Рішення

від 23.01.2017 по справі 922/3979/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р.Справа № 922/3979/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інтерфакт ЛТД", смт.Есхар Харківської області до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Чугуївська", м.Чугуїв Харківської області, 3-я особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кочетоцька селищна рада Чугуївського району Харківської області, с.Кочеток Харківської області, 3-я особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АК "Харківобленерго", м.Харків; 3-я особа №3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП Харківської обласної ради "Облземпроект", м.Харків про визнання недійсним та скасування наказу та визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №01/03/2016 від 01.03.2016р.), ОСОБА_2 (дов.№01/03/2016 від 01.03.2016 р.);

відповідача-1 - ОСОБА_3 (дов.№32-20-14-75/0/19-17 від 03.01.2017 року);

відповідача-2 - ОСОБА_4 (директор), ОСОБА_5 (дов.№186 від 13.12.2016р.);

3-ої особи №1 - ОСОБА_6 (паспорт);

3-ої особи №2 - ОСОБА_7 (дов.№01-16юр/3215 від 25.04.2016 року);

3-ої особи №3 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інтерфакт ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Чугуївська", в якому просить суд:

1.Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.09.2015р. №74 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та продажу права оренди на земельну ділянку (лот №6088) сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Кочеткоцької селищної ради Чугуївського р-ну Харківської області, загальної площею 18,9693 га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0674.

2. Визнати недійсним договір оренди землі б/н, виданий 12.11.2015 р., зареєстрований Чугуївським міськрайонним управлінням юстиції Харківської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 12989933 від 24.11.2015 р.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 27910235 від 22.01.2016 р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) ТОВ Агрофірмою "Чугуївська", на земельну ділянку, яка розташована за межами населеного пункту на території Кочеткоцької селищної ради Чугуївського р-ну Харківської області, загальної площею 18,9693 га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 14 років, з правом пролонгації.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.12.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2016р. було залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Кочетоцьку селищну раду Чугуївського району Харківської області, та відкладено розгляд справи на 10.01.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2017 р. було залучено до участі у справі АК "Харківобленерго" та КП Харківської обласної ради "Облземпроект" в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, та відкладено розгляд справи на 23.01.2017 р.

11.01.2017 р. позивач надав до суду докази направлення копії позову 3-ім особам (вх.№740).

20.01.2017 р. позивач надав до суду пояснення (вх.№1841) щодо розбіжностей площі земельної ділянки.

23.01.2017 р. відповідач-2 надав до суду доповнення до відзиву (вх.№1922), в яких просить відмовити в задоволенні позову.

23.01.2017 р. відповідач-1 надав до суду відзив (вх.№2050), в якому просить відмовити в задоволенні позову.

23.01.2017 р. Кочетоцька селищна рада надала до суду заперечення на позов (вх.№1897), в яких заперечує проти позову.

23.01.2017 р. позивач надав до суду клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи (вх.№2043).

Судом було досліджено всі надані учасниками судового процесу документи та долучено до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні 23.01.2017 р. підтримали клопотання (вх.№2043) про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, позов підтримували, змін не мали, просили його задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 23.01.2017 р. проти клопотання позивача (вх.№2043) та проти позову заперечував.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні 23.01.2017 р. проти позову та клопотання позивача (вх.№2043) заперечували.

У судовому засіданні 23.01.2017 р. представник 3-ої особи №1 проти позову та клопотання позивача (вх.№2043) заперечував.

У судовому засіданні 23.01.2017 р. представник 3-ої особи №2 щодо вирішення спору по суті та клопотання позивача (вх.№2043) покладався на розсуд суду, проте пояснив, що розширення площі наданої позивачу та подальший видобуток суглинків призведе до руйнування мережі електропостачання.

Представник 3-ої особи №3 в судове засідання 23.01.2017 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні через його необґрунтованість.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтерфакт ЛТД» (позивач) отримало в Державній службі геології та надр України спеціальний дозвіл на користування надрами №5535 (далі - дозвіл №5535). Строк дії дозволу №5535 - 20 років (до 24.04.2032 року).

Згідно дозволу №5535 позивачу надано право видобування суглинків Чугуївського родовища площею 11,6 га, яке розташоване 0,3 км від північної околиці м. Чугуїв, Чугуївський р-н, Харківська обл., з покладами суглинків 862,3 тис.м.

В подальшому рішенням Харківської обласної ради №1070-VI від 02.10.2014 року позивачу було надано гірничий відвід №18 від 08.10.2014 року строком до 27.12.2031 року на Чугуївське родовище площею 11,6 га.

Позивач також має державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.03.1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №88 площею 2,5000га в межах дії дозволу №5535. Але за минулі роки земельна ділянка площею 2,5000га була відпрацьована.

Між тим, відповідач-2, в якості доказів надав до суду наступні документи:

- копію рішення ХХ сесії Кочетоцької селищної ради V скликання Чугуївського р-ну Харківської області від 14.07.2008 року;

- копію рішення ХХVІІІ сесії Чугуївської районної ради Харківської області V скликання від 11.09.2008 року;

У вищезазначених рішеннях органів місцевого самоврядування позивачу погоджуються матеріали на отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр з метою розробки Чугуївського родовища суглинку площею 9,1га.

Таким чином розбіжність між погодженою Кочетоцькою селищною радою та Чугуївською районною радою Харківської області ділянкою надр та ділянкою, яка зазначена у спеціальному дозволі на користування надрами №5535, складає - 2,5га.

З приводу цих розбіжностей позивач пояснив наступне.

29.03.1999 року позивач отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,5000га (далі - державний акт №88), який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №88 (копія є в матеріалах справи).

Державний акт №88 було видано позивачу з метою розробки кар'єру глини для виробництва цегли відповідно до рішення Кочетоцької селищної ради народних депутатів від 16.03.1999 року №19.

Позивач вважає, що земельна ділянка площею 2,5000га, знаходиться в межах дії дозволу №5535.

В подальшому Державним комітетом України по геології і використанню надр позивачу було видано ліцензію (спеціальних дозвіл) на користування надрами від 08.06.1999 року №1898 (далі - дозвіл №1898).

Дозвіл №1898 було видано для видобування суглинків, придатних для виробництва цегли на площі 2,5000га. Строк дії дозволу №1898 - 20 років (до 08.06.2019 року).

Позивач у позові зазначає, що земельна ділянка площею 2,5000га була відпрацьована.

Позивач вважає, що видаючи дозвіл №5535, Державна служба геології та надр України врахувала попередню ділянку надр площею 2,5га та розширила її відповідно на 9,1га, тобто до 11,6 га.

Проте, Кочетокська селищна рада в своїх запереченнях проти позову вказує, що ТОВ науково-виробнича фірма Інтерфакт ЛТД у 2008 році подало до Кочетокської селищної ради пакет документів про погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами та просила погодити ділянку надр загальною площею 9.1 га в межах шістьох кутових точок з координатами наведеними в наданому позивачем каталозі географічних координат кутових точок Чугуївського родовища суглинків.

Рішенням Кочетокської селищної ради від 14 липня 2008 року документація на отримання спеціального дозволу була погоджена на ділянку надр площею 9.1 га в межах наданих позивачем координат кутових точок. Однак, в спеціальному дозволі на користування надрами № 5535 від 24.04.2002 року замість шести погоджених точок вказано вісім точок, дві з яких не були погоджені Кочетокською селищною радою, і вказана загальна площа земельної ділянки під надрами в розмірі 11.6 га замість погоджених 9.1 га.

З метою подальшої розробки (розширення площі) кар'єру суглинків і отримання нового спеціального дозволу на користування ділянкою надр, позивач звертався у 2008 році за відповідними погодженнями до органів місцевого самоврядування - Кочетоцької селищної ради та Чугуївської районної ради Харківської області. У 2016 році таке погодження відмінено Кочетокською селищною радою.

Кочетокська селищна рада зазначає в запереченнях на позов, що позивач фактично розроблює кар'єр суглинків площею більше 5 га і в цьому кар'єрі зробив сміттезвалище. Мешканці селища Кочеток обурені такими діями та на громадських зборах виступили проти розробки суглинків позивачем за межами населеного пункту на території Кочетокської селищної ради в районі прилеглої до господарських дворів АФ Чугуївська ТОВ. Ця обставина підтверджується 523 підписами мешканців на 17 аркушах. Розглянувши протокол громадських зборів, та підписи мешканців с.Кочеток про не згоду на користування надрами ТОВ НВФ Інтерфакт ЛТД для розробки родовища цегельної сировини, Кочетокська селищна рада 23 грудня 2016 року прийняла рішення Про відміну рішення XX сесії Y скликання від 14 липня 2008 року Про погодження клопотання про погодження матеріалів на отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ НВФ Інтерфакт-ЛТД для розробки Чугуївськогого родовища цегельної сировини, що знаходяться на території Кочетокської селищної ради Чугуївського району Харківської області, та рекомендувало селищному голові звернутись з клопотанням до Чугуївської РДА про відміну Рішення ХХYІІІ сесії V скликання від 11.09.2008 р.

Рішенням Кочетоцької селищної ради від 14 липня 2008 р. та рішенням Чугуївської районної ради від 11.09.2008 р. були погоджені надані позивачем матеріали для отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр з метою розробки Чугуївського родовища суглинку площею 9,1 га в межах контуру, що встановлюється шістьома кутовими точками Чугуївського родовища суглинків.

В матеріалах справи містяться завірена ксерокопія каталогу географічних координат кутових точок Чугуївського родовища суглинків, завірена Чугуївською районною радою, та ксерокопія каталогу географічних координат кутових точок Чугуївського родовища суглинків.

В спеціальному дозволі на користування надрами реєстраційний номер 5535 від 24 квітня 2012 р. не тільки зазначена більша аніж погоджена площа (11,6 га замість погодженої 9,1 га), але і вказано окрім шести погоджених кутових точок Чугуївського родовища суглинку ще дві точки: Т.1св.і з координатами ПШ 49°52' 0Г' СхД 36°42' 34» , Т.2св.2 з координатами ПШ 49°5Г58» СхД 36°42' 40» , які не погоджувалися ні Кочетоцькою селищною радою, ні Чугуївською районною радою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем пояснення про те, що вказана в спеціальному дозволі площа 11,6 га є сума площі, що погоджена (9,1 га), та площі, що вказана в Державному акті на право постійного користування землею (2,5 га), не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка, що зазначена в Державному акті на право постійного користування землею, знаходиться в межах земельної ділянки площею 9,1 га в контурі між шістьома погодженими кутовими точками.

Вказані обставини підтверджуються планом схемою, розробленою СПД ФО ОСОБА_8В

З метою подальшої розробки кар'єру суглинків позивач намагався укласти договір оренди земельної ділянки орієнтовною площею 9,1га, яка розташована на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер кварталу:6325455600:01:000.

Проте на теперішній час договір оренди не укладено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що оскаржуваним наказом та договором оренди порушено право останнього, як користувача надр. Позивач послався на те, що він отримав спеціальний дозвіл на користування надрами №5535 та гірничий відвід №18 від 08.10.2014р. на Чугуївське родовище площею 11,6 га.

12.11.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (відповідач-1) та агрофірмою «Чугуївська» товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач-2) було укладено договір оренди землі №б/н (далі - договір №б/н від 12.11.2015 року), на земельну ділянку, яка розташована за межами населеного пункту на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, загальною площею 18,9693га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 14 (чотирнадцять років), з правом пролонгації.

Договір №б/н від 12.11.2015 року був зареєстрований Чугуївським міськрайонним управлінням юстиції Харківської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 12987933 від 24.11.2015 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27910235 від 22.01.2016 року).

31.03.2016 року позивач звернувся до Управління Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківській області з запитом на інформацію (вих. № 31/01 від 31.03.2016 року). У вищевказаному запиті позивач просив у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати інформацію з документами відносно проведення 12.11.2015 року відповідачем-1 земельних торгів (аукціону), щодо наступної земельної ділянки: лот № 6088, адреса: Харківська область, Чугуївський район, Кочетоцька селищна рада, площа 18.9693 га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0674, цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

У відповідь на запит вих.№31/01 від 31.03.2016 року Управління Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківській області надало лист №28-20.07-0.4-984/2-16 від 05.04.2016 року (копія додається), в якому зазначило, що земельну ділянку, кадастровий номер 6325455600:01:000:0674, віднесено до земель державної власності сільськогосподарського призначення, і на цей час передано в оренду на конкурентних засадах, про що укладено договір оренди землі строком на 14 років, право оренди зареєстроване Чугуївським міськрайонним управлінням юстиції.

Також, 31.03.2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з запитом на інформацію (вих.№ 31/03 від 31.03.2016 року). У вищевказаному запиті позивач просив у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати інформацію з документами відносно проведення 12.11.2015 року відповідачем-1 земельних торгів (аукціону), щодо наступної земельної ділянки: лот № 6088, адреса: Харківська область, Чугуївський район, Кочетоцька селищна рада, площа 18.9693 га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0674, цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

У відповідь на запит вих. №31/03 від 31.03.2016 року відповідач-1 надав лист №31-20-10-10680/19-16 від 06.04.2016 року (копія додається), в якому зазначив, що дійсно 16.11.2015 року відбулись земельні торги (аукціон № 3663 лот 6088), на яких було продано право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного с/г виробництва площею 18,9693 га кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області. А ознайомитись з матеріалами щодо підготовки лоту та результатами проведення земельних торгів можливо на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

22.08.2016 року позивач звернувся до відповідача-1 з клопотанням (вих.№146), в якому просив з метою розробки кар'єру суглинків надати дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 6,1 га в межах ліцензійної площі (дозвіл №5535), Чугуївського родовища суглинків на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області із земель державної власності сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення земельної ділянки на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Оскільки, позивач вважає, що земельна ділянка кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 перетинається з земельною ділянкою Чугуївського родовища видобування суглинків, на яку позивачу було видано дозвіл №5535, то 22.08.2016 року він звернувся з листом (вих.№145) до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області з вимогою встановити, чи знаходиться Чугуївське родовище суглинків площею 11,6 га, яке розташоване 0,3 км від північної околиці м.Чугуїв, Чугуївський р-н, Харківська обл., на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного с/г виробництва площею 18,9693 га кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 (Кочетоцька селищна рада Чугуївського району Харківської області), право оренди на яку було продано Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на земельних торгах (аукціоні) 12.11.2015 року.

У жовтні 2016 року позивач самостійно звернувся до Харківської регіональної філії «Центр ДЗК» з вимогою встановити наявність або відсутність перетинів між земельною ділянкою (кадастровий номер 6325455600:01:000:0674) загальною площею 18,9693га і земельною ділянкою Чугуївського родовища видобування суглинків загальною площею 11,6 га, яка розташована 0,3 км від північної околиці м.Чугуїв, Чугуївський р-н, Харківська обл., на яку позивачу було видано дозвіл №5535.

За результатами проведеної роботи Харківська регіональна філія «Центр ДЗК» надала позивачу схему меж дії спеціального дозволу на користування надрами №5535 від 24.04.2012 року.

Таким чином, позивач посилається як на доказ на схему Харківської регіональної філії «Центр ДЗК» , за якою є перетин дії спеціального дозволу на користування надрами №5535 від 24.04.2012 року із земельною ділянкою (кадастровий номер 6325455600:01:000:0674) на площу 4,9110га, інших доказів відповідного перетину не надано.

Оспорюваний договір оренди землі №б/н від 12.11.2015 року було укладено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.09.2015 року №74 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» .

Позивач вважає, що частина земельної ділянки (4,9110га) (кадастровий номер 6325455600:01:000:0674), знаходиться в межах площ залягання корисних копалин Чугуївського родовища площею 11,6 га, яке розташоване 0,3 км. від північної околиці м.Чугуїв, Чугуївський р-н, Харківська обл., з покладами суглинків 862,3 тис. м., на яку позивач в силу ч.4 ст.24 КпН України, має виключне право здійснювати користування надрами відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №5535.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

В постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-493а14, від 09.12.2014 року у справі №21-308а14, від 17.02.2015 року у справі №21-551а14, від 24.02.2015 року у справі №21-34а15, зазначена наступна правова позиція.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України державні органи при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

В правовідносинах даної справи Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, як власник землі, вільне у виборі суб'єкта щодо надання йому права на оплатну передачу земельної ділянки у власність або у користування (оренду) в порядку, встановленому законом, при цьому відповідач-1 не здійснював владних управлінських функцій.

Як наголосив Верховний Суд України, прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність, користування (оренду), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Згідно з ч.2 ст.16 ЦК України :«Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом» .

Також, в аналізі практики застосування судами ст.16 ЦК України, який здійснено Верховним судом України, зазначається, що за змістом ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим, особа має право на ефективний спосіб захисту своїх прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного права чи інтересу не може бути виправданою.

Спір між сторонами по справі виник щодо відносин, пов'язаних з орендою землі, які регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативними документами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким визначено, що втратив чинність Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з ч.5 ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст.116 Земельного кодексу України).

Питання про порядок укладення договорів оренди земельних ділянок, перелік істотних умов таких договорів визначені Законом України "Про оренду землі".

У зв'язку зі змінами до ЗК України, з 01.01.2013 року, повноваження райдержадміністрацій щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, перейшли до органів Держземагентства України.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги, предметом яких є рішення органу виконавчої влади щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу виконавчої влади вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

У даному випадку, вищевказані накази є ненормативними актами органу виконавчої влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

У відповідності до ч.2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України 02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів "підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Щодо посилань позивача на ч.24 КпН України, суд встановив наступне.

Позивач в обгрунтування свого позову посилається на те, що згідно із частиною четвертою статті 24 Кодексу про надра України (далі-КпН України) користувач надр, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу .

Відповідно до ст.24 КпН України, користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

Відповідач-2 отримав в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і діяльність відповідача-2 не пов'язана з користуванням надрами.

З аналізу приписів ст. 18 Земельного кодексу України, а також інших положень законодавства, якими врегульовано порядок надання земельних ділянок у користування та власність, законодавчо не передбачено обов'язку органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з надання спірної земельної ділянки у користування позивачу, внаслідок отриманням останнім необхідних дозволів на користування надрами. Такої правової позиції додержується також Вищий господарський суд України, про що свідчить постанова Вищого господарського суду України по справі № 5002-5/1336.1-2011 від 24 квітня 2012 р.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач подав до суду копію постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 березня 2016 р. (Категорія справи № 6-427цс15). Однак викладена у цій постанові правова позиція містить обставини справи, які є істотно відмінними. Вказану постанову винесено у зв'язку неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.58 КпН України, для усунення розбіжностей у застосуванні вказаної статті. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала незаконність державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та залишила в силі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 7 лютого 2014 року про задоволення позову ДП Санаторій ОСОБА_9 , оскільки згідно з цим актом відповідач оформив право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без жодного погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, що прямо суперечить частинам першій та другій статті 58 КпН України. Отже, підставою визнання державного акту недійсним була не та обставина, що позивач мав ліцензію на користування надрами, а було підставою визнання державного акту недійсним пряме порушення статті 58 КпН України.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Щодо надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки в оренду суд встановив наступне.

Суд, вважає підстави, наведені у позовній заяві стосовно визнання недійсним та скасування наказу Головного управління №74 від 03.09.2015р. Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині затвердження технічної документації із землеустрою стосовно встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та продажу права оренди на земельну ділянку (лот 6088) сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області загальною площею 18, 9693 га кадастровий номер 6325455600:01:000:0674 такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності внесено зміни до ч.4 статті 122 Земельного кодексу України та із 01.01.2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Згідно з Положенням про Головне управління, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

На підставі наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013р. наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Порядок продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах врегульований главою 21 Земельного кодексу України.

У відповідності до наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області №3394-СГ від 05.12.2014р. Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою підготовки лотів до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) сформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема і земельної ділянки площею 18, 9693 га з кадастровим номером 6325455600:01:000:0674.

У подальшому, наказом Головного управління №74 від 03.09.2015р. Про проведення земельних торгів у формі аукціону була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення державної власності на території Чугуївського району та продано право оренди на земельні ділянки (лоти) в тому числі і право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6325455600:01:000:0674.

Головне управління від імені держави розпорядилося вказаною земельною ділянкою у відповідності до встановленої законодавством процедури, а саме статей 134-139 Земельного кодексу України, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд звертає увагу на ту обставину, що станом на час продажу права оренди на зазначену земельну ділянку, така ділянка була вільна від будь-яких прав на неї ТОВ НВФ Інтерфакт ЛТД , що підтверджується копією витягу із Державного земельного кадастру станом на 16.03.2015 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 01.10.2015 р.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки.

Водночас позивач не є ані власником ані землекористувачем земельної ділянки 6325455600:01:000:0674 чи її частини.

Відповідно до вимог статті 18 Кодексу законів про надра України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних із користуванням надрами провадиться в порядку, встановленому законодавством України.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Таким чином, законодавцем розмежований правовий статус користувача надр та користувача земельної ділянки.

Вимогами Кодексу законів про надра України, Земельним кодексом України встановлено необхідність отримання земельних ділянок для потреб надрокористування.

При цьому, у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права. Право користування земельною ділянкою повинно бути зареєстроване у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

ТОВ НВФ Інтерфакт ЛТД не надано до суду жодних доказів, на підтвердження того, що останній є належним землекористувачем земельної ділянки площею 11,6 га, стосовно якої отримало спеціальний дозвіл та гірничий відвід.

Позивач звертався до Головного управління із листами про надання дозволу на складання проекту відводу на земельну ділянку (на площу 9,1 га - лист від 01.10.2015р. №25; на площу 6,1 га - лист від 22.08.2016р. №146) вже після того, як Головним управлінням прийнято наказ № 74 від 03.09.2015р.

Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Таким чином, укладення договору оренди земельної ділянки передбачає виникнення у сторін певних прав та обов'язків, зокрема, у орендодавця передати земельну ділянку орендарю у володіння і користування на певний строк та отримувати орендну плату, а у орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та сплачувати за це орендну плату.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Щодо посилань позивача на його намагання відвести земельну ділянку як на підставу для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин "п.2.2 Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Щодо пояснень 3-ої особи №2 про те, що розширення площі наданої позивачу та подальший видобуток суглинків призведе до руйнування мережі електропостачання суд зазначає наступне.

Так на земельній ділянці 6325455600:01:000:0674, що орендує відповідач-2, розташовані об'єкти енергетичної системи, тому на частині земельної ділянки вздовж високовольтних ліній електропередач діють обмеження та встановлені охоронні зони. Контур між точками, що вказані в спеціальному дозволі на користування надрами, охоплює ці високовольтні лінії електропередач та охоронні зони вздовж них.

Позивач добуває суглинки відкритим способом, і кар'єр вже фактично простягається поблизу охоронної зони ліній електропередач, що видно з наданих відповідачем-2 фотографій (том 2 а.с.27-29).

Окрім кар'єру площею 5,5945 га, який позивач розробляє фактично, у позивача знаходиться в оренді земельна ділянка кадастровий № 6325455600:01:000:0016 для розробки кар'єру суглинків загальною площею 5,8885 га, у тому числі 5,8885 га - землі під відкритими розробками (кар'єрами), про що укладений договір оренди землі №95/06-12 від 21 березня 2008 р. між Чугуївською районною державною адміністрацією та позивачем. Окрім того, позивач оформлює документи для отримання в оренду земельної ділянки кадастровий № 6325455600:01:000:0746 площею 3,0000 га.

Відповідно до ч.2 ст.24 КпН України, користувачі надр зобов'язані: 1)використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2)забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5)виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

За таких обставин, враховуючи сільськогосподарське призначення спірної земельної ділянки, те що позивач не є ані власником ані землекористувачем земельної ділянки 6325455600:01:000:0674 чи її частини, проведення аукціону у відповідності до вимог законодавства України, беручи до уваги те, що Кочетокська селищна рада 23 грудня 2016 року прийняла рішення Про відміну рішення XX сесії Y скликання від 14 липня 2008 року Про погодження клопотання про погодження матеріалів на отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ НВФ Інтерфакт- ЛТД для розробки Чугуївського родовища цегельної сировини, що знаходяться на території Кочетокської селищної ради Чугуївського району, Харківської області та рекомендувало селищному голові звернутись з клопотанням до Чугуївської РДА про відміну Рішенні ХХYІІІ сесії V скликання від 11.09.2008 р., суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено підстав задоволення позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, оскільки згідно із ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_10