Постанова

від 29.03.2021 по справі 826/10493/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/10493/16

адміністративне провадження № К/9901/36163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гусака М.Б., Шишова О.О.,

секретар судового засідання Кривда В.І.,

представники: позивача - не з`явився, відповідача - Румянцева А.В.,

розглянувши у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Еко Лідер'' до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя - доповідач Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В. В., Шурко О.І.),

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО ЛІДЕР (далі - ТОВ ЕКО ЛІДЕР , Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило:

1) визнати неправомірними дії ГУ ДФС з призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕКО ЛІДЕР з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платниками податків ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП - з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з контрагентами-покупцями на підставі наказу від 09.03.2016 №1271;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС форми Р від 15.04.2016 №0003741404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 50' 202' 027,00 грн (в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 10' 040' 405,00 грн).

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність проведення податкової перевірки щодо нього, на правильність формування ним даних податкового обліку за наслідками операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП та контрагентами-покупцями ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН . Позивач доводив, що висновки контролюючого органу в акті перевірки, на підставі яких було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам, оскільки господарські операції із зазначеними контрагентами мали реальний характер, товар контрагентами-постачальниками був поставлений у повному обсязі, а в подальшому реалізований відповідно до умов господарських договорів, господарські операції належним чином відображено у бухобліку та податковій звітності. Позивач посилався на принцип індивідуальної відповідальності платника податків за порушення податкової дисципліни, вважаючи, що контролюючий орган не мав права зменшувати в податковому обліку Товариства суми податкового кредиту на підставі податкової інформації щодо негативної податкової поведінки контрагентів-постачальників.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.11.2016, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС форми Р від 15.04.2016 №0003741404; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що ГУ ДФС неправомірно виключило із податкового обліку позивача суми податкового кредиту, задекларовані за податковими накладними, виписаними ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП на постачання товару (олії соняшникової нерафінованої), оскільки операції з поставки від цих постачальників на адресу позивача товару підтверджуються належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відмова в іншій частині позовних вимог обґрунтована тим, що податкова перевірка проведена, тому належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення.

ГУ ДФС подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, у якій, посилаючись на порушення зазначеними судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати прийняті ними судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне формування Товариством даних податкового обліку по господарських операціях з ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП , ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки на момент перевірки та під час розгляду справи в суді першої інстанції у платника податків (позивача у справі) були відсутні документи про сплату ціни за товар, сертифікати якості на товар, товарно-транспортні накладні (ТТН), договори про зберігання товару, розгорнута картка рахунку бухгалтерського обліку 361; видаткові накладні надано не в повному обсязі. Зазначені документи були надані позивачем лише під час апеляційного перегляду справи в суді апеляційної інстанції, проте суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, безпідставно врахував ці документи, як належні та допустимі докази реальності господарських операцій позивача у період, охоплений перевіркою. На думку відповідача, суди також неправильно застосували до спірних правовідносин принцип індивідуальної відповідальності платника податків та не врахували обставини щодо наявності кримінальних проваджень, порушених за фактом фіктивного підприємництва, у яких фігурують контрагенти позивача. При цьому правомірність висновку судів про відмову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС з призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕКО ЛІДЕР відповідач не заперечує.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.05.2017 (провадження №К/800/11463/17) відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) в редакції Закону України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'' від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Для розгляду справи №826/10493/16 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_1., суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.11.2020 №2302/0/78-20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №826/10493/16 між суддями, про що складено протокол від 25.11.2020.

Для розгляду справи №826/10493/16 визначено новий склад колегії суддів Верховного Суду: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.

У зв`язку із перебування у відпустці судді Гімона М.М. з 29.03.2021 по 30.03.2021, який не є суддею-доповідачем у цій справі, призначеної до розгляду у судовому засіданні на 29.03.2021, а входить до складу колегії суддів, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 проведено заміну судді Гімона М.М. на суддю Шишова О.О.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав касаційну скаргу, представник позивача в судове засідання не з`явився.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що, податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято на підставі акта перевірки від 25.03.2016 №30/26-15-14-04-03/38745281 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕКО ЛІДЕР з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з контрагентами-покупцями (ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН ) (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок: 1) завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 73' 594' 150,00 грн по взаємовідносинах із ТОВ ЛАКРОСТ за жовтень 2015 року (2' 432' 024,00 грн), ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД за жовтень 2015 року (196' 688,00 грн), ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП за жовтень - грудень 2015 року (70' 965' 458,00 грн) з придбання товару (олія соняшникова нерафінована); 2) завищення податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2015 року на загальну суму 22' 457' 478,00 грн за наслідками операцій з реалізації цього ж товару на користь ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН .

Ці порушення призвели, крім іншого, до заниження ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (рядок 25 Декларації) в грудні 2015 року на загальну суму 40' 161' 622,00 грн

Порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства контролюючий орган пов`язує з тим, що зазначені операції є удаваними.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган послався на отриману в результаті проведення заходів податкового контролю інформацію щодо контрагентів позивача ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП , а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, згідно з якою вони не мають можливостей для здійснення підприємницької діяльності, зокрема і операцій з постачання в таких обсягах і відповідної якості товару, який був предметом постачання на користь позивача. ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП за місцезнаходженням відсутні, реєстрація їх платниками ПДВ анульована у зв`язку з неподанням податкової звітності; щодо ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП у кримінальних провадженнях №32016060000000001, №32016060000000002 встановлені обставини про формування незаконного податкового кредиту по безтоварних операціях з ФГ Пустомитівське , за фактом фіктивного підприємництва якого порушено кримінальні провадження.

У наданих ТОВ ЕКО ЛІДЕР до перевірки документах (договори поставки, специфікації до цих договорів, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі продукції) місце складання документів не співпадає з місцем проведення господарської операції, а запитувані контролюючим органом документи про перевезення, зберігання, переміщення товару, банківські документи про сплату вартості товару до перевірки не надані; у бухгалтерському обліку Товариства обліковується кредиторська та дебіторська заборгованість за операціями з придбанням та продажем олії соняшникової нерафінованої.

Висновок суду першої інстанції про підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення вмотивований тим, що первинні документи, які позивач надав під час перевірки та в судовому процесі (договори поставки, специфікації до цих договорів, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі продукції) підтверджують господарські операцій Товариства з придбання олії соняшникової нерафінованої у ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП та операції з подальшого постачання цього ж товару на адресу ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН . Документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88

Надаючи оцінку доводу відповідача про не відповідність у видаткових накладних місця їх складання з місцем проведення господарської операції (постачання (передача) олії), вказаного у специфікаціях до договорів поставки та в актах приймання-передачі сільськогосподарської продукції, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із специфікаціями датою переходу права власності на товар вважається дата передачі товару в місці поставки за видатковою накладною, яка видається покупцю. З моменту передачі товару покупець набуває право розпоряджатись товаром, у тому числі, передавати товар на складі постачальника у власність третій особі. За умовами договорів поставок вартість перших тридцяти днів зберігання товару з моменту його передачі на складі включено у вартість товару. Оскільки придбання та наступний продаж товару здійснювався позивачем на умовах франко-склад без його відвантаження на транспортні засоби покупця, підстав для складання ТТН на перевезення товару в операціях, здійснених позивачем, не було, а зберігання товару передбачено специфікаціями до договорів поставки.

Суд першої інстанції застосував принцип індивідуальної відповідальності платника податків, а також зазначив, що факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів платника податків у ланцюгу постачання не може слугувати підставою для оцінки господарських операцій як фіктивних, доводів про ухвалення судом вироку у кримінальній справі відповідач не навів.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, так само дійшов висновку, що позивач придбав олію соняшникову нерафіновану у ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП , а тому правомірно включив до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 73'594'150,00 грн в ціні товару у відповідності з виписаними на цю суму ПДВ податковими накладними. Факт придбання позивачем олії апеляційний суд встановив на підставі як доказів, які були досліджені судом першої інстанції, так і додаткових доказів, наданих позивачем на виконання ухвали від 20.12.2016: договорів комісії, актів передачі товару на комісію, актів прийому-передачі, специфікацій, посвідчень якості на продукцію, ТТН). Апеляційний суд зазначив, що відповідач не надав доказів, які б підтвердили, що господарські операції між позивачем та ТОВ ЛАКРОСТ , ТОВ МІРАКС-ТРЕЙД , ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Доводи ГУ ДФС про відсутність у Товариства документів (банківські виписки, посвідчення (сертифікати) якості на товар, ТТН, договори зберігання, розгорнута картка бухгалтерського рахунку 361) під час проведення перевірки, наявної кредиторської та дебіторської заборгованості у Товариства по спірним операціям судом апеляційної інстанції не досліджувалися.

Відповідно до підпункту ''а'' пункту 185.1 статті 185 ПК (у редакції, чинній станом на жовтень - грудень 2015 року; далі - так само) об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у платника цього податку у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2).

Згідно з пунктом 198.6 цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у податковому обліку підлягають відображенню господарські операції, які фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК

Статтею 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 ПК); забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 ПК).

Абзацом першим пункту 44.6 цієї статті визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац другий пункту 44.7 ПК).

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Позивач під час перевірки не надав витребувані контролюючим документи на підтвердження руху товару, в тому числі, й після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом, а також до суду першої інстанції, проте частина таких документів була надана до суду апеляційної інстанції. При оцінці зазначених доказів, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи контролюючого органу про відсутність цих документів під час перевірки, не з`ясував причини їх відсутності як під час/після перевірки так і в суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина четверта статті 308 КАС).

До того ж, приймаючи надані позивачем договори комісії між ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН (комітенти) та ТОВ Ю-Оіл , ТОВ ЗІМ-Максимум (комісіонери), акти прийому-передачі, складені між зазначеними комітентами і комісіонерами, якісні посвідчення та ТТН як докази руху товару по ланцюгу постачання від ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ ''СВІТ ОЙЛ ГРУП'' - позивач - ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН суд апеляційної інстанції порушив норми статті 73 КАС, якими встановлені правила належності доказів. Згідно з частиною першою цієї статті належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС).

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо придбання позивачем олії соняшникової нерафінованої у ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ ''СВІТ ОЙЛ ГРУП'', оскільки саме по цих операціях позивач сформував податковий кредит, стосовно суми якої виник спір між сторонами у справі. Відповідно належними доказами господарських операцій згідно з наведеними вище нормами Закону №996-XIV є первинні документи, які відображають ці операції. Документи, на які послався суд апеляційної інстанції, не містять інформації про господарські операції з придбання позивачем олії у ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП .

Суд апеляційної інстанції також порушив статтю 75 КАС, якою встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Порушення апеляційним судом цієї процесуальної норми полягає в тому, що ТТН на перевезення олії (пункт навантаження Кіровоградська область, м. Світловодськ, вулиця Комарова, 116 - пункт розвантаження: м. Южне, смт Нові Біляри, вулиця Індустріальна, 6; торговельний порт Южний ) виписані, в тому числі, в січні, лютому 2015 року, тоді як податкові накладні на постачання олії на адресу позивача від ТОВ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП виписані в жовтні - грудні 2015 року. Більша частина ТТН містить виправлення року в даті їх виписування (2015 рік виправлено на 2016 рік). Будь-якої інформації щодо позивача (як вантажоодержувача та/або вантажовідправника) в цих ТТН немає. Так само немає будь-якої інформації про позивача у якісних посвідченнях на олію: виробниками олії в них зазначені ТОВ Ойл-Компані та ТОВ Агроальянс Груп , а замовником (одержувачем) - ТОВ Світ Ойл Груп та ТОВ Лакрост (а.с. 96-102, 248-269, т. 4-й). Що ж стосується якісних посвідчень від 19.11.2015 №1911, від 20.11.2015 №2011, від 23.11.2015 №2311, від 30.11.2015 №3011, в яких виробником зазначено ТОВ Світ Оіл Груп , а одержувачем - ТОВ Еко-Лідер , то дати їх виписування передують датам, які вказані у якісних посвідченнях, виписаних ТОВ Ойл-Компані на відпуск олії ТОВ Світ Ойл Груп (02.12.2015 - 14.12.2015) (а.с. 96-102). Згідно із супровідним листом від 27.12.2016 ТОВ Шахта Білозерська вантажовідправник при вивезенні товару зі складу у м. Світловодську, вулиця Комарова, 116 вказаний як ТОВ Світ Ойл Груп (а.с. 270, т. 4-й). Позивач же доводить, що продавав олію, зокрема ТОВ Шахта Білозерська .

Зазначені недоліки та суперечності в документах суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, хоча вони об`єктивно ставлять під сумнів доказову силу документів, які надав позивач на підтвердження права на податковий кредит.

Натомість суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводу відповідача, що позивач не сплатив вартість олії постачальникам ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП . ГУ ДФС вказувало, що в бухгалтерському обліку Товариства на момент перевірки виявлено також дебіторську заборгованість за реалізовану олію ТОВ ДТЕК ДОПРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , ТОВ ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА , ТОВ СХІДНА КОМПАНІЯ , ТОВ САВ-ДІСТРИБЬЮШН . Ці обставини судом апеляційної інстанції не встановлені, хоча вони обґрунтовано розцінені контролюючим органом як такі, що ставлять під сумнів ділову мету правочинів позивача із зазначеними контрагентами щодо постачання олії.

Суд апеляційної інстанції обмежився встановленими обставинами щодо правосуб`єктності ТОВ ''ЛАКРОСТ'', ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'', ТОВ СВІТ ОЙЛ ГРУП на час вчинення правочинів з позивачем, не встановивши, однак, обставин щодо можливостей у цих суб`єктів господарювання здійснити постачання з врахуванням наведеної ГУ ДФС податкової інформації про їх діяльність. В контексті цього поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося й те, що в документах на постачання олії від ТОВ ''МІРАКС-ТРЕЙД'' місце передачі товару не вказано.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником ПДВ податкового кредиту, становлять, в тому числі обставини щодо здійснення операцій з придбання платником податку товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку суму податкового кредиту з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника, можливості поставки як такої (враховуючи наявність/відсутність можливостей у постачальника здійснювати постачання товару), стану розрахунків за придбаний товар (послугу). Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Частиною першою статті 242 КАС встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга і третя цієї статті).

Зазначені вище порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при оцінці доказів виключає правильність встановлених обставин у справі та застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з наведеним ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача на ГУ ДПС у м. Києві відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) задовольнити частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.Б. Гусак О.О. Шишов