Рішення

від 30.01.2017 по справі 908/3025/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/134/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 Справа № 908/3025/16

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» (49124 м. Дніпро, вул. Комісара Крилова, буд. 14)

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

про розірвання договору поставки продукції

за зустрічним позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» (49124 м. Дніпро, вул. Комісара Крилова, буд. 14)

про стягнення 4 544 грн. 28 коп. пені

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. № 2510-01 від 25.10.2016 р.

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. № 3192 від 08.12.2016 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» , м. Дніпро до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» , Запорізька область, м. Енергодар про розірвання договору поставки продукції № 228(5)16УК від 19.05.2016 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2016р., справу № 908/3025/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3025/16, присвоєно справі номер провадження 27/134/16 та призначено судове засідання на 13.12.2016р.

13.12.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» про стягнення 4 544 грн. 28 коп. пені.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2016р., зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, судом визнано надані матеріали достатніми для прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 13.12.2016р. зустрічний позов прийнято до розгляду разом із первісним, судове засідання призначено на 12.01.2017р.

Ухвалою суду від 13.12.2016р. розгляд справи відкладався на 12.01.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача за первісним позовом, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 12.01.2017р. продовжено строк розгляду справи № 908/3025/16 на п'ятнадцять днів - до 30.01.2017р., розгляд справи відкладено на 30.01.2017р.

30.01.2017р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3025/16.

30.01.2017р. до початку розгляду справи представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 30.01.2017р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить суд розірвати договір поставки продукції № 228(5)16УК від 19.05.2016р. Проти зустрічних позовних вимог заперечив, на підставах викладених у відзиві на зустрічний позов (міститься в матеріалах справи).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в засіданні суду 30.01.2017р. проти первісного позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).

В судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням, в порядку ст. 22 ГПК України щодо збільшення розміру зустрічних позовних вимог, просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 21 323 грн. 16 коп. (4 544 грн. 28 коп. за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р., 16 778 грн. 88 коп. за період з 14.12.2016р. по 30.01.2017р.), штраф в розмірі 24 469 грн. 20 коп. за прострочення по договору з 01.12.2016р. по 30.01.2017р.

Заява позивача за зустрічним позовом про збільшення розміру зустрічних позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 21 323 грн. 16 коп., прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

В частині стягнення штрафу в розмірі 24 469 грн. 20 коп. судом відмовлено, оскільки, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, до початку розгляду господарським судом справи по суті. Розгляд справи за зустрічним позовом по суті розпочато 12.01.2017р., стягнення штрафу за прострочення за договором позивачем за зустрічним позовом заявлено не було та розцінюється судом як додаткова позовна вимога.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 323 грн. 16 коп. за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) проти зустрічних позовних вимог заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав .

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Господарським судом за первісним позовом встановлено, що 19.05.2016р. між ТОВ Техно-Пром-Імпульс (постачальник ) та Державним підприємством Національна-атомна енергогенеруюча компанія Еенергоатом Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (покупець) було укладено договір поставки продукції № 228(5)16УК.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію: портландцемент ПЦ-І-500Н, кількістю 210 тон.

Згідно п. 3.1 договору вартість продукції за договором складає 420 000 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20 % 84 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою 30 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

04.07.2016р. позивач на виконання умов договору поставив відповідачу партію продукції та виставив рахунок на оплату: рахунок № 71 від 04.07.2016р., видаткова накладна № 68 від 04.07.2016р.

На виконання вимог договору відповідач повинен був сплатити кошти за відвантажену продукцію 04.08.2016р.

Кошти на рахунок позивача - ТОВ Техно-Пром-Імпульс у зазначений строк перераховані не були. Гроші надійшли на рахунок позивача 12.08.2016р., тобто з простроченням на 8 календарних днів, в підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку з 08.08.2016р. по 12.08.2016р.

16.08.2016р. позивач звернувся з листом до відповідача за № 16/08 з проханням перевести поставку продукції на умови попередньої 100% оплати. Це було обумовлено неможливістю проводити наступні поставки, у зв'язку з незадовільним матеріальним станом позивача, та відсутністю грошових коштів для закупівлі продукції, яка повинна постачатися за договором. Крім того, як зазначив у позові позивач у нього були відсутні кошти для розрахунків з кредиторами.

19.08.2016р. за вих. № 07-35/19639 від відповідача надійшла відповідь, в якій останній зазначив, що просрочки в оплаті за поставлену продукцію не було. Зазначив, що у п. 3.2 договору вказана відстрочка платежу 30 календарних днів, однак не вказана кінцева дата оплати, цей пункт не можна трактувати як оплату на 30 день. Цим листом відповідач дав зрозуміти, що порушення строків оплати продовжаться і у майбутньому.

На виконання вимог п. 9.1, 9.2 договору та ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, 15.09.2016р. вих. № 15/09, позивач звернувся до відповідача із пропозицією про розірвання договору від 19.09.2016р. № 228(5)16УК та додатковою угодою до договору поставки від 15.09.2016р.

У відповідь на пропозицію про розірвання договору відповідач надіслав лист № 07-35/23035 від 30.09.2016р. про виконання договору, в якому ще раз зазначив своє трактування порядку оплати. При цьому нічого не повідомив стосовно пропозиції щодо розірвання договору, хоча у листі посилався на номер листа № 15/09 та вихідну дату 15.09.2016р.

Позивач у позові зазначив, що:

у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором відповідачем, позивач був вимушений тимчасово припинити виробничу діяльності підприємства та розрахунки з кредиторами до повного виконання зобов'язань за договором, а саме зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідача були певні вимоги до товару що мав постачатися за договором, а саме, виробником повинен бути - ПАТ Волинь-Цемент м. Здолбунів, Рівненська обл..

У позивача був укладений договір поставки № 17 від 01.03.2016р. з ТОВ УКРБЕТОНБУД на поставку цементу. Ця компанія закуповувала цемент виробництва ПАТ Волинь-Цемент , як того вимагав відповідач.

Згідно з цим договором поставка товару відбувалася за письмовою заявкою позивача, крім того за договором позивач мав зробити 50% передплату перед поставкою товару.

Позивач 04.08.2016р. на виконання своїх зобов'язань за договором з відповідачем, надіслав письмову заявку до ТОВ УКРБЕНТОНБУД на поставку цементу. Сподіваючись на добросовісне виконання своїх зобов'язань відповідачем, та на те що той заплатить гроші у час встановлений договором. Однак, відповідач грошові кошти не перерахував, а тому позивач не зміг зробити передплату за вже замовлений товар у ТОВ УКРБЕТОНБУД .

ТОВ УКРБЕНТОБУД 08.08.2016р. надіслав лист позивачу, в якому зазначив що останній не виконав вимоги щодо 50% передоплати, як це передбачено умовами договору, тому товар не може бути поставлений. Також у своєму листі зазначив, що відповідно до п. 3.3 договору № 17 від 01.03.2016р. між сторонами, ціна на товар зазначається у специфікаціях і може бути змінена, зокрема у зв'язку з із змінами цін на сировину.

Посилаючись на зміни цін на сировину, зазначили що ціна на товар змінюється у сторону збільшення та надіслали нову специфікацію до договору поставки.

Згідно з вимогами договору № 17 від 01.03.2016р. ціна на товар склала - 1580,00 грн. з ПДВ.

Згідно листа та нової специфікації до договору, ціна на товар склала - 1780, 00 грн. з ПДВ.

Розрахунок Позивача:

ціна на товар - 1580, 00 грн.

кількість товару - 145,65 тон

відповідач мав заплатити - 349 600,00 грн.

позивач мав би отримати: 349 600,00 - (1580*145,65) = 119 476, 00 грн.

У зв'язку із зміною ціни позивач може отримати: 349 600,00 - (1780*145,65) = 90

343,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що у випадку своєчасного виконання зобов'язання відповідачем, позивач мав змогу отримати 119 476, 00 грн. Однак, у зв'язку із зміною ціни позивач мас змогу отримати лише 90 343, 00 грн. Тобто майже на 30 000 грн. менше, ніж міг заробити позивач. У процентному співвідношенні ця сума складає на 25% менше.

Тобто, у зв'язку із прострочення виконання зобов'язання відповідачем ціни на товар змінилися і тепер позивач не може розраховувати на те на що він розраховував при укладенні договору.

У зв'язку з цим, для позивача з'явилася істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності зможе отримати.Крім того, як зазначив позивач, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем після несплати грошових коштів відповідачем та не можливістю проводити поставки, запропонував останньому перейти на поставку на умовах попередньої оплати.

У відповідь на це, відповідач зазначив, що просрочки в оплаті за поставлену продукцію не було. Зазначив, що у зв'язку з тим, що у п. 3.2 договору вказана відстрочка платежу 30 календарних днів, однак не вказана кінцева дата оплати, цей пункт не можна трактувати як оплату на 30 день.

Позивач вважає, що відповідач умисно порушив строк виконання зобов'язання та розтлумачив термін відстрочка 30 днів, як такий у якому не вказана кінцева дата оплати.

У зв'язку з виконанням позивачем обов'язків щодо досудового врегулювання спорів та ігноруванням пропозиції відповідачем, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню, на підставі наступного:

19.05.2016р. між ТОВ Техно-Пром-Імпульс (постачальник ) та Державним підприємством Національна-атомна енергогенеруюча компанія Еенергоатом Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (покупець) було укладено договір поставки продукції № 228(5)16УК.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

У пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 роз'яснено якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до договору № 17 від 01.03.2016р. ТОВ Укрбетонбуд зобов'язалось поставити ТОВ Техно-Пром-Імпульс цемент марки ПЦ І 500Р-Н-насип та ПЦ ІІ/А-Ш 500Р-Н-насип.

Отже, договір № 17 від 01.03.2016р. не пов'язаний з поставкою цементу марки Портландцемент ПЦ-І-500Н, який передбачений умовами договору № 228(5)16УК від 19.05.2016р.

Таким чином, договір № 17 від 01.03.2016р. не є належним і допустимим доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У той же час позивачем за первісним позовом не надано суду доказів істотного порушення зі сторони відповідача умов договору, так само як і доказів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а відтак законодавчо встановлених підстав для розірвання договору суд не вбачає.

Крім того, позивач безпідставно обрахував очікування від виконання зобов'язання по договору № 228(5)16УК від 19.05.2016р. з застосуванням вартості цементу марки ПЦ І 500Р-Н, поставка якого не є предметом договору № 228(5)16УК від 19.05.2016р.

Отже, позивачем не доведено існування підстав для розірвання договору, обумовлених у ньому.

Крім того, п. 11.1 договору, даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії даного договору - до грудня 2016р.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 14.11.2016 р. (відповідно до штампу вхідної кореспонденції № 3270/09-05 від 14.11.2016р.), тобто до закінчення терміну дії договору оренди № 228(5)16УК - до грудня 2016 року.

На підставі викладеного, у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» , м. Дніпро до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» , Запорізька область, м. Енергодар про розірвання договору поставки продукції № 228(5)16УК від 19.05.2016р. слід відмовити.

Щодо зустрічного позову, господарським судом встановлено наступне:

19.05.2016р. між ТОВ Техно-Пром-Імпульс (постачальник ) та Державним підприємством Національна-атомна енергогенеруюча компанія Еенергоатом Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (покупець) було укладено договір поставки продукції № 228(5)16УК.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію: портландцемент ПЦ-І-500Н, кількістю 210 тон. Строк поставки червень-листопад 2016р., тобто кінцевий строк поставки - 30.11.2016р.

Згідно п. 3.1 договору вартість продукції за договором складає 420 000 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20 % 84 000 грн. 00 коп. Загальна вартість 504 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою 30 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

04.07.2016р. відповідач за зустрічним позовом, на виконання умов договору лише частково, відповідно до видаткової накладної № 68 від 04.07.2016р. поставив відповідачу партію продукції, кількістю 64,35 тон на суму 154 440 грн. 00 коп.

Строк прострочення почав свій перебіг з 01.12.2016р., та на дату звернення з зустрічним позовом становить 13 днів.

Отже, в порушення умов договору відповідачем за зустрічним позовом недопоставлений товар, передбачений п. 1.1 договору в кількості 145,65 тон на суму 349 560 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач за зустрічним позовом не виконав у повному обсязі умови договору № 228(5)16УК від 19.05.2016р. в частині поставки портландцемент ПЦ-І-500Н, факт виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не довів, поставив лише 64,35 тон на суму 154 440 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ.

Поставку продукції, а саме портландцемент ПЦ-І-500Н в кількості 145,65 тон на суму 349 560 грн. 00 коп. відповідач за зустрічним позовом станом на день звернення позивача з зустрічним позовом та прийняття рішення у справі не здійснив, що послугувало для звернення з зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» про стягнення 21 323 грн. 16 коп. (4 544 грн. 28 коп. за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р., 16 778 грн. 88 коп. за період з 14.12.2016р. по 30.01.2017р.).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення вказаних строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% (сім) від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведений суду факт порушення з боку відповідача за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором та вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» , м. Дніпро пені в розмірі 21 323 грн. 16 коп. (4 544 грн. 28 коп. за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р., 16 778 грн. 88 коп. за період з 14.12.2016р. по 30.01.2017р.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача за зустрічним позовом в частині нарахування штрафу не підлягають задоволенню, оскільки при зверненні з зустрічним позовом, позивачем заявлено позовні вимоги лише про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 544 грн. 28 коп. пені за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р., яка була збільшена позивачем за зустрічним позовом, на підставі заяви про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 4 544 грн. 28 коп. пені за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р. та 16 778 грн. 88 коп. пені за період з 14.12.2016р. по 30.01.2017р.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Крім того, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, до початку розгляду господарським судом справи по суті. Розгляд справи за зустрічним позовом по суті розпочато 12.01.2017р., збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу в розмірі 24 469 грн. 20 коп. за прострочення по договору з 01.12.2016р. по 30.01.2017р. не були заявлені при звернені з зустрічним позовом до суду.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити зустрічні позовні вимоги частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» , м. Дніпро пеню в розмірі 21 323 грн. 16 коп. (4 544 грн. 28 коп. за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р., 16 778 грн. 88 коп. за період з 14.12.2016р. по 30.01.2017р.).

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 30.01.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача за первісним позовом, при відмові в позові (у первісному позові).

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за зустрічним позовом при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 60,82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» , м. Дніпро до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» , м. Енергодар, Запорізька область відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» , м. Енергодар, Запорізька область Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» , м. Дніпро задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ПРОМ-ІМПУЛЬС» (49124 м. Дніпро, вул. Комісара Крилова, буд. 14, код ЄДОРПОУ 39657694) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 4 544 (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 28 коп. пені за період з 01.12.2016р. по 13.12.2016р., 16 778 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 88 коп. пені за період з 14.12.2016р. по 30.01.2017р.), 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.02.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.