Рішення

від 24.01.2017 по справі 922/189/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р.Справа № 922/189/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "ОСОБА_1 кредит" м. Київ 3-тя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача, ОСОБА_2, довіреність № 57 від 30.08.16, ;

відповідача, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.11.16, ;

3-ї особи, не з'явився,

за клопотанням позивача здійснюється фіксація судового засідання технічними засобами, серійний № диска СІС Х-09904

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва" про зобов'язання відповідача повернути ПАТ "ОСОБА_1 кредит" грошові кошти в розмірі 1 015 295,50 грн., отримані за договором про депозитний вклад № DU7/2011-148 строковий на 12 місяців + 14 днів (в національній валюті) від 15.11.2011 без достатніх правових підстав, на накопичувальний рахунок № 32078111701026.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2016 (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Гетьман Р.А. - головуючий, судді Івакіна В.О., Россолов В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 26.10.2016 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/189/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

08.11.2016 року справа № 922/189/16 повернулась до господарського суду Харківської області.

11.11.2016 року згідно витягу автоматизованої системи документообігу суду справу було призначено для розгляду судді Присяжнюк О.О.

Ухвалою господарського суду від 14.11.2016 року порушено провадження у справі№922/189/16, розгляд справи призначено на 29.11.2016 року.

25.11.2016 позивачем до канцелярії суду подано клопотання про фіксування судового процесу у справі №922/189/16 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно частини 7 статті 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом задоволено вищезазначену заяву позивача.

23.11.2016 року від Публічного АТ "ОСОБА_1 кредит" (позивача) надійшло клопотання електронною поштою(вх.№2342 від 23.11.2016 року) а також поштою (вх.№40319 від 25.11.2016року) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження :04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17, код ЄДРПОУ 21708016.

29.11.2016 року від Публічного АТ "ОСОБА_1 кредит" (позивача) надійшли пояснення (вх.№40665)на виконання вимог ухвали суду .

Надані пояснення долучені судом до матеріалів справи.

28 листопада 2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за (вх. №40484), яке долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2016 року задоволено клопотання Публічного АТ "ОСОБА_1 кредит" (позивача) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17, код ЄДРПОУ 21708016.Задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату . Розгляд справи відкладено до 08.12.2016 року.

В судовому засіданні 08.12.2016 року оголошено перерву до 27.12.2016 року о 10:00.

Ухвалою від 27.12.2016 року, задоволено клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду спору на підставі ч.3 ст.69 ГПК України, до 26.01.2017року. Розгляд справи відкладено до 24.01.2017 року.

24.01.2017 року від Публічного АТ "ОСОБА_1 кредит" (позивача) , через канцелярію господарського суду надійшли клопотання (вх.№2220 ,вх.№2222) про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, вказані документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

04.01.2017 року до канцелярії господарського суду Харківської області повернулась ухвала про відкладення розгляду по справі від 29.11.2016 року, яка була направлена адресу відповідача, вказаною позивачем у позовній заяві, з відміткою пошти про відсутність відповідного адресата, яка була направлена на адресу Відповідача.

В судовому засіданні 24.01.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи не з'явився в судове засідання 24.01.2017 року, про те в процесі розгляду справи, в поданих електронною поштою (вх.№2515 від 09.12.2016 року), а також, через канцелярію господарського суду поштою(вх.№42702 від 13.12.2016року)заявах просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.01.2017р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 27.12.2016 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд встановив наступне.

15.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 національний кредит" (позивач/банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва" (відповідач, за договором - вкладник), укладено договір про депозитний вклад №DU7/2011-148 строковий на 12 місяців + 14 днів (в національній валюті).

У відповідності до умов депозитного договору, вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №2652.5.070509.001/980 в Харківському відділенні ПАТ "ОСОБА_1 національний кредит", МФО 320702 грошові кошти в сумі 51021,00 грн. на строк з 15.11.2011р. до 28.11.2012р. включно і повертає суму вкладу (депозит) та сплачує проценти по ньому в порядку відповідно до умов договору та правил обслуговування строкових вкладних (депозитних) рахунків суб'єктів господарювання та нерезидентів-інвесторів, відкритих в ПАТ "ОСОБА_1 національний кредит", розміщених на інформаційних стендах, що розташовані в приміщенні та на сайті банку httр://bnk.uа/.

Відповідно до п. 1.2 договору депозитна ставка нарахування та виплата відсотків на суму депозиту здійснюються із розрахунку 17.00 (сімнадцять) відсотків річних на фактичний залишок коштів на депозитному рахунку.

Відповідно до п. 2.8 договору при вимозі з ініціативи вкладника дострокового повернення грошових коштів, проценти за весь час зберігання коштів на рахунку, вказаному у п.1.1. договору, нараховувались із розрахунку 2.00 (два) проценти річних.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, 06.12.2011р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до договору, відповідно до п.З якої, у п.2.8 договору закріплювалось, що у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі, визначеному у п. 1.2 договору за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, тобто із розрахунку 17.00 (сімнадцять) відсотків річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Також, в матеріалах справи міститься додаткова угода №7 від 27.11.2014р. до договору, відповідно до п.2 якої в п. 2.8 договору вносились зміни щодо нарахування процентів в разі дострокового повернення грошових коштів із розрахунку 2.00 (два) проценти річних.

Крім того, позивач, у якості доказу своїх позовних вимог вказує, що до депозитного договору було укладено додаткову угоду №8 від 27.03.2015р., строк дії депозиту змінено з 30.11.2011р. до 17.11.2015р. (включно).

Якщо сума раніше сплачених вкладнику процентів перевищує суму процентів, що належать до виплати по перерахуванню, то різниця між ними утримується банком в момент дострокового повернення вкладу з суми вкладу або вноситься вкладником (п. 2.9. депозитного договору).

Відповідно до п.2.4. депозитного договору, нарахування та сплата процентів здійснюється щомісячно за повний поточний календарний місяць (30 (31) число місяця включно) шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача.

Пунктом 5.5. депозитного договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 28.05.2015р. банк повернув вклад та помилково виплатив проценти із розрахунку 17,00 відсотків річних в сумі 1250858,96 грн., при цьому не врахувавши умови депозитного договору, визначені п.2.8 та п.2.9 договору, відповідно до яких, сума процентів, що належала виплаті відповідачу при достроковому розірванні депозитного становить 147159,88 грн. На день розірвання та повернення депозиту банк не перерахував проценти за зниженою відсотковою ставкою у розмірі 2,0% річних та не здійснив утримання суми раніше сплачених вкладнику процентів з суми вкладу та суми процентів, що належала до виплати за весь час зберігання коштів на рахунку.

На думку позивача у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою відповідач отримав від банку необґрунтовану виплату грошових коштів у розмірі 1103699,08 грн. Враховуючи те, що позивач здійснив списання 88403,58 грн. з рахунків відповідача, сума у розмірі 1015295,50 грн., у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню позивачу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Постановою Вищого господарського суду від 26.10.2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі № 922/189/16 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В даній постанові зазначено про те, що судами

- не взято до уваги заперечення відповідача на позов, в яких останній стверджував, що до вказаного депозитного договору сторонами були внесені зміни, згідно з якими сторони погодили, що і у разі дострокового повернення грошових коштів за депозитним договором з ініціативи вкладника, проценти за весь час зберігання коштів на рахунку, вказаному у п. 1.1. договору, нараховуються із розрахунку 17% річних.

- не з'ясовано всі обставини справи, які входять до предмета доказування у даній справі; не досліджено дійсні правовідносини сторін, зокрема щодо підстав виплати банком оспорюваної суми - на підставі умов договору чи поза межами договірних відносин.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 26.10.2016 року по справі № 922/189/16, суд, вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з п. 1.2 договору про депозитний вклад №DU7/2011-148 строковий на 12 місяців + 14 днів (в національній валюті) депозитна ставка нарахування та виплата відсотків на суму депозиту здійснюються із розрахунку 17.00 (сімнадцять) відсотків річних на фактичний залишок коштів на депозитному рахунку.

Відповідно до п. 2.8 договору про депозитний вклад №DU7/2011-148 строковий на 12 місяців + 14 днів (в національній валюті) при вимозі з ініціативи вкладника дострокового повернення грошових коштів, проценти за весь час зберігання коштів на рахунку, вказаному к п. 1.1. договору, нараховуються із розрахунку 2.00 (два) проценти річних.

27.05.2015 з ініціативи вкладника депозитний договір було розірвано.

28.05.2015 банк повернув вклад та помилково виплатив проценти із розрахунку 17.00% річних в сумі 1 250 858,96 грн., при цьому не врахувавши умови депозитного договору, визначені п. 2.8 та п. 2.9 договору, відповідно до яких, сума процентів, що належала виплаті відповідачу . при достроковому розірванні депозитного становить 147 159,88 грн.

На день розірвання та повернення депозиту банк не перерахував проценти за зниженою відсотковою ставкою у розмірі 2,0% річних та не здійснив утримання суми раніше сплачених вкладнику процентів з суми вкладу та суми процентів, що належала до виплати за весь час зберігання коштів на рахунку.

Відповідно до ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Проценті передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, розмір процентів, які мав сплатити банк на користь відповідача визначена умовами договору у розмірі 2% річних, однак останнім помилково було сплачено 17% річних за користування коштами відповідача, тобто вказана сума була перерахована банком на рахунок відповідача поза межами договірних відносин.

Господарським судом, також, досліджені заперечення відповідача стосовно зміни до договору , згідно з якими сторони погодили, що і у разі дострокового повернення грошових коштів за депозитним договором з ініціативи вкладника, проценти за весь час зберігання коштів на рахунку, вказаному у п. 1.1. договору, нараховуються із розрахунку 17% річних.

Проте, суд не погоджується з твердженнями, викладеними відповідачем у запереченнях, оскільки 27.11.2014року між сторонами було укладено додаткову угоду№7, якою сторони дійшли згоди внести зміни до вказаного договору, у зв'язку із чим зобов'язання сторін змінилися відповідно до змінених зокрема застосування пониженої процентної ставки при достроковому розірванні депозитного договору з ініціативи вкладника.

Таким чином, господарський констатує, що на момент розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника умови договору про здійснення перерахунку процентів за ставкою 2% річних (п.2.8) та утримання різниці раніше сплачених процентів із суми вкладу при поверненні (п.2.9), викладені в редакції додаткової угоди від 27.11.2014р., були обов'язковими для сторін.

Господарським судом також, досліджено за змістом і датою укладення додаткова угода №8 від 27.03.2015р. та додаткова угода №7 від 27.03.2015р. (надана відповідачем) ідентичні, відрізняються лише номери.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, отже відповідач, укладаючи додаткову угоду №7 від 27.11.2014р. погодився із всіма зміненими умовами.

В матеріалах справи не міститься доказів, та відповідачем не доведено, що на момент дострокового розірвання договору, змінені додатковою угодою №7 від 27.11.2014р. умови договору (зокрема п.2.8, п.2.9 Депозитного договору) були скасовані, є рішення щодо визнання вказаної додаткової угоди недійсною, або окремих положень основного договору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Проаналізувавши матеріали справи та відповідні норми права, господарський суд зазначає, що відповідач набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими депозитним договором.

Отже, відповідно, зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з депозитного договору і погодженої на його умовах депозитної ставки нарахування та виплати процентів на суму депозиту при вимозі з ініциативи вкладника дострокового повернення грошових коштів.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтями 34 та 36 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч наведеним процесуальним нормам не довів суду, шляхом надання належних доказів, відсутність порушень прав та законних інтересів позивача у даній справі.

Приходячи до висновку про задоволення позову суд також враховує, що в противному разі -- у разі відмови в позові, рішення суду суперечило б вимогам щодо розумності, справедливості і добросовісності -- загальним засадам цивільного законодавства (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України), адже означало б, правомірність одержання вигоди за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Таким чином, дослідивши надані учасниками документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини згідно з обставинами справи, суд дійшов висновку про доведеність та обгрунтованість заявлених позивачем вимог та задоволенню їх у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., в якому зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, - витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 16 752,37грн. касаційної скарги в сумі 18275,32 грн. покладаються на відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 15 229,43 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного Бюджету України, оскільки по подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору.

Отже, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва" (місцезнаходження: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, кімн. 22; код ЄДРПОУ: 34017001) повернути Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_1 національний кредит" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) грошові кошти в розмірі 1 015 295,50 грн. отримані за Договором про депозитний вклад №DU7/2011-148 строковий на 12 місяців+14 днів (в національній валюті) від 15.11.2011р. без достатніх правових підстав, на накопичувальний рахунок №32078111701026, ОСОБА_1 отримувача: ОСОБА_1 банк України (код банку 300001), отримувач ПАТ "ОСОБА_1 національний кредит"

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва" (місцезнаходження: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, кімн. 22; код ЄДРПОУ: 34017001) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 національний кредит" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 16752,37грн. та касаційної скарги в сумі 18275,32грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва" (місцезнаходження: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, кімн. 22; код ЄДРПОУ: 34017001) на користь Державного бюджету (Отримувач коштів УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, код за ЄДРПОУ 37999654, ОСОБА_1 отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, Рахунок отримувача 31215206783003, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 15 229,43 грн.

Накази видати після набранням рішенням законної сили .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_4