Рішення

від 13.05.2010 по справі 20/211д/08-11/423д/08-18/120д/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10 Справа № 20/211д/08-11/423д/08-18/120д/10

Суддя Носівець В.В.

за позовом: приватного підприємства «Сокол» (юридична адреса: 72300, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Семенівка, вул. Польова, 67; фактична адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леніна, 129)

до відповідача: публічного акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр.Металургів, 30)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : приватний підприємець ОСОБА_1 (72313, Запорізька область, м.Мелітополь, пр-т 50 років Перемога, 53/3)

про визнання недійсним іпотечного договору

за зустрічним позовом: публічного акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м.Запоріжжя, пр. Металургів, 30)

до відповідача-1: приватного підприємства «Сокол» (юридична адреса: 72300, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Семенівка, вул. Польова, 67; фактична адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леніна, 129)

до відповідача-2: приватного підприємця ОСОБА_1 (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50 років Перемога, 53/3)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився;

від відповідача (за первісним позовом ) : ОСОБА_2, довіреність № 10/09-12 від 25.08.2009 р.;

від третьої особи (за первісним позовом): ОСОБА_3, довіреність б/н від 13.05.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області ОСОБА_4 від 21.04.2010 р. № 279 справа № 20/211д/08-11/423д/08, передана на новий розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою від 21.04.2010 р. справа № 20/211д/08-11/423д/08 прийнята до провадження суддею Носівець В.В. з привласненням їй номеру -№ 20/211д/08-11/423д/08-18/2120д/10. Судове засідання призначено на 13.05.2010 р.

Судом розглянуті первісні позовні вимоги ПП «Сокол» до ПАТ «МетаБанк» про визнання недійсним іпотечного договору № 32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р., заявлені на підставі ст.ст. 203, 207, 331 ЦК України (позивач за первісним позовом вважає, що іпотечний договір № 32-21-05/011-К від 11.07.2005 р. є недійсним, оскільки його зміст не відповідає вимогам закону, ідентифікаційні дані об'єкту незавершеного будівництва, зазначені в договорі, невірні та недостатні для ідентифікації, а реєстраційні дані предмету іпотеки взагалі відсутні) та зустрічні позовні вимоги ПАТ «МетаБанк» до ПП «Сокол» та ПП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 04.04.2005 р., заявлені на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (банк стверджує, що спірний договір купівлі-продажу не був спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені його умовами, та укладений всупереч вимогам закону. Вказує на просту письмову форму, тоді як закон вимагає нотаріального посвідчення та державної реєстрації подібних договорів. Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідачі за зустрічним позовом навмисно уклали договір купівлі-продажу та звернулись до третейського суду до закінчення строку дії іпотечного договору з метою уникнути стягнення заборгованості за кредитним договором і зробити неможливим виконання рішення суду. Зазначає, що предмет договору було надано в іпотеку банку, у якості забезпечення виконання ПП «Сокол» зобов'язань за кредитним договором, при цьому ПП «Сокол» гарантував, що він є власником майна, яке передається в іпотеку і вправі ним володіти, користуватися і розпоряджатися, в забороні, під іпотекою та в податковій заставі не перебуває, право власності на нього ніким не заперечується і не оспорюється, інших обмежень стосовно цього майна немає. Відсутність будь-яких заборон на час укладання договору іпотеки перевірялася нотаріусом, який посвідчував договір).

Представник ПП «Сокол» до суду не прибув, 13.05.2010 р. від голови ліквідаційної комісії ПП «Сокол» надійшов лист-повідомлення, де зазначено, що ПП «Сокол» повністю підтримує заявлені позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову заперечує, просить суд засідання у справі відкласти, для надання можливості явки до суду. Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти відкладення розгляду справи, представник третьої особи (за первісним позовом) не заперечив проти задоволення клопотання позивача (за первісним позовом). Судом лист-повідомлення позивача (за первісним позовом) відхилено, оскільки: відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Статтею 28 ГПК України, зокрема, встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представник третьої особи (за первісним позовом) надав 13.05.2010 р. письмове клопотання, зазначивши, що в іпотечному договорі № 32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р. відсутній опис об'єкту іпотеки, це свідчить про не досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору іпотеки, а саме щодо предмету іпотеки, внаслідок відсутності якої, вказаний договір, згідно ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» є неукладеним. Крім того, нотаріусом, при посвідченні вказаного договору, не перевірялися правовстановлюючі документи, які б в майбутньому створювали право власності у ПП «Сокол» на об'єкт незавершеного будівництва. Таким чином, третя особа (за первісним позовом) просила суд визнати іпотечний договір №32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р. -неукладеним; припинити провадження у справі № 20/211д/08-11/423д/08-18/120д/10; залишити без розгляду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу на об'єкт незавершеного будівництва. Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення вказаного вище клопотання третьої особи. Судом надане клопотання відхилене, як безпідставне, оскільки, питання про визнання неукладеним іпотечного договору № 32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р. поставлене особою, яка не має відповідного процесуального права на подібні дії, та не у передбачений нормами матеріального права спосіб; підстави для припинення провадження у даній справі та залишення без розгляду зустрічної позовної заяви є чітко визначеними ст.ст. 80, 81 ГПК України, розширеному тлумаченню не підлягають, та на час розгляду справи судом -відсутні.

Представник відповідача (за первісним позовом) наполягав на відмові у задоволенні первісного позову та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги та визнати договір купівлі-продажу від 04.04.2005 р. недійсним.

В судовому засіданні 13.05.2010 р., розгляд справи був закінчений, за згодою представників відповідача (за первісним позовом) та третьої особи (за первісним позовом), судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Рішенням господарського суду від 25.06.2009 р. (суддя Гончаренко С.А.) був задоволений первісний позов, визнаний недійсним іпотечний договір № 32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р., в зустрічному позові відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2009 р. у справі № 20/211д/08-11/423д/08 рішення господарського суду від 25.06.2009 р. у справі № 20/211д/08-11/423д/08, залишено без змін. Не погоджуючись із винесеними у справі судовими актами, ПАТ «МетаБанк» звернулося до Вищого господарського суду України. 10.12.2009 р. постановою Вищого господарського суду України частково задоволена касаційна скарга публічного акціонерного товариства «МетаБанк» , постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2009 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2009 р. у справі № 20/211д/08-11/423д/08 скасовано, матеріали справи направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2009 р. у справі №20/211д/08-11/423д/08 зазначено, що колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого: згідно частини 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 11.07.2005 р.) предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва передбачені статтею 16 Закону України "Про іпотеку", яка на час укладання оскаржуваного договору передбачала, що при іпотеці об'єктів незавершеного будівництва іпотекодавцем може бути особа, власністю якої стане відповідна будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира після завершення будівництва і реєстрації права власності на них у встановленому законом порядку. При фінансуванні будівництва споруд житлового чи нежитлового призначення з метою продажу іншим особам іпотекодавцем також може бути забудовник. Іпотека об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому. Крім того, колегія суддів відзначає, що як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 04.04.2005 р. був укладений в простій письмовій формі. Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Вирішуючи даний спір, судами не прийнято до уваги, що відповідно частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, при розгляді спорів про визнання правочинів недійсними за позовами заінтересованих осіб судам необхідно встановлювати підстави таких вимог, встановлені законом та права або інтерес, на захист яких подано позов. Крім того, господарські суди повинні були встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки, викладені у постанові касаційної інстанції, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2005 р. Акціонерний банк «Металург» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «МетаБанк» , надалі -іпотекодержатель, відповідач за первісним позовом) та приватне підприємство «Сокол» (надалі -іпотекодавець, позивач за первісним позовом) уклали іпотечний договір № 32-21-05/011-К/З (надалі -іпотечний договір). Предметом вказаного договору є незавершене будівництво готовністю 91 % вбудовано-прибудованих і підвальних приміщень прибудованих до жилого десятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Леніна, буд. 129. Іпотечний договір був укладений на забезпечення виконання іпотекодавцем всіх його зобов'язань за кредитним договором № 32-21-05/009-К від 11.05.2005 р. та кредитним договором № 32-21-05/011-К від 11.07.2005 р. Відповідно до п. 1.4. іпотечного договору, іпотекодавець підтвердив право власності на предмет іпотеки: договором купівлі-продажу незакінченого будівництва вбудовано-прибудованих приміщень до жилого будинку, вул. Леніна, буд. 129 від 10.12.2001 р.; актом обстеження технічного стану вбудовано-прибудованих приміщень до жилого будинку, вул. Леніна, буд. 129 від 18.01.2002 р.; довідкою характеристикою, виданою комунальним державним комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації за № 2677 від 01.07.2005 р. Іпотекодавець гарантував, що він є власником майна, яке передається в іпотеку і вправі ним володіти, користуватися і розпоряджатися, що майно, яке передається в іпотеку знаходиться в заставі у іпотекодержателя за іпотечним договором № 32-21-05/009-К/З від 11.05.2005 р. в іншій забороні, під іпотекою та в податковій заставі не перебуває, право власності на нього ніким не заперечується і не оспорюється, інших обмежень стосовно цього майна не має (п. 1.5. іпотечного договору).

01.10.2007 р. рішенням третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору (суддя Зайцев В.В.) за третейською угодою від 30.12.2004 р., позов -ПП ОСОБА_1 до ПП «Сокол» про визнання права власності за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, зобов'язання передати об'єкт незавершеного будівництва разом із документами за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 04.04.2005 р., задоволено. Позовні вимоги у третейській справі були вмотивовані тим, що ПП Сокол мало перед ПП ОСОБА_1 борг за поставлений у жовтні 2004 року цукор і в якості розрахунку за цукор ще 04.04.2005 р. приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі третя особа за первісним позовом, покупець за договором) та приватне підприємство «Сокол» (надалі -продавець, позивач за первісним позовом) уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, згідно якого, продавець продає, а покупець придбає незавершене будівництвом вбудовано-прибудованих приміщень підвального та 1-го поверху жилого будинку по вулиці Леніна, 129. Приватний підприємець ОСОБА_1 27.02.2008 р. звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про видачу наказу на виконання рішення третейського суду від 01.10.2007 р. щодо зобов'язання ПП «Сокол» передати об'єкт незавершеного будівництва, розташований в м. Мелітополь по вул. Леніна, 129 за актом приймання-передачі та документи на об'єкт незавершеного будівництва: договір купівлі-продажу незавершеного будівництва нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень до житлового будинку по вул. Леніна, 129 від 10.12.2001 р., акт обстеження від 18.01.2000 р., технічний паспорт об'єкту, проектно-кошторисну документацію, накладну, та стягнути з ПП «Сокол» на користь СПД ОСОБА_1 600 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. Суд задовольнив заяву СПД ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 01.10.2007 р. лише в частині стягнення з ПП «Сокол» на його користь 600 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, та видав відповідний наказ. Рішення третейського суду оскаржено банком до господарського суду Запорізької області, поставлені вимоги про його скасування.

З матеріалів справи та наданої технічної документації (т. 1 ар.с. 15-31) довідок Мелітопольського МБТІ № 106/1735 від 02.04.2008 р., № 106/2199/17 від 10.05.2008 р. (т. 1 ар.с. 83, т. 4 ар.с. 31) вбачається, що з 2001 р. право власності на незавершене будівництво готовністю 91 % вбудовано-прибудованих і підвальних приміщень прибудованих до жилого десятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леніна, буд. 129 оформлено за ПП Сокол . Право власності не зареєстроване, в зв'язку із тим, що об'єкт є недобудованим та не введений в експлуатацію. За іншими особами, в тому числі за ПП ОСОБА_1, право власності на спірний недобудований об'єкт не оформлювалося та не реєструвалося органами БТІ, ні на підставі угод, ні на підставі рішень судів, ні на підставі інших виконавчих та правовстановлюючих документів.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво -чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

Згідно з п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Наслідком відсутності істотної умови є відсутність договірних прав та обов'язків, в той час як предметом позову позивач обрав визнання договору недійсним.

Іпотека є видом забезпечення зобов'язання. Згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла 11.07.2005 р.) предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва передбачені статтею 16 Закону України «Про іпотеку» , яка на час укладання оскаржуваного договору передбачала, що при іпотеці об'єктів незавершеного будівництва іпотекодавцем може бути особа, власністю якої стане відповідна будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира після завершення будівництва і реєстрації права власності на них у встановленому законом порядку. При фінансуванні будівництва споруд житлового чи нежитлового призначення з метою продажу іншим особам іпотекодавцем також може бути забудовник. Іпотека об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому.

Аналізуючи вищевикладені норми права, господарський суд дійшов висновку, що сторони при укладанні іпотечного договору № 32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р., в належній формі досягли згоди щодо предмету договору, строку його виконання, а також прав і обов'язків, якими наділяється іпотекодавець та іпотекодержатель при виконанні своїх зобов'язань за договором. Ідентифікаційних даних об'єкту незавершеного будівництва, зазначених у в іпотечному договорі достатньо для ідентифікації об'єкта іпотеки, вони визначені згідно наданих документів на підтвердження оформлення за ПП Сокол права власності, характеризують наданий в іпотеку об'єкт як індивідуально-визначену річ (майно) з притаманними лише зазначеній речі характеристиками. Реєстраційні дані предмету іпотеки відсутні, оскільки зазначеному об'єкту не було відкрито розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, як то передбачено (порядок і умови) Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Таким чином, іпотечний договір № 32-21-05/011-К/З від 11.07.2005 р. є двосторонньою домовленістю, укладеною у липні 2005 р., із додержанням норм діючого у той час законодавства України і підстави для визнання його судом недійсним -відсутні. Отже, в задоволенні первісного позову -відмовляється.

04.04.2005 р. ПП ОСОБА_1 та ПП «Сокол» в простій письмовій формі підписали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, згідно якого, продавець продає, а покупець придбає незавершене будівництвом вбудовано-прибудованих приміщень підвального та 1-го поверху жилого будинку по вул. Леніна, 129. Зазначений об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці за адресою: м. Мелітополь, вулиця Леніна, 129, кадастровий номер 2310700000.02.006.0107, наданій на два роки в оренду ПП Сокол на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.10.2004 р., що зареєстрований в Державному реєстрі земель 04.11.2004 р. за № 1326. (т. 2 ар.с. 60; т. 1 ар.с. 33-37). Готовність незавершеного будівництва (предмета купівлі-продажу) складає 91 %, згідно довідок Мелітопольського МБТІ № 1085 від 17.03.2005 р., № 174/5 від 29.02.2008 р., №106/2199/17 від 10.05.2008 р. (т. 1 ар.с. 82, 84; т. 4 ар.с. 31).

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином судом з'ясовано, що спірний об'єкт побудований на 91 відсоток та розміщується на земельній ділянці, не може бути переміщений без його знецінення та зміни призначення, отже відноситься до нерухомих речей.

Частинами 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, згідно ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права, встановлені факти та матеріали справи свідчать про те, що укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 04.04.2005 р. є недійсним, в зв'язку із недотриманням сторонами правочину вимог про його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, що є порушенням закону.

Оцінивши представлені докази, враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2009 р., що є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, в силу ст. 111 12 ГПК України, приймаючи до уваги викладене вище, суд відмовляє в задоволенні первісного позову та задовольняє зустрічний позов.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на ПП «Сокол» ; за зустрічним -в рівних частинах на ПП «Сокол» та ПП ОСОБА_1, відповідно до частин 2, 5 статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову -відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, підписаний 04.04.2005 р. приватним підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та приватним підприємством «Сокол» (код ЄДРПОУ 22160661), недійсним.

4. Стягнути з приватного підприємства «Сокол» (юридична адреса: 72300, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Семенівка, вул. Польова, 67; фактична адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леніна, 129, код ЄДРПОУ 22160661, п/р № 26003988801 в АБ «Металург» , МФО 313528) на користь публічного акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, код ЄДРПОУ 20496061, рахунок № 29092648740 в АБ «Металург» , МФО 313582) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50 років Перемоги, 53/3, ІПН НОМЕР_1, п/р № 26007035034300 в АКІБ «УкрсибБанк» , МФО 313528) на користь публічного акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр Металургів, 30, код ЄДРПОУ 20496061, рахунок № 29092648740 в АБ «Металург» , МФО 313582) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28.05.2010 р.