Постанова

від 18.04.2018 по справі 826/13087/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №826/13087/16

адміністративне провадження №К/9901/36823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКиївської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Київська митниця ДФС) на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 (Головуючий суддя - В.П. Шулежко) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (колегія у складі суддів: О.Є. Пилипенко, Я.Б. Глущенко, С.Б. Шелест) у справі №826/13087/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЗМ Україна (далі - ТОВ ЗМ Україна ) доКиївської митниці ДФС провизнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗМ Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ ЗМ Україна для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте митним органом протиправно застосовано другорядний метод 2 (а) за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості товарів та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, надані документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню. Київською митницею ДФС не було доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим висновки митного органу про не підтвердження поданими документами митної вартості є необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволені позову, оскільки вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи. Так, позивачем не надано до митного оформлення жодних страхових документів, що ставить під сумнів фактичне включення до вартості товару обов'язкової для умов поставки СІР складової - витрат на страхування. Також судами незаконно залишено поза увагою той факт, що з метою аналізу митницею обставин продажу, саме на позивача покладається обов'язок доведення того, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Від відповідача відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

13.05.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою Київської митниці ДФС відкрито.

13.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами встановлено, що 01.02.2014 між ЗМ ЕМЕА GmbH і TOB ЗМ Україна був укладений договір поставки та маркетингу № 3М ЕМА-02/2014, згідно умов якого, конкретні умови кожної окремої поставки, в тому числі, перелік товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, умови поставки можуть визначатись у інвойсі.

На виконання умов Договору протягом лютого - травня 2016 року позивачем здійснювався імпорт товару скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles K1 мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм) на підставі інвойсів № 9230611498 від 26.02.2016, № 9230630681 від 03.03.2016, № 9230649503 від 18.03.2016, № 9230656480 від 24.03.2016 та № 9230714683 від 16.05.2016.

У всіх випадках поставки вага товару складала 3960 кг, вартість товару визначена на рівні 6,6633 Євро за кг, умови поставки СІР Київ , умови оплати - протягом 15 днів після закінчення місяця, в якому відбулась поставка.

З метою здійснення митного оформлення товару TOB Агенція митних брокерів Капітал , відповідно до договору № 3414 про надання митно-брокерських послуг та посередницьких послуг з отримання дозвільних та експертних документів від 18.12.2014, до ВМО-3 м/п Святошин Київської митниці ДФС подано електронні митні декларації (далі - ЕМД) № 125130013/2016/402323 від 24.02.2016, № 125130013/2016/403064 від 09.03.2016, № 125130013/2016/404282 від 28.03.2016, № 125130013/2016/404285 від 28.03.2016 та № 125130013/2016/406890 від 19.05.2016.

Найменування товару та його ціна були визначенні у відповідності до інвойсів № 9230611498 від 26.02.2016, № 9230630681 від 03.03.2016, № 9230649503 від 18.03.2016, № 9230656480 від 24.03.2016 та № 9230714683 від 16.05.2016.

Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на рівні 6,6633 Євро за кг.

Декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надані документи, а саме: декларації митної вартості; зовнішньоекономічний договір № 3М ЕМА-02/2014 від 01.02.2014 з додатками; інвойси (рахунки-фактури) № 9230611498 від 26.02.2016, № 9230630681 від 03.03.2016, № 9230649503 від 18.03.2016, № 9230656480 від 24.03.2016 та № 9230714683 від 16.05.2016; транспортні накладні (CMR) № 04/03/16/3, № 17/05/16, № 18/02/16/1, № 21/03/16/3 та № 25/03/16/3.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача у всіх випадках оформлення запитані додаткові документи, а саме: запропоновано додатково надати: якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та страхування оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) тощо.

Декларант відповідними заявами від 24.02.2016 № 248, від 09.03.2016 № 251, від 28.03.2016 № 254, від 28.03.2016 № 255 та від 19.05.2016 № 260 надав митному органу додаткові документи: прайс-лист виробника на 2016 рік; комерційна пропозиція продавця від 25.08.2015, яка є попереднім письмовим повідомленням CMSO відповідно до п. 5.2. Контракту; копії митних декларацій країни відправлення; Звіт № 71 від 15.10.2015 про незалежну оцінку товару - скляні мікросфери діаметром 1 мм 3МТМ GLASS BUBBLES K1 180 кg ; калькуляція від виробника на оцінюваний товар; видаткові накладні на попередні ідентичні поставки щодо відчуження на території України від 15.12.2015 № 095206, від 15.12.2015 № 096436, від 18.01.2016 № 097621 та від 27.01.2016 № 097622, а також надані пояснення з приводу неможливості надання інших додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів, митницею прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості товару №125130013/2016/110009/2 від 24.02.2016, №125130013/2016/110012/1 від 09.03.2016, №125130013/2016/110015/1 від 28.03.2016, №125130013/2016/110016/1 від 28.03.2016 та №125130013/2016/110028/1 від 19.05.2016.

Оскаржувані рішення мотивовані тим, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з впливом взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Декларант вказує у декларації митної вартості, що продавець та покупець є пов'язані між собою. Відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з зазначених у статті операцій, які здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена згідно ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як Митниця не довела, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та необхідності визначення митної вартості товару cаме за другорядним методом.

У касаційній скарзі відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій щодо коригування митної вартості товару посилається, зокрема, на неподання позивачем страхових документів, а також на ту обставину, що декларантом не доведено, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Як вставлено судом першої та апеляційної інстанції, умови договору поставки та маркетингу № 3М ЕМА-02/2014 від 01 лютого 2014 року вказують на те, що вартість страхування була включена до ціни товару.

Термін СІР Інкотермс 2010 означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Також покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару. За умовами CIP на продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів митного органу в частині ненадання декларантом страхових документів, оскільки у даному випадку покупець не несе витрати на страхування товарів.

Як встановлено апеляційним судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів і прийняття рішень про коригування митної вартості товарів стало те, що у митного органу наявна інформація про взаємозв'язок продавця і покупця мав вплив на ціну товару. Згідно графи 33 спірних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що такий висновок зроблений з огляду на те, що заявлена декларантом митна вартість була менша порівняно з попередніми поставками товару. Таким чином, доводи відповідача про заниження вартості товару ґрунтуються виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився позивачем на територію України до установлення нових цін.

Відповідно до частин 12-14 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду