Ухвала

від 03.02.2017 по справі 904/4042/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті подання

03.02.2017 Справа № 904/4042/16

Суддя Воронько В.Д., розглянувши подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо вирішення питання про обмеження виїзду боржника за межі України у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит", м. Дніпро

2. Публічного акціонерного товариства "Джерело страхування", м. Дніпро

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін", м. Дніпро

про стягнення 6507222,42 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк", м. Дніпропетровськ (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит", м. Дніпропетровськ (1-й відповідач), Публічного акціонерного товариства "Джерело Страхування", м. Дніпропетровськ (2-й відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін", м. Дніпропетровськ (3-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4000000,00 грн, 1233250,96 грн процентів, 1273971,46 грн пені, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем умов кредитного договору № 213/ЮКР/0, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 01.07.2013, з урахуванням договорів поруки № 213/ЮКР/0-П2, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 01.07.2013 та № 213/ЮКР/0-П3, укладеного між позивачем та 3-м відповідачем 01.07.2013.

Рішенням суду від 07.07.2016 позов задоволено повністю.

З метою примусового виконання рішення на користь стягувача 08.08.2016 судом було видано накази від 03.08.2016.

02.02.2017 до господарського суду Дніпропетровської області надійшло подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо вирішення питання про обмеження виїзду боржника за межі України до повного виконання судових рішень, на підставі яких видані накази господарського суду Дніпропетровської області № 904/4042/16 від 03.08.2016 та № 904/4509/16 від 17.08.2016, керівника боржника, юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Джерело Страхування", в особі голови правління - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкаючого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Боженко, буд. 55, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕА № 215502, виданий 10.09.2007 ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області (код 1201), дійсний до 10.09.2017.

Обґрунтовуючи вказане подання, заявник зазначає, що боржником ТОВ "Джерело Страхування" рішення суду не виконано та є підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, а отже, на його думку, існує необхідність вжити всі необхідні заходи для тимчасового обмеження керівника боржника юридичної особи - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. За рішеннями суду Публічне акціонерне товариство "Джерело Страхування" зобов'язано сплатити кошти (заборгованість по рішенню суду складає 13041352,57 грн, сума виконавчого збору на користь держави склала 1304135,25 грн. Загалом 14 345 487,82 грн), відповідно, на разі виїзду керівника боржника юридичної особи за межі України, зобов'язання боржника за вищевказаними виконавчими документами можуть залишитись невиконаними.

Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у його прийнятті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, так як подання не підлягає розгляду в господарських судах України.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" врегульовано відносини, що стосуються прав громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", тимчасове затримання або вилучення паспорта у випадках встановлених цією статтею здійснюється судом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульоване цивільно-процесуальним законодавством, зокрема, ст. 377-1 ЦПК України.

Відповідно до ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Суд зазначає, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноваження господарського суду щодо прийняття та розгляду звернень (подання) Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України посадових осіб юридичної особи, яка була стороною у господарській справі, з метою забезпечення виконання наказів господарського суду.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК, яка міститься у гл. VI ЦПК "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)". За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 Закону N 606-XIV, примусове виконання яких здійснюється ДВС. Інші процесуальні кодекси - Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Кримінальний процесуальний кодекс України - не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів. КАС містить розд. V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах", ГПК - розд. XIV "Виконання рішень, ухвал, постанов". Разом із тим зазначені процесуальні норми КАС та ГПК не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України. Таким чином, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України повинно розглядатися місцевим судом в порядку цивільного судочинства, та зазначений спір не підвідомчий господарському суду, у зв'язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, яка застосовується за аналогією, слід відмовити у прийнятті подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо вирішення питання про обмеження виїзду боржника за межі України у справі № 904/4042/16.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо вирішення питання про обмеження виїзду боржника за межі України у справі № 904/4042/16.

Додаток (тільки заявнику) : подання з додатком до нього всього на 77 аркушах.

Суддя ОСОБА_3