Постанова

від 11.01.2017 по справі 922/3100/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа № 922/3100/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Ногіної О.М., посвідчення від 11.02.2015 р. № 032167;

представників:

позивача - не з'явився;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 11.01.2016 р. б/н, ОСОБА_2, за довіреністю від 01.02.2016 р;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №3115 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2016 р. у справі № 922/3100/16

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації

до 1. Золочівської районної державної адміністрації, смт. Золочів, Харківська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект", смт. Золочів, Харківська область

про визнання незаконними розпоряджень, договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до Золочівської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект", в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації від 13.06.2006 р. № 261 "Про надання дозволу ТОВ АФ "Агрокомплект" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу водного фонду для риборозведення;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 19.08.2009 р. № 271 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державного водного фонду для риборозведення";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між Золочівською районною державною адміністрацією та ТОВ АФ "Агрокомплект" від 01.06.2009 р. про передачу земельної ділянки загальною площею 11,4 га, який зареєстрований 10.09.2009 р. № 040969500014;

- зобов'язати ТОВ АФ "Агрокомплект" повернути у відання держави земельну ділянку площею 11,4 га, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009 р., укладеного між Золочівською районною державною адміністрацією та ТОВ АФ "Агрокомплект" та зареєстрованого у Золочівському районному відділі реєстрації Харківській регіональній філії ДП "Центру ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам" за № 040969500014 від 10.09.2009 р.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначені розпорядження суперечать вимогам статей 122, 123, 124, 134, 136 Земельного кодексу України, оскільки винесені з перевищенням повноважень, останнім розпорядженням№ 271 від 19.08.2009 р. в порушення абз. 7 статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та статті 123 Земельного кодексу України затверджено проект землеустрою за відсутності висновку державної експертизи землевпорядної документації, а спірний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з тим, що укладений на підставі незаконного розпорядження першого відповідача, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2016 р. у справі № 922/3100/16 (суддя Пономаренко Т.О.) в позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано, зокрема з тих підстав, що Золочівська районна державна адміністрація, приймаючи спірні розпорядження, діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений Земельним Кодексом України, а саме: передаючи відповідачу в оренду спірну земельну ділянку державної власності за межами населених пунктів для риборозведення, діяла у відповідності до п. б , ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України; спірна земельна ділянка відноситься до земель, які можуть передаватися без проведення земельних торгів; непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є підставою для визнання незаконними спірних розпоряджень та визнання недійсним спірного Договору.

Заступник прокурора Харківської області подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Харківської області посилається зокрема на необґрунтованість висновку господарського суду першої інстанції про те, що, Золочівська районна державна адміністрація, діяла в межах своїх повноважень. При цьому заступник прокурора Харківської області зазначає, що надання земельних ділянок державної власності водного фонду для риборозведення ч. 4 статті 122 Земельного кодексу України відноситься до повноважень обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 19.08.2009 р. № 271 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державного водного фонду для риборозведення" прийнято з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, що є підставою для визнання цього розпорядження та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований 10.09.2009 р. за № 040969500014 недійсними і т. ін.

Прокурор в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представники другого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін з мотивів та підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора та представників другого відповідача, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з розпорядженням першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області №261 від 13 червня 2006 року "Про надання дозволу ТОВ агрофірмі "Агрокомплект" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" вирішено: надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірмі "Агрокомплект" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 11,03 га, в тому числі під водою 4,63 га, для риборозведення із земель запасу земель водного фонду, розташовану за межами населених пунктів на території Удянськох сільської ради (т. 1, арк. с. 36).

Відповідно до довідки про правовий статус та кількісні характеристики земельної ділянки №1708 від 10 серпня 2007 року, виданої Золочівським районним відділом земельних ресурсів, земельна ділянка, яка надається в оренду ТОВ агрофірмі "Агрокомплект" для риборозведення із земель державного фонду має наступний кадастровий номер: 6322686000:01:002:0266 (т. 1, арк. с. 33).

За розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області №271 від 19 серпня 2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ АФ "Агрокомплект" для риборозведення" було затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ АФ "Агрокомплект" для риборозведення із земель державного водного фонду за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області" та передано ТОВ АФ "Агрокомплект" в оренду строком на 49 років землі з водним об'єктом загальною площею 11,4000 га, в тому числі: під водою - 4,63 га, пасовищами 6,40 га, гідротехнічною спорудою - 0,37 га, для рибогосподарських потреб із земель запасу водного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради (т. 1, арк. с. 27)

На підставі зазначеного розпорядження, 01 вересня 2009 року між Золочівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Агрокомплект" (Орендар) укладено Договір оренди землі (надалі - Договір оренди), відповідно до предмету якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Удянської сільської ради Золочівського району поблизу с. Уди (пункт 1 Договору оренди).

Пунктом 2 Договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,4000 га, в тому числі пасовищ 6,4000 га, гідротехнічні споруди 0,3700 га, під водою 4,6300 га.

В пункті 5 Договору оренди, зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не обрахована.

Договір укладено на строк сорок дев'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити строк його дію (пункт 8 Договору оренди).

Згідно з пунктом 9 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 150 грн. за один гектар земель водного фонду за один рік користування земельною ділянкою. Загальний розмір орендної плати за рік становить 1710,00 грн.

Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (пункти 15, 16 Договору оренди).

Договір зареєстрований у Золочівському районному відділі реєстрації Харківській регіональній філії ДП "Центу ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 вересня 2009 року за №040969500014.

На підставі ОСОБА_1 про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 10 вересня 2009 року, Золочівська районна державна адміністрація передала в натурі ТОВ АФ"Агрокомплект" земельну ділянку загальною площею 11,4000 га, в тому числі пасовищ 6,4000 га, гідротехнічні споруди 0,3700 га, під водою 4,6300 га із земель державного водного фонду (т. 1, арк. с. 32).

В обґрунтування позовних вимог про визнання незаконними та скасування зазначених розпоряджень відповідача, визнання недійсним зазначеного договору оренди землі та повернення державі спірної земельної ділянки керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області посилається зокрема на те, що Золочівська районна державна адміністрація, прийнявши спірне розпорядження від 19.08.2009 р. № 271 та уклавши на його підставі з відповідачем спірний Договір оренди, розпорядилась земельною ділянкою державної власності водного фонду за межами населених пунктів з перевищенням своїх повноважень, оскільки відповідно до п б ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України районним державним адміністраціям надано повноваження з передання таких земельних ділянок для ведення водного господарства, в той час як передання цих земельних ділянок для риборозведення ч. 4 цієї статті віднесено до повноважень обласних державних адміністрацій.

Також керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в обґрунтування позову посилається на те, що: спірним розпорядженням від 19.08.2009 р. № 271 в порушення ч. 7 статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , статті 123 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки водного фонду без проведення його державної експертизи; всупереч статті 124 Земельного кодексу України ( в ред. ЗУ № 509-VI від 28.11.2008 р.) цим розпорядженням спірну земельну ділянку державної власності передано в оренду відповідачу без проведення земельних торгів; за спірним Договором земельну ділянку передано в оренду відповідачу без проведення нормативної грошової оцінки землі всупереч ст. 13 Закону України Про оцінку земель .

Господарський суд першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення послався зокрема на те, що відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

У той же час, відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

З урахуванням того, що за змістом ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України місцеві державні адміністрації безпосередньо визначені орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення, а стаття 122 Земельного кодексу України визначає певні повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Крім того, суд зауважив, на помилковість висновку прокурора, що спірна земельна ділянка нібито не відноситься до земель, які можуть передаватися без проведення земельних торгів на конкурентних засадах, а також, що на момент прийняття зазначеного рішення жодних вимог щодо проведення земельних торгів ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України не містила, а тому Золочівська районна державна адміністрація мала всі необхідні та належні повноваження щодо видачі розпорядження №261 від 13 червня 2006 року, яким було оформлено рішення про надання дозволу на розробку проекту її відведення.

Спірним розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації №261 від 13 червня 2006 року саме і було визначено місце розташування спірної земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту її відведення, а отже зазначена земельна ділянка підлягала передачі в оренду без проведення земельних торгів.

Разом з тим, суд зазначив, що у наведеному Законі на момент його прийняття були допущені певні розбіжності щодо строків дії відповідних рішень органів про виділення земельних ділянок в оренду та нерозповсюдження конкурсних засад передачі земельних ділянок в оренду на підставі зазначених рішень.

Також суд зазначив, що відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки може слугувати підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а підставою для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову, але в мотивувальній частині рішення зазначив неправильні підстави для цього.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 3 статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать

Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Виходячи з наведених норм, підставами для скасування розпорядження районної державної адміністрації в судовому порядку є прийняття його з порушенням чинного законодавства, або визначеній законом компетенції цього органу та порушення у зв'язку з цим прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження №271 від 19.08.2009 р.), районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Частиною 1 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Отже, оскільки поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Золочівська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України належать Харківській обласній державній адміністрації.

Таким чином, доводи другого відповідача про те, що розпорядженням від 19.08.2009 р. № 271 Золочівська райдержадміністрація правомірно надала йому спірну земельну ділянку в оренду на підставі п. а ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України для ведення сільського господарства є безпідставними, оскільки другий відповідач помилково відносить її до ведення рибного господарства.

Висновок суду щодо нерозповсюдження конкурсних засад передачі земельних ділянок державної власності в оренду на спірні правовідносини відповідає законодавству, яке діяло на час прийняття спірних розпоряджень.

Частиною 7 статті 123 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження від 19.08.2009 р. № 271) передбачено, що погоджений відповідно до положень цієї статті проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

При цьому, одержання позитивного висновку проекту відведення земельної ділянки передує прийняттю державною адміністрацією рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення, яким одночасно здійснюється затвердження проекту відведення земельної ділянки, тобто передбачено затвердження проекту відведення, щодо якого у визначених законом випадках вже проведена державна експертиза, за результатами якої одержано позитивний висновок.

Частиною 7 статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації ( в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження від 19.08.2009 р. № 271), передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду , природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

Спірним розпорядженням від 19.08.2009 р. № 271 в порушення ч. 7 статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , ч. 7 статті 123 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки водного фонду без проведення його державної експертизи.

Зазначений факт підтверджується листом начальника Відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області від 25.08.2016 р. № 8-20-21-0.1-1661/2-16 на ім'я начальника Золочівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та не заперечується другим відповідачем.

Отже оспорювані розпорядження першого відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству та прийняті ним з перевищенням своїх повноважень.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, згідно ч.ч.1, 2, ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Втім, зазначеним вимогам Цивільного кодексу України оспорюваний договір оренди земельної ділянки, не відповідає, оскільки укладений на підставі незаконного розпорядження першого відповідача від 19.08.2009 р. № 271 із перевищенням останнім своїх повноважень щодо передачі в оренду земельної ділянки, що в свою чергу свідчить про суперечність змісту Договору встановленому законом порядку укладення договорів оренди земелі державної власності.

Окрім цього відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» ,однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору), це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю")

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» ( в редакції, чінній на час укладення спірного Договору) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» у відповідній редакції).

В листі начальника Відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області від 25.08.2016 р. № 8-20-21-0.1-1661/2-16 на ім'я начальника Золочівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (т. 1 а.с. 38)зазначено, що на земельну ділянку загальною площею 11,4 га з кадастровим номером 63222686000:01:002:0266 на час передачі ділянки в оренду технічна документація з нормативної грошової оцінки не виготовлялась, при визначенні орендної плати нормативна грошова оцінка земельної ділянки не розраховувалась на затвердження сесії Золочівської районної ради технічна документація не надходила.

Доводи господарського суду першої інстанції, що відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки може слугувати підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а підставою для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій суперечать зазначеним нормам та правовій позиції Верховного суду України, що викладена в постанові від 01.04.2015 р. у справі № 916/2287/14.

Можливість для сторін вчинити правочин про внесення змін до Договору з метою приведення його у відповідність із законом, на що послався місцевий господарський суд, не спростовує вищенаведених правових підстав для визнання спірного Договору недійсним.

У відзиві на позов (т. 1 а.с. 55-59) відповідачем зроблено заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності .

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України), позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як було зазначено вище, з матеріалів справи вбачається порушення права позивача спірними розпорядженнями та Договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач-Харківська обласна державна адміністрація повинен був дізнатися про порушення його прав в тому самому місяці, в якому прийнято оспорювані розпорядження - в червні 2006 року та в серпні 2009 року, а щодо Договору -у вересні 2009 року, оскільки Розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації № 758 від 23.11.2007 р. Про затвердження Регламенту обласної держадміністрації затверджено Регламент позивача ( т. 1 а.с. 81-82), відповідно до п. 14.10. якого копії виданих районними адміністраціями розпоряджень за минулий місяць надсилаються до облдержадміністрації щомісяця в тижневий строк по закінченню відповідного місяця. Відповідач в листі від 20.10.2016 р. № 02-28/2299 (т. 1 а.с. 85) підтверджує надсилання до облдержадміністрації переліків та копій своїх розпоряджень відповідно до Регламенту позивача та статті 33 Закону України Про місцеві державні адміністрації ( встановлено обов'язок райдержадміністрацій звітувати на вимогу облдержадміністрацій).

Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, але підставами для цього є не відсутність порушення прав позивача та відсутність у зв'язку з цим підстав для застосування позовної давності, а саме порушення права позивача, з урахуванням чого позовна давність застосовується і є такою, що спливла, а тому підставами відмови в позові є подання його зі спливом позовної давності.

В пункті 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2016 р. у справі № 922/3100/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.