Постанова

від 07.12.2016 по справі 810/2318/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ 810/2318/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарткомпані»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарткомпані» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками ОСОБА_1 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фарткомпані (код ЄДРПОУ 39348679) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Трейденерго (код ЄДРПОУ - 39397820) та ТОВ Сармат Торг (код ЄДРПОУ 39289205)за період 01.01.2015 р. по 31.01.2015» від 13.06.2016 року № 793/22-4/39348679 (далі по тексту - ОСОБА_1 перевірки), які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, вважає висновки зазначеного ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в ОСОБА_1 перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг , у зв'язку з припущенням податкового органу, що у контрагентів позивача відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності працюючих осіб, а також наявністю порушених кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва.

Водночас, позивач зазначає, що реальність та правомірність відповідних операцій ТОВ Фарткомпані з ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами, які були надані позивачем до перевірки та на підставі яких були визначені суми податкового кредиту та сформовано бюджетне відшкодування, однак дані документи не були досліджені та прийняті до уваги перевіряючими.

За наведених обставин, позивач вважає, що ТОВ Фарткомпані при здійсненні господарських операцій з контрагентами, було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог та правомірно сформовано податковий кредит.

У матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та наполягає, що спірне рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування доводів заперечень, відповідач посилається на обставини, викладені в ОСОБА_1 перевірки.

07.12.2016 через канцелярію суду представником позивача було подане клопотання, в якому він просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника позивача. У вказаному клопотанні наявний також напис представника відповідача, в якому він не заперечує проти здійснення судового розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фарткомпані» (код ЄДРПОУ 39348679), зареєстровано як юридичну особу Бучанською міською радою 11.08.2014 (№ 13261020000000926), як платник податків на час проведення перевірки перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 31.05.2016 по 06.06.2016 працівниками Ірпінської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській областіпроведено документальну позапланову виїзнуперевірку ТОВ Фарткомпані (код ЄДРПОУ 39348679) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Трейденерго (код ЄДРПОУ - 39397820) та ТОВ Сармат Торг (код ЄДРПОУ 39289205)за період 01.01.2015 р. по 31.01.2015» .

За результатом вказаної перевірки складено ОСОБА_1 перевірки від 13.06.2016 № 793/22-4/39348679 (а.с. 66-79).

У висновках зазначеного ОСОБА_1 перевірки зафіксовано порушення ТОВ Фарткомпані норм діючого законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 102 034 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 66 156 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29 975 грн. за січень 2015 року.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Зокрема, в ОСОБА_1 перевірки відповідач зазначає, що … Ірпінською ОДПІ, від СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, листом від 17.07.2015 року №4597-2650-09-01 отримано постанову слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФСм.Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2, від 14.07.2015 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Фарткомпані (код ЄДРПОУ 39348679) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Трейденерго (код ЄДРПОУ 39397820) та ТОВ Сарман Торг (код ЄДРПОУ 39289205) за весь період ззаємовідносин, згідно якої вказано наступне: ...20.05.2015 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100010000078 щодо осіб, які створили суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ Обрус (код ЄДРПОУ 39319145), ТОВ Інтерпрім (код ЄДРПОУ 39397747), ТОВ Трейденерго (код ЄДРПОУ 39397820), ТОВ Алектор - Буд (код ЄДРПОУ 39268651), ТОВ Корса Груп (код ЄДРПОУ 39427870), ТОВ Сарман Торг (код ЄДРПОУ 39289205), ТОВ Лігенс (код ЄДРПОУ 39456202), ТОВ Пурпур Груп (код ЄДРПОУ 59319302), ТОВ ОСОБА_3 Плюс (код ЄДРПОУ 39283470), ТОВ ОСОБА_4 ЛТД (код - ЄДРПОУ 39286356), ТОВ Біттер Плюс (код ЄДРПОУ 39600763), ТОВ Сігма ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 39545027), ТОВ Астер Транс (код ЄДРПОУ 39781708), з метою прикриття законної діяльності… .

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що невстановлені особи створили суб'єкти підприємницької діяльності,відносно якихрозпочатодосудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100010000078, зареєстрували підприємства без наміру здійснення фінансово - господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб'єктам підприємницької діяльності, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат таких суб'єктів, використовуючи реквізитисуб'єктів підприємницької діяльності,відносно яких розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100010000078.

Крім того, в ОСОБА_1 перевірки відповідачем зазначено, що під час проведення досудового розслідування було допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Трейденерго і ТОВ Корса Груп ОСОБА_6, яка дала пояснення про непричетність до ведення фінансового - господарської діяльності зазначених підприємств та повідомила про те, що враховуючи скрутне матеріальне становище погодилась на пропозицію малознайомої жінки за грошову винагороду зареєструвати підприємства на своє ім 'я.

Також, відповідач зазначив, що в додаток до постанови про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Фарткомпані , Ірпінською ОДПІ отримано рапорт слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2, згідно якого встановлено: ...в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100010000194 внесеного до ЄРДР 03.12.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, шляхом аналізу баз даних АІС Податковий блок виявлено відхилення по додатку 5, а саме: встановлено відхилення у формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання СГД реального сектору економіки та підприємств контрагентів ТОВ Сарман Торг (код ЄДРПОУ 39289205), ТОВ Легінс (код ЄДРПОУ 39456202), ТОВ ФСП ЛТД (код ЄДРПОУ 39380115 та ТОВ Пурпур Груп (код ЄДРПОУ 39319302), є підстави вважати що вказане підприємство має відношення до незаконної діяльності, безпідставного формування ПК з ПДВ та входить до однієї групи, що свідчить про ознаки фіктивності вказаних підприємств… .

Крім того, в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100010000194 було допитано, як свідка засновника та директора ТОВ ФСП ЛТД і ТОВ Пурпур Груп ОСОБА_1, який дав пояснення, що не причетний до діяльності вказаних підприємств та враховуючи скрутне матеріальне становище, за грошову винагороду погодився оформити їх на своє ім'я, що свідчить про ознаки вчинення кримінального правопорушення.

В той же час, як вбачається зі змісту ОСОБА_1 перевірки та матеріалів справи, між ТОВ Фарткомпані та ТОВ Трейденерго 15.01.2015 укладено договір поставки № ДП-2-2015.

На підставі первинних документів за наслідком виконання умов договору позивачем було сформовано податковий кредит.

Проте, Акт перевірки містить зауваження відносно того, що ТОВ Трейденерго має 8 стан (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); свідоцтво ТОВ Трейденерго з податку на додану вартість від 01.11.2014 № 200192813 анульовано 29.04.2015; ТОВ Трейденерго не подавало до податкового органу податкову звітність, а саме баланс підприємства, звіт про фінансові результати, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), у зв'язку з чим відповідачем встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також відсутність працюючих осіб.

Крім того, відповідач в ОСОБА_1 перевірки зазначив, що з аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних було встановлено, що ТОВ Трейденерго в січні 2015 року не придбавало товар, що реалізувався позивачу.

Також 19.01.2015 позивачем було укладено договір поставки № ДП-1/1-2015 з ТОВ Сармат Торг .

На підставі первинних документів за наслідком виконання умов договору позивачем було сформовано податковий кредит.

Водночас, Акт перевірки містить зауваження відносно того, що ТОВ Сармат Торг має 8 стан (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); свідоцтво ТОВ ТОВ Сармат Торг з податку на додану вартість від 01.08.2014 № 200181753 анульовано 17.03.2015; ТОВ Сармат Торг не подавало до податкового органу податкову звітність, а саме баланс підприємства, звіт про фінансові результати, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), у зв'язку з чим відповідачем встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також відсутність працюючих осіб.

Також відповідачем в ОСОБА_1 перевірки зазначено, що з аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних було встановлено, що ТОВ Сармат Торг в січні 2015 року придбавало гравій, каву, дизпаливо та юридичні послуги, в той час, як позивачу було реалізовано інші товари.

На підставі викладеного, посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, що у свою чергу свідчить про неправомірність віднесення ТОВ Фарткомпані суми податку на додану вартість сформованої по взаємовідносинах з ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг за січень 2015 року до складу податкового кредиту.

На підставі ОСОБА_1 перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.06.2016 року:

- № НОМЕР_1 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) (14010100) на суму 127 542,50 грн., з яких 102 034 грн. за основним платежем та 25 508,50 грн. за штрафними санкціями.

- № НОМЕР_2 форми Р , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі66 156 грн. та 29 975 грн., разом 96 131 грн.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні (далі по тексту - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Враховуючи викладене, судом було встановлено, ТОВ Фарткомпані (покупець)було укладено однакові за своїм предметом та умовами договора поставки з ТОВ Трейденерго (від 15.01.2015 № ДП-2-2015) та з ТОВ Сармат Торг (від 19.01.2015 № ДП-1/1-2015)

Відповідно до пункту 1.1 даних договорів, постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даними договорами строки продукцію, у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даних договорів.

Асортимент, кількість та ціна на товар, що може бути поставлений постачальником згідно цих договорів, визначаються у видаткових документах, складених постачальником (пункт 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця, оформлених в усній або письмовій формі - на вимогу постачальника (пункт 2.1 договору).

Покупець у замовленні вказує, зокрема, наступні відомості: строк поставки (календарна дата), асортимент товару, кількість одиниць кожного виду асортименту товару, місце поставки (пункт 2.2 договору).

Відповідно до Розділу шість договорів, здача-прийняття товару здійснюється в пункті поставки, визначеному в Розділі 2 договорів.

Зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару у власність, що підтверджується підписанням сторонами прибуткової (товарної) накладної.

На вимогу покупця постачальник передає покупцю податкову накладну та інші документи, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 7.2 вартість конкретної партії товару визначається накладними на товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару, поставленого постачальником згідно даних договорів.

Загальна вартість даних договорів складається з загальної вартості товару, поставленого протягом дії цих договорів з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідними накладними на товар (пункт 7.4 договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Валюта розрахунків - гривня (пункт 7.5 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 15.01.2015 № ДП-2-2015 позивач отримав від ТОВ Трейденерго наступні податкові накладні, а сам: від 19.01.2015 № 551 на загальну суму 453 703,55 грн. у т.ч. сума ПДВ у розмірі 75 617,26 грн.; від 22.01.2015 № 642 на загальну суму 453 703,55 грн. у т.ч. сума ПДВ у розмірі 75 617,26 грн., які зареєстрованів Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 30, 32-34).

Крім того, позивач отримав видаткові накладні від 19.01.2015 № 1901/1 на загальну суму 453 703,55 грн. у т.ч. сума ПДВ у розмірі 75 617,26 грн. щодо поставки - прибор опалювальний HovalNHV-6/ОСОБА_1 монтажним комплектом, 1 шт.; від 22.01.2015 № 2201/2 на загальну суму 453 703,55 грн. у т.ч. сума ПДВ у розмірі 75 617,26 грн. щодо поставки - прибор опалювальний HovalNHV-6/A з монтажним комплектом, 1шт. (а.с. 35-36).

Розрахунки за вказаним договором відбувалися у безготівковій формі, що підтверджується копія платіжних доручень від 19.01.2015 № 34 на загальну суму 453 703,55 грн. та від 23.01.2015 № 44 на загальну суму 453 703,55 грн. та банківською випискою (а.с. 27, 162-163).

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітній період, січень 2015 року, про що не заперечує відповідач.

Стосовно укладеного між позивачем та ТОВ Сармат Торг договору від 19.01.2015 № ДП-1/1-2015 то суд зазначає, що позивачем були надані належним чином засвідчені копії податкової накладної від 19.01.2015 № 551 на загальнусуму 281 584,94 грн. у т.ч. сума ПДВ у розмірі 46 930,82 грн. (а.с. 31); видаткової накладної від 19.01.2015 № 1901/1 на загальну суму 281 584,94 грн. у т.ч. сума ПДВ у розмірі 46 930,82 грн. (а.с. 25).

Відповідно до зазначеної видаткової накладної ТОВ Сармат Торг поставило на адресу позивача наступні товари: Припливна установка Vento 50-30 у комплекті з заслонкою відсікаючою LKS 50-30/230 з сервопривідом LM230 - 1шт., фільтром VF3 50-30 - 1 шт., фільтраційною вставкоюVF3 50-30 - 1 шт., датчиком диференційного тиску P33N - 1 шт., електричним обігрівачем EOS 50-30/22 - 1 шт., гнучкою вставкою DV 50-30 - 2 шт., вентилятором RP 50-30/25-4E - 1 шт., блоком управління VCS з датчиком температури припливного повітря NS 120.

Розрахунки за вказаним договором відбувалися у безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення від 19.01.2015 № 35 на загальну суму 281 584,94 грн. та банківською випискою (а.с.26, 164).

Сума сплаченого ПДВ за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітній період, січень 2015 року, про що не заперечує відповідач.

Також позивачем було зазначено, що відповідно до договору від 21.01.2015 № 12 орендував у ПАТ Науково-дослідний інститут склопластиків і волокон офісне приміщення, яке розташоване на 4-му поверсі, адміністративного корпусу, літера А , кімната № 250 (а.с. 40-50).

Водночас, відповідно до додаткової угоди від 31.01.2015 до договору від 21.01.2015 № 12 позивач з 31.01.2015 звільняє кімнату № 250 та з 01.02.2015 бере в оренду кімнати 264 та 265 за тією ж адресою.

Крім того, позивачем були надані пояснення стосовно поставки товару від його контрагентів - продаців, в якому зазначено, що перевезення товару придбаного у контрагентів - продавців, здійснювалось силами позивача, а саме автомобілем, що знаходиться у приватному користуванні та розпорядженні директора ТОВ Фарткомпані , ОСОБА_7, Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_3 (а.с.160-161,165).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, якими підтверджуються господарські операції за договорами з ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг , а також правомірність віднесення сум сплаченого ПДВ в ціні придбаного товару до податкового кредиту. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про поставлений товар та його вартість.

У ході розгляду справи відповідач не заперечував щодо наявності у позивача первинних документів, які є підставою для формування податкового кредиту.

Слід також звернути увагу, що в ОСОБА_1 перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів.

Збільшуючи зобов'язання з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту, були виписані контрагентами, які має ознаки фіктивності та містять недостовірні відомості стосовно особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

На підтвердження зазначених обставин фіктивності ТОВ Трейденерго контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки посилається на отримані в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100000000036 пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ Трейденерго і ТОВ Корса Груп ОСОБА_6 про непричетність до ведення фінансового - господарської діяльності зазначених підприємств та повідомила про те, що враховуючи скрутне матеріальне становище погодилась на пропозицію малознайомої жінки за грошову винагороду зареєструвати підприємства на своє ім 'я.

Обґрунтовуючи фіктивність діяльності ТОВ Сармат Торг відповідач зазначає про таке: ...в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100010000194 внесеного до ЄРДР 03.12.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, шляхом аналізу баз даних АІС Податковий блок виявлено відхилення по додатку 5, а саме: встановлено відхилення у формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання СГД реального сектору економіки та підприємств контрагентів ТОВ Сарман Торг (код ЄДРПОУ 39289205), ТОВ Легінс (код ЄДРПОУ 39456202), ТОВ ФСП ЛТД (код ЄДРПОУ 39380115 та ТОВ Пурпур Груп (код ЄДРПОУ 39319302), є підстави вважати що вказане підприємство має відношення до незаконної діяльності, безпідставного формування ПК з ПДВ та входить до однієї групи, що свідчить про ознаки фіктивності вказаних підприємств… .

А також на пояснення директора контрагента ТОВ Сармат Торг по ланцюгу постачання, а саме: ТОВ ФСП ЛТД і ТОВ Пурпур Груп ОСОБА_1, який дав пояснення, що не причетний до діяльності вказаних підприємств та враховуючи скрутне матеріальне становище, за грошову винагороду погодився оформити їх на своє ім'я, що свідчить про ознаки вчинення кримінального правопорушення.

З даного приводу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною четвертою 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвала про закриття провадження), не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, ні до компетенції адміністративного суду, ні тим більше до компетенції податкової інспекції, законом не віднесено повноваження робити висновки про наявність або відсутність події злочину, так як вказані функції притаманні виключно судам загальної юрисдикції при здійсненні кримінального судочинства.

Одночасно з цим, згідно зі статтею 368 Кримінального процесуального кодексу України питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, вирішується таким судом виключно при ухвалені вироку.

Під час розгляду справи контролюючим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг .

Крім цього, відповідачем не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій в тому числі і результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками щодо підписів на поданих товариством первинних документах.

Слід зазначити, що сам по собі протокол допиту директора не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про непричетність директора ТОВ Трейденерго ОСОБА_6 до господарської діяльності даного товариства, то суд зазначає, що така обставина не може свідчити про факт вчинення податкового правопорушення позивачем.

Саме такої правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.03.2016 № К/800/11712/15, яка розглядалася за подібних обставин та в якій суд касаційної інстанції відійшов від правової позиції Верховного суду України, яка була ним висловлена у постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11.

У вказаній справі Вищий адміністративний суд України зазначив, що дійсно, згідно з позицією Верховного суду України, викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, а також у постанові від 22.09.2015 у справі № 21-887а15, документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Втім, Вищий адміністративний суд України наголосив, що наявність таких обставин має підтверджуватись документально, зокрема, результатами почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих товариством первинних документах, позаяк особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

Отже, висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних не тією особою, що значиться в установчих документах ТОВ Трейденерго керівником цього підприємства, за умови документального підтвердження реальності виконання господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Посилання відповідача на обставину відсутності у контрагентів позивача складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності працюючих осіб, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані висновки зроблені відповідачем на підставі даних про не подання контрагентами позивача податкової звітності до податкового органу, водночас позивач не має жодного відношення до подачі його контрагентами податкової звітності.

Крім того, як вже зазначалося, транспортування придбаного товару у ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг здійснювалось силами позивача, а сама процедура продажу вказаного у видаткових накладних товару, не передбачає необхідності великої кількості працюючих осіб.

Суд вважає, що в отриманні права на формування податкового кредиту може бути відмовлено у разі якщо податковим органом буде доведено, що платник податку діяв без належної обачності та, виходячи із умов та обставин здійснення відповідної угоди, знав або міг знати про зазначення контрагентом недостовірних відомостей чи про надання документів підписаних особою, що не є керівником контрагента чи про те, що контрагентом по договору є особа, яка не здійснювала реальної підприємницької діяльності та не декларувала свої податкові зобов'язання.

При цьому, самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створеного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Суд наголошує на важливості правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Проте, як вбачається з ОСОБА_1 перевірки ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість (а.с. 71, 73).

Відповідачем в акті перевірки та під час розгляду справи не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB «Фарткомпані» , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.

Суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму податкового кредиту та витрат, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1» .

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10 дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту» .

Також суд зазначає, що для об'єктивного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 25.07.2016 в судове засідання в якості свідків для надання пояснень були викликані ОСОБА_6 - керівника ТОВ «Трейденерго» та ОСОБА_8 - керівника ТОВ «Сармат - Торг» .

Повідомлення про виклик до суду ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були направлені засобами поштового зв'язку за адресами юридичної особи, які міститься у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Метрологічна, буд. 2, м. Київ, 03143 (а.с. 102-115).

Конверти в яких містились повістки про виклик до суду в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8, повернулись до суду з відміткою підприємства зв'язку за закінченням терміну зберігання (а.с. 171-174).

Ухвалою суду від 23.08.2016 повторно було викликано в якості свідків для надання пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_8, однак вказана ухвала також не була вручена зазначеним особам, а конверти повернулись до суду з відміткою підприємства зв'язку за закінченням терміну зберігання (а.с. 148-151).

Крім того, 13.09.2016 судом було сформовано на адресу Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Запит про отримання доказів, а саме: відомості про стан та хід досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100010000194 внесеному до ЄРДР 03.12.2014 та по розпочатому 20.05.2015 кримінальному провадженню № 32015100010000078; належним чином засвідчені копії процесуальних документів допиту посадових осіб ТОВ «Трейденерго» (код ЄДРПОУ 39397820) - ОСОБА_6, ТОВ «Сармат Торг» (код ЄДРПОУ 3928905) щодо господарської діяльності цих підприємств; адреси місцяпроживання керівника ТОВ «Трейденерго» (код ЄДРПОУ 39397820) та ТОВ "Сармат Торг" (код ЄДРПОУ 3928905).

Ухвалою суду від 26.10.2016 втретє було викликано в судове засідання в якості свідків для надання пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та повторно витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві докази відповідно до змісту судового Запиту від 13.09.2016.

Водночас, ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_8 в судове засідання призначене на 22.11.2016 не з'явилися.

В той же час, від Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов до суду лист від 05.10.2016, в якому було повідомлено, що …СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 32015100010000128 щодо ТОВ Трейденерго , ТОВ Сармат Торг за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 205 КК України.

31.07.2015 матеріали кримінального провадження № 32015100010000128 в порядку ст. 216 КПК України направлені до Голосіївської районної прокуратури м. Києва для визначення підслідності. З урахуванням викладених обставин, не представляється за можливе надати запитувані Вами матеріали… .

Таким чином, судом були вжито відповідних заходів для встановлення об'єктивної істини у справі. У свою чергу, відповідач на якого саме і покладається обов'язок доказування не вжив жодних заходів щодо представлення суду належних та допустимих доказів на пдтвердження висновків, які наведені в ОСОБА_1 перевірки.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03.03.2011 наголошується, що за загальним правилом пункти 1 і 3 « d» статті 6 Конвенції вимагають надання особі відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше (див. також рішення від 23 квітня 1997 року у справі «ОСОБА_9 та інші проти Нідерландів» та рішення від 15 червня 1992 р. у справі «Люді проти Швейцарії» ). У рішенні по справі « A.. проти Фінляндії» Європейський суд наголосив, що рішення суду не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити.

У рішенні у справі «Юсілла проти Фінляндії» (№73053/01 від 23.11.2006, п. 30) Європейський суд з прав людини зазначив, що судові справи, предметом яких є застосування до платника податків штрафних санкцій за податкові правопорушення, в контексті положень статті 6 Конвенції прирівнюються до кримінальних справ, тому процес судового розгляду правомірності накладення значних податкових санкцій має супроводжуватися процесуальними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції для обвинуваченого у злочині.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 3 статті 6 Конвенції передбачені основоположні гарантії обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, відповідно до якої кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, щонайменше, право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

З огляду на викладене суд не приймає, як належний доказ безтоварності господарських операцій, показання ОСОБА_6

Також суд зазначає, що ОСОБА_8 жодних пояснень стосовно щодо непричетності до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ Сармат Торг надано не було.

Крім цього, Верховний Суд України у своїй постанові від 30.09.2015 (справа 21-1575а15), предметом якої були вимоги податкового органу про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів та припинення юридичної особи з огляду на реєстрацію підприємства на підставну особу наголосив, що висновок суду про фіктивність підприємства не може ґрунтуватись виключно чи переважно на показаннях особи, достовірність яких не була підтверджена безпосередньо у судовому засіданні.

Як зазначив Верховний Суд України, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела та характеристика яких наведені в статтях 69, 70, 77, 79, 80, 85 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 86 цього Кодексу докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні. Тут слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, Верховний Суд України вказав, що не можна дійти однозначного висновку про фіктивність підприємства за умови нез'ясованості достовірності та щирості показань директора/засновника про відсутність у нього наміру створювати підприємство і займатися підприємницькою діяльністю; ролі та ступені участі особи, що давала показання у створенні підприємства тощо.

У цій же постанові Верховний Суд України зазначив, що та обставина, що керівник чи засновник підприємства заперечує щодо своєї ініціативи у створенні та участі у господарській діяльності підприємства не свідчить про неможливість підприємства бути учасником господарських відносин.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу, що беззаперечно свідчили б про безтоварність (фіктивність) розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, факт продажу ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Тогр товарів, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари придбавались позивачем, за якою ціною, між якими контрагентами, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, позивачем на підтвердження економічної мети спірних господарських операцій були надані пояснення, що ТОВ Фарткомпані придбаний у ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Тогр товар реалізувало ТОВ Тріада Торг , що підтверджується договором поставки від 03.11.2016 № 031114/1, видатковими накладними від 20.02.2016 № 12 та від 26.02.2016 № 14, оборотно сальдовими відомостями, банківськими виписками (а.с. 126-132).

Враховуючи зазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами - постачальниками правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 102 034 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 66 156 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29 975 грн. за січень 2015 року є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 355,10 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на користь ТОВ Фарткомпані судові витрати у сумі 3 355 (три тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.