Постанова

від 22.06.2021 по справі 826/10493/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10493/16 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії ГУ ДФС з призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕКО ЛІДЕР з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платниками податків ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП - з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з контрагентами-покупцями на підставі наказу від 09.03.2016 №1271;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС форми Р від 15.04.2016 №0003741404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 50 202 027 грн (в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 10 040 405 грн).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС форми Р від 15.04.2016 №0003741404. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2021 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач під час перевірки не надав витребувані контролюючим документи на підтвердження руху товару, в тому числі, й після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом, а також до суду першої інстанції, проте частина таких документів була надана до суду апеляційної інстанції. При оцінці зазначених доказів, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи контролюючого органу про відсутність цих документів під час перевірки, не з`ясував причини їх відсутності як під час/після перевірки так і в суді першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що предметом доказування у цій справі є обставини щодо придбання позивачем олії соняшникової нерафінованої у ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ ''СВІТ ОЙЛ ГРУП'', оскільки саме по цих операціях позивач сформував податковий кредит, стосовно суми якої виник спір між сторонами у справі. Відповідно належними доказами господарських операцій згідно з наведеними вище нормами Закону №996-XIV є первинні документи, які відображають ці операції. Документи, на які послався суд апеляційної інстанції, не містять інформації про господарські операції з придбання позивачем олії у ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП .

ТТН на перевезення олії (пункт навантаження Кіровоградська область, м. Світловодськ, вулиця Комарова, 116 - пункт розвантаження: м. Южне, смт Нові Біляри, вулиця Індустріальна, 6; торговельний порт Южний ) виписані, в тому числі, в січні, лютому 2015 року, тоді як податкові накладні на постачання олії на адресу позивача від ТОВ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП виписані в жовтні - грудні 2015 року. Більша частина ТТН містить виправлення року в даті їх виписування (2015 рік виправлено на 2016 рік). Будь-якої інформації щодо позивача (як вантажоодержувача та/або вантажовідправника) в цих ТТН немає. Так само немає будь-якої інформації про позивача у якісних посвідченнях на олію: виробниками олії в них зазначені ТОВ Ойл-Компані та ТОВ Агроальянс Груп , а замовником (одержувачем) - ТОВ Світ Ойл Груп та ТОВ Лакрост (а.с. 96-102, 248-269, т. 4-й). Що ж стосується якісних посвідчень від 19.11.2015 №1911, від 20.11.2015 №2011, від 23.11.2015 №2311, від 30.11.2015 №3011, в яких виробником зазначено ТОВ Світ Оіл Груп , а одержувачем - ТОВ Еко-Лідер , то дати їх виписування передують датам, які вказані у якісних посвідченнях, виписаних ТОВ Ойл-Компані на відпуск олії ТОВ Світ Ойл Груп (02.12.2015 - 14.12.2015) (а.с. 96-102). Згідно із супровідним листом від 27.12.2016 ТОВ Шахта Білозерська вантажовідправник при вивезенні товару зі складу у м. Світловодську, вулиця Комарова, 116 вказаний як ТОВ Світ Ойл Груп (а.с. 270, т. 4-й). Позивач же доводить, що продавав олію, зокрема ТОВ Шахта Білозерська .

Суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводу відповідача, що позивач не сплатив вартість олії постачальникам ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП . ГУ ДФС вказувало, що в бухгалтерському обліку Товариства на момент перевірки виявлено також дебіторську заборгованість за реалізовану олію ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН .

Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції обмежився встановленими обставинами щодо правосуб`єктності ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП на час вчинення правочинів з позивачем, не встановивши, однак, обставин щодо можливостей у цих суб`єктів господарювання здійснити постачання з врахуванням наведеної ГУ ДФС податкової інформації про їх діяльність. В контексті цього поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося й те, що в документах на постачання олії від ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'' місце передачі товару не вказано.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в період з 14.03.2016 по 18.03.2016 на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 09 березня 2016 року № 1271, посадовою особою відповідача згідно з пп. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ ЕКО ЛІДЕР з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ ЛАКРОСТ (код ЄДРПОУ 39821022), ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39729590) за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 та ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП (код ЄДРПОУ 39687636) за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з контрагентами покупцями.

Згідно з текстом акту перевірки такими контрагентами є ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 3701460), ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА (код ЄДРПОУ 36028628), ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 32724397), ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН (код ЄДРПОУ 35625082) .

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 25.03.2016 №30/26-15-14-04-03/38745281 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕКО ЛІДЕР (код ЄДРПОУ 38745281) , згідно висновків якого встановлено встановлено порушення пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (р. 24 Декларації) всього на суму 12 071 850 грн, у т.ч. за жовтень 2015 року на суму 978 050 грн та у грудні 2015 року на суму 11 093 800 грн, а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ЕКО ЛІДЕР занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд. 25 декларації) в грудні 2015 року у сумі 40 161 622 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення форми Р1 від 15.04.2016 №0003781404, форми В4 від 15.04.2016 №0003751404, якими позивачу зменшено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 22 457 478 грн (у жовтні року 2015 - 2 655 542 грн., у листопаді 2015 року - 10 550 835 грн, у грудні 2015 року - 9 251 101 грн.), зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 73 594 150 (у жовтні 2015 року - 3 663 591 грн., у листопаді 2015 року - 9 454 035 грн, у грудні 2015 року - 60 506 523 грн.).

Внаслідок зазначених коригувань податкових зобов`язань, податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення форми Р від 15.04.2016 № 0003741404, яким відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 50 202 027 грн (у грудні 2015 року - 40 161 622 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10 040 405 грн).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ГУ ДФС неправомірно виключило із податкового обліку позивача суми податкового кредиту, задекларовані за податковими накладними, виписаними ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП на постачання товару (олії соняшникової нерафінованої), оскільки операції з поставки від цих постачальників на адресу позивача товару підтверджуються належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП , у зв`язку із чим відповідач вказав про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту 73 594 150 грн, у зв`язку із чим позивачу згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначені податкові зобов`язання у розмірі 40 161 622 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 10 040 405 грн.

Так, між позивачем та наведеними підприємствами укладено ряд однотипних договорів постачання олії соняшникової нерафінованої.

Між ТОВ Еко Лідер (Покупець) та ТОВ Міракс-Трейд (Постачальник) було укладено договір поставки від 16.10.2015 №1610-МП, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору). Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК); посвідчення (сертифікат) якості на товар (передається в пункті відвантаження товару); товарно-транспортну-накладну.

Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах платежу протягом 90 банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.3 Договору).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до суду надано копії специфікації, видаткових накладних.

Згідно специфікації від 16.10.2015 №1 Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), строки поставки - до 22.10.2015 включно.

Пунктом 6 специфікації передбачено, що ризики, пов`язані з втратою, знищенням або пошкодженням, переходять від Постачальника до Покупця з дня відвантаження товару на автотранспорт Покупця в рамках строку, передбаченого для вивозу товару зі складу постачальнику згідно п. 7 специфікації - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Крім того, між ТОВ Еко Лідер (Покупець) та ТОВ Лакрост (Постачальник) було укладено договір поставки від 27.07.2015 №27/07 МП, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору). Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

При цьому, згідно п. 3.3 Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК); посвідчення (сертифікат) якості на товар (передається в пункті вигрузки товару); товарно-транспортну-накладну.

Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах платежу протягом 90 банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.3 Договору).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до суду надано копії специфікації та видаткових накладних.

Згідно специфікації від 16.10.2015 року №3 Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), строки поставки - до 30.10.2015 включно.

Пунктом 6 специфікації передбачено, що ризики, пов`язані з втратою, знищенням або пошкодженням, переходять від Постачальника до Покупця з дня відвантаження товару на автотранспорт Покупця в рамках строку, передбаченого для вивозу товару зі складу постачальнику згідно п. 7 специфікації - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Крім іншого, ТОВ Еко Лідер (Покупець) уклало з ТОВ Світ Ойл Груп (Постачальник) договір поставки від 30.10.2015 року №3010П-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору). Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

При цьому, згідно п. 3.3 Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК); інші документи визначені в специфікаціях на кожну партію товару.

Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях (п. 4.3 Договору).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до суду надано копії специфікацій та видаткових накладних.

Згідно умов вказаних специфікацій Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), строки поставки - до 31.12.2015 включно.

Пунктом 6 специфікації передбачено, що ризики, пов`язані з втратою, знищенням або пошкодженням, переходять від Постачальника до Покупця з дня відвантаження товару на автотранспорт Покупця в рамках строку, передбаченого для вивозу товару зі складу постачальнику згідно п. 7 специфікації - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано до суду банківські виписки, посвідчення (сертифікати) якості на товар, ТТН, договори зберігання, розгорнута картка бухгалтерського рахунку 361, які б могли бути враховані у якості достовірних доказів спірних господарських операцій. Наявність зазначених документів щодо якості товару, ТТН та договорів зберігання передбачена наведеними вище договорами та специфікаціями.

Верховний Суд у даній справі наголосив на тому, що позивач під час перевірки не надав витребувані контролюючим документи на підтвердження руху товару, в тому числі, й після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом, а також до суду першої інстанції, проте частина таких документів була надана до суду апеляційної інстанції.

Дійсно, частина документів була надана до суду апеляційної інстанції, у свою чергу, як вказав Верховний Суд, надані позивачем договори комісії між ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН (комітенти) та ТОВ Ю-Оіл , ТОВ ЗІМ-Максимум (комісіонери), акти прийому-передачі, складені між зазначеними комітентами і комісіонерами, якісні посвідчення та ТТН як докази руху товару по ланцюгу постачання від ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ ''СВІТ ОЙЛ ГРУП'' - позивач - ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН , не містять інформації про господарські операції з придбання позивачем олії у ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП , що, у свою чергу, і є предметом спору у даній справі.

Окрім того, як вказано судом касаційної інстанції, надані позивачем ТТН на перевезення олії (пункт навантаження Кіровоградська область, м. Світловодськ, вулиця Комарова, 116 - пункт розвантаження: м. Южне, смт Нові Біляри, вулиця Індустріальна, 6; торговельний порт Южний ) виписані, в тому числі, в січні, лютому 2015 року, тоді як податкові накладні на постачання олії на адресу позивача від ТОВ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП виписані в жовтні - грудні 2015 року. Більша частина ТТН містить виправлення року в даті їх виписування (2015 рік виправлено на 2016 рік). Будь-якої інформації щодо позивача (як вантажоодержувача та/або вантажовідправника) в цих ТТН немає. Так само немає будь-якої інформації про позивача у якісних посвідченнях на олію: виробниками олії в них зазначені ТОВ Ойл-Компані та ТОВ Агроальянс Груп , а замовником (одержувачем) - ТОВ Світ Ойл Груп та ТОВ Лакрост (а.с. 96-102, 248-269, т. 4-й). Що ж стосується якісних посвідчень від 19.11.2015 №1911, від 20.11.2015 №2011, від 23.11.2015 №2311, від 30.11.2015 №3011, в яких виробником зазначено ТОВ Світ Оіл Груп , а одержувачем - ТОВ Еко-Лідер , то дати їх виписування передують датам, які вказані у якісних посвідченнях, виписаних ТОВ Ойл-Компані на відпуск олії ТОВ Світ Ойл Груп (02.12.2015 - 14.12.2015) (а.с. 96-102). Згідно із супровідним листом від 27.12.2016 ТОВ Шахта Білозерська вантажовідправник при вивезенні товару зі складу у м. Світловодську, вулиця Комарова, 116 вказаний як ТОВ Світ Ойл Груп (а.с. 270, т. 4-й). Позивач же доводить, що продавав олію, зокрема ТОВ Шахта Білозерська . До того ж, в документах на постачання олії від ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'' місце передачі товару не вказано.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції у даній справі, Верховний Суд звернув увагу на доводи контролюючого органу про відсутність під час перевірки наданих позивачем до суду документів, а також на їх ненадання до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що документи були відсутні у цього платника податків на час складення звітності.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина четверта статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)).

Згідно наявного в матеріалах справи акту контролюючого органу про ненадання документів від 17.03.2016 №223/26-15-14-04-03, на відповідний запит позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, договори зберігання, посвідчення (сертифікати) якості на товар, банківська виписка щодо проведених розрахунків.

Відтак, згідно викладених вище норм, вважається, що вказані документи відсутні у позивача.

Окрім того, позивач не надав достовірних пояснень з приводу ненадання до перевірки та до суду першої інстанції поданих до суду апеляційної інстанції документів, про які зазначалося вище. У зв`язку із цим, вони не приймаються судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові по даній справі також звернув увагу на те, що позивач не сплатив вартість олії постачальникам ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП , а в бухгалтерському обліку Товариства на момент перевірки виявлено також дебіторську заборгованість за реалізовану олію ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН .

На переконання колегії суддів, існування за позивачем заборгованості не є обставиною, яка безумовно впливає на реальність спірних операцій. Проте, наведене враховується судом з урахуванням інших обставин, які наведені вище.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про реальний рух спірного товару, що, у сукупності із вище наведеними обставинами, свідчить про те, що фактично спірних господарських операцій не відбулося.

Колегія суддів вважає, що позивач безпідставно сформував податкову звітність за наслідками спірних операцій, а отже неправомірно отримав податкову вигоду із податку на додану вартість (у вигляді податкового кредиту).

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в пункті 32 рішення про справі Булвес АД проти Болгарії , в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 06.07.2006 у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті .

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Скасувати на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких