Вирок

від 27.01.2017 по справі 305/1966/16-к

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1966/16-к

Провадження по справі 1-кп/305/98/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.17. Рахівський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді - Бліщ О.Б.

з участю: секретарів - Вербещука В.А., Орос С.Ю.,

прокурора - Грапенюка В.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - адвоката ОСОБА_2

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рахів кримінальне провадження внесене 17 вересня 2016 року до ЄРДР за номером 12016070140001196 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, працюючого кочегарем в Кобилецько-Полянському лісництві ДП Великобичківське ЛМГ , невійськовозобов'язаного, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 345 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, 15 вересня 2016 року, близько 20.00 години, перебуваючи в приміщенні будинку 19, що по вулиці Добровольців, в смт. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області, під час виниклої словесної суперечки, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів ногами та руками стиснутими в кулак по різним частинам тіла своїй матері ОСОБА_5, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження від яких, 24 вересня 2016 року, померла у неврологічному відділенні Рахівської районної лікарні.

Орім того, 20 вересня 2016 року близько 10.00 години ОСОБА_1, знаходячись на території дворогосподарства №19, що по вулиці Добровольців, в смт. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, використовуючи металевий ніж, який тримав у лівій руці, погрожував фізичною розправою інспектору сектору реагування патрульної поліції № 2 Рахівського відділення поліції Тячівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_3, який відповідно до ст. 2 Закону України Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів є працівником правоохоронного органу та який здійснював свої службові обов'язки по виконанню спільного доручення із ВКП Рахівського ВП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області у кримінальному провадженні № 12016070140001196 від 17.09.2016 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, визнав частково та показав суду.

Він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, у великій хаті, а його мати - ОСОБА_5 - у малій хаті (літній кухні) за тією ж адресою.

15 вересня 2016 року, прийшовши додому з роботи зайшов до своєї матері, щоб повечеряти. Вона одразу, вкотре за останній час, стала дошкуляти йому за те, що він не заготовив їй дрова на зиму. Не витримавши, він штовхнув маму і вона впала між диваном та "кухнею" та вдарилась об побічницю дивану. Після чого він підняв її і поклав на диван лягати, дав пігулку від головного болю, а сам пішов до власного будинку. Пізніше увечері знову прийшов до будинку матері поцікавився її станом. Оскільки вона скаржилася на біль у серці, дав їй краплі. Зранку зайшов до матері, вона скаржилася вже на біль у боці, тому дав їй анальгін і компот, а сам пішов на роботу. При цьому запевняє, Коли повернувся з роботи мами вдома не було.

Після цих подій до нього неодноразово приходив дільничний і розпитував його про події, які мали місце 15 вересня і він все розповів як було. Але дільничний продовжував приходити до нього додому. 20 вересня також приходив дільничний ОСОБА_3 та інші працівники поліції нібито шукати якусь зброю. Не знайшовши нічого працівники поліції забрали його у Рахів, дали підписати якісь документи і відвели у суд, і посадили на сутки. Відбуваючи вказане адміністративне покарання довідався, що його мати померла.

Жодних погроз дільничному ОСОБА_3 не висловлював. Навпаки самі працівники поліції нанесли йому тілесні ушкодження.

Суть його часткового визнання вини за ч.2 ст.121 КК України полягає у тому, що він, під час вказаного інциденту штовхнув маму, від чого вона впала та при падінні вдарилася. У цьому розкаюється. Побоїв, які зазначено в обвинувальному акті, потерпілій не наносив.

За ч.1 ст. 345КК України вину свою заперечує, з підстав, наведених вище.

Просить суд не карати його надто суворо, а він у свою чергу, намагатиметься виправитися. Цивільний позов прокурора 278,76 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_6 визнає.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала суду. Загибла ОСОБА_5 була рідною сестрою її матері ОСОБА_7 Так, 16 вересня 2016 року, вона прийшла у гості до невістки загиблої - ОСОБА_8, яка їй повідомила, що зранку та заходила до свекрухи (ОСОБА_5В.) і бачила, що остання лежала на дивані, і у неї були тілесні ушкодження, а саме кров на голові та підборідді. Одяг також був крові. Також ОСОБА_5 розповіла, що свекруха зізналася, що її побив син - ОСОБА_1 Після чого, вона, будучи збентеженою, одразу пішла до будинку тітки, де на власні очі переконалася, що вона дійсно дуже сильно побита. Під час розмови, на її запитання, тітка розповіла, що син ОСОБА_9 прийшов звечора додому п'яним та побив її, а також, що вона більше не має наміру приховувати такі його вчинки, які вже не вперше. Після почутого та побаченого, вона зателефонувала працівникам поліції, які приїхали і відібрали пояснення від ОСОБА_5 Після того як працівники поліції поїхали вона, спільно із ОСОБА_10, відвезли тітку (ОСОБА_5В.) до Рахівської районної лікарні, де їй зробили рентген і сказали, що підстав залишати її у лікарні немає. Згодом, 19 вересня 2016 року, тітці стало зле, тому її знову відвезли у лікарню, де вона залишилася на стацлікувані.

20 вересня 2016 року, вона, на прохання своєї тітки ОСОБА_5, пішла до її будинку, щоб взяти їй змінний одяг. Так, коли вона підходила до будинку тітки, то побачила на подвір'ї ОСОБА_1, який був п'яним, та вів себе неадекватно, збуджено, кричав різні нецензурні слова. Підійшовши ближче, вона побачила дільничного ОСОБА_3, який про щось розмовляв з ним. У лівій руці ОСОБА_1 тримав ніж. Потім ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та намагався його ударити ножем, однак ОСОБА_3 ухилився та почав заспокоювати ОСОБА_1, але він продовжував вести себе неадекватно та викрикувати різні нецензурні слова в сторону ОСОБА_3, погрожуючи, що зараз вб'є його, та постійно розмахував ножем. Побачивши, це вона злякалась і втекла до свого будинку, тому, що відбувалось далі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, їй невідомо.

Раніше ОСОБА_1 неодноразово наносив своїй матері тілесні ушкодження, вона не раз бачила покійну з синяками. Тітка постійно говорила, що її бив син, але не хотіла звертатись у правоохоронні органи з цього приводу, бо жаліла його. Цивільного позову не заявляє, поряд з цим наполягає на суворій мірі покарання стосовно обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_3, допитаний у ході судового засідання показав, що він працює інспектором сектору реагування патрульної поліції Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області і на даний час у коло його функціональних обов'язків входить обслуговування селища ОСОБА_11. Так, 20 вересня 2016 року він, на виконання доручення слідчого Сойми О.В., близько 10-ї години, прийшов до житлового будинку громадянки ОСОБА_5, з метою забезпечення явки ОСОБА_1 до слідчого. Підійшовши до вхідних дверей будинку, постукав та вигукнув чи є хтось вдома. На це з будинку вийшов ОСОБА_1, який був у стані алкогольного сп'яніння. Він, тримаючи у руках ніж, почав викрикувати погрози у його сторону, а саме те, що вб'є його (заріже). На прохання заспокоїтися ОСОБА_1 не реагував, а лише почав агресивніше поводитись. Після цього ОСОБА_1 наблизившись до нього, намагався вдарити його ножем, але він ухилився та відійшов до вулиці. Все це бачила ОСОБА_4 Наступного дня, він спільно з іншими працівниками поліції знову прийшли до ОСОБА_1, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, поводив себе неадекватно. На прохання пройти з працівниками поліції у Рахівське відділення ОСОБА_1 реагував агресивно, почав смикати працівників поліції за одяг, розмахувати кулаками. Після цього він, спільно з іншими працівниками поліції, застосували до ОСОБА_1 заходи впливу та доставили останнього до Рахівського відділення поліції, де на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КУпАП України. Також стверджує, що до 20.09.2016, з аналогічною метою, тричі приходив до будинку обвинуваченого, а саме 17,18 та 19 вересня 2016 року, однак не міг виконати доручення слідчого, оскільки ОСОБА_1 постійно знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння. Цивільного позову не заявляє. Міру покарання на розсуд суду.

Не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст.121 ч.2 КК України та повне заперечення вини за ст.345 ч.1 КК України, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доводиться показами свідків, допитаних в ході судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_8, показала, що загибла ОСОБА_5 була її свекрухою. Так, 16 вересня 2016 року вона зранку прийшла додому до своєї свекрухи і побачила, що у її голова і обличчя були у крові. Спитавши у ОСОБА_5 хто її побив, остання відповіла, що це зробив її син ОСОБА_1, через те, що вона відмовилася віддати йому свою пенсію. Про побачене вона розповіла племінниці свекрухи - ОСОБА_4, яка одразу пішла у будинок тітки. Їй відомо, що раніше ОСОБА_1 неодноразово бив свою маму, однак та не хотіла звертатись у міліцію, бо жаліла сина.

Свідок ОСОБА_10, показала, що 16 вересня 2016 року вона, спільно з ОСОБА_4 відвозили ОСОБА_5 у Рахівську лікарню. При цьому, на обличчі останньої неозброєним оком були видні тілесні ушкодження. Коли вона, разом з ОСОБА_4 хотіли переодягнути ОСОБА_5 і взяли її за руки, щоб підняти, то вона поскаржилася на сильний біль лівої руки, на якій, піднявши рукав халату, побачили синець.

Вина ОСОБА_1 доводиться, в тому числі, дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими

-протоколом огляду трупа ОСОБА_1 з фототаблицею від 24.09.2016, яким зафіксовано наявність на тілі загиблої тілесних ушкоджень (а.п.38-39, 40-42);

-висновком судово-медичної експертизи № 97 від 31.10.2016 згідно якого у ОСОБА_5 наявні тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки зліва між середньо-ключичній та передньо-підпаховій лінії в проекції 2-3 ребер, по передньо-боковій поверхні грудної клітки в ділянці передньо-підпаховій лінії в проекції 8-9 ребер, по задньо-боковій поверхні грудної клітки в ділянці між середньо-підпаховій та задньо-підпаховій лінії в проекції 10-11 ребер, крововиливу в м'які тканини грудної клітки, перелому 2-3-4 ребер зліва по передньо-підпаховій лінії, 5-6-7-8-9 ребер по середньо-ключичній лінії, 10-11-12 ребер по задньо-підпаховій лінії, гемопневмотраксу зліва. Вищевказані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5 і згідно п. 2.1.3 наказу Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 по відношенню до живих осіб класифікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя у момент заподіяння (а.п. 43-49);

- поясненням від 16.09.2016, відібраним працівниками поліції від ОСОБА_5 у якому вона зазначила, що її побив син ОСОБА_1 Дане пояснення зі згоди учасників провадження було досліджено у суді, оскільки у ньому містяться об'єктивні дані, які мають важливе значення для дослідження всіх обставин справи, а безпосередньо допитати ОСОБА_5 з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень у судовому засіданні не було можливості з об'єктивних причин, оскільки внаслідок заподіяння їй тілесних ушкодження ОСОБА_5 померла 24.09.2016 у Рахівській районній лікарні ( а.п.50-51);

-службовими документами, які підтверджують , що ОСОБА_3 являєть представником правоохоронного органу ( а.п.52-54).

Аналіз наведених вище показів обвинуваченого, потерпілих та свідків, на думку суду, повністю та беззаперечно доводять обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у спосіб, зазначений у обвинувальному акті.

Так, пояснення обвинуваченого, потерпілих та свідків, а також ряд письмових доказів доводять, що 15 вересня 2016 року, між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_5 дійсно мав місце конфлікт і цю обставину жоден з учасників кримінального провадження не оспорював. Поряд з цим, обвинувачений стверджував, що він не наносив тілесні ушкодження своїй матері, а лише штовхнув її, від чого вона впала між диваном та кухнею, вдарившись об побічницю дивану, тобто тілесні ушкодження отримала при падінні. Проте, на думку суду, це твердження спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які показали, що раніше ОСОБА_1 неодноразово наносив свої матері тілесні ушкодження, вони часто спостерігали на її тілі видимі сліди побоїв. Як їм відомо, зі слів самої потерпілої, тілесні ушкодження їй постійно завдавав син, стосовно якого вона, як матір, не хотіла звертатись у правоохоронні органи. Даючи пояснення інспектору поліції 16.09.2016, ОСОБА_5 вказала на свого сина, ОСОБА_1, як на особу, яка заподіяла їй тілесних ушкодження напередодні, при цьому детально розповіла про причину виниклого конфлікту, деталізувала яким чином і в яку область тіла їй було нанесено побої і що відбувалося після того. Висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму спричинення, якими могли бути руки стиснуті у кулак та обуті ноги сторонньої особи на що вказує однотипність всіх переломів, зокрема їх локальний характер з ознаками розтягнення на внутрішній кістковій пластинці та зжаття на зовнішній.

Тому, на думку суду, часткове визнання ОСОБА_1 вини у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та дача неправдивих показів є обраним ним способом захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне. Наведене підтверджується тим, що під час допиту у суді обвинувачений ОСОБА_1 давав непослідовні покази та плутався в описанні подій, які відбувалися після заподіяння тілесних ушкоджень своїй матері.

Доведеним, на думку суду, є факт вчинення обвинуваченим погрози потерпілому ОСОБА_3, який, як представник правоохоронного органу виконував свої службові обов'язки. В ході судового слідства достовірно встановлено, що ОСОБА_3 на вказівку слідчого, мав доставити ОСОБА_1 до слідчого відділу Рахівської поліції. Дана обставина не спростована поясненнями самого обвинуваченого потерпілих та свідків. При цьому факт погрози вбивством потерпілому, підтвердили і ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Обставин, за яких би ці особи мали підстави обмовити обвинуваченого (особисті неприязні відносини, помста, приватний інтерес, тощо) судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільного позову не заявлено.

Прокурором заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 в інтересах держави в особі відділу охорони здоров'я Рахівської районної державної адміністрації на суму 278 гривень 76 копійок, що становить вартість стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_5, в неврологічному відділенні Рахівської ЦРЛ, у період з 19 по 24 вересня 2016 року. Довідкою №231/09-6 від 28.11.2016, підтверджена сума витрат, які були понесених лікарською установою під час лікування потерпілої, окрім того таку визнав обвинувачений, отже, позов прокурора підлягає до задоволення у повному обсязі.

Процесуальні витрати відсутні.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд враховує те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, частково визнав вину по одному епізоду обвинувачення.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та ступінь суспільної небезпеки скоєного діяння, керуючись принципами гуманності та справедливості судового рішення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, ближче до найнижчої межі передбаченої санкцією частини 2 статті 121 КК України, оскільки, на думку суду, саме такий вид покарання за даних обставин буде достатнім та необхідним для виправлення й перевиховання обвинуваченого та забезпечить запобігання вчинення ним нових злочинів.

Ухвалою слідчого судді стосовно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід, у виді тримання під вартою, який до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін, врахувавши період його попереднього ув'язнення обвинуваченого, за правилами ст.72 ч.5 КК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 345 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання - 8 (вісім) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою, строк відбуття покарання рахувати з 06 жовтня 2016 року, тобто з моменту його затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення, з 06 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 в дохід держави в особі відділу охорони здоров'я Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (р/р35427201054117 в ГУ ДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, КОД ЄРДПОУ 34815936) 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 76 копійок цивільного позову.

Речовий доказ - кухонний ніж, упакований в поліетиленовий пакет з написом національна поліція слідчий підрозділ №344875, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Головуюча: О.Б. Бліщ

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: О.Б. Бліщ