Ухвала

від 19.01.2017 по справі 690/378/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У х в а л а

19 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Звенигородського управління по експлуатації газового господарства філії публічного акціонерного товариства Черкасигаз , публічного акціонерного товариства Черкасигаз , треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майном,

в с т а н о в и л а :

Ватутінський міський суд Черкаської області рішенням від 22 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 3 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року залишила без змін.

30 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме частини першої статті 14, статей 41, 124 Конституції України, статей 319, 321, 373, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 78, частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

На обґрунтування підстави перегляду вказаних судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвали Верховного Суду України від 14 травня 2008 року і 21 липня 2010 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року, в яких, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу 3 жовтня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог з огляду на те, що при прокладенні газопроводу на АДРЕСА_1 (замовником якого був кооператив з будівництва газової мережі) були дотримані усі нормативні вимоги законодавства; на обладнання надземного газопроводу дав згоду колишній чоловік позивачки (співвласник будинку на АДРЕСА_1); монтажні роботи виконані відповідно до проекту і не створюють позивачці перешкод в користуванні її майном (парканом). Крім того, касаційний суд також зазначив про те, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження спричиненої їй майнової шкоди в результаті неправомірного знищення фруктового дерева без її дозволу як власника та упущеної внаслідок цього вигоди.

Разом з тим у наданих заявницею для порівняння судових рішеннях судів касаційної інстанції містяться такі висновки:

- в ухвалі від 4 травня 2008 року Верховний Суд України, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, погодився з його висновком про задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач за договором купівлі-продажу є власником земельної ділянки, відповідач порушив межі, визначені у державному акті на цю земельну ділянку, а тому власник земельної ділянки відповідно до статті 391 ЦК України та частини першої статті 152 ЗК України може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю;

- в ухвалі від 21 липня 2010 року Верховний Суд України, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки сервітут на використання відповідачем належної позивачу на праві власності земельної ділянки під газопровід відсутній, отже, газопровід на цій земельній ділянці та нежитловій будівлі (які належать позивачу) відповідачем розміщено без будь-яких правових підстав;

- в ухвалі від 22 червня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідач (обленерго) не дотримався вимог Правил улаштування електроустановок, а тому відповідно до частини другої статті 386, статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України порушені права позивачки підлягають захисту без застосування позовної давності; при цьому суд зазначив, що саме відповідач (як зацікавлена у використанні чужої земельної ділянки особа) повинен вимагати встановлення земельного сервітуту.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Звенигородського управління по експлуатації газового господарства філії публічного акціонерного товариства Черкасигаз , публічного акціонерного товариства Черкасигаз , треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майном за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Н.П. Лященко

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк