 2014 року № 31/10/009, в якому запропонувало придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором від 03 березня 2006 року № 16, та повідомлення від 10 грудня 2014 року № 10/12/2009 про факт укладення спірного договору та перехід права користування, що підтверджується описами вкладення до цінних листів та поштовими квитанціями. Оскільки протягом місяця від позивача будь-яких заперечень не надходило, вважає, що суди неправильно застосували статтю 8 Закону України Про оренду землі .

Вказує, що державний реєстратор правомірно провів реєстрацію права користування земельною ділянкою, тому відсутні підстави для її скасування. Також позивач неправильно обрав спосіб захисту, оскільки належним у цій справі способом захисту є переведення прав та обов'язків покупця.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ураховуючи, що заявником оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій тільки в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, тому рішення судів попередніх інстанцій переглядаються тільки в цій частині (стаття 400 ЦПК України).

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,158 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.

03 березня 2006 року ОСОБА_4 уклала з СФГ Гермес договір оренди землі № 16, за умовам якого вона передала товариству у строкове платне користування вказану земельну ділянку терміном на 5 років, пунктом 37 якого передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи-орендаря.

01 червня 2009 року ОСОБА_4 уклала з СФГ Гермес додаткову угоду № 1, якою до договору від 03 березня 2006 року № 16, внесено зміни, та визначено строк оренди - двадцять п'ять років. Інші умови договору залишилися незмінними, про що вказано у пункті 4 цієї додаткової угоди.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес і ТОВ СФГ Гермес укладено договір купівлі-продажу посівів № 2/12/Б, згідно якого ТОВ СФГ Гермес передано право оренди земельної ділянки, набуте СФГ Гермес за договором від 03 березня 2006 року № 16.

17 січня 2015 року між СФГ Гермес і ТОВ СФГ Гермес укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 16, укладеного між ОСОБА_4 і СФГ Гермес , яким передано право оренди земельної ділянки, набутого СФГ Гермес за договором від 03 березня 2006 року № 16 - ТОВ СФГ Гермес .

07 травня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис № 10681110022036681 про припинення СФГ Гермес (ідентифікаційний код 32254925, місцезнаходження: 03191, АДРЕСА_1), при цьому дані в реєстрі щодо правонаступництва відсутні.

Тлумачення статей 512 - 522 ЦК України свідчить, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця.

У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-300гс17 зроблено висновок, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Відтак, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК України).

Суди встановили, що будь-якої згоди ОСОБА_4 як власник земельної ділянки на її передачу (в т.ч. шляхом укладення будь-яких правочинів: додаткової угоди до договору оренди, договору купівлі-продажу посівів тощо), не надавала, а право оренди земельною ділянкою в порушення, встановленого законом порядку, передано шляхом укладення додаткової угоди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Посилання ТОВ СФГ Гермес на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ТОВ СФГ Гермес було відомо про розгляд справи 18 січня 2017 року о 09 год. 00 хв. (а. с. 143, т. 2). Посилання відповідача на відсутність доказів вручення йому судових повісток є неспроможними, оскільки матеріалами справи узгоджується, що повістки про виклик у цивільній справі, а також процесуальні документи направлялися як місцезнаходженням товариства (яке відповідач вказував у заяві про перегляд заочного рішення), так і за адресою вказаною товариством в апеляційній скарзі та були повернуті за закінченням встановленого строку зберігання.

Європейський суд з прав людини вказав, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Посилання ТОВ СФГ Гермес на те, що надіслало ОСОБА_4 повідомлення від 31 жовтня 2014 року № 31/10/009, в якому запропонувало придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором від 03 березня 2006 року № 16, та повідомлення від 10 грудня 2014 року № 10/12/2009 про факт укладення спірного договору та перехід права користування, що підтверджується описами вкладення до цінних листів та поштовими квитанціями, є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що вказані докази ТОВ СФГ Гермес не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча суди в оскаржених рішеннях й застосували статтю 8 Закону України Про оренду землі , що не підлягала застосуванню, про те це не вплинуло на прийняття правильного по суті та законного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес залишити без задоволення.

Заочне рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсною укладену між СФГ Гермес та товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 16; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес ; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес повернути спірну земельну ділянку у власність позивачу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П.Курило