Постанова

від 25.01.2017 по справі 906/916/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа №906/916/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

прокурора: Кондратюк А.В. (довіреність від №026596 від 30.05.2016 р. )

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: ОСОБА_1В (довіреність №821 від 30.12.2016р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2016 року у справі №906/916/16 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом ОСОБА_2 прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Бровківської сільської ради в особі виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання незаконним та скасування рішення від 27.01.12р. №11, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.12р.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

09 листопада 2016 року, рішенням господарського суду Житомирської області було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Бровківської сільради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільради Андрушівського району Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про визнання незаконним та скасування рішення №11 від 27 січня 2012 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити його позовні вимоги, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки п.7.1 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передбачено, що акціонерами товариства є держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства, а тому ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не вправі було самостійно вчиняти дії стосовно майна, переданого їй до його статутного капіталу.

Вважає, що реєстрація права власності на комплекс спричинила фактичне відчуження об'єкта державної власності, всупереч ст.ст. 1, 3, 4, 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", і як наслідок - були порушені інтереси держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Також, вважає, що ним не пропущено строків позовної давності, оскільки про порушення свого права позивачу стало відомо після звернення прокурора з позовом до суду.

Третя особа у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" володіє майном, переданим йому, як вклад до статутного капіталу на праві приватної власності, оскільки держава втратила право власності на передане до статутного капіталу цього товариства майно, обмінявши його на 100% акцій (корпоративні права) товариства.

Погоджується з висновками місцевого господарського суду, що прокурором пропущено з річний строк позовної давності на звернення з даним позовом, оскільки спірне рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради №11 відбулось 27 січня 2012 року, свідоцтво серії САС №830090 від 24 травня 2012 року, яке оскаржується, було видане 24 травня 2012 року, а прокурор звернувся до суду з позовною заявою 12 вересня 2016 року, тобто після спливу строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

02 грудня 2016 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21 грудня 2016 року.

21 грудня 2016 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 25 січня 2017 року.

У судовому засіданні прокурор і представник третьої особи підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності цих представників.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора і представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було створене на виконання постанови Кабінету Міністрів України №764 "Про заходи з утворення ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11 серпня 2010 року.

Згідно п.5 вказаної постанови, статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства, зокрема, шляхом передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Житомирське обласне дочірнє підприємство" з відокремленим підрозділом юридичної особи "Бровківське хлібоприймальне підприємство", до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд хлібоприймального підприємства, розташований по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. (т.1 а.с.178-182,185)

30 березня 2011 року, на виконання вказаної постанови, актом приймання-передачі №38, затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України, головою ліквідаційної комісії Житомирського обласного ДП ДАК "Хліб України" передано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс загальною вартістю 3 195 662,00 грн. (т.1 а.с.183-187)

06 червня 2011 року, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" було погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство. (т.1 а.с.189,190)

Відповідно до п.2 даної постанови, Кабінетом Міністрів України встановлено, що 100% акцій ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

07 липня 2011 року, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", було реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в результаті чого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.п.1, 2 наказу). (т.1 а.с.191-196).

Відповідно до п.4 даного наказу, статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2011 року №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", комісією з реорганізації було за актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було передано, зокрема, об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. (т.1 а.с.34-43)

27 січня 2012 року, рішенням виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" було надано дозвіл ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, а саме: зерносклад №1 літера В-1-1059,5 м 2 ; зерносклад №2 літера Д-1-918,0 м 2 ; зерносклад №3 літера Е-1-1217,4 м 2 ; зерносклад №4 літера З-1-517,5 м 2 ; зерносклад №5 літера М-1-1314,2 м 2 ; зерносклад №6 літера К-1-1235,6 м 2 ; зерносклад №7 літера І-1-1230,0 м 2 ; зерносклад №8 літера Н-1- 1223,0 м 2 ; робочу очисну башню №1 літера Г-4-222,1 м 2 ; будівлю трансформаторної підстанції літера У-1-69,1 м 2 ; робочу очисну башню №2 літера Л-4-247,5 м 2 ; будівлю електростанції літера С-1-133,2 м 2 ; контору лабораторії літера Ф-1-190,8 м 2 ; кладовку для матеріалів літера Т-1-84,2 м 2 ; прохідну - ожидалку літера А-1-39,4 м 2 ; пожежне депо літера Ц-1-138,3 м 2 ; склад матеріальних цінностей літера П-1-1083,2 м 2 ; лабораторію прийомну літера Ш-1-28,9 м 2 ; робочу очисну башню літера Ж-2-59,1 м 2 ; робочу очисну башню літера Й-2-60,7 м 2 ; водонапірну башню літера Р-1-4,0 м 2 . (т.1 а.с.101)

24 травня 2012 року, виконавчим комітетом Бровківської сільради, на підставі вищезазначеного рішення, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - вищезазначений комплекс, що розташований в по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. (т.1 а.с.102)

22 вересня 2016 року, вважаючи, що рішення виконавчого комітету Бровківської сільради №11 було прийняте із перевищенням повноважень та всупереч вимог чинного законодавства, прокурор в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до господарського суду з позовом до Бровківської сільради в особі виконавчого комітету Бровківської сільради Андрушівського району Житомирської області, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та КП "Бердичівське МБТІ" Житомирської облради про визнання його незаконним, а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року, виданого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. (т.1 а.с.4-12)

23 вересня 2016 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було, зокрема, виключено з числа відповідачів - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та КП "Бердичівське МБТІ" Житомирської облради, і залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". (т.1 а.с.1)

04 листопада 2016 року, третя особа звернувся до суду із заявою, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, встановленою ст. 256 ЦК України, оскільки Міністерству аграрної політики та продовольства України було відомо чи могло бути відомо про реєстрацію за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності, з 24 травня 2012 року, тобто з моменту внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірний комплекс по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. (т.2 а.с.23-25)

09 листопада 2016 року, рішенням господарського суду Житомирської області було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Бровківської сільради в особі виконавчого комітету Бровківської сільради Андрушівського району Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення від 27 січня 2012 року №11, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року, у зв'язку з пропущенням прокурором строків позовної давності. (т.2, а.с.31-35)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, заступник прокурора Житомирської області вправі був звернутися з даним позовом до господарського суду на захист інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 145 ГК України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Згідно ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому, вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено з матеріалів справи, п.4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 07 липня 2011 року з подальшими змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" від 06 червня 2011 року, статутний капітал державного ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство, формується на базі майна ДП ДАК "Хліб України" (ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України"), 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України. ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу.

Відповідно, управління та розпорядження державним майном повинно здійснювався з додержанням приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15 грудня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" від 06 червня 2007 року, що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять, а відповідачем та третьою особою не доведено, що у даному випадку наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу щодо спірного майна, а також відсутній намір власника або Міністерства аграрної політики та продовольства України, на якого покладено повноваження з управління корпоративними правами, на передачу державного майна у власність, окрім господарського відання на це майно, оскільки незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України ВГСУ у справі №29/268-07 від 17 лютого 2009 року.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Як вбачається з матеріалів справи, цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, який перерубував у державній власності, був переданий до його статутного фонду державному ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство, 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України, причому ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти щодо переданого майна дії по його відчуженню, і зокрема, по передачі його до статутного капіталу інших господарських організацій або по передачі його в заставу.

Відповідно до частин 2 - 4 ст. 145 ГК України, зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства чи майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурором доведено і підтверджено, а відповідачем та третьою особою не доведено, що власник або уповноважений орган, на якого покладено обов'язки з управління корпоративними правами, Міністерство аграрної політики та продовольства України, мало намір та погодилось на передачу майнового комплексу по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області у власність іншій особі та надало такі повноваження виконавчому комітету Бровківської сільради, а тому рішення виконавчого комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року щодо надання дозволу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, не входило до компетенції виконавчого комітету Бровківської сільради та порушує інтереси держави.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що, хоча позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, але вони не можуть бути задоволені, у зв'язку із пропущенням прокурором строку позовної давності, про застосування якого просило ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Проте, відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, застосування строків позовної давності, як підставою для відмови у позові, є заява сторони у спорі.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Як роз'яснено у п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року, що ч.3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч.4 ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, задовільняючи заяву третьої особи щодо спливу строку позовної давності, встановивши, що позовні вимоги є обґрунтованими, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року є похідними відносно рішення виконавчого комітету Бровківської сільради, а тому рішення виконавчого комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року, оскільки воно видано на підставі зазначеного рішення і не може бути законним.

Тому, дане рішення місцевого господарського про визнання незаконним та скасування рішення виконавчому комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року та свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року слід скасувати та задоволити заявлені заступником прокурора Житомирської області позовні вимоги.

Відповідно до п.2 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги вправі скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове рішення.

Заперечення третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості чого позивачем зроблено не було.

На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об'єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу заступника прокурора слід задоволити, рішення господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити та визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, що розташований по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області від 24 травня 2012 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги судові витрати у сумі 4547,40 грн. - за подання апеляційної скарги і 2 756,00 грн. - за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Житомирської області.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.16 р. у справі №906/916/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради, Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ) на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності видане від 24 травня 2012 року Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Стягнути з відповідача - Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (13444, вул. Кірова, 4, с. Бровки Перші, Андрушівський район, Житомирська обл., код ЄДРПОУ №04346818) на користь Прокуратури Житомирської області (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/95 на розрахунковий рахунок № 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950) 4547,40 (чотири тис. п'ятсот сорок сім грн. 40 коп.) грн. - судового збору за подання апеляційної скарги та 2756,00 (дві тис. сімсот п'ятдесят шість) грн. - судового збору за подання позовної заяви

Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/916/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.