Ухвала

від 17.01.2017 по справі 911/2003/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"17" січня 2017 р. Справа № 911/2003/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп

та Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК

про стягнення заборгованості

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників:

від позивача (скаржник): ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.06.2014 року

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від ДВС: не з'явився

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2013 року у справі №911/2003/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП та Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП та Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС заборгованість 1 000 грн. пені, 7 000,00 грн. адвокатських та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 50 121,81 грн. пені, 8 731,15 грн. 3% річних 19 867,03 грн. інфляційних.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013 року у справі №911/2003/13, яке набрало законної сили 12.07.2013 року, 23.07.2013 року видано накази.

29.11.2016 року до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС надійшла скарга №29-3/11 від 29.11.2016 року на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ Тернопільської області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13, у якій скаржник просить визнати бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільської області під час виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13 незаконною та протиправною.

Вказана скарга обґрунтована тим, що ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області не вжито всіх передбачених чинним законодавством України виконавчих дій щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13, на думку скаржника Борщівським РВДВС ГТУЮ у Тернопільської області виконавчі дії з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13 не вчинялись протягом тривалого часу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 29.11.2016 року суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду скарги у справі №911/2003/13.

Відповідно до ухвали суду від 01.12.2016 року розгляд скарги призначено на 29.12.2016 року.

Представники відповідачів (боржників) та Борщівського РВДВС ГТУЮ Тернопільської області належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.12.2016 року не з'явились. Відзив на скаргу та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №39240106 та №39239778 від Борщівського РВДВС ГТУЮ Тернопільської області не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень (ч. 2 ст. 121-2 ГПК України).

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ухвали суду від 29.12.2016 року розгляд скарги відкладався до 17.01.2017 року.

Відповідачі (боржники) та Борщівський РВДВС ГТУЮ Тернопільської області належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.01.2017 року не з'явились. Відзив на скаргу та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №39240106 та №39239778 від Борщівського РВДВС ГТУЮ Тернопільської області не надходили.

У судовому засіданні 17.01.2017 року представник скаржника підтримав вимоги скарги, котра мотивована тим, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішення суду, а саме - належних, повних та об'єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13.

Згідно з ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби.

Дослідивши матеріали скарги ТОВ Компанія Ніко-Тайс на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ Тернопільській області у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13, судом встановлено наступне.

Постановою ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області від 06.08.2013 року відкрито виконавче провадження №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписами пунктів 6 та 7 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року за №1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Судом взято до уваги вказівки закону про те, що при розгляді скарги на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13, слід керуватись положенням норм Закону України Про виконавче провадження , які діяли до 05.10.2016 року.

За статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Згідно приписів статті 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 2 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Стаття 7 Закону України Про державну виконавчу службу встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 Закону України Про виконавче провадження , а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 Закону України Про виконавче провадження , а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Аналогічні положення закріплені в статті 65 Закону.

Законом України Про виконавче провадження передбачено, що на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 3 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Згідно п. 5.1.1 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 66 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Відповідно до п.п.1, 2, 4, 7 ч.1, ст.10 Закону України Про державну службу основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом (абзац другий частини другої статті 11 Закону).

Стаття 115 ГПК України вказує, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Судом встановлено відповідно матеріалів даної судової справи те, що згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо Приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК , останній (відповідач-2, боржник) є власником нерухомого майна - нежилих приміщень цегельного заводу загальною площею 2 768,30 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, Борщівський район, село Іване-Пусте, вул. Долини 2, будинок 1, загальною вартістю нерухомого майна станом на 24.01.2008 року 283 711,00 грн., котре перебуває у його власності ще з січня 2008 року.

Крім того, з матеріалів скарги вбачається, що 18.08.2016 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС направлено на адресу Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області клопотання вих. №18-2/08 про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13.

Суд зазначає, що Борщівським РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області не були виконані вимоги, передбачені Законом, щодо примусового виконання виконавчих документів - наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13.

Так, частиною 8 статті 52 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Однак, суду не надано доказів в підтвердження вчинення органом ДВС (Борщівським РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області) дій, спрямованих на примусове виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13 у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778. Борщівським РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області викладені в скарзі обставини не заперечено та не спростовано.

Крім того, ст. 4 Закону України Про виконавче провадження регламентовано, що з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. №43/5.

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії (п.1.1. Положення). Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру (п. 2.1. Положення). До Єдиного реєстру обов'язково вносяться державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС відомості про проведення всіх виконавчих дій (п.п. 3.1.-3.2. Положення). Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочення або розстрочення виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення (п. 3.4.Положення).

Крім того, розділом 5 вказаного Положення передбачено порядок доступу до Єдиного реєстру. Зокрема, кожна фізична або юридична особа має право безоплатного та цілодобового доступу до відомостей про торги та майно, що реалізується, шляхом отримання інформації через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру. Право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру. З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання. Розділом 6 вказаного Положення регламентовано процедуру отримання з Єдиного реєстру інформації про наявність виконавчих проваджень.

Крім цього, п. 7.2. Положення регламентовано, що посадові особи органу ДВС несуть відповідальність за повноту та вірогідність інформації, яка вноситься до Єдиного реєстру.

В постановах про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження роз'яснено, що останні мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою в мережах Інтернет://trade.informjust.ua/, вказано ідентифікатори для доступу (зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику).

Таким чином, відомості, котрі внесені до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, є належними, достовірними та допустимими.

Судом встановлено, що Борщівським РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області належних, повних та об'єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13 щодо наявного у боржника нерухомого майна, зокрема та не обмежуючись, опису, арешту та оцінки, не вчинив, що є порушенням та недотриманням норм виконавчо-процесуального законодавства.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області не вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, тобто він не організовував виконання судового рішення у порядку, встановленому законом.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що скарга ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13, є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити скаргу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13.

2. Визнати бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №39240106 та №39239778 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі №911/2003/13, незаконною та протиправною.

Суддя А.Ю. Кошик