Ухвала

від 16.01.2017 по справі 6-13/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-13/11 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Провадження № 22-ц/773/80/17 Категорія: 81 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Здрилюк О.І.,

з участю:

секретаря - Концевич Я.О.,

боржника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням відділу державної виконавчої служби Старовижівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2011 року начальник відділу ДВС Старовижівського районного управління юстиції звернувся до суду із вищевказаним поданням, в якому просив постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання нею своїх зобов'язань по виконавчому провадженню.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї Господарським судом Волинської області від 03.12.2010 року з примусового виконання судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 382415,19 грн.

Не погоджуючись із ухвалою суду, боржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, недоведеність ухилення її як боржника від виконання зобов'язання, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання .

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції керувався Законом України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадянам України та виходив з того, що ОСОБА_1 як боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.

Із вказаним висновком колегія суддів не погоджується, виходячи із такого.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні відділу перебуває виконавче провадження згідно наказу Господарського суду Волинської області №06/156-1 від 03.12.2010 року про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ковелі Волинської області боргу в сумі 382415,19 грн.

20 січня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старовижівського РУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст.377-1 ЦПК України. Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.

Відповідно ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), з об'єктивної сторони означають такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Згідно п.4.1.1 Інструкції про вчинення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року (чинної на час виникнення спірних відносин), державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Згідно з положеннями статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів подання, які складаються лише із копії судового наказу, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії паспорта боржниці, зі змісту оскаржуваної ухвали та протоколу судового засідання вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи оглянуті лише ті документи, які подані як додатки до подання державного виконавця, без з'ясування обставин справи, огляду матеріалів виконавчого провадження, та не встановлено, в чому полягає ухилення боржника від виконання судового рішення.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, оскільки законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, підтвердження фактів ухилення ОСОБА_1 від явки до державного виконавця на його виклики, докази того, що боржник умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків, які він має змогу виконати. Сам факт невиконання боржником своїх зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків, тому подання начальника ВДВС щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є належним чином обгрунтованим.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.13 Загальної декларації прав людини, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, в матеріалах справи не знайшло свого підтвердження посилання начальника ВДВС на умисне ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, в зв'язку із чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 16 серпня 2011 року скасувати і постановити нову ухвалу.

В задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Старовижівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді