Постанова

від 20.01.2017 по справі 826/13087/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 20 січня 2017 року                                                    № 826/13087/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» (надалі - ТОВ «ЗМ Україна», позивач) до Київської митниці ДФС (надалі також митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016. Позовні вимоги ТОВ «ЗМ Україна» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував другорядний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні й достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав, зазначених у письмових запереченнях, та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства. З урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне. Між компанією «ЗМ ЕМЕА GmbH» та TOB «ЗМ Україна» укладений зовнішньоекономічний договір поставки № 3М  ЕМА-02/2014 від 01.02.2014 (далі - Договір), в якому визначені загальні умови поставки і доставки товарів. Згідно умов договору, конкретні умови кожної окремої поставки, в тому числі, перелік товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, умови поставки можуть визначатись у інвойсі. Відповідно до Додатку № 1 від 01.02.2014 до Договору продавець за договором (3М ЕМА) фактично не виступає відправником товару, а згідно Додатку № 3 від 01.07.2014 до Договору базисні умови поставки додатково доповнені опцією згідно Інкотермс 2010, а саме: СІР Київ. На виконання умов Договору протягом лютого - травня 2016 року позивачем здійснювався імпорт товару «скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles Kl мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм)» на підставі інвойсів №9230611498 від 26.02.2016, №9230630681 від 03.03.2016, №9230649503 від 18.03.2016, №9230656480 від 24.03.2016 та №9230714683 від 16.05.2016. У всіх випадках поставки вага товару складала 3960 кг., вартість товару визначена на рівні 6,6633 Євро за кг, умови поставки СІР Київ, умови оплати - 15 днів після закінчення місяця, в якому відбулась поставка. Для здійснення митного оформлення товару TOB «Агенція митних брокерів «Капітал» до ВМО-3 м/п «Святошин» Київської митниці ДФС подано електронні митні декларації №125130013/2016/402323 від 24.02.2016, №125130013/2016/403064 від 09.03.2016, №125130013/2016/404282 від 28.03.2016, №125130013/2016/404285 від 28.03.2016 та №125130013/2016/406890 від 19.05.2016. Найменування товару та його ціна були визначенні у відповідності до інвойсів №9230611498 від 26.02.2016, №9230630681 від 03.03.2016, №9230649503 від 18.03.2016, №9230656480 від 24.03.2016 та №9230714683 від 16.05.2016. Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 та ст. 335 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість здійснення числового обрахунку митної вартості (відомості відповідно до граф 44 кожної ЕМД), а саме: декларації митної вартості; зовнішньоекономічний договір № 3М ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. з додатками; інвойси (рахунки-фактури) №9230611498 від 26.02.2016, №9230630681 від 03.03.2016, №9230649503 від 18.03.2016, №9230656480 від 24.03.2016 та №9230714683 від 16.05.2016; транспортні накладні (CMR) №04/03/16/3, №17/05/16, №18/02/16/1, №21/03/16/3 та №25/03/16/3. Одночасно, разом із поданням ЕМД та документів до митного оформлення декларантом подавались також Заяви імпортера №247 від 22.02.2016, №250 від 09.03.2016, №252 від 23.03.2016, №253 від 27.03.2016 та №259 від 19.05.2016, в яких надані роз'яснення щодо умов продажу товару, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також надані пояснення щодо відсутності, зазначених у ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору. За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача у всіх випадках оформлення запитані додаткові документи, а саме: запропоновано додатково надати  якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та страхування оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені    спеціалізованою експертною організацією;  виписку з бухгалтерської документації;  ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) тощо. Декларант відповідними заявами від 24.02.2016 №248, від 09.03.2016 №251, від 28.03.2016 №254, від 28.03.2016 №255 та від 19.05.2016 №260 надав відповідачу додаткові документи, відомості та пояснення з приводу заявленого рівня митної вартості. Зокрема, на виконання запитів позивачем надані: прайс-лист виробника на 2016 рік; комерційна пропозиція продавця від 25.08.2015, яка є попереднім письмовим повідомленням CMSO відповідно до п. 5.2. Контракту; копії митних декларацій країни відправлення; Звіт № 71 від 15.10.2015 «про незалежну оцінку товару – скляні мікросфери діаметром 1 мм  3МТМ GLASS BUBBLES K1 180 кg», підготовлений в межах ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №580/15 від 17.07.2015р. (строк дії до 17.07.2018), виданий Фондом Держмайна України, а також іменним Сертифікатом на право проведення самостійної експертної оцінки майна, майнових прав та бізнеса на території України №2000 від 04.11.2000 (безстроковий), виданий Фондом Держмайна України та КП «Інформаційно-консультаційний центр» Українського товариства оцінщиків; калькуляція від виробника на оцінюваний товар; видаткові накладні на попередні ідентичні поставки щодо відчуження на території України від 15.12.2015 №095206, від 15.12.2015 №096436, від 18.01.2016 № 097621 та від 27.01.2016 №097622, а також надані пояснення з приводу неможливості надання інших витребовуваних документів та не обґрунтуванням митницею впливу взаємозв'язку на ціну товару. За результатами розгляду поданих документів митницею прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості товару №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016. Зокрема, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку із впливом взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Декларант вказує у декларації митної вартості, що продавець та покупець є пов'язані між собою. Відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї із зазначених у статті операцій, які здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами. Окрім того, у рішеннях також зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін. Як підставу для прийняття оскаржуваних рішеннях також зазначено, що декларантом не надано додаткових документів, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Оскільки у митного органу виникли підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у зв'язку з наявністю цінової інформації у органах доходів і зборів на ідентичні товари (митні декларації №125130013/2016/402363 від 24.02.2016, №125130013/2016/403265 від 10.03.2016, №125130013/2016/404415 від 28.03.2016, №125130013/2016/404416 від 28.03.2016, №125130013/2016/406931 від 19.05.2016). Таким чином, коригування здійснено за другорядним методом 2 (а) «за ціною договору щодо ідентичних товарів», а в основу покладені митні декларації, оформлені позивачем в попередні періоди за тим самим контрактом. Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за митними деклараціями за митними деклараціями «ІМ 40» №№: 125130013/2016/402363 від 24.02.2016, 125130013/2016/403265 від 10.03.2016, 125130013/2016/404415 від 28.03.2016, 125130013/2016/404416 від 28.03.2016 та 125130013/2016/406931 від 19.05.2016. Незгода із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару обумовила звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ). Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваних рішень. Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 МК України). Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України). Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України). Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копі імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що у разі подання усіх необхідних документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган має право вимагати додаткові документи тільки у разі якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що у митного органу наявна інформація що взаємозв'язок продавця і покупця мав вплив на ціну товару. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач під час здійснення митного оформлення товарів подав до митного органу усі необхідні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), міжнародні товарно-транспортні накладні; інвойси та інші наявні додаткові документи (такі як, заяви імпортера та видаткові накладні на ідентичний товар). На думку суду, витребування у позивача додаткових документів є передчасним з огляду на наступне. Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015 митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Аналіз графи 33 оскаржуваних рішень дає суду підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 6,6633 Євро за кг товару, оскільки існуючий зв'язок між продавцем та покупцем товару вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена    порівняно з попередніми поставками товару. Суд не може погодитися з доводами відповідача в цій частині, оскільки згідно із ч.12, 13, 14 ст.58 МК України лише та обставина, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів Аналогічна правова позиція, щодо необхідності обґрунтування митницею взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару закріплена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 по справі №21-558а14. Матеріали справи не містять письмових обґрунтувань відповідача, на які декларант мав би змогу реалізувати своє право відповіді. Запити про надання додаткових документів також не містять письмових обґрунтувань, що взаємозв'язок між продавцем та покупцем вплинув на ціну товару. Зазначаючи у спірних рішеннях про наявність підстав вважати, що відносини між покупцем і продавцем впливають на формування ціни товару за зовнішньоекономічним контрактом, відповідач не наводить конкретних обґрунтувань таких сумнівів.   Таким чином, оскільки митницею не надано жодних обґрунтувань того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, твердження митниці про навмисне заниження вартості товару ґрунтується виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився на територію України до установлення нових цін згідно комерційної пропозиції від 25.08.2015 суд не бере вказане до уваги. Окрім того, у рішеннях як підстава для їх прийняття, окрім наявного взаємозв'язку між продавцем та продавцем, також зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що комерційна пропозиція на яку посилається позивач як на письмове повідомлення про зміну ціни, датується 25.08.2015р., в той час, як інвойси, за яким здійснено митне оформлення товару за ЕМД, виписані 26.02.2016, 03.03.2016, 18.03.2016, 24.03.2016 та 16.05.2016, тобто у відповідності до вимог п. 5.2 договору поставки більш ніж за 30 днів до зміни ціни. Окрім того, щодо тверджень митниці про необґрунтування складових митної вартості, зокрема, страхового покриття, суд зазначає наступне. Стаття 58 МК України вказує на те, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частина 10 ст. 58 МК України наводить виключний перелік складових митної вартості та прямо зазначає, що вони враховуються при обчислені митної вартості лише в тому випадку, коли не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Відповідно до умов п. 5.2. Договору поставки № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014 імпортер придбаває товари за купівельною ціною, вказаною у Інвойсах. Купівельна ціна товару включає: вартість товарів, упаковки, маркування, попередження пошкоджень товару, витрати пов'язані з оформленням товаросупровідних документів, завантаженням товарів на транспортний засіб, доставкою до місця призначення (СІР Kyiv). Імпортер не сплачує прямо чи опосередковано на користь продавця чи будь-якої іншої особи роялті або інших ліцензійних платежів як умова продажу товару (п. 8.2. Договору). Таким чином, покупець не несе витрати на страхування цих товарів, оскільки відповідно до умов поставки СІР такі витрати несе продавець, а отже,    такі витрати включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, не є обов'язковими для підтвердження митної вартості, не впливають на її числовий обрахунок. Страховий сертифікат не є також обов'язковим документом для передачі покупцю (імпортеру) за зовнішньоекономічним контрактом. Окрім того, в своїх письмових запереченнях відповідач як на одну з підстав коригування митної вартості товару посилається на те, що прайс лист та калькуляція оформлені на умовах EXW (France – Tilloy), тоді як, відповідно до інвойсів умовами поставки є СІР Kyiv. Суд зазначає, що відповідно до згадуваної вище норми ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ціна товару відповідно до п. 5.2. договору поставки № 3М ЕМА-02/2014 та додатків до нього, визначена в інвойсах №9230611498 від 26.02.2016, №9230630681 від 03.03.2016, №9230649503 від 18.03.2016, №9230656480 від 24.03.2016 та №9230714683 від 16.05.2016 на рівні 6,6633 Євро за кг за умови поставки CIP Київ. Як вбачається з матеріалів справи, товар, що поставлявся до України, виготовлявся під торговою маркою 3М на замовлення « 3М ЕМЕА Gmbh» (розділ 3 договору № 3М ЕМА-02/2014) членом групи компаній 3М – 3М France. Відповідно до п. 3.4.1. Договору « 3М ЕМЕА Gmbh» (Швейцарія) відповідає за логістику та транспортування товару в якості постачальника товарів відповідно до власного графіку поставок та на умовах продажу виставляє ціну, яка відповідно до п. 5.2. Договору включає вартість товару, упаковки, маркування, попередження пошкоджень товару, витрати, пов'язані з оформленням товаросупровідних документів, завантаженням на транспортний засіб, доставкою до місця призначення. Калькуляція и загальний прайс-лист містять ціну виробництва ЗМ France – Tilloy (EXW basis) EUR/1 kg без урахування витрат, зазначених у п. 5.2. Договору. Вказані витрати включені в ціну товару, яка підлягає сплаті відповідно до інвойсів. Також в письмових запереченнях відповідач, як на підставу запиту додаткових документів, посилається на те, що продавцем товару є 3М ЕМЕА Gmbh, а виробником – 3М France, у зв'язку з чим контракт не є прямим, як це зазначив декларант. Суд відхиляє вказані доводи, оскільки останні не зазначені в оскаржуваних рішеннях, а відтак, на думку суду, дослідженню не підлягають. Відповідно до положень норми ч. 1 ст. 59 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а) застосовується у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу (вартість операції). В такому разі, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Порівняння митних декларацій, заявлених до оформлення 24.02.2016, 09.03.2016, 28.03.2016 та 19.05.2016 з митними деклараціями, оформленими 17.04.2015, 30.04.2015, 07.05.2015, 13.05.2015, 18.05.2015, 10.06.2015 та 22.06.2015 не свідчить про дотримання умови максимальної наближеності часу при застосуванні цього методу. Крім того, порівняння відбувається з деклараціями самого імпортера, оформлені в попередні періоди, на підставі зниження купівельної ціни, передбаченою контрактом та не свідчить про невідповідність заявленої ціни дійсній, тобто тієї, яка склалась на ринку даного товару. Окрім того, порівняльні митні декларації №125130013/2016/402363 від 24.02.2016, №125130013/2016/403265 від 10.03.2016, №125130013/2016/404416 від 28.03.2016, покладені в основу коригування, оформлені на підставі Рішень про коригування митної вартості, які є предметом оскарження. Вказані обставини вказують на те, що здійснюючи поставку товару за ЕМД  №125130013/2016/402323 від 24.02.2016, №125130013/2016/403064 від 09.03.2016, №125130013/2016/404282 від 28.03.2016, №125130013/2016/404285 від 28.03.2016 та №125130013/2016/406890 від 19.05.2016 позивачем правомірно застосовано нові ціни згідно комерційної пропозиції від 25.08.2015, а отже, рішення про коригування митної вартості товару №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016 винесені необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 3М Україна» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 3М Україна» (код ЄДРПОУ 33405034) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 5303,11 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко