Ухвала

від 24.01.2017 по справі 826/10493/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10493/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Еко Лідер (далі - Позивач, ТОВ Еко Лідер ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про:

- визнання неправомірними дій Відповідача з призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Еко Лідер з питань дотримання вимоги податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платниками податків ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року та ТОВ Світ Ойл Груп за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року та з контрагентами-покупцями на підставі наказу від 09.03.2016 року №1271;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2016 року №0003741404.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016 року №0003741404. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів безтоварності господарських операцій Позивача з ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп , на підставі яких ТОВ Еко Лідер було сформовано податковий кредит. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що оскарження дій Відповідача щодо проведення перевірки не є належним способом захисту порушених прав за умови оскарження винесеного за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, викладених в останній.

Представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у березні 2016 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 09.03.2016 року №1271 (т. 1 а.с. 36) згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еко Лідер з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року, з ТОВ Світ Ойл Груп за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року, та з контрагентами-покупцями.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в грудні 2015 року всього в сумі 40 161 622,00 грн.; пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ Еко Лідер зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), всього на суму 12 071 850,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на суму 978 050,00 грн. та за грудень 2015 року на суму 11 093 800,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 25.03.2016 року №30/26-15-14-04-03/32745271 (т. 1 а.с. 37-71), висновки якого за результатами розгляду заперечень Позивача від 05.04.2016 року №1733 (т. 1 а.с. 72-83) рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 121.04.2016 року №8669/10/26-15-14-09-03 (т. 1 а.с. 84-88) залишені без змін.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 15.04.2016 року винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми Р №0003741404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 202 027,00 грн., у тому числі за основним платежем - 40 161 622,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10 040 405,00 грн. (т. 1 а.с. 89).

За результатами адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії рішенням ДФС України від 14.06.2016 року №13240/6/99-99-11-01-01-25 (т. 1 а.с. 92-96) було залишено без змін.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також рішенню суду першої інстанції, колегією суддів враховується, що, за даними ГУ ДФС у м. Києві, у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ було включено 73 594 150,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ Лакрост (жовтень 2015 року - 2 432 024,00 грн.), ТОВ Міракс-Трейд (жовтень 2015 року - 196 668,00 грн.), ТОВ Світ Ойл Груп (жовтень 2015 року - 1 004 899,60 грн., листопад 2015 року - 9 454 035,40 грн., грудень 2015 року - 60 506 523,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність виконання господарських зобов'язань між Позивачем та кожним з вказаних контрагентів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Еко Лідер (Покупець) та ТОВ Міракс-Трейд (Постачальник) було укладено договір поставки від 16.10.2015 року №1610-МП (т. 1 а.с. 98-101), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних в специфікації.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 Договору остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті поставки товару; остаточна якість товару визначається сторонами згідно сертифікату лабораторії пункту поставки товару.

Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

При цьому, згідно п. 3.3 Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК України); посвідчення (сертифікат) якості на товар (передається в пункті відвантаження товару); товарно-транспортну-накладну.

Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах платежу протягом 90 банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.3 Договору).

Факт виконання господарський операцій, на переконання суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: специфікації (т. 1 а.с. 102); видаткових накладних (т. 1 а.с. 103-104).

Згідно специфікації від 16.10.2015 року №1 Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), строки поставки - до 22.10.2015 року включно.

Пунктом 6 специфікації передбачено, що ризики, пов'язані з втратою, знищенням або пошкодженням, переходять від Постачальника до Покупця з дня відвантаження товару на автотранспорт Покупця в рамках строку, передбаченого для вивозу товару зі складу постачальнику згідно п. 7 специфікації - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що між ТОВ Еко Лідер (Покупець) та ТОВ Лакрост (Постачальник) було укладено договір поставки від 27.07.2015 року №27/07 МП (т. 1 а.с. 105-106), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних в специфікації.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 Договору остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті поставки товару; остаточна якість товару визначається сторонами згідно сертифікату лабораторії пункту поставки товару.

Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

При цьому, згідно п. 3.3 Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК України); посвідчення (сертифікат) якості на товар (передається в пункті вигрузки товару); товарно-транспортну-накладну.

Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах платежу протягом 90 банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.3 Договору).

Виконання господарський операцій, на переконання суду першої інстанції, підтверджується актами копіями специфікації (т. 1 а.с. 107) та видаткових накладних (т. 1 а.с. 108-132).

Згідно специфікації від 16.10.2015 року №3 Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), строки поставки - до 30.10.2015 року включно.

Пунктом 6 специфікації передбачено, що ризики, пов'язані з втратою, знищенням або пошкодженням, переходять від Постачальника до Покупця з дня відвантаження товару на автотранспорт Покупця в рамках строку, передбаченого для вивозу товару зі складу постачальнику згідно п. 7 специфікації - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Крім іншого, ТОВ Еко Лідер (Покупець) уклало з ТОВ Світ Ойл Груп (Постачальник) договір поставки від 30.10.2015 року №3010П-1 (т. 1 а.с. 133-135), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних в специфікації.

Відповідно до п. 2.2 Договору остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті поставки товару.

Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

При цьому, згідно п. 3.3 Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК України); інші документи визначені в специфікаціях на кожну партію товару.

Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях (п. 4.3 Договору).

Факт виконання господарський операцій, на переконання суду першої інстанції, підтверджується копіями специфікацій (т. 1 а.с. 136-155) та видаткових накладних (т. 1 а.с. 156-185).

Згідно умов вказаних специфікацій Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), строки поставки - до 31.12.2015 року включно.

Пунктом 6 специфікації передбачено, що ризики, пов'язані з втратою, знищенням або пошкодженням, переходять від Постачальника до Покупця з дня відвантаження товару на автотранспорт Покупця в рамках строку, передбаченого для вивозу товару зі складу постачальнику згідно п. 7 специфікації - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у подальшому придбаний у ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп товару було реалізовано Позивачем ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля за договором поставки від 01.10.2014 року №1597 (т. 1 а.с. 186-188), ТОВ Шахта Білозерська за договором поставки від 13.08.2015 року №1702-ШБ (т. 2 а.с. 6-9), ТОВ Східна Компанія за договором поставки від 17.09.2015 року №1709/2-15 (т. 2 а.с. 13-16), ТОВ Сав-Дістрибьюшн за договором поставки від 20.11.2015 року №2011/15 (т. 2 а.с. 28-30).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських відносин Позивача з ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності в учасників господарських відносин мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно на матеріалах актів перевірок чи звірок вказаних суб'єктів господарювання.

Відсутність товарно-транспортних накладних як підстава для визнання безтоварними господарських операцій та безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ колегією суддів оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. При цьому, як було встановлено раніше, договорів перевезення між сторонами не укладалося, а відтак приписи затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1998 року №128/2568 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, до спірних правовідносин застосовуються не обов'язково.

Тобто, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі №К/800/10421/14.

Крім того, з метою перевірки реальності руху товару, наслідком чого є зміни майнового стану платника податків, ухвалою суду від 20.12.2016 року було витребувано у Позивача копії складних на виконання спірних договорів документів.

На виконання вимог ухвали суду ТОВ Еко Лідер були надані копії:

- договору комісії №20/11-ZS від 20.11.2015 року на укладення Контракту на поставку товару (т. 4 а.с. 3-5), за яким ТОВ Сав-Дістрибьюшн доручає ТОВ ЗІМ Максімус вчинити наступні операції (угоди) - зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції, спрямований на реалізацію товару комітента згідно специфікацій (додатків), які є невід'ємною частиною даного договору, а також поставити товар за межі України на умовах експорту;

- договору комісії №2409-СК від 24.09.2015 року на реалізацію сільськогосподарської продукції (т. 4 а.с. 106-109), за яким ТОВ Східна Компанія доручає ТОВ Ю-Оіл здійснити від свого імені за рахунок Комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України;

- договору комісії №1750-ДУ від 06.02.2015 року на реалізацію сільськогосподарської продукції (т. 4 а.с. 157-160), за яким ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля доручає ТОВ Ю-Оіл здійснити від свого імені за рахунок Комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України;

- договору комісії №1703-ШБ від 13.08.2015 року на реалізацію сільськогосподарської продукції (т. 5 а.с. 271-274), за яким ТОВ Шахта Білозерська доручає ТОВ Ю-Оіл здійснити від свого імені за рахунок Комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.

Крім того, складеними на виконання вказаних договорів первинними документами, а саме - актами прийому-передачі (т. 4 а.с. 16-22, 114-117, 168-173, 277); товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 23-95, 118-152, 174-217, 222-223, 226-247, 278-291); якісними посвідченнями (т. 4 а.с. 96-102, 153-155, 218-221, 224-225, 248-269, 292) підтверджується, на переконання суду, рух товарів по ланцюгу постачання ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп - Позивач - ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ТОВ Шахта Білозерська , ТОВ Східна Компанія , ТОВ Сав-Дістрибьюшн - ТОВ Дельта Вілмар СНД .

При цьому, ГУ ДФС у м. Києві не було враховано, що відсутність у Позивача необхідності здійснювати перевезення придбаного у ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп товару з огляду на можливість зберігання останнього протягом 30 днів у вказаних контрагентів пояснює відсутність у ТОВ Еко Лідер частини документів, зафіксованих в умовах спірних договорів.

Крім іншого, як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з критичною оцінкою Окружним адміністративним судом м. Києва посилання Відповідача на встановлені у ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №32016060000000001 факти сприяння ФГ Пустомитівське посадовим особам ТОВ Світ Ойл Груп в ухиленні від сплати податків як на підставу для визнання операцій за договором безтоварними, оскільки встановлення факту взаємовідносин контрагента платника податків з фіктивним суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ Еко Лідер , оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача з ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп , у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписи п. 198.3 ст. 198 ПК України регламентують, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд та ТОВ Світ Ойл Груп були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Крім того, щодо твердження суду першої інстанції про неправильність визначених Позивачу податковим органом зобов'язань з ПДВ згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у розмірі 40 161 622,00 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року від 20.01.2016 року №9273786834 сума податкового кредиту (р. 17) складала 73 116 271,00 грн. (т. 3 а.с. 25-28). При цьому, як було встановлено раніше, Позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на суму 60 506 523,00 грн. у грудні 2015 року на підставі складених ТОВ Світ Ойл Груп податкових накладних. Отже, сума податкового кредиту, сформованого Позивачем у грудні 2015 року, складала з урахуванням висновків акту перевірки 12 609 748,00 грн. (73 116 271,00 грн. - 60 506 523,00 грн.).

Крім того, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ Світ Ойл Груп , судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про наявність доведеного належними і допустимими доказами факту поставки товару Позивачем ТОВ САВ-Дістрибьюшн у грудні 2015 року на суму 9 251 101,00 грн. (62 974 506,00 грн. - 53 723 405,00 = 9 251 101,00 грн.). Відтак ГУ ДФС у м. Києві необґрунтовано та безпідставно вказано на завищення показників податкових зобов'язань (рядок 9) за грудень 2015 року на суму 9 251 101,00 грн.

Крім іншого, як було вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Еко Лідер у декларації з ПДВ за січень 2016 року від 20.01.2016 року №9021309124 здійснено коригування показників податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ САВ-Дистрибьюшн за грудень 2015 року у бік зменшення на 53 723 405,00 грн. (т. 2 а.с. 228-235). Вказана декларація була прийнята Відповідачем, про що свідчить квитанція №2 (т. 2 а.с. 227). При цьому, як було встановлено раніше, перевірку Позивача було проведено у березні 2016 року.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

З урахуванням наведеного, зважаючи, що Відповідачем не було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням поданих Позивачем розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, складених у зв'язку з помилково виписаними податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у січні 2016 року (т. 2 а.с. 159-226), тобто до призначення перевірки, судова колегія приходить до висновку по обґрунтованість твердження ТОВ Еко Лідер про невірний розрахунок ГУ ДФС у м. Києві грошових зобов'язань Позивача з ПДВ.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року було зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві у строк до 13.01.2017 року надати суду детальний, розгорнутий, викладений у хронологічній послідовності розрахунок податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, що зазначені в податковому повідомленні-рішення від 15.04.2016 року №0003741404.

Проте, на виконання вимог вказаної ухвали Відповідачем було надано копії: податкової декларації ТОВ Світ Ойл Груп з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, податкового розрахунку ТОВ Світ Ойл Груп сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з ним податку за 4-ий квартал 2015 року, податкової звітності ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд , ТОВ Світ Ойл Груп , податкової декларації ТОВ Еко Лідер з ПДВ за жовтень 2015 року з розшифровками, податкової декларації ТОВ Еко Лідер з ПДВ за листопад 2015 року з розшифровками, реєстри податкових накладних за жовтень - грудень 2015 року та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (т. 5 а.с. 2-38).

Водночас, жодних нормативних обґрунтувань порядку визначення Позивачу грошового зобов'язання та інформації щодо врахування зафіксованих у податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року коригувань показників грудня 2015 року ГУ ДФС у м. Києві подано не було. Крім того, у судовому засіданні представник Відповідача не зміг пояснити, яким чином декларації з податку на прибуток контрагента Позивача стосуються предмету доказування у межах даної справи.

З огляду на викладене, судова приходить до висновку про ненадання Відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 15.04.2016 року №0003741404, що є додатковою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Такі висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 10.12.2013 року у справі № К/800/25459/13 та від 24.06.2014 року у справі № К/800/62298/13.

Щодо решти висновків суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, оскільки таких порушень у ході розгляду справи встановлено не було, а сторони правомірність висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Відповідача з призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Еко Лідер з питань дотримання вимоги податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платниками податків ТОВ Лакрост , ТОВ Міракс-Трейд за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року та ТОВ Світ Ойл Груп за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року та з контрагентами-покупцями на підставі наказу від 09.03.2016 року №1271, розгляд справи здійснювався у межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.