Постанова

від 31.01.2017 по справі 910/13785/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 910/13785/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участі представників сторін:

від позивача: Коберник О.М.;

від відповідача-1: Радівіловський Б.І.;

від відповідача-2: Бєліков В.О.;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Мисливсько-рибальський клуб "Дружба"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року

у справі № 910/13785/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в

інтересах держави

до 1) Київської обласної ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Мисливсько-рибальський клуб "Дружба"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київське обласне та по м. Києву управління лісового

та мисливського господарства

про визнання недійсними рішення та договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним п. 1.4 рішення сесії Київської обласної ради № 667-34VI від 17.09.2013 року "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області" за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" та п. 3.1. сесії Київської обласної ради № 667-34VI від 17.09.2013 року в частині вирішення питання про укладення в установленому порядку з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" договору про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надано йому у користування.

Визнано недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 23.09.2013 року, укладений між Київський обласним та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 19796 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11, оф. 205; код ЄДРПОУ 38727503) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору, який зарахувати за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року у справі №910/13785/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження.

В судове засідання 13.12.2016 року представники відповідача 1 та третьої особи не з'явились.

В залі судового засідання під час розгляду справи представник відповідача 2 подав письмові пояснення до апеляційної скарги.

Розгляд справи було відкладено на 31.01.2017 року.

В судове засідання 31.01.2017 року представник третьої особи не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, пунктом 1.4 рішення сесії Київської обласної ради (надалі - відповідач-1, Рада) № 667-34- VІ від 17.09.2013 року "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області", Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" (надалі - відповідач-2, ТОВ "МРК "Дружба") надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 49 років, площею 19796 в межах Поліського району Київської області.

На підставі зазначеного рішення Київської обласної ради, відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", 23.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" та Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства (третя особа) укладено договір про умови ведення мисливського господарства, про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 19796 га, терміном до 17 вересня 2062 року.

Прокурор, посилаючись на незаконність рішення Ради та порушення при його прийнятті вимог чинного законодавства, просив визнати пункти 1.4. та 3.1. зазначеного рішення недійними, а також визнати недійсним укладений 23.09.2013 року між Київський обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" договір про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтями 13, 14 і 16 Конституції України встановлено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про тваринний світ" охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ.

Преамбулою Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відтак, дотримання норм законодавства при набутті права на користування мисливськими угіддями є одним із основних засобів забезпечення державою законності використання природних об'єктів, охорони та збереження тваринного світу.

Пунктом 1.4 рішення сесії Київської обласної ради № 667-34- VІ від 17.09.2013 року "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області", Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 49 років, площею 19796 в межах Поліського району Київської області.

Згідно з описом меж (додаток № 4 до вказаного Рішення), межі мисливських угідь становлять: з півночі: від межі зони відчуження до с. Млачівка, далі південною стороною асфальтної дороги, пересікаючи с. Максимовичі до с. Радинка, далі в обхід з південної сторони с. Радинка асфальтною дорогою з південної сторони вздовж сіл Стещина, Калинівка, Орджонікідзе до с. Нові Соколи; зі сходу: далі по адміністративній межі Поліського та Іванківського районів Київської області; з півдня: далі по адміністративній межі Поліського та Іванківського районів Київської області до адміністративної межі Київської та Житомирської областей; із заходу далі по адміністративній межі Київської та Житомирської областей до перетину з межею зони відчуження, далі межею зони відчуження до асфальтної дороги с. Млачівка.

Пунктом 3.1 Рішення указано Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства укласти, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" договір про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надані йому у користування.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції, чинній на дату прийняття Радою оспорюваного рішення), мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Положення статей 78, 79 Земельного Кодексу України передбачають, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 78 Земельного кодексу України, як спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2 Закону), визначено зміст права власності на землю - право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності, як один із видів речових прав на земельну ділянку, охоплює найбільш повний обсяг прав, що можуть бути реалізовані суб'єктами цих прав, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із Конституцією України (ч. 2 ст. 14), право власності на землю "набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".

Власник належні йому правомочності (володіння, користування і розпорядження) здійснює на свій розсуд. Здійснення права на свій розсуд, у тому числі і розпорядження ним, означає, що влада (воля) власника спирається безпосередньо на закон, існує незалежно від волі всіх інших осіб щодо цієї речі. Волевиявлення всіх інших осіб (у тому числі, користувачів об'єктом права) не лише спирається на закон, а й залежить від волі власника та зумовлене нею.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходиться мисливське угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" власники та користувачі земельних ділянок мають переважне право на користування мисливськими угіддями.

Право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, надання угідь у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" погоджено Поліською районною радою (рішення від 01.08.2013 р. №238-33-VI), Радянською (рішення від 30.07.2013 р. № 382-37-VІ), Максимовицькою (рішення від 24.07.2013 р. № 154-34-VI), Млачівською (рішення від 25.07.2013 р. № 195-30-VI), Стещинською (рішення від 25.07.2013 р.№ 156-43-VI), Радинською (рішення від 30.07.2013 р. № 382-37 -VI), Мар'янівською (рішення від 25.07.2013 р. № 193-51-VI), Орджонікідзенською (рішення від 29.07.2013 р. № 195-39-VI) сільськими радами Поліського району Київської області.

Окрім того, ДП "Поліське лісове господарство" надало в користування ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" угіддя, розташовані в межах Красятицького, Зеленополянського, Стещинського та Радинського лісництв вказаного підприємства, загальною площею 16329 га, терміном на 49 років.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежувань державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", до повноважень сільських рад у галузі мисливського господарства віднесено вирішення питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Зеленополянською сільською радою Поліського району за результатами розгляду клопотання ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" прийнято рішення від 25.07.2013 р. №197-59-VI "Про розгляд заяви ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", яким не погоджено надання в користування території в межах вказаної сільської ради під мисливські угіддя.

Проте, мисливські угіддя, що знаходяться на території Зеленополянської сільської ради Поліського району, також передано ТОВ "МРК "Дружба", всупереч прийнятому зазначеною сільською радою рішенню.

Зазначене свідчить про наявність порушень закону при прийнятті рішення сесії Київської обласної ради № 667-34- VІ від 17.09.2013 року.

При передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" мисливських угідь, відсутні погодження 280 власників земельних часток (паїв) в межах Максимовицької селищної ради, 212 власників земельних часток (паїв) в межах Мар'янівської сільської ради, 78 власників земельних часток (паїв) в межах Млачівської сільської ради, 148 власників земельних часток (паїв) в межах Орджонікідзенської сільської ради, 550 власників земельної частки (паю) в межах Радинської сільської ради, 206 власників земельних часток (паїв) в межах Стещинської сільської ради, загальний розмір земельні часток (паїв) яких становить 3653.16 га.

Згідно з інформаціями Максимовицького, Мар'янівського, Млачівського, Радинського, Стещинського та Орджонікідзенського сільських голів Поліського району, питання надання у користування земельних ділянок, які є земельними частками (паями) фізичних осіб - жителів вказаних сільських громад, у користування ТОВ "МРК "Дружба" для ведення мисливського господарства, на сесіях вказаних сільських рад або на сходах сіл Максимовичі, Мар'янівка, Млачівка, Радинка, Стещина та Орджонікідзе Поліського району не розглядалося, усна або письмова згода на це власниками земельних часток (паїв) не надавалась.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором було проведено вибіркове опитування власників земельних часток (паїв) на території вказаних сільських рад Поліського району, за результатами якого встановлено, що жодним з них згода на використання його земельної частки (паю) Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" для ведення мисливського господарства не давалась.

Вказане підтверджується письмовими поясненнями громадян, які долучено прокурором до матеріалів позовної заяви.

Передання мисливських угідь, що знаходяться на землях приватної власності, без погодження та навіть повідомлення власників земельних ділянок про таке передання, порушує права власників таких ділянок на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю, та не відповідає закріпленому ст. 41 Конституції України принципу непорушності приватної власності.

Крім того, згідно з інформацією управління Держгеокадастру в Іванківському районі, угіддя мисливського господарства ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", накладаються на угіддя мисливського господарства ГТРГОМР "Поліський край" по Максимовицькій, Млачівській, Радинській та Стещинській сільських радах Поліського району, площа яких відповідно становить 6118 га.

Згідно з інформацією управління Держгеокадастру в Іванківському районі, загальна площа мисливських угідь ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" по сільських радах Поліського району становить 19797 га, в тому числі: Максимовицька сільська рада - 3893 га, з яких ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (власники земельних часток (паїв)) - 758,30 га, кількість - 280 чол., землі запасу - 64,7 га, лісогосподарські підприємства (ДП "Поліське лісове господарство") - 3070,00 га; Мар'янівська сільська рада - 646,5 га, з яких ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (власники земельних часток (паїв)) - 350,4966 га, кількість - 212 чол., землі запасу - 115,96 га; Млачівська сільська рада - 428 га, з яких ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (власники земельних часток (паїв)) - 361,00 га, кількість - 78 чол., лісогосподарські підприємства (ДП "Поліське лісове господарство") - 67,00 га; Орджонікідзенська сільська рада - 9261,89 га, з яких ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (власники земельних часток (паїв)) - 569,05 га, кількість - 148 чол., лісогосподарські підприємства (ДП "Поліське лісове господарство") - 7090,00 га, землі запасу - 1602,8400 га; Радянська сільська рада - 2199 га, з яких ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (власники земельних часток (паїв)) - 740 га, кількість - 550 чол., землі запасу - 752,00 га, лісогосподарські підприємства (ДП "Поліське лісове господарство") - 707 га; Стещинська сільська рада - 3278 га, з яких ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (власники земельних часток (паїв)) - 874,32 га, кількість - 206 чол., землі запасу - 956,28 га, лісогосподарські підприємства (ДП "Поліське лісове господарство") - 1492 га.

Окрім того, мисливське господарство ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" перетинається з угіддями мисливського господарства ПРГОМР "Поліський край" по Максимовицькій, Млачівській, Радинській та Стещинській сільських радах Поліського району.

У матеріалах справи не міститься жодного договору оренди земельної ділянки, що унеможливлює прийняття судом вказаних тверджень відповідачів.

Більш того, навіть у випадку передачі усіх земельних ділянок (паїв) в орендне користування, для надання таких ділянок у користування для ведення мисливського господарства без згоди власників являється незаконним, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З положень вказаної статті не вбачається можливість набуття орендарем права на розпорядження земельною ділянкою, а надання згоди на передачу в користування будь-кому такої ділянки являється реалізацією саме права розпорядження.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право захисту в суді немайнового або майнового права та інтересу шляхом визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових або службових осіб, а також визнання правочину недійсним.

Окрім того, ст. 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається незаконним та скасовується.

Отже, для ведення мисливського господарства необхідні погодження всіх власників та користувачів земель, на яких планується ведення такого мисливського господарства. Тобто, відсутність погодження хоча б одного власника чи користувача земельної ділянки на ведення мисливського господарства вже є порушенням законодавчо встановленого порядку надання Київською обласною радою мисливських угідь у користування.

Статтею 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" встановлено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя. Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

У статті 92 Земельного кодексу України міститься визначення права постійного користування земельною ділянкою.

Так, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, приписи ст. 24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачають укладання договорів виключно між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок (як особою, яка має державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою).

У той же час, передача третім особам прав на земельні ділянки приватної власності без згоди та навіть відома власників, позбавляє останніх можливості укласти з користувачем відповідний договір та отримати плату за таке користування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" отримало мисливські угіддя у користування ще у 2013 році, проте до матеріалів справи не надано жодного договору, укладеного між Товариством та власником ділянки, у відповідності до ст. ст. 21, 24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

З огляду на доведеність матеріалами справи незаконності рішення сесії Київської обласної ради № 667-34- VІ від 17.09.2013 року "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області" в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" у користування мисливських угідь, та укладеного на підставі нього договору про умови ведення мисливського господарства від 23.09.2013 року, є підстави для визнання незаконним та скасування зазначеного рішення та визнання недійсним вказаного договору.

Що стосується договору про умови ведення мисливського господарства від 23.09.2013 року, суд першої внстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначений Договір не відповідає положенням Цивільного кодексу України та Закону України "Про мисливське господарство та полювання" і підлягає визнанню недійсним.

Порушення, які були допущені при укладанні спірного договору про умови ведення мисливського господарства є істотними та суперечать нормам та меті діючого законодавства.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України також передбачено відносини щодо визнання недійсності правочинів.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, укладений між ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" та Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства Договір про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства, підлягає визнанню судом недійсним, оскільки судом встановлено незаконність рішення сесії Київської обласної ради № 667-34-VІ від 17.09.2013 року, на підставі якого такий договір укладено.

Щодо доводів ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", викладених у відзиві, щодо необхідності розгляду позовних вимог до Київської обласної ради у порядку адміністративного судочинства, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 8 Земельного кодексу України передбачені повноваження обласних рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація землеустрою; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення та зміна меж сіл, селищ; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до преамбули Закону України "Про мисливське господарство та полювання", його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання (стаття 1 Закону).

Мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 3 цього Закону мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з абзацом другим статті 4 цього Закону органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими Законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень (стаття 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").

Таким чином, при здійсненні повноважень власника мисливських угідь Облрада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно користування мисливськими угіддями та передачі відповідних прав щодо них, не може бути розглянуто за правилами КАС.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Відтак, з урахуванням суб'єктного складу сторін у даній справі та правил виключної підсудності, спір щодо визнання недійсним пунктів рішення сесії Київської обласної ради № 667-34VI від 17.09.2013 року, підлягає вирішенню саме господарським судом міста Києва.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами не спростованими у встановленому порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року у справі №910/13785/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/13785/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна