Рішення

від 27.01.2017 по справі 922/4108/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2017 р.Справа № 922/4108/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-СИНТЕЗ", м. Борислав до 1. Приватної фірми "Орія", м. Харків , 2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка Плюс", м. Охтирка, 3-ї особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Делівері", м. Київ, 2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Алова", м.Охтирка про стягнення 331965,32 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №51 від 04.07.2016;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-СИНТЕЗ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з 1-го відповідача - Приватної фірми "Орія та 2-го відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка Плюс" 1% від суми заборгованості за договором купівлі - продажу товару №529 від 20.11.2014 в розмірі - 2192,53 грн. та стягнення з 2-го відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка Плюс" суму заборгованості в розмірі 329772,79 грн., з яких: 217060,97 грн. - сума основного боргу, 11848,00 грн. - 3% річних та 100863,82 грн. - інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання 2-им відповідачем умов договору купівлі - продажу товару №529 від 20.11.2014 щодо оплати поставленого товару, а також посилається на неналежне виконання 1-им відповідачем умов договору поруки №529/П від 21.11.2014 щодо оплати 1% від суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 грудня 2016 року о 11:00 годині.

Цією ж ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Делівері", 2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Алова" та витребувано у сторін та 3-їх осіб додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 22 грудня 2016 р. о 11:00 год.

Представник 2-го відповідача 22 грудня 2016 р. надав клопотання про призначення судової - технічної експертизи документів (вх. №43935), в якому просить суд призначити у справі судову - технічну експертизу документів, проведення якої доручити Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_3 та на розгляд експерта поставити наступні запитання:

- Чи замінювалися аркуші в екземплярі Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданому Позивачем;

- Якщо замінювалися, які саме аркуші Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданому Позивачем;

- Чи відповідає час виготовлення 1, 2 сторінки Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданого Позивачем, даті, яка вказана на договорі, або вказані аркуші виготовлені пізніше;

- Чи виготовлені сторінки 1, 2 Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданому Позивачем, та остання сторінка Договору у різний час, чи ні?;

- Чи замінювалися аркуші в екземплярі Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданому 2-им Відповідачем;

- Чи відповідає час виготовлення 1, 2 сторінки Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданого 2-им Відповідачем даті, яка вказана на договорі, або вказані аркуші виготовлені пізніше;

- Чи виготовлені сторінки 1, 2 Договору № 529 купівлі-продажу товару від 20 листопада 2014 р., наданому 2-им Відповідачем та остання сторінка Договору у різний час, чи ні?

В обгрунтування заявленого клопотання щодо призначення у справі судової експертизи 2-ий відповідач посилається, зокрема на те, що надана позивачем до матеріалів справи копія договору купівлі-продажу товару № 529 від 20.11.2014 відрізняється від змісту договору, який наявний у 2-го відповідача, зокрема п.3.2., п.3.3., 4.1., 4.2., 5.1. та 5.3. Договору, а тому дані обставини є підставою для сумніву у його дійсності. Крім того, у клопотанні 2-ий відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п.5.3. Договору в редакції 2-го відповідача оплата продукції здійснюється на умовах передплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, з моменту передачі товару і відповідних оригіналів супровідних документів, вказаних у п.2.2. даного Договору, проте позивачем не надано доказів надання 2-ому відповідачу документів, передбачених у п.2.2. Договору, також зазначає, що видаткові накладні надані позивачем до матеріалів справи не містять підпису з боку отримувача, а тому не можуть свідчити про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним Договором.

Представник позивача 22 грудня 2016 р. надав клопотання (вх. №44080), в якому просить суд викликати в судове засідання директора 2-го відповідача ОСОБА_4 для надання пояснень по справі, а саме:

- на яку грошову суму 2-ий відповідач прийняв товар?;

- чи були у 2-го відповідача заперечення за кількістю і якістю поставленого товару? Якщо так чи направлялись претензії позивачеві за кількістю і якістю товару?;

- чи отримав 2-ий відповідач товаро - супровідні документи разом з товаром?;

- які саме товаро - супровідні документи отримав 2-ий відповідач?;

- чи направлялись претензії збоку 2-го відповідача до позивача?;

- хто готував редакцію договору №529 від 20.11.2014 і яким чином редакція підписувалася сторонами?.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2016 року задоволено клопотання позивача про виклик у судове засідання директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка Плюс" ОСОБА_4, зобов'язано ОСОБА_4 з'явитись у судове засідання, яке відбудеться 16.01.2017 р. о 14:30 год., для надання пояснень з питань, що виникли під час розгляду даної справи та розгляд справи відкладено на 16 січня 2017 р. о 14:30 год.

Представник позивача 16 січня 2017 р. надав заперечення на клопотання про проведення експертизи (вх. №1324), які судом долучено до матеріалів справи.

Представник 2-го відповідача 16 січня 2017 р. надав письмові пояснення щодо призначення судової експертизи (вх. №1164), які судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року повторно зобов'язано ОСОБА_4 з'явитись у судове засідання, яке відбудеться 27.01.2017 р. о 10:30 год., для надання пояснень з питань, що виникли під час розгляду даної справи та розгляд справи відкладено на 27 січня 2017 р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 27.01.2017 представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві, а також заперечував проти задоволення клопотання 2-го відповідача щодо призначення судової експертизи, з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема посилаючись на те, що товар за вказаним вище договором було поставлено позивачем, а відповідач його отримав без будь-яких зауважень та заперечень, а тому вирішення питань, які запропоновані 2-им відповідачем у його клопотанні не матимуть значення для правильного вирішення спору, адже факт отримання товару ним не спростовано, а тому отриманий товар має бути сплачено.

1-ий відповідач в призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

2-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

Перша 3-я особа в призначене судове засідання не з`явилась, витребуваних судом документів не надала, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Друга 3-я особа в судове засідання свого представника не направила, докази вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи у даній справі 3-їй особі, або підстави невручення судової ухвали, станом на момент судового засідання відсутні.

Копію ухвали про відкладення розгляду справи надіслано 18.01.2017 на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Алова", яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42700, АДРЕСА_1.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Алова" було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника 3-ї особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.11.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-СИНТЕЗ" (надалі - Продавець), в особі директора ОСОБА_5 та 2-им відповідачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка Плюс" (надалі - Покупець), в особі директора ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі - продажу товару №529 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору (в редакції позивача та 2-го відповідача) Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця Товар, згідно видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору.

У п.2.1. Договору (в редакції позивача та 2-го відповідача) сторони погодили, що одиницею виміру кількості Товару Сторонами приймаються кілограми.

На кожну партію Продукції Продавець в обов'язковому порядку надає Покупцю наступні документи: сертифікат якості; рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну та товарно-транспортну накладну (п.2.2. Договору (в редакції позивача та 2-го відповідача)).

У п.3.1. Договору (в редакції позивача) передбачено, що умови та строки поставки кожної партії визначаються Сторонами додатково. Датою поставки Продукції є дата підписання Покупцем видаткових накладних.

П.3.1. Договору (в редакції 2-го відповідача) не містить суттєвих відмінностей, що впливають на зміст правовідносин, оскільки передбачає, що умови та строки поставки кожної партії визначаються Сторонами додатково "в письмовому вигляді". Датою поставки Продукції є дата підписання Покупцем видаткових накладних.

За змістом п.3.2. Договору (в редакції позивача) передбачено, що Товар відпускається Покупцю окремими партіями протягом терміну дії договору на умовах DDP - м. Харків вул. Гвардійців-Залізничників, 15 службою експрес-доставки ТОВ "Делівері", вантажоодержувач ТзОВ "Алова".

Проте, за змістом п.3.2. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що Товар відпускається Покупцю окремими партіями протягом терміну дії договору "зі складу Продавця за адресою: м.Борислав, вул.Трускавецька, 125 особистим транспортом Покупця, найманим транспортом чи перевізником за згодою обох сторін."

Згідно п.3.3. Договору (в редакції позивача) передбачено, що об'єми товарних партій та терміни поставки кожної окремої товарної партії узгоджуються Сторонами додатково.

Згідно п.3.3. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що об'єми товарних партій та терміни поставки кожної окремої товарної партії узгоджуються Сторонами "в Додатках, які є невід'ємними частинами даного Договору".

Отже, п.3.3. Договору не містить суттєвих відмінностей, що впливають на зміст правовідносин.

За змістом п.3.4. Договору (в редакції позивача) передбачено, що передача Товару та відповідних документів на вантаж здійснюється у відділенні №8 ТОВ "Делівері" у м. Харкові вул. Гвардійців-Залізничників, 15.

У п.3.4. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що передачу Товару та видачу відповідних документів на вантаж Продавець здійснює на підставі пред'явленого Покупцем доручення на отримання Товару (типова форма № М-2, затверджена Наказом Мінстату України № 192 від 21.06.1996 р.).

Відповідно до п.4.1. Договору (в редакції позивача) передбачено, що загальна ціна Договору складається з суми вартостей окремих партій товару, що постачаються Продавцем Покупцю відповідно до умов даного Договору.

У п.4.1. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що загальна ціна Договору складається з суми "усіх підписаних між Сторонами Додатків до даного Договору".

Згідно з п.4.2. Договору (в редакції позивача) передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість Продукції, розмір партій, ціна за одиницю та сумарна вартість партії фіксуються у видаткових накладних. Ціна, на узгоджену партію, а також на поставлений товар, зміні та корегуванню не підлягає.

Згідно з п.4.2. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість Продукції, розмір партій, ціна за одиницю та сумарна вартість партії "вказуються у Додатках до даного Договору, що підписуються на кожну партію Продукції та є невід'ємними частинами цього Договору".

У п.5.1. Договору (в редакції позивача) передбачено, що сторони підтверджують, що є платниками податку на прибуток на загальних умовах на підставі чинного Податкового кодексу України.

Згідно з п.5.1. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що сторони підтверджують, що є платниками податку на прибуток, за ставкою передбаченою п.10.1. ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінам та доповненнями.

Проте, суд зазначає, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив чинність з 1 січня 2013 року.

Одже, на момент укладання даного Договору це Закон не був чинний.

Крім того, умови визначені сторонами у п.5.1. Договору не є істотними та не визначають взаємних прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.5.3. Договору (в редакції позивача) передбачено, що оплата Продукції здійснюється на умовах передоплати згідно виставленого рахунку, або, за домовленістю сторін, з відтермінуванням платежу на 21 (двадцять один) календарний день.

Сторонами не надано до суду документального підтвердження щодо погодження за їх домовленістю відтермінування платежу на 21 (двадцять один) календарний день.

У п.5.3. Договору (в редакції 2-го відповідача) передбачено, що оплата Продукції здійснюється на умовах передоплати, "шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, з моменту передачі партії Товару і відповідних оригіналів супровідних документів, вказаних в п.2.2. даного Договору".

Визначення умови оплати товару у п.5.3. Договору (в редакції 2-го відповідача), яке пов'язано з моментом передачі партії Товару і відповідних оригіналів супровідних документів, вказаних в п.2.2. даного Договору суперечить принципу визначеному сторонами в Договорі щодо здійснення оплати Продукції на умовах передоплати, оскільки попередня оплата - це здійснення повної або часткової оплати товару покупцем до його передання продавцем, що випливає зі змісту ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.6.1. Договору (в редакції позивача та 2-го відповідача) сторони домовились, що у випадку невідповідності товару по якості та кількості приймання і передача Товару проводиться у відповідності з інструкціями:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 15.06.1965р. № П-6 з доповненнями та змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974 р.);

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 25.04.1966р. № П-7 з доповненнями та змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974 р.№98).

Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 р. Необхідною умовою припинення дії договору, є також повне виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором (п.11.1. Договору (в редакції позивача та 2-го відповідача)).

На виконання умов договору позивач поставив 2-му відповідачу товар на загальну суму 319953,50 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН - 2179 від 20.11.2014 на суму 19338,00 грн., підписаною з боку 2-го відповідача та скріпленою його печаткою (рахунком - фактурою № СФ-3057 від 20.11.2014, податковою накладною № 165 від 20.11.2014, квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_1 від 20.11.2014 та актом отримання багажу А - 21700000009728 від 24.11.2014, за яким товар отримано ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Алова" та одночасно керівником 2-го відповідача. Товар отримано через ТОВ "Делівері");

- видатковою накладною №РН - 2214 від 25.11.2014 на суму 21721,50 грн. (рахунком - фактурою № СФ-3097 від 25.11.2014, податковою накладною № 205 від 25.11.2014, квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_2 від 25.11.2014 та актом отримання багажу А - 21700000010058 від 02.12.2014, за яким товар отримано через ТОВ "Делівері");

- видатковою накладною №РН - 2398 від 17.12.2014 на суму 24306,00 грн. (рахунком - фактурою № СФ-3320 від 16.12.2014, податковою накладною № 158 від 17.12.2014, квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_3 від 17.12.2014 та актом отримання багажу А -21700000010928 від 22.12.2014, за яким товар отримано ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Алова" та одночасно керівником 2-го відповідача. Товар отримано через ТОВ "Делівері");

- видатковою накладною №РН - 0000023 від 13.01.2015 на суму 71840,00 грн. (рахунком - фактурою № СФ-032 від 13.01.2015, податковою накладною № 25 від 13.01.2015, квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_4 від 13.01.2015 та актом отримання багажу А - 21700000011541 від 17.01.2015, за яким товар отримано ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Алова" та одночасно керівником 2-го відповідача. Товар отримано через ТОВ "Делівері");

- видатковою накладною №РН - 0000193 від 03.02.2015 на суму 175239,00 грн. (рахунком - фактурою № СФ-248 від 03.02.2015, податковою накладною № 17 від 03.02.2015, квитанцією про прийом вантажу №0470014158 від 03.02.2015 та актом отримання багажу А - 21700000012193 від 06.02.2015, за яким товар отримано ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Алова" та одночасно керівником 2-го відповідача. Товар отримано через ТОВ "Делівері");

- видатковою накладною №РН - 0000894 від 30.04.2015 на суму 7509,00 грн. (рахунком - фактурою № СФ-1090 від 30.04.2015, податковою накладною № 275 від 30.04.2015, квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_5 від 14.05.2015 та актом отримання багажу А - 21700000015668 від 18.05.2015, за яким товар отримано ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Алова" та одночасно керівником 2-го відповідача. Товар отримано через ТОВ "Делівері").

Таким чином, товар був отриманий 2-им відповідачем через 3-ю особу - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Делівері", що підтверджується матеріалами справи та не спростовано 2-им відповідачем.

За поставлений товар 2-ий відповідач розрахувався частково на загальну суму 100700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по поточному рахунку позивача від 25.11.2014 на суму -5000,00 грн.; від 27.11.2014 на суму - 8000,00 грн.; від 18.12.2014 на суму - 5000,00 грн.; від 06.02.2015 на суму - 8000,00 грн.; від 07.04.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 16.04.2015 на суму - 6000,00 грн.; від 30.04.2015 на суму - 4000,00 грн.; від 12.05.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 15.05.2015 на суму - 1500,00 грн.; від 12.06.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 28.08.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 08.09.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 09.10.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 21.10.2015 на суму - 2000,00 грн.; від 02.11.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 03.11.2015 року на суму - 3000,00 грн.; від 04.11.2015 на суму - 1700,00 грн.; від 13.11.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 18.11.2015 на суму - 3500,00 грн.; від 27.11.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 03.12.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 11.12.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 17.12.2015 на суму - 3000,00 грн.; від 22.01.2016 на суму - 2000,00 грн.; від 28.01.2016 на суму - 2000,00 грн.; від 12.02.2016 на суму - 3000,00 грн.; від 25.03.2016 на суму - 4000,00 грн.; від 13.05.2016 на суму - 4000,00 грн.; від 06.07.2016 на суму - 2000,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості 2-го відповідача перед позивачем та поставлений товар складає 219253,50 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам України надано роз'яснення, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи дії сторін свідчать про те, що договір фактично було укладено.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

2-ий відповідач не повідомив позивача про неможливість здійснення попередньої оплати, до того ж прийняв товар без будь-яких зауважень щодо якості, кількості та комплектності товару.

Таким чином, 2-ий відповідач отримавши товар за вказаним договором був зобов'язаний здійснити його оплату негайно після його прийняття.

Доводи 2-го відповідача стосовно того, що йому не було передано товаросупровідні документи на отриманий товар, а відтак й відсутні підстави для здійснення його оплати, суд відхиляє як безпідставні виходячи з наступного.

Умовами вищенаведеного договору, зокрема у п.6.1. Договору сторони погодили, що при прийманні товару користуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання N П-6, затв. Постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 15.06.1965р. та № П-7, затв. Постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 25.04.1966р.

У п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7, затв. Постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 25.04.1966р. зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто вимоги щодо відсутності документів, що підтверджують якість поставленого товару та складання акту, в якому вказується, які документи відсутні здійснюється в момент прийняття товару.

Як вже зазначалось вище, товар за вищевказаними видатковими накладними було прийнято 2-им відповідачем без зауважень, під час прийняття товару акт про фактичну якість і комплектність продукції, відсутність супровідних документів не складався.

За таких обставин, доводи 2-го відповідача є безпідставними, необґрунтованими та прийнятий 2-им відповідачем товар підлягає оплаті.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення 2-им відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з 2-го відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу товару №529 від 20.11.2014 у розмірі 219253,50 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання 2-го відповідача про призначення у справі судової експертизи, відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" господарським судам України надані роз'яснення, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання, які 2-ий відповідач просить поставити судовому експерту для встановлення фактичних обставин справи, не матимуть значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору в редакції позивача та 2-го відповідача передбачалася попередня оплата товару, проте позивач поставив 2-ому відповідачу товар без здійснення останнім попередньої оплати, а відтак, приймаючи до уваги те, що 2-ий відповідач прийняв від позивача товар за вищезазначеними видатковими накладними він зобов'язаний виконати свій обов'язок по сплаті отриманого товару негайно.

Крім того, 2-ий відповідач не заперечує та не спростовує належними та допустимими доказами факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними через ТОВ "Делівері", натомість в матеріалах справи наявні докази про те, що даний товар було отримано та 2-ий відповідач частково сплачував грошові кошти за отриманий товар через ТОВ "Делівері".

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Однак, клопотання 2-го відповідача ґрунтується на припущеннях, а не на будь-яких фактичних даних. До нього не додано жодного доказу в підтвердження необхідності проведення експертизи, наявності в матеріалах справи доказів, які є взаємно суперечливими, а тому у суду відсутні правові підстави для призначення у справі судової експертизи.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих станом на 21.09.2016 суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням приписів ст.ст. 253-255 ЦК України суд встановив, що розмір 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 10761,68 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1086,32 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 100863,82 грн., суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, розрахованих станом на 21.09.2016 за допомогою системи "Ліга Закон", суд вважає, що позов в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 100863,82 грн. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача до 1-го відповідача, суд зазначає наступне.

21.11.2014 між позивачем (надалі - Кредитор) та 1-им відповідачем (надалі - Поручитель) був укладений договір поруки №529/П (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка плюс" (Боржник) за Договором купівлі - продажу товару N 529 від 20.11.2014 року (далі іменується - Основний договір), в межах 1% від суми заборгованості за Основним договором (за виключенням процентів, неустойки, відшкодування збитків) (п.1.1. Договору поруки).

Згідно п.1.2. Договору поруки у випадку порушення Боржником обов'язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.3.1. Договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором, Кредитор має право вимагати виконання зобов'язань частково або в повному обсязі, як від Боржника та Поручителя одночасно, так і від кого-небудь з них окремо.

Згідно з п.3.2. Договору поруки при невиконанні Боржником своїх обов'язків за Основним договором, Кредитор має право пред'явити вимогу до Поручителя в межах його відповідальності встановленої цим Договором, але на свій розсуд Поручитель має право в повному обсязі виконати, зобов'язання Боржника за Основним договором.

Відповідно до п.3.3. Договору поруки Поручитель зобов'язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання письмової вимоги від Кредитора, виконати зобов'язання на користь Кредитора шляхом перерахування на його поточний рахунок суми заборгованості Боржника в межах відповідальності Поручителя, встановленої Розділом 1. "Загальні положення" цього Договору.

Згідно з п.6.1. Договору поруки Порука діє протягом дії цього Договору та Основного договору, але в будь - якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов'язань Боржником за Основним договором та Поручителем за цим Договором та Основним.

Відповідно до п.7.2. Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань за Основним договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року, але в будь якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов'язань Боржником за Основним договором та Поручителем за цим Договором та Основним (п.8.1. Договору поруки).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором, поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з п.6.1. Договору порука діє протягом дії цього Договору та Основного договору, але в будь - якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов'язань Боржником за Основним договором та Поручителем за цим Договором та Основним.

Частиною 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має неминуче настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, умова Договору поруки про припинення поруки після повного виконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Зважаючи, що умова про дію Договору поруки до повного виконання Боржником зобов'язання за Основним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс14. Суд дійшов висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Крім того, пунктом 8.1. Договору поруки встановлено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року, але в будь якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов'язань Боржником за Основним договором та Поручителем за цим Договором та Основним.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим за змістом другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов'язання у всіх випадках, передбачених статтею 559 ЦК України, є тотожною.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з тотожної природи зобов'язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов'язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п'ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду України від 17 вересня 2014 р. у справі № 6-170цс13, від 17 вересня 2014 р. у справі № 6-6цс14.

За таких обставин, та приймаючи до уваги те, що вимоги до поручителя (1-го відповідача) заявлені позивачем після припинення поруки, а саме 24 листопада 2016 р. - дата подання позову до суду, позовні вимоги заявлені до 1-го відповідача в частині солідарного стягнення 2192,53 грн. - 1% від суми заборгованості за Основним договором, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на 2-го відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4963,19 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 11, 253-255, 509, 525, 526, 610-612, 625, 626, 629, 692 ЦК України; ст.ст. 174, 175, 193, 230, 231 Господарського Кодексу України; ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробниче сервісне підприємство "Евріка Плюс" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 105, код ЄДРПОУ 32214133) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-СИНТЕЗ" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, код ЄДРПОУ 25548331) заборгованість за договором купівлі-продажу товару № 529 від 20.11.2014 в сумі 219253,50 грн., 3% річних в сумі 10761,68 грн., інфляційних втрат в сумі 100863,82 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4963,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог заявлених до Приватної фірми "Орія".

Врешті частині позову щодо стягнення 3% річних в сумі 1086,32 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 01.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_7