Рішення

від 10.01.2017 по справі 544/1169/15-ц

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1169/15-ц

пров. № 2/544/3/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 січня 2017 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря - Костенко Т.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 (фізичних осіб),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна,41, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за поховання та позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на обов'язкову частку в спадковому майні,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у липні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині. В обгрунтування позовних вимог указує те, що 06 вересня 2014 року померла його мама - ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:002:0138 площею 0,0990 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:002:0137 площею 0,1060 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:002:0136 площею 0,2500 га, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку з кадастровим номером 5323886200-00-006-0008 площею 3,3924 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 5323886200-00-006-0007 площею 3,3924 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У встановлений законом строк позивач як спадкоємець, що має право на обов'язкову частку у спадщині, згідно частини 1 статті 1241 ЦК України, прийняв спадщину за законом після смерті матері, шляхом подачі відповідної заяви до Пирятинської державної нотаріальної контори. Крім нього, спадкоємицею за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_7 05 серпня 2010 року за реєстр. №1020, є дочка померлої - відповідач по справі ОСОБА_3.

У травні 2015 року він звернувся до Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадкових прав. Проте державний нотаріус ОСОБА_8 своєю постановою від 27.05.2015 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовила .

Причиною такої відмови послугувала відсутність у позивача правовстановлюючих документів, що підтверджують належність спадкового майна спадкодавцеві.

Надати нотаріусу оригінали таких правовстановлюючих документів позивач не може з причин, що не залежать від його волі. Всі оригінали документів знаходиться на руках відповідача по справі - ОСОБА_3, яка на неодноразові його звернення щодо надання таких документів ігнорує та в категоричній формі відмовляється щодо вчинення таких дій. Прав позивача на спадкове майно не визнає.

Тому просив у судовому порядку визнати його право власності на 1\4 частину указаних вище земельних ділянок у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6

В подальшому позовні вимоги уточнив та просив:

- визнати довіреність, видану 24 травня 2013 року від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, якою уповноважено з питань підготовки необхідних документів та продажу належного ОСОБА_6 жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами та належні їй земельні ділянки що розміщені за адресою: с. Харківці, вул. Чапаєва, 24 Пирятинського району Полтавської області, та земельну ділянку за адресою: с. Харківці, вул. Чапаєва, 24а Пирятинського району Полтавської області, посвідчену державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 за реєстровим № 2-552 - недійсною;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого у с. Харківці, вул. Чапаєва, 24, Пирятинського району Полтавської області, посвідчений державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-571;

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на указане нерухоме майно, проведену на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 року, зареєстрований в реєстрі за №2-571;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після померлої 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 на 1\4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами місцем розташування: с.Харківці, вул. Чапаєва, 24, Пирятинського району Полтавської області.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 5323886201:01:002:0136, загальною площею 0,2500 га, розташованої за адресою с. Харківці, вул. Чапаєва, 24, Пирятинського району Полтавської області, посвідчений державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-553;

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на указане нерухоме майно, проведену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-553;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після померлої 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 на 1/4 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Харківці, вул. Чапаєва, 24, Пирятинського району, Полтавської області, з кадастровим номером 5323886201:01:002:0136 площею 0,2500 га, цільовим призначенням землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 5323886201:01:002:0137, загальною площею 0,1060 га, розташованої за адресою с. Харківці. вул. Чапаєва, 24, Пирятинського району Полтавської області, посвідчений державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-559;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на указане нерухоме майно, проведену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-559;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після померлої 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 на 1\4 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Харківці, вул. Чапаєва, 24, Пирятинського району Полтавської області, з кадастровим номером 5323886201:01:002:0137 площею 0,1060 га та цільовим призначенням землі для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 5323886201:01:002:0138, загальною площею 0,099 га, розташованої за адресою с. Харківці, вул. Чапаєва, 24а, Пирятинського району Полтавської області, посвідчений державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-565;

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на указане нерухоме майно, проведену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 24.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2-565;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після померлої 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 на 1\4 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Харківці, вул. Чапаєва, 24а, Пирятинського району Полтавської області, з кадастровим номером 5323886201:01:002:0138 площею 0,0990 га та цільовим призначенням землі для ведення особистого селянського господарства.

- визнати за ним право власності в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після померлої 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 на 1/4 частину земельної ділянки, яка розташована у Харківецькій сільській раді, дор. без назви ділянка №606 з кадастровим номером 5323886200-00-006-0007 площею 3,3924 га, та на 1/4 частину земельної ділянки, яка розташована у Харківецькій сільській раді дор. без назви ділянка №607, з кадастровим номером 5323886200-00-006-0008 площею 3,3924 га, цільовим призначенням землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та просив стягти з відповідачів понесені ним судові витрати.

Обґрунтовуючи уточнені вимоги також указує, що 02 грудня 2015 року, під час судового розгляду справи, з особистих пояснень ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 було встановлено, що під час укладення 24 травня 2013 року договорів купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 житлового будинку №24 з земельними ділянками кадастрові номери: 5323886201:01:002:0138; 5323886201:01:002:0137; 5323886201:01:002:0136 по вул. Чапаєва у с. Харківці, Пирятинського району Полтавської області, довіреність щодо передачі їй прав на укладення договорів купівлі-продажу майна від 24.02.2013 року за реєстровим №2-552 померлою ОСОБА_6 особисто не підписувалась. Крім того ОСОБА_3 вказала суду, що за даними договорами купівлі-продажу грошові кошти, які зазначені в цих договорах Покупцем - її сином - ОСОБА_5 не передавались за купівлю майна, сплачувалось тільки мито у розмірі, який вказала нотаріус. Після смерті матері ОСОБА_6, остання планувала здійснити реальний продаж будинковолодіння з земельними ділянками реальним покупцям (третім особам), та отримати від продажу гроші, таким чином покривши затрати понесені нею та її сином ОСОБА_5 на лікування за життя спадкодавиці. Позивач вважає, що під час вчинення правочинів сторонами в момент вчинення не були дотримані вимоги встановлені статею 203 ЦК України, а саме, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; та, що при укладенні договорів купівлі-продажу 24.05.2013 року сторонами не були дотримані умови договору, зокрема, щодо передачі коштів покупцем - продавцю, тому договори купівлі продажу житлового будинку №24 з земельними ділянками по вул. Чапаєва в с. Харківці, Пирятинського району Полтавської області є недійсними.

Крім того, указує, що 24 травня 2013 року державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 посвідчена довіреність, якою нібито спадкодавиця ОСОБА_6 уповноважила свою дочку ОСОБА_3, відповідача у справі, на продаж майна, та у зв'язку з чим передала їй права представляти інтереси спадкодавиці у відповідних органах з питань підготовки необхідних документів та продажу належного їй жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: с.Харківці, вул. Чапаєва, 24 Пирятинського району Полтавської області, та належних їй земельних ділянок, що розміщені за цією ж адресою, на умовах та за ціною, що відома довіреній особі, та не потребують додаткового узгодження з довірителем. Як вбачається з посвідчувального напису нотаріуса ОСОБА_8 у тексті вказаної довіреності ОСОБА_6 з-за похилого віку довіреність особисто не підписувала.

В подальшому в той же день, 24 травня 2013 року ОСОБА_3, діючи на підставі вказаної довіреності та від імені ОСОБА_6, уклала чотири договори купівлі продажу, та нібито продала своєму синові ОСОБА_5 належне майно ОСОБА_6, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: с. Харківці, вул. Чапаєва, 24. Гроші за цими договорами купівлі-продажу, як стверджували в суді безпосередньо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не передавались.

Як вбачається з витягу з Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, державний нотаріус ОСОБА_8 24.05.2013 року нібито двічі виїздила для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори.

Аналізуючи записи до Журналу, враховуючи віддаленість місця знаходження Пирятинської державної нотаріальної контори та місця виклику до ОСОБА_6, позивач прийшов до висновку, що нотаріус фізично не могла виїхати з приміщення нотконтори, дібратись до місцезнаходження ОСОБА_6, проконсультувати її, та повернутись в приміщення нотконтори у відрізок часу - 5 хвилин. Враховуючи у тому числі, що ОСОБА_6 мала похилий вік, до того ж, в силу віку мала вади з зором та слухом.

А тому під час складання та посвідчення Довіреності від 24.05.2013 року, якою нібито ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_3 на продаж майна, нотаріусом до вчинення нотаріальної дії не було встановлено та не було перевірено особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, нотаріусом не було визначено обсяг цивільної дієздатності ОСОБА_6, волевиявлення та дійсність намірів кожної із сторін до вчинення правочину, не було встановлено однакового розуміння сторонами значення, умов правочину що посвідчується нотаріусом, та його правових наслідків для кожної із сторін, що прямо суперечить вимогам частин 1-3, частини 5 ст. 203 ЦК України, ст.ст. 43,44 Закону України Про нотаріат , Глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, як прямо вбачається з посвідчувального напису нотаріуса в тексті Довіреності - довіреність не тільки посвідчено, але і складено нотаріусом за місцем фактичного проживання ОСОБА_6, що також зробити за 5 хвилин неможливо. З даного напису не вбачається, що текст довіреності, та кожний пункт цього документу схвалено довірителем (особою, яка в силу віку мала вади зору) ОСОБА_6 , що суперечить додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за №1318/18613 (в редакції чинній на час вчинення дій) формі №56 посвідчувальний напис на довіреності, виданій фізичною особою, яка не може підписатися власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо.

В посвідчувальному написі міститься також, що ОСОБА_6 через похилий вік не може підписати довіреність , разом з тим нотаріусом ніде не зазначається саме які конкретно фізичні вади, хвороба не дали змогу довірителю поставити свій підпис на документі.

Зазначає, що докази отримання грошей від ОСОБА_5 ОСОБА_6 відповідачами суду не надано. Спадкодавиця ОСОБА_6 довіреність на ім'я своєї дочки - ОСОБА_3 щодо передачі прав на продаж майна не підписувала, довіреність суперечить вимогам чинного законодавства, з тексту довіреності не вбачається що ОСОБА_6 текст довіреності схвалила, та взагалі знала про існування даної довіреності, адже не підписувала її; на продаж майна ОСОБА_5 свою дочку не уповноважувала. 24 травня 2013 року ОСОБА_6 правочин щодо купівлі-продажу майна з ОСОБА_5 не укладала.

Даною довіреністю та укладеними в подальшому на підставі неї договорами купівлі- продажу спадкового майна, порушуються права позивача як спадкоємця. Під час вчинення правочинів сторонами в момент вчинення не були дотримані вимоги встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, при укладенні договорів купівлі-продажу 24 травня 2013 року не були дотримані також умови договору, зокрема, щодо передачі коштів Покупцем Продавцю, тому позивач просив суд про визнання вищевказаної довіреності та договорів купівлі-продажу недійсними.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.

Так, представник відповідача зазначив, що право позивача на обов'язкову частку у спадщині у вигляді 1/4 частини майна, яке належало спадкодавиці на день її смерті відповідачем повністю визнається та не оспорюється. З приводу ігнорування неодноразових звернень позивача до відповідача щодо надання йому правовстановлюючих документів на руки, чи то подачі їх особисто до нотаріальної контори пояснив, що позивач жодного разу з прямою вимогою до відповідача надати йому правовстановлюючі документи на спадкове майно не звертався. Перемовини сторін завжди закінчувалися сваркою, яку вчиняв позивач, оскільки був незадоволений належною йому часткою у спадщині та вимагав, щоб йому була виділена зі складу спадкового майна одна ціла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до Пирятинської державної нотаріальної контори у травні 2015 року. ОСОБА_9 ж з початку березня 2015 року почала збирати необхідні для подачі до держнотконтори для оформлення спадщини документи, для чого їй були необхідні оригінали правовстановлюючих документів. Викладене підтверджується матеріалами спадкової справи. Тобто, відповідач з 07 березня 2015 року вчиняла активні дії по збору необхідних для оформлення спадщини документів. Про свої дії вона повідомила Пирятинську державну нотаріальну контору своєю заявою від 11 липня 2015 року. Позивачеві навіть не було необхідності додатково збирати документи для оформлення належної йому частки у спадщині, оскільки зібрані ОСОБА_3 документи будуть знаходитися у матеріалах спадкової справи та будуть використані нотаріусом при видачі свідоцтва на право на спадщину на його ім'я.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними довіреності, якою ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_3 на продаж належного їй майна нотаріусом та посвідчених на підставі указаної довіреності від імені ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу житлового будинку №24 з земельними ділянками по вул. Чапаєва в с. Харківці, Пирятинського району, Полтавської області, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, вважають їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Вказує, що державний нотаріус при учиненні нотаріальних дій з посвідчення спірної довіреності діяла законно та у відповідності з вимогами нормативно-правових документів. Доводи про те, що відповідач ОСОБА_5 не передавав ОСОБА_6 коштів за договором купівлі-продажу не підтверджені позивачем належними доказами та є безпідставними. Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що частину коштів за договором були передані ОСОБА_6 до укладення договору, частина після - у загальній сумі 5 тис. грн. Ці гроші мати витрачала на своє лікування.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, направив листа до суду, у якому просив слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, не заперечував щодо задоволення позову ОСОБА_3

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8, заперечувала проти позову ОСОБА_1 Пояснила суду, що спірна довіреність була посвідчена нею у повній відповідності з вимогами закону. Перед учиненням цієї нотаріальної дії ОСОБА_6 було роз'яснено суть нотаріальної дії, яка вчиняється, обсяг повноважень, які вона передає ОСОБА_3, наслідки учинених дій. ОСОБА_6 дійсно мала намір при житті розпорядитися своєю власністю та отримати за продане майно кошти. За її дорученням довіреність підписала ОСОБА_10 оскільки ОСОБА_6 за станом здоров'я не володіла своєю рукою, тому і не могла підписати довіреність власноручно. Вад слуху чи зору у неї не було.

24.05.2013 нею було двічі здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_6Першого разу виїзд за межі нотаріальної контори був о 10-00 год. Дорога до місця проживання ОСОБА_6 на автомобілі становила близько 5 хв. Відповідно консультація з приводу наміру ОСОБА_6 скласти довіреність становила 45 хв. О 10-50 год вона виїхала від ОСОБА_6 та о 10-55 год повернулася до нотаріальної контори, щоб підготувати проект довіреності на відповідному бланку. Аналогічно час другого виїзду становив 11-15 год, час учинення нотаріальної дії по посвідченню довіреності -склав 25 хв. У графі 9 указаного вище Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, нотаріус зазначала час виїзду від особи, до якої здійснювався виклик, та час повернення до нотаріальної контори.

Відповідач ОСОБА_3 також до початку розгляду справи по суті подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за поховання спадкодавця, який було об'єднано до розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 Указує, що тривалий час одноособово здійснювала догляд за матір'ю, несла значні витрати на утримання, догляд, лікування та поховання останньої. Проте документально підтверджені лише витрати у розмірі 5778 грн., пов'язані з похованням спадкодавиці. Відповідач звернулася до відповідача з проханням відшкодувати їй 1/4 частину документально підтверджених понесених нею витрат на поховання їх матері, проте її звернення з цього приводу позитивних результатів не дали. Тому просила стягти на свою користь із ОСОБА_1 1 444 грн 50 коп.

Позивач та її представник у судовому засіданні заперечували проти зустрічного позову, указуючи на те, що покійна мама позивача ОСОБА_6, весь час проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, там мала власний будинок, город та господарство. Туди весь час на вихідних та у відпустку позивач та його родина (дружина і син) приїздили часто та допомагали мамі по господарству; коли мама хворіла, - лікували, зокрема в 2006 році остання перенесла операцію, що підтверджується випискою з історії хвороби №6339, яка повністю проводилась за рахунок позивача, ОСОБА_3 не допомагала жодною копійкою.

Коли відповідач ОСОБА_3 забрала матір до себе, позивача до квартири не впускала та не дозволяла спілкуватись з матір'ю. В серпні 2013 року, коли позивач досяг пенсійного віку та пішов на пенсію, відразу вирішив забрати матір в с.Харківці до її хати, щоби повністю за нею доглядати, про що повідомив ОСОБА_3, а та в свою чергу в категоричній формі йому цього зробити не дозволила, влаштувала сварку.

Тому, позивач вважає, що саме з вини відповідачки по справі ОСОБА_3 вони з матір'ю не спілкувались, та доглядати за нею він не міг. ОСОБА_3 про смерть матері позивачу особисто не повідомляла, всі речі для поховання мами, які остання за життя зібрала сама на свої власні похорони, та тримала у себе вдома, дружиною позивача були передані ОСОБА_3 Що стосується вартості компенсації за поминальний обід, який просить ОСОБА_3 стягнути з позивача - це була її власна ініціатива, не пов'язана з похованням мами. Ці витрати не відноситься до витрат на поховання, дані витрати є особистою добровільною ініціативою ОСОБА_3

Витрати на поховання загальною сумою 2678 грн., що складаються з оплати труни, тюлі, наволочки, хреста, полотенець, хусток, носових платків, вінків, стрічки, квітів на суму 1090 грн. 00 коп., та копання ями на суму 900 грн., та послуги катафалка с. Харківці на суму 568 грн., повністю відшкодовані отриманою одноразовою допомогою на поховання за пенсіонера ОСОБА_6, яку ОСОБА_3 отримала в Пенсійному фонді.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 тривалий час проживала у своєї доньки ОСОБА_3 у м.Пирятині по вул.Полтавській,1, з якою вона проживає по сусідству в одному будинку. Останні 5 років перед смертю ОСОБА_6 через хворобу не могла пересуватися та була лежачою, а відповідач ОСОБА_3 її доглядала. Сина померлої -ОСОБА_1 з дружиною у своєї матері вона не бачила, матеріально матері він не допомагав. Їй відомо, що ОСОБА_6 мала намір продати свою хату із земельними ділянками своєму онуку ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він навідував свою бабусю ОСОБА_6 у м.Пирятині за місцем проживання відповідача. Баба його не впізнала, погано бачила та чула. Коли він запитав її за спадщину, вона пояснила, що вона має намір все своє майно розділити порівно між донькою та сином. Його батько матеріально підтримував свою матір, передавав продукти харчування, хотів її забрати до себе. Відповідач не допускала його до матері, не впускала у квартиру, де та мешкала.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що з відповідачем ОСОБА_3 у них склалися неприязні відносини. У 2006-2007 роки за кошти сім'ї ОСОБА_1 ОСОБА_6 було проведено операцію. Свідок в цей час доглядала її сама у лікарні. Коли у 2011 році відповідач ОСОБА_3 забрала її до себе, ОСОБА_1 навідував її раз на два тижні, привозив продукти. Чоловік після того, як пішов на пенсію хотів забрати матір, але відповідач навіть не пустила його у квартиру.

Свідок ОСОБА_14 підтвердила у суді, що ОСОБА_1 з дружиною матеріально підтримували матір, у 2006 році доглядали її у лікарні м.Кременчука, де їй була проведена операція.

Свідок ОСОБА_10 у виїзному судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_6 доглядала за матір'ю останні п'ять років її життя. Спочатку вона проживала у с.Харківці, а тоді відповідач забрала її до себе. ОСОБА_6 була хвора, всі органи почали відмовляти, ноги ослабли, потім спина відмовила. 24.05.2013 державний нотаріус приїжджала до ОСОБА_6 на запрошення відповідача ОСОБА_3 Свідка попросили підписати доручення за ОСОБА_6, так як права рука у неї опухла і вона не могла писати. Нотаріус роз'яснила їй зміст доручення, яке підписала за ОСОБА_6 свідок. Перед цим з дорученням ознайомилася сама ОСОБА_6 та схвалила його. Остання хотіла продати свою хату у селі, бо ліки були дуже дорогі. ОСОБА_6 була при здоровому глузді, вона все розуміла до останнього.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Положення ст. 204 ЦК України вказують на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обовязків.

До правочинів, укладених з порушенням вимог ч.3 ст.203 ЦК України , належать правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб'єктів, підстави для визнання недійсності яких передбачені у ст. ст. 229-234 ЦК України .

За правилами ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно зі ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність є письмовий документ, що видається особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Статтею 245 ЦК України встановлено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Судом установлено, що 24 травня 2013 року державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8 посвідчена довіреність за реєстровим № 2-552, якою спадкодавиця ОСОБА_6 уповноважила свою дочку ОСОБА_3, відповідача у справі, на продаж майна, та у зв'язку з чим передала їй права представляти інтереси спадкодавиці у відповідних органах з питань підготовки необхідних документів та продажу належного їй жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою у с.Харківці, вул. Чапаєва, 24 Пирятинського району Полтавської області, та належних їй земельних ділянок, що розміщені за цією ж адресою, на умовах та за ціною, що відома довіреній особі, та не потребують додаткового узгодження з довірителем (а.с.47-48 т.2).

Частиною 4 ст.207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України Про нотаріат (в редакції чинній на час посвідчення оспорюваних довіреності та договорів купівлі-продажу), якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

В цій довіреності зазначено, що у зв'язку з похилим віком ОСОБА_6 і за її дорученням довіреність підписана ОСОБА_10 в присутності нотаріуса по місцю її проживання за адресою: Полтавська,1АДРЕСА_1. Особу ОСОБА_6 та особу ОСОБА_10 встановлено, їх дієздатність перевірено (а.с.47-48 т.2).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на момент посвідчення спірної довіреності виповнилося 85 років, вона хворіла та не могла самостійно пересуватися. Державний нотаріус ОСОБА_8, яка вчиняла посвідчення довіреності за місцем проживання довірителя, та свідок ОСОБА_10, яка підписувала її за ОСОБА_6 пояснили суду, що ОСОБА_6 не володіла рукою, тому і не могла підписати довіреність власноручно. Вад слуху чи зору у неї не було.

Як нотаріус, так і свідок у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_6 було роз'яснено суть нотаріальної дії, яка вчиняється, обсяг повноважень, які вона передає ОСОБА_3, наслідки учинених дій. ОСОБА_6 дійсно мала намір при житті розпорядитися своєю власністю та отримати за продане майно кошти.

Вищевказані обставини вказують на наявність у спадкодавця ОСОБА_6 дійсного волевиявлення як на надання відповідачу ОСОБА_3 повноважень, які зазначені в довіреності, так і на оплатну передачу у власність відповідачу ОСОБА_5 належного їй майна у вигляді будинку та земельних ділянок у с.Харківці Пирятинського району Полтавської області по вул.Чкалова,24 (24а).

Безпідставними є посилання представника позивача на те, що нотаріус відповідно до записів Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, за 5 хв дісталася місця виклику до ОСОБА_6 та відповідно за цей час вчинила таку нотаріальну дію як посвідчення довіреності, що ставить під сумнів її дійсність.

З дослідженого у судовому засіданні указаного Журналу (а.с.49-50 т.2) та пояснень нотаріуса вбачається, що 24.05.2013 нею було двічі здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_15 Першого раз виїзд за межі нотаріальної контори був о 10-00 год. Дорога до місця проживання ОСОБА_6 на автомобілі становила близько 5 хв. Відповідно консультація з приводу наміру ОСОБА_6 скласти довіреність становила 45 хв. О 10-50 год нотаріус виїхала від ОСОБА_6 та о 10-55 год повернулася до нотаріальної контори, щоб підготувати проект довіреності на відповідному бланку. Аналогічно час другого виїзду становив 11-15 год, час учинення нотаріальної дії по посвідченню довіреності -25 хв. У графі 9 указаного вище Журналу нотаріус зазначала час виїзду від особи, до якої здійснювався виклик, та час повернення до нотаріальної контори.

Необґрунтованими є також доводи позивача про те, що у посвідчувальному написі довіреності всупереч додатку №25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженого Наказом Мінюсту 23.12.2010 за №1318/18613, не зазначено, що текст довіреності та кожен її пункт схвалено довірителем, оскільки ці дані заносяться нотаріусом щодо особи, яка має вади зору, а ОСОБА_6 таких вад не мала.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача про недійсність спірної угоди з підстав її невідповідності нормам цивільного законодавства необґрунтованими, довіритель ОСОБА_6 на момент її укладення мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення довірителя було вільним і спрямоване на укладення договору доручення, який відповідає встановленій законом формі, тому підстави для визнання указаної довіреності недійсною відсутні.

Як установлено судом 24.05.2013 між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, на підставі довіреності від 24.05.2013, та ОСОБА_5 було укладено договори купівлі-продажу належних ОСОБА_6 житлового будинку №24 з земельними ділянками кадастрові номери:5323886201:01:002:0138; 5323886201:01:002:0137; 5323886201:01:002:0136 по вул. Чапаєва у с. Харківці, Пирятинського району Полтавської області, які посвідчила державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_8, реєстрові №2-553, №2-559, № 2-565, №2-571 (а.с.219-221,222-230 т.1).

Відповідно до укладених договорів продавець - власник будинку та земельних ділянок ОСОБА_6 передала у власність покупцю ОСОБА_5., а покупець ОСОБА_5. прийняв - указані вище будинок та земельні ділянки. Відповідно до п.2 договорів встановлено вартість, за якою вчиняється продаж майна та зазначено, що указані кошти продавець отримав від покупця повністю після підписання цього договору.

Згідно з приписами ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України ( далі- ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір купівлі-продажу земельних ділянок, житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ч. 1 ст. 657 ЦК України ).

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не було спростовано презумцію дійсності довіреності від 24.05.2013 року, а отже договори купівлі-продажу земельних ділянок та будинку від 24.05.2013 року (зареєстровані в реєстрі за №2-553, №2-559, № 2-565, №2-571 ) було укладено з використанням дійсної довіреності та у межах наданих представнику повноважень.

При укладенні спірних договорів купівлі-продажу сторони узгодили всі істотні умови договору, продавець передав відповідачу ОСОБА_5 документи на нерухоме майно, відповідач користується зазначеним майном, а продавець ОСОБА_6 отримала частину коштів за продане майно. Крім того, згідно умов договору сторони погодили, що кошти за придбане майно продавець отримав від покупця повністю після підписання цього договору. Таким чином, спір щодо належного виконання договору у частині його оплати не може бути підставою для визнання указаних правочинів недійсним.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 Постанови Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування визначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Судом установлено, що 06 вересня 2014 року померла ОСОБА_6 (а.с.12 т.1). Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України виникає у день відкриття спадщини.

Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй земельну ділянку з кадастровим номером 5323886200-00-006-0008 площею 3,3924 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 5323886200-00-006-0007 площею 3,3924га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.217,218 т.1).

Як передбачено ст. 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 за заповітом, посвідченим 15.08.2010 року приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстр. №1020 (а.с.11 том 2 , а.с.57 том 1) та прийняла спадщину після смерті матері шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк (а.с.59 том 1).

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 як спадкоємець, що має право на обов'язкову 1\4 частку у спадщині ОСОБА_6 (а.с.11 том 1), згідно частини 1 статті 1241 ЦК України, прийняв спадщину за законом після смерті матері, шляхом подачі відповідної заяви до Пирятинської державної нотаріальної контори (а.с.43 том 1) .

У травні 2015 року позивач звернувся до Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадкових прав. Проте державний нотаріус ОСОБА_8 своєю постановою від 27.05.2015 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовила (а.с.13 том 1).

Причиною такої відмови зазначила відсутність у позивача правовстановлюючих документів, що підтверджують належність спадкового майна спадкодавцеві.

Натомість з матеріалів спадкової справи установлено, що після винесення відповідної постанови нотаріус за заявою ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_3 про надання указаних оригіналів правовстановлюючих документів. При цьому ОСОБА_3 повідомила, що документи на землю дійсно знаходяться у неї та передані до відділу Держземагенства для отримання витягу з ДЗК. Відповідач не заперечувала надати нотаріусу указані оригінали правовстановлюючих документів за її вимогою (а.с.74 т.1 ), як не заперечувала у судовому засіданні і право позивача ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині. Вбачається, що відповідач має намір оформити право на спадкове майно у нотаріальному порядку, а без подання нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів не зможе цього зробити.

Таким чином, на думку суду, позивачем не втрачена можливість у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері. У разі ненадання відповідачем оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно для нотаріального оформлення спадкових прав, позивач має право захистити свої права у інший спосіб - шляхом пред'явлення до відповідача позову про усунення перешкод у спадкуванні майна та витребування указаних документів.

У зв'язку з викладеним у частині вимог позивача про визнання за ним у судовому порядку у порядку спадкування права власності на 1\4 частку у спадщині ОСОБА_6 слід відмовити.

За змістом ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Відповідач ОСОБА_16 надала до суду документально підтверджені витрати у розмірі 5778 грн, пов'язані з похованням спадкодавці, 1\4 частину яких просила стягнути із спадкоємця ОСОБА_1 на свою користь (а.с.131-133 т.1).

З огляду на зміст ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Таким чином, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат, щодо здійснення відшкодування яких можуть бути зобов'язані спадкоємці у відповідності до ст. 1232 ЦК України , а відтак, у разі задоволення позову про відшкодування витрат на поховання спадкодавця, стягненню не підлягають.

Відповідно до ст. 91. Закону України Про пенсійне забезпечення , суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_5 (син ОСОБА_3М.) отримав в управлінні Пенсійного Фонду України допомогу на поховання ОСОБА_6 у сумі 2400,78 грн (а.с.155 т.1). Таким чином, витрати пов'язані з похованням ОСОБА_6, які зобов'язані за законом відшкодувати спадкоємці померлого, повністю відшкодовані отриманою одноразовою допомогою на поховання за пенсіонера ОСОБА_6, яку ОСОБА_5 отримав в Пенсійному фонді.

Таким чином, підтверджені документально належними та допустимими доказами витрати, понесені ОСОБА_3 на поховання покриваються отриманими від держави на поховання коштами. Тому у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід також відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 215 ЦПК України, на підставі ст.15, 16, 203, 215, 655, 1232 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовів ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки та до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на обов'язкову частку в спадковому майн- відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за поховання - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів із дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Головуючий -

Повний текст рішення виготовлений 16.01.2017