Постанова

від 27.12.2016 по справі 826/14175/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2016 року № 826/14175/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0012441201 від 10.06.2016 року,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін (надалі - Позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0012441201 від 10.06.2016 року, згідно якого застосовано штраф до ТОВ ІКК Одін у розмірі 10%, 20%, 30%, 40 % за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків у загальному розмірі 9 696,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на момент прийняття спірного рішення у Відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до ТОВ ІКК Одін за порушення термінів реєстрації податкових накладних з 29.10.2015 р. до 01.03.2016 р., передбачених п.120-1 ст. 120 Податкового кодексу України. Таким чином, зазначені обставини, на думку Позивача, є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення, прийнятого не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ІКК Одін за період з жовтня 2015 р. - березень 2016 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.05.2016 року №7555/26-58-12-01-36538918 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України, порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року № 0012441201, яким застосовано до ТОВ ІКК Одін штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у розмірі 10%, 20%, 30%, 40 % в сумі 9696,22 грн.

Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкове повідомлення-рішення неправомірним, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з п.76.1 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Крім того, з метою удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, наказом Міністерством доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 р. затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - Наказ № 165).

Пунктом 2.5.1 Наказу № 165 визначено, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки; у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою.

Як випливає із змісту цих норм, предметом камеральної перевірки є перевірка даних податкової звітності, за результатами якої встановлюється наявність або відсутність: помилок (порушень) у податковій звітності; неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.

Однак з наявного в матеріалах справи акту перевірки вбачається, що предметом її дослідження була не податкова звітність товариства, а встановлення наявності порушення визначеного податковим законодавством терміну реєстрації податкових накладних, виданих Позивачем.

В контексті дослідженого, Суд зазначає, що термін реєстрації податкових накладних не є тим об'єктом, який підлягає вивченню Контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності, що відповідає припису абз.2 п.76.1 Податкового кодексу України.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недотримання ж умов та порядку проведення перевірки тягне за собою відсутність правових наслідків такої у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0012441201 від 10.06.2016 року.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в Постанові від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14, згідно якої, дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою проведення перевірки. Невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, податкове повідомлення-рішення № 0012441201 від 10.06.2016 року, є протиправним з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п. 14.1.60 Податкового Кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового Кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Підпунктом 120 1 .3 Податкового Кодексу України, який діяв до 01.01.2016 р. (виключений згідно Закону України від 24.12.2015 року №909-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році ), було передбачено, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних (далі - Порядок), затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена норма є імперативною.

Отже, застосування перерахованих штрафних санкцій до 01.01.2016 р., мало б відбуватись із обов'язковим застосуванням Порядку, передбаченим пп.120.1 3 , як складовою процедури притягнення платника податків до встановленої відповідальності.

З матеріалів справи видно, що ТОВ ІКК Одіон в період в жовтня 2015 року сформувало податкові накладні: 22.10.2015 р. № 27 (зареєстрована в ЄРПН 30.03.2016 р.); 29.10.2015 р. № 28 (зареєстровані в ЄРПН 21.12.2015 р.); 10.11.2015 р. № 29 (зареєстрована в ЄРПН 21.12.2015 р.); 10.12.2015 р. № 30 (зареєстрована в ЄРПН 19.01.2016 р.); 28.01.2016 р. № 1 (зареєстрована в ЄРПН 19.02.2016 р.); 02.02.2016 р. №2 (зареєстрована в ЄРПН 30.03.2016 р.); 08.02.2016 р. № 3 (зареєстрована в ЄРПН 21.03.2016 р.); 08.03.2016 р. №4 (зареєстрована в ЄРПН 21.03.2016 р.); 11.03.2016 р. №5 (зареєстрована в ЄРПН 30.03.2016 р.).

Контролюючим органом застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 10 %, 20%, 30%, 40% за порушення терміну реєстрації зазначених податкових накладних в загальній сумі 9696,22 грн відповідно до абз.2 п.120 1 .1 та абз. 3 п.120 1 .1 ст.120 1 розділу II Податкового кодексу України, що підтверджується розрахунком штрафу в акті перевірки.

Суд звертає увагу, що Контролюючим органом при прийнятті рішення про накладення штрафної санкцій за порушення, вчинені до 01.01.2016 р., не було дотримано вимог пункту 120 1 .3 ПК України щодо порядку застосування штрафних санкцій, передбачених п. 120 1 .1 Податкового Кодексу України.

Як встановлено Судом, такий порядок не був розроблений та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача санкцій, передбачених п. 120 1 .1 Податкового Кодексу України до 01.01.2016 р., оскільки було порушено процедуру притягнення до відповідальності за порушення строків реєстрацій податкових накладних в ЄРПН.

Крім того, що стосується накладення штрафних санкцій в оспорюваний період з грудня 2015 року по березень 2016, слід зазначити наступне.

В статті 4 Податкового кодексу України закріплені основні засади податкового законодавства України, відповідно до яких податкове законодавство України ґрунтується, в тому числі, на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку та стабільність.

Згідно презумпції правомірності рішень платника податку, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, діє презумпція правомірності рішень платника податку (п.4.1.4 ст.4).

Принцип стабільності полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.4.1.9 ст.4).

Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

При цьому частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:

не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;

після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Також цим Законом було доповнено Податковий кодекс України статтею 120-1 (порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних), з метою належного функціонування системи електронного адміністрування в частині встановлення відповідальності за недотримання термінів реєстрації податкових накладних та сплати встановлених цією статтею штрафних санкцій платниками податку - порушниками.

Підпунктом 120 1 .1 Податкового кодексу України визначено складові елементи системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Електронне адміністрування забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу.

Перехідними положеннями Податкового кодексу України зобов'язано платників податку з 1 лютого 2015 року реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (абз.8 п.11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ).

При цьому, як вже зазначалось Судом, пунктом 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України, встановлено штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в таких розмірах: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

В свою чергу, підпункт 120 1 .3 Податкового Кодексу України щодо порядку накладення цих штрафних санкцій, був виключений Законом України від 24.12.2015 року №909-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році .

Отже, Закони №71-VIII та №909-VІІІ в частині запровадження системи електронного декларування та відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, встановлення (відміни) порядку накладення штрафних санкцій є тими нормативно-правовими актами, які впливають на показники бюджету, є складовою самого податку на додану вартість.

З урахуванням положень ч.1 ст.3, ч.3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, п.4.1.4 та п.4.1.9 ст.4 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законами від 24.12.2014 та від 24.12.2015 змін, з метою накладення штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року (для вчинених порушень в період з жовтня 2015 року по 01.01.2016) та 2017 року (для вчинених порушень в період з 01.01.2016 по березень 2016 року) відповідно.

Також необхідно врахувати, що в силу положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у контексті розгляду даної справи, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 року у справі "Сєрков проти України", у разі допущення можливості неоднозначного тлумачення національного законодавства слід застосовувати його тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2 Визнати протиправним та скасувати рішення податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0012441201 від 10.06.2016 року.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін (код ЄДРПОУ 36538918) судові витрати в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук