Рішення

від 25.01.2017 по справі 914/2427/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017р. Справа№ 914/2427/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи: за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м.Львів

до відповідача-1 : Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Карпати-інвест", м.Львів

до відповідача-2 : Приватного підприємства "Ніка-Ріелті", м.Луцьк, Волинська область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 : Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем", м.Луцьк, Волинської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ОСОБА_1, м.Луцьк, Волинська область

про визнання договору іпотеки недійсним.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Ділай У.І.

суддя Петрашко М.М.

Представники:

від позивача: Бандирський А.С. - представник (довіреність №1438/1615/05 від 01.09.2015р).;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 : не з'явився;

від третьої особи-1 : не з'явився;

від третьої особи-2 : не з'явився;

Права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК Україн,и суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме : програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м.Львів, до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства Компанія з управління активами Карпати-інвест ,до відповідача 2, Приватного підприємства "Ніка-Ріелті", м.Луцьк Волинської області, про визнання договору іпотеки недійсним, а саме, договору іпотеки від 03 жовтня 2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Ніка-Ріелті" (Іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за реєстраційним №2570, предметом іпотеки за яким є офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 416173207101.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.09.2016 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у справі в статусі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 та позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС-Сістем", м.Луцьк Волинської області та ОСОБА_1, м.Луцьк Волинської області, судове засідання призначено на 12 жовтня 2016 року. Вимоги до сторін та третіх осіб по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 22.09.2016р. заяву Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" вих..№01-3/16144 від 20 вересня 2016 року (вх.№4522/16 від 20.09.16р.) про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на Офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 416173207101.

У подальшому, постановою Львівського апеляційного господарськогоо суду від 10.11.2016 року ухвала господарського суду Львівської області від 22.09.2016 р. у справі №914/2427/16 залишена без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства Ніка-Ріелті - без задоволення.

Ухвалою суду від 12.10.2016р. відкладено розгляд справи на 14.11.2016р.

Ухвалою суду від 14.11.2016р. відкладено розгляд справи на 21.11.2016р.

Ухвалою суду від 21.11.2016р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 05.12.2016р.

Ухвалою суду від 05.12.2016р. призначено колегіальний розгляд справи №914/2427/16 у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.12.2016р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. і Петрашко М.М.

Ухвалою суду від 06.12.2016р. прийнято справу №914/2427/16 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. і Петрашко М.М. і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2017р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 25.01.2017р. забезпечив, позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, наданих спростуваннях на заперечення позову відповідачами та наданих суду поясненнях підтримав, просить позов задоволити..

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання 25.01.2017р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання 25.01.2017р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Третя особа 1 явки повноважного представника в судове засідання 25.01.2017р. не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення вх.№51838/16 від 26.12.2016.

Третя особа 1 явки повноважного представника в судове засідання 25.01.2017р. не забезпечила. На адресу суду повернулась поштова кореспонденція з адреси третьої особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 за закінченням терміну зберігання .

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Так, ухвалу господарського суду від 06.12.2016 року , якою відкладено розгляд справи на 25.01.2017 року відповідач 1 отримав 12.12.2016 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням за №79018 2018177 0 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідачем 2 - 10.01.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції за №43020 0526671 9.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористався своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відтак, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.11.2008р між ВАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого згідно зі Статутом є Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк , надалі - Банк/позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КР53474, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 1600000,00 грн. строком на 15 років зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 23,00 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 2 листопада 2023 року.(надалі - Кредитний договір ).

03.11.2008 між ВАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., реєстр. №4436 (надалі - Іпотечний договір ).

Згідно з умовами Іпотечного договору, ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №КР53474 від 03 листопада 2008 року, укладеному між Банком та ОСОБА_1, передав в іпотеку Банку нерухоме майно - Офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (надалі - Офіс ), реєстраційний номер об'єкта 24370425, належний ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 за реєстр. №4279.

Згідно п.1.1 Іпотечного договору іпотекодавець (ОСОБА_1.) зобов"язувався у відповідності до умов та в порядку, передбачених Договором основного зобов"язання (тобто, Кредитного договору) та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені у майбутньому, виконати зобов"язання по Договору основного зобов"язання, а саме: повністю повернути Кредит в строк не пізніше 02 листопада 2023 року; дотримуватись графіку часткового погашення (зменшення) Кредиту, якщо такий передбачений або буде передбачений Договором основного зобов"язання в майбутньому; за користування Кредитом сплачувати суму процентів у розмірі, порядку та в термін згідно умов Договору основного зобов"язання; сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції за порушення умов Договору основного зобов"язання у випадках, порядку та в терміни згідно умов Договору основного зобов"язання; сплатити інші витрати іпотекодержателя щодо здійснення забезпечених іпотекою вимог та доповнень до Договору основного зобов"язання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц, яким з урахуванням ухвали апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016 року, встановлено, що 13.12.2011 року ОСОБА_1 отримав від приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. дублікат від 13.12.2011 року за реєстраційним №1710 взамін договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр. №4279, в той час як зазначений договір купівлі-продажу не втрачався, про що було відомо ОСОБА_1

Встановлено, що 22 грудня 2011 року за заявою ОСОБА_1 реєстратор КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на Офіс на підставі дублікату від 13.12.2011 року за реєстраційним №1710 виданого взамін договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр.№4279, та видав ОСОБА_1 витяг про реєстрацію права власності на Офіс від 22.12.2011 №32625575.

В рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц також встановлено, що повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2012 в справі №2-8100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.09.2012 року в справі №2-8100/11, вирішено в погашення за Кредитним договором №КF53474 від 03.11.2008р, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Фольксбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", та ОСОБА_1, заборгованості в розмірі 1 939 560 ( один мільйон дев"ятсот тридцять дев"ять тисяч п"ятсот шістдесят) гривень 24 копійки ( в тому числі за кредитом - 1536755,79 грн., за відсотками -395479,02 грн., по пені -7325,43 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об"єкта 24370425, що належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу. посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського округу Троц Ю.Б. від 22.08.2008 року за реєстровим номером 4279, способом, визначеним ст.37 Закону України "Про іпотеку", розділами 6,7 Іпотечного договору на підставі рішення суду, шляхом набуття права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер об"єкта 24370425 ПАТ "Фольксбанк" (код ЄДРПОУ 19358632) за початковою ціною 1 925 861 (один мільйог дев"ятсот двадцять п"ять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривень.

Як встановлено судовими рішенняит, ОСОБА_1 передав право власності на Офіс ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2012 року в справі №0308/4180/2012. Зазначене рішення згодом було скасовано апеляційним судом Волинської області (рішення від 13.11.2014).

Згодом ОСОБА_7 і ОСОБА_8 передали право власності на Офіс ОСОБА_9 на підставі ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 11.07.2012 року про затвердження мирової угоди в цивільній справі №0314/985/2012. Зазначена угода була скасована апеляційним судом Волинської області (ухвала від 17.10.2014).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2014 у справі №161/2784/14-ц Іпотечний договір від 03.11.2008 року визнано припиненим.

Згодом заочне рішення від 13.03.2014 року у справі №161/2784/14-ц було скасоване Луцьким міськрайонним судом Волинської області (рішення від 13.10.2014 у справі №161/16589/14-ц).

23 червня 2014 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. було знято заборону відчуження Офісу на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2014 року у справі №161/2784/14-ц. Згодом зазначена ухвала була скасована апеляційним судом Волинської області ( ухвала від 25.12.2014).

03 липня 2014 року ОСОБА_9 передав Офіс в статутний фонд Приватного підприємства "Ніка-Ріелті" за Актом приймання-передачі та грошової оцінки майна.

25 липня 2014 року Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 24754694, згідно з яким власником Офісу є Приватне підприємство "Ніка-Ріелті". У матеріалах справи є копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 24754694 від 25.07.2014 р, згідно якого власником об"єкту нерухомого майна : Офіс /А-5/ за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 148,6 кв.м. є Приватне підприємство "Ніка - Ріелті", код ЄДРПОУ № 30517839.

Наприкінці листопада 2014 року ПАТ ВіЕс Банк стало відомо про те, що Приватне підприємство "Ніка-Ріелті" передало Офіс в іпотеку Приватному акціонерному товариству "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" за договором іпотеки від 03.10.2014 року в забезпечення виконання зобов"язань за договором позики від 01.10.2014, позичальником за яким є ТзОВ "ІРС Сістем". Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

З наведених обставин вибуття Офісу, який є предметом оспорюваного договору іпотеки, з власності і володіння Банку та подальшого неодноразового переходу права власності на спірний Офіс від ОСОБА_1, до ОСОБА_7 і ОСОБА_8, від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_9, від ОСОБА_9 до ПП Ніка-Ріелті , який є власником Офісу станом на даний час, вбачається вчинення дій, спрямованих на виведення Офісу з-під іпотеки Банку, обтяження Офісу іпотекою без згоди Банку, а також створення перешкод та ускладнення для Банку в поверненні у власне законне володіння спірного Офісу. Протиправність таких дій встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

На момент звернення Банку з позовом до суду про визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки в судовому порядку були скасовані та визнані протиправними всі дії та рішення, в результаті яких Офіс протиправно вибув з власності позивача та внаслідок кількоразового відчуження протиправно перейшов у власність Приватного підприємства Ніка -Ріелті , що підтверджується наявними у справі документами.Так, зокрема:

-дублікат від 13.12.2011 року за реєстраційним №1710, виданий ОСОБА_1 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. взамін договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр.№4279,- визнаний недійсним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 в цивільній справі №161/3245/15-ц, залишеним у цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016;

-рішення реєстратора ОСОБА_10 підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_11 від 22.12.2011 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1,- визнано протиправним та скасовано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 в цивільній справі №161/3245/15-ц, залишеним у цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016р.

-рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2012 в справі №0308/4180/2012 за позовом ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 22.08.2008 року за реєстр. №4279 та визнання за ОСОБА_7 І ОСОБА_8 права власності на спірне нерухоме майно- скасоване рішенням апеляційного суду Волинської області від 13.11.2014р. в цивільній справі №0308/4180/2012, провадження №22-ц/773/1437/14, за апеляційною скаргою ПАТ ВіЕс Банк , а в задоволенні позову ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_1 відмовлено з тих мотивів, що спірний Офіс на момент ухвалення рішення судом першої інстанції перебував в іпотеці ПАТ Фольксбанк , згоди на відчуження іпотечного майна Банк не надавав, а покупцем (ОСОБА_1.) був проведений з позивачами розрахунок за спірний Офіс у повному розмірі;

-рішення реєстратора ОСОБА_10 підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_12 від 16.05.2012 про державну реєстрацію за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 права власності на офіс (приміщення з №1-1 по №1-9 /літер А-5/) загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2012 в справі №0308/4180/2012,- за адміністративним позовом ПАТ ВіЕс Банк визнано протиправним та скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 в справі №876/11965/15;

-ухвала Рожищенського районного суду Волинської області від 11.07.2012 в цивільній справі №0314/985/2012, якою було затверджено мирову угоду від 11.07.2012 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про передачу права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_9,- за апеляційною скаргою ПАТ ВіЕс Банку скасована ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17.10.2014 в цивільній справі №0314/985/2012, провадження №22-ц/773/1475/14;

-рішення реєстратора ОСОБА_10 підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_12 від 01.08.2012 про державну реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на офіс (приміщення з №1-1 по №1-9/літер. А-5) загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 11.07.2012 про затвердження мирової угоди в справі №0314/985/2012,- за адміністративним позовом ПАТ ВіЕс Банк визнано протиправним та скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 в справі №813/2516/15, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 в справі №876/6955/15;

-ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2014 в справі №161/16589/14-ц про зняття заборони відчуження спірного Офісу, - скасована ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 у справі №161/16589/14-ц ( провадження №22-ц/773/1869/14);

-рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Тетяни Олексіївни про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 13978056 від 23.06.2014, в частині реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки спірного Офісу та вилучення запису про реєстрацію іпотеки, зареєстрованої 03.11.2008 в Державному реєстрі іпотек, номер запису 6106846, реєстраційний номер 8143508, яка виникла на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за реєстр №4436 від 03.11.2008,- визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 в справі №876/3967/15.

З договору позики №9П-Гр від 01 жовтня 2014 року вбачається, що зазначений договір позики було укладено між Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-інвест", м.Львів (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем", м. Луцьк (Позичальник). Згідно п. 1.1 договору позики Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику за рахунок коштів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу Гранада , управління яким здійснює ПрАТ КУА Карпати- Інвест , позику в розмірі 500 000, 00 грн. на строк до 31 грудня 2017 року, а Позичальник, в свою чергу зобов'язався прийняти позику, вчасно повернути її Позикодавцю, а також сплатити плату за користування позикою в розмірі 10% річних.

Відповідно до п. 1.7 договору позики №9П-Гр від 01.10.2014, позика забезпечується майновою порукою Приватного підприємства "Ніка-Ріелті", код ЄДРПОУ 30517839, адреса реєстрації АДРЕСА_1, а саме - приміщенням офісу /А-5/, загального площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 17.12.2014 вих. №383 ПрАТ КУА Карпати-інвест надіслало на адресу ПАТ ВіЕс Банк на прохання останнього, копію договору іпотеки від 03 жовтня 2014 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Ніка-Ріелті" (Іпотекодавець). У відповідності до договору іпотеки від 03.10.2014р., іпотекою забезпечуються вимоги ПрАТ КУА Карпати-інвест як Іпотекодержателя, що випливають з Договору позики №9П-Гр від 01 жовтня 2014 року, укладеного між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" (Боржник). Зазначений договір іпотеки від 03.10.2014 був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Тетяною Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним №2570.

Пунктом 1.2 договору іпотеки від 03.10.2014 передбачено, що Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Договором позики №9П-Гр від 01.10.2014р., офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №24754694, видане 25.07.2014р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Трофимчук Л.М. Право власності на Предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 416173207101, номер запису про право власності: 6462458, що підтверджується Витягом з вищезгаданого реєстру №24829029, виданим тим же державним реєстратором 28.07.2014 року.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що спірний договір іпотеки від 03.10.2014 порушує його права та законні інтереси, адже рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 у справі №161/16589/14-ц залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 у справі №161/16589/14-ц (провадження №22-ц/773/1867/14), встановлено, що Іпотечний договір між Позивачем та ОСОБА_1 є діючим.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про іпотеку , в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Верховний суд України у постановах від 13.05.2015 в справі №6-53цс15 та від 02.09.2015 в справі №6-639цс15 навів наступні правові позиції:

1. "У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який включено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки , яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, суд дійшов правильного висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на особу відповідно до статті 23 Закону України Про іпотеку статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи те, що до неї перейшло право власності на квартиру, яка є складовою частиною будинку- предмета іпотеки. .

2. Встановивши у справі, що переглядається, факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до правовідносин сторін статті 23 Закону України Про іпотеку , поширення її дії на відповідача та збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором. .

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов язковим для всіх суб єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Та обставина, що ПП Ніка-Ріелті набуло право власності на спірне нерухоме майно в час, коли Іпотечний договір від 03.11.2008 року не діяв та з Реєстру прав власності був виключений запис про обтяження вказаного нерухомо майна, не спростовує тієї обставини, що з урахуванням вищенаведених правових позицій ВСУ в справах №6-53 цс15 та №6-639цс15, Приватне підприємство Ніка-Ріелті в силу статті 23 Закону України Про іпотеку як особа , до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуло статусу іпотекодавця за Іпотечним договором від 03.11.2008 року, а тому несе всі обов язки іпотекодавця, передбачені Іпотечним договором від 03.11.2008 та Законом України Про іпотеку .

Однак, ПП Ніка-Ріелті не визнає, що воно є іпотекодавцем за Іпотечним договором від 03.11.2008 року та не визнає зобов язань перед позивачем, які забезпечені іпотекою спірного Офісу, відмовляється передати спірний Офіс у власність позивача, вважаючи себе законним власником спірного Офісу.

За таких обставин, у спірному випадку ефективним способом захисту порушених та майнових інтересів позивача є визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки від 03.10.2014, укладеного між відповідачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про іпотеку , предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотеко держателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором.

Відповідно до вимоги, передбаченої ч.3 ст.12 Закону України Про іпотеку , правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним.

Відповідачі уклали оспорюваний договір іпотеки без згоди та без відома Позивача як первинного іпотекодержателя.

В даному випадку договір іпотеки від 03.10.2014 року вважається договором про наступну іпотеку, оскільки первинний іпотечний договір 03.11.2008 року не припинив свою дію, а судове рішення про визнання його припиненим було скасоване, записи про заборону відчуження та реєстрацію іпотеки від 03.11.2008 року були поновлені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки індексний №32225541 від 14.01.2015р. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяження індексний №32225355 від 14.01.2015р. вбачається, що приватним нотаріусом Луцького МНО Ариванюк Т.О. проведено державну реєстрацію скасування реєстрації припинення іпотеки та скасування припинення заборони (обтяження) спірного Офісу, а також поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно первинні записи про державну реєстрацію іпотеки (зареєстрованої 03.11.2008 в Державному реєстрі іпотек, номер запису 6106846, реєстраційний номер 8143508) та про держану реєстрацію обтяження (заборони відчуження) Офісу в інтересах Позивача як первинного іпотекодержателя за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Ариванюк Т.О. 03.11.2008, реєстр. №4436.

Та обставина, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був відсутній запис про заборону відчуження Офісу, не спростовує протиправності оспорюваного договору іпотеки. Позаяк, заборона відчуження Офісу була знята незаконно, що встановлено ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 у справі №161/16589/14-ц (провадження №22- ц/773/1869/14).

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами ПП Ніка-Ріелті посилається на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №903/1153/14 за позовом ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" до ПП "Ніка-Ріелті" про звернення стягнення предмет іпотеки.

Як встановлено судом, під час розгляду справи №903/1153/14, господарські суди дійшли висновку про правомірність набуття 25.07.2014 року ПП Ніка-Ріелті права власності на спірне приміщення та передачі ПП Ніка-Ріелті 03.10.2014 року приміщення в іпотеку ПрАТ "КУА Карпати-інвест" виключно на підставі даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких станом на вказані дати записи про заборону відчуження та обтяження нерухомого майна на користь третіх осіб були відсутні.

Однак, станом на момент розгляду та вирішення справи №903/1153/14 судами не могли бути враховані правові позиції Верховного Суду України, наведені у постановах від 13.05.2015 року в справі №6-53 цс15 та від 02.09.2015 року в справі №6-639цс15, про те, що у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, оскільки вищевказані постанови Верховного Суду України були прийняті після розгляду та вирішення судами справи №903/1153/14 (рішення Господарського суду Волинської області було прийняте 01.12.2014 року, постанова Рівненського апеляційного господарського суду - 27.01.2015 року, постанова Вищого господарського суду України - 21.04.2015 року).

Крім цього, як вбачається зі змісту судових рішень у справі №903/1153/14, суд взяв до уваги та досліджував тільки ті обставини, які мали місце та були відомі суду на час розгляду справи №903/1153/14 в суді першої інстанції.

Однак, після розгляду господарськими судами справи №903/1153/14 в інших судових справах судами були встановлені обставини, які не були відомі суду на час розгляду справи №903/1153/14 та які свідчать про протиправність вибуття спірного нерухомого майна з власності позивача (Банку), а також про протиправність набуття ОСОБА_9 права власності на спірне нерухоме майно.

Так, у наведеному вище рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц, залишеним у цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016 року, встановлені обставини протиправного вибуття Офісу з власності Банку, визнано недійсним дублікат від 13.12.2011 року за реєстраційним №1710, виданий ОСОБА_1 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. взамін договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр. №4279; визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора ОСОБА_10 підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_11 від 22.12.2011року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 року у справі №813/2516/15 (№876/6955/15 в апеляційній інстанції) визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_12 від 01.08.2012 року про державну реєстрацію права власності на офіс за ОСОБА_9 на підставі ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 11.07.2012 року № 0314/985/2012.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року у справі №813/2231/15 (№876/1 1965/15 в апеляційній інстанції) визнано протиправним і скасовано рішення реєстратора ОСОБА_10 підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації від 16 травня 2012 року про державну реєстрацію за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 права власності на офіс на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2012 року в справі № 0308/4180/2012.

Копії вищевказаних судових рішень є у матеріалах даної справи.

Крім цього, Рівненський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 27.01.2015 року у справі №903/1153/14 вказав, зокрема, що зазначені Банком обставини є правовою підставою іншого позову, за участю Банку в якості позивача у справі. Отже, встановлені судами у справі №903/1153/14 обставини не є перешкодою для звернення Банку з даним позовом про визнання договору іпотеки між відповідачами недійсним.

Щодо доводів ПП Ніка-Ріелті про те, що спір про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору іпотеки від 03.10.2014 року вже розглядався Господарським судом Львівської області, за результатами розгляду вищевказаного спору судами у справі №914/774/15 були прийняті рішення про відмову в задоволенні позову, то суд зазначає наступне.

Підстави позову ПАТ ВіЕс Банк до ПрАТ КУА Карпати-інвест та ПП Ніка-ріелті про визнання недійсним договору іпотеки від 03 жовтня 2014 року у справі №914/774/15, на яку посилається відповідач, були іншими ніж у даній справі. Підставою позову у справі №914/774/15 було те, що станом на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки від 03.10.2014 року договір позики №9П-Гр від 01.10.2014 року, зобов'язання за яким забезпечувались договором іпотеки від 03.10.2014 року, не набрав чинності, тоді як підставою позову у даній справі є неотримання відповідачами згоди Банку на укладення оспорюваного договору іпотеки відповідно до ст.ст.13, 23 Закону України Про іпотеку .

У рішенні Господарського суду Львівської області від 02.02.2016 року та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року у справі №914/774/15, які були прийняті за результатами розгляду заяви Банку про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2015 року, суди вказали на те, що з урахуванням обставин, встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №876/3967/15, позивач не позбавлений права звернутися з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 03.10.2014 з інших підстав, ніж ті, які були підставою його позову у даній справі №914/774/15.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що судові рішення у справі №914/774/15 прийняті за результатами розгляду позову ПАТ ВіЕс Банк про визнання недійсним договору іпотеки від 03 жовтня 2014 року з інших підстав, ніж у даній справі, відтак не можуть бути перешкодою для розгляду та вирішення даної справи.

Щодо тверджень ПП Ніка-Ріелті про те, що ПАТ ВіЕс Банк не довів факту порушення своїх прав, оскільки вилучений запис про іпотеку ПАТ ВіЕс Банк відновлено.

Відповідно до абз.1 п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2012 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Оскаржуваний договір іпотеки порушує права та інтереси позивача.

Як вже зазначено вище , з договору іпотеки від 03 жовтня 2014 року, укладеного між ПрАТ "КУА "Карпати- інвест" (Іпотекодержатель) та ПП "Ніка-Ріелті" (Іпотекодавець), вбачається, що ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" має вимоги до ПП "Ніка-Ріелті", забезпечені іпотекою Офісу.

Відтак, у разі звернення стягнення ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" на підставі оспорюваного договору іпотеки на належний ПП "Ніка-Ріелті" Офіс, що перебуває в первинній іпотеці позивача, власником Офісу може стати ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" або будь-яка третя особа. Отже, будуть порушені права позивача як кредитора (іпотекодержателя), вимоги якого мають виший пріоритет за часом реєстрації іпотеки.

Крім того, відповідач, ПП "Ніка-Ріелті", не визнає того факту, що до нього в силу ст.23 Закону України Про іпотеку перейшли права та обов'язки іпотекодавця, які виникли на підставі іпотечного договору від 03.11.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1, відповідач ПП Ніка-Ріелті ( як і відповідач -1) не визнають вищий пріоритет вимог ПАТ ВіЕс Банк , які виникли на підставі Іпотечного договору від 03.11.2008 року, ніж вимоги ПрАТ "КУА "Карпати-інвест", які виникли на підставі оспорюваного договору іпотеки від 03.10.2014 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, іпотека Банку, яка виникла на підставі Іпотечного договору від 03.11.2008 року, не є для ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" перешкодою для звернення стягнення на спірне нерухоме майно.

Звернення стягнення ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" на підставі оспорюваного договору іпотеки може ускладнити або зробити неможливим задоволення за рахунок предмету іпотеки вимог Банку, які виникли на підставі іпотечного договору від 03.11.2008 року, оскільки в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки з'явиться новий власник офісу, який вважатиме себе добросовісним набувачем нерухомого майна та не визнаватиме вимог Банку.

Щодо доводів ПП Ніка-Ріелті про те, що ПАТ ВіЕс Банк уже реалізував свої права іпотекодержателя за укладеним з ОСОБА_1 договором іпотеки шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності , оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду Волинського області від 19.05.2011 року в справі №2- 2242/2011 за позовом ПАТ Фольксбанк до ОСОБА_1 було звернуто стягнення на користь ПАТ Фольксбанк в рахунок погашення боргу ОСОБА_1, КП Волинське ОБТІ було проведено реєстрацію права власності за ПАТ Фольксбанк , та що за таких обставин, як вважає відповідач, іпотека ПАТ ВіЕс Банк припинила свою дію, а договір іпотеки, укладений між Банком та ОСОБА_1, є виконаним, то з такими доводами суд не погоджується з огляду на таке.

Так, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинського області від 19.05.2011 року в справі №2-2242/2011, а згодом у результаті повторного розгляду справи - повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинського області від 24.04.2012 в справі №2-8100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.09.2012 в справі №2-8100/11, за позовом ПАТ Фольксбанк (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк") до ОСОБА_1 вирішено звернути стягнення на спірне нерухоме майно - предмет іпотеки шляхом набуття його у власність ПАТ Фольксбанк .

25.11.2011 року ОСОБА_10 підприємством Волинська обласне бюро технічної інвентаризації було видано ПАТ Фольксбанк витяг №32188284, згідно з яким право власності на офіс було зареєстровано за Банком.

13.12.2011 року приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за письмовою заявою ОСОБА_1 про втрату оригіналу договору купівлі-продажу видала ОСОБА_1 дублікат від 13.12.2011 року за реєстраційним №1710 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр. №4279.

22.12.2011 року КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації видало ОСОБА_1 витяг №32625575, згідно з яким право власності на Офіс було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі зазначеного дублікату.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц, залишеним у цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016 року, вищевказаний дублікат договору купівлі-продажу визнаний недійсним, а рішення реєстратора БТІ щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності визнано протиправним та скасовано.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц встановлено, що нерухоме майно вибуло з власності Банку поза його волею в результаті протиправних дій відповідачів - видачі 13.12.2011 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. ОСОБА_1 дублікату договору купівлі-продажу та реєстрації 22.12.2011 року права власності за ОСОБА_1 на підставі зазначеного дублікату.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 року в справі №161/16589/14-п за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ВіЕс Банк про визнання договору іпотеки припиненим (копії рішень долучені до позовної заяви) скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 13.03.2014 року, яким визнано припиненим іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_1 Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 року в справі №161/16589/14-ц встановлено, що з факту неправомірної реєстрації права власності на офіс за ОСОБА_1 слідує те, що іпотека банку не припинилась (оскільки іпотекодержатель в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки не одержав задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки).

Із врахуванням вищенаведеного доводи відповідача, ПП Ніка-Ріелті про те, що іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_1, є припиненим та виконаним не відповідають фактичним обставинам справи, іпотечний договір від 03.11.2008 року діє в даний час та діяв станом на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки від 03.10.2014 року.

Заперечує заявлені Банком позовні вимоги і відповідач, Приватне акціонерне товариство Компанія з управління активами Карпати-інвест .

Так у відзиві на позовну заяву ПрАТ КУА Карпати-інвест посилається на ч.1 ст.215 ЦК України та вказує на те, що недійсність правочину законодавець прямо пов'язує з обставинами, що існували на момент його вчинення, договір повинен відповідати вимогам закону на момент його укладення, будь-які подальші зміни обставин на чинність правочину, що був укладений до їх виникнення не впивають. Жодної згоди ПАТ ВіЕс Банк на передачу майна в іпотеку на момент укладення оскаржуваного правочину отримати не видавалось можливим в силу того, що договір іпотеки від 03.11.2008 року з ПАТ ВіЕс Банк станом на 03 жовтня 2014 року був припиненим.

Однак з такими твердженнями ПрАТ КУА Карпати-інвест не можна погодитись з огляду на наступне.

ПП "Ніка-Ріелті" набуло у власність приміщення офісу 25.07.2014 року, а 03.10.2014 року передало його в іпотеку ПрАТ КУА Карпати-інвест в період часу, коли на підставі незаконного судового рішення, яке в подальшому було скасоване (заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2014 року у справі №161/2784/14-ц) була припинена іпотека банку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2008 року, укладеного із ОСОБА_1, та вилучено з державних реєстрів записи про обтяження майна іпотекою та забороною відчуження в користь Банку.

Згідно із ч.1, 2 ст.23 Закону України Про іпотеку , в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Така правова позиція, як вже зазначено вище в рішенні, наведена у постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 року в справі №6-53 цс15 та від 02.09.2015 року в справі №6-639цс15.

ПП Ніка-Ріелті , яке набуло право власності на спірне нерухоме майно в той час, коли з Державного реєстру іпотек був виключений запис про обтяження вказаного нерухомого майна на підставі незаконного судового рішення, яке в подальшому було скасоване, з урахуванням наведених вище в рішенні правових позицій ВСУ в справах № 6-53цс15 та № 6-639цс15, в силу статті 23 Закону України Про іпотеку , як особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуло статусу іпотекодавця за іпотечним договором від 03.11.2008 року з моменту набуття у власність спірного нерухомого майна, а тому несе всі обов'язки іпотекодавця, передбачені іпотечним договором від 03.11.2008 року та Законом України Про іпотеку .

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про іпотеку предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором.

Відповідачі уклали оспорюваний договір іпотеки без згоди та без відома позивача, як первинного іпотеко держателя, всупереч вимогам ч.1 ст.13, ст.23 Закону України Про іпотеку , що є підставою для визнання його недійсним.

Та обставина, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був відсутній запис про заборону відчуження офісу, не спростовує протиправності оспорюваного договору іпотеки, оскільки заборона відчуження офісу була знята незаконно, що встановлено ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 у справі №161/16589/14-ц (провадження №22- ц/773/1869/14).

Посилання відповідача на те, що станом на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки від 03.10.2014 року не існувало обставин, які моли бути підставою для визнання його недійсним (згода Банку на передачу нерухомого майна в наступну іпотеку не могла бути отримана через те, що іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_1 припинив свою дію на підставі рішення суду) не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вищенаведених правових позицій Верховного суду України у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису. Це означає, що станом на момент укладення оспорюваного договору іпотеки від 03.10.2014 року діяв іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_1, а тому з урахуванням вимог ч.1 ст.13, ст.23 Закону України Про іпотеку договір іпотеки від 03.10.2014 року міг бути укладений лише за згодою попереднього іпотеко держателя, ПАТ ВіЕс Банк .

Щодо посилань ПрАТ КУА Карпати-інвест на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №903/1153/14 за позовом ПрАТ "КУА "Карпати-інвест" до ПП "Ніка-Ріелті" про звернення стягнення предмет іпотеки, то такі судом не приймаються до уваги з вищенаведених мотивів.

Як встановлено господарським судом Львівської області при розгляді даної справи, 22 листопада 2016 року Господарським судом Волинської області прийнято рішення у справі №903/662/16 за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ПП ''Ніка-Ріелті", яким витребувано офіс (А-5) загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101, від Приватного підприємства Ніка - Ріелті (м. Луцьк, проспект Відродження, 10 код СДРПОУ 30517839), у власність Публічного акціонерного товариства ВІЕС Банк (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11 код СДРПОУ 19358632).

06 грудня 2016 року Господарським судом Волинської області видано наказ у справі №903/662/16 на виконання вищевказаного рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 року у справі №903/662/16 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ніка - Ріелті" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2016р. повернено скаржнику.

На перебування в провадженні господарського суду Волинської області справи №903/662/16 у відзиві на позов вказував відповідач 1, Приватне акціонерне товариство Компанія з управління активами Карпати-інвест у запереченнях на позов.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Підставою позову у даній справі є укладення відповідачами 03.10.2014 року оскаржуваного договору іпотеки без згоди позивача, як первинного іпотекодержателя спірного нерухомого майна, з порушенням вимог, передбачених ч.І ст.13, ст.23 Закону України Про іпотеку .

Як вже відзначено судом вище в даному рішенні, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 року в справі №161/16589/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ВіЕс Банк про визнання договору іпотеки припиненим скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 13.03.2014 року, яким визнано припиненим іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_1 Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 року в справі №161/16589/14-ц встановлено, що з факту неправомірної реєстрації права власності на офіс за ОСОБА_1 слідує те, що іпотека банку не припинилась.

Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державній реєстрації прав підлягає право власності (п.1 ч.І ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно із ч.2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Станом на даний час право власності ПАТ ВіЕс Банк на приміщення офісу, що знаходиться по АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване.

Враховуючи вищевикладене, іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_1, діяв станом на момент укладення оспорюваного договору іпотеки (03.10.2014 року), діє в даний час та припинить свою дію лише з моменту та в разі реєстрації за позивачем права власності на офіс в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 22 листопада 2016 року у справі №903/662/16.

Подаючи позов про визнання недійсним договору іпотеки від 03.10.2014 стосовно спірного офісу, укладеного між відповідачами, позивач (ПАТ ВіЕс Банк ) позиціонує себе одночасно і як первинний іпотекодержатель офісу (вимоги якого мають вищий пріорітет за часом реєстрації іпотеки), і як неволодіючий власник офісу.

При цьому відсутня суперечність між правовим статусом позивача як іпотекодержателя і неволодіючого власника стосовно спірного офісу. Дана обставина обгрунтовується наступними Доводами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22 листопада 2016 року в справі №903/662/16, яке набрало законної сили, спірний офіс витребувано у власність ПАТ ВІЕС Банк . При цьому рішенням у справі №903/662/16 встановлено, що позивач позиціонує себе одночасно як іпотекодержатель і як власник спірного офісу, право власності Банку на спірний офісу у судовому порядку не скасовувалося та не визнавалося недійсним. Зазначені обставини, в силу приписів ст. 35 ГПК України, не потребують доказування в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

У справі №903/662/16 предметом позову була вимога, пов'язана із захистом права власності шляхом витребування офісу, що знаходиться по пр. Відродження, у м. Луцьку, із незаконного володіння відповідача ПП Ніка-Ріелті , тобто віндикаційний позов.

Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння передбачено статтями 387 і 388 Цивільного кодексу України, за приписами яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, або ж і добросовісно заволоділа ним.

З системного аналізу наведених вище норм матеріального права вбачається, що позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, тобто особа, яка на момент звернення з віндикаційним позовом не володіє спірним майном, але опираючись на документальну підставу вважає, що спірне майно належить їй та незаконно перебуває у володінні іншої особи. Така правова позиція наведена Верховним Судом України в Узагальненні Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ .

Неволодіючий власник не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але на момент звернення з віндикаційним позовом вже фактично нею не володіє.

Позивач повинен довести належність йому спірного майна на праві власності чи на іншому речовому праві та підтвердити це документально.

Відтак, неволодіючий власник - це особа, яка позбавлена можливості володіти, користуватись і розпоряджатись річчю, але може документально підтвердити належність їй спірної речі на праві власності.

Матеріалами справи, зокрема копіями повторного заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинського області від 24.04.2012 в справі №2-8100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.09.2012 в справі №2-8100/11, та витягом про реєстрацію права власності №32188284 від 25.11.2011, виданим позивачу ОСОБА_10 підприємством Волинське обласне бюро технічної інвентаризації , підтверджується належність спірного нерухомого майна позивачу.

Станом на момент укладення відповідачами 03.10.2014 року оспорюваного договору іпотеки ПАТ ВіЕс Банк був неволодіючим власником, який був позбавлений можливості володіти, користуватись і розпоряджатись спірним нерухомим майном.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України Про іпотеку у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочииу не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, незалежно від правового статусу позивача стосовно спірного офісу (власник чи іпотекодержатель), передача в іпотеку нерухомого майна особою, яка не була його власником (ПП Ніка-Ріелті ), є підставою для визнання недійсним договору іпотеки відповідно до вищенаведених правових норм.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що окрім наявності порушення вищенаведених норм закону при укладенні оспорюваного договору іпотеки, присутнє й порушення прав і законних інтересів позивача у справі, способом захисту яких є визнання недійсним іпотечного договору від 03 жовтня 2014 року, укладеного між відповідачами.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Відповідно до ст.68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу . (п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір іпотеки від 03 жовтня 2014 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Ніка-Ріелті" (Іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за реєстраційний №2570, Предметом іпотеки за яким є офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Головацького, 23А, ідентифікаційний код 22334753) на користь Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк (79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, ідентифікаційний код 19358632) 689 грн. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Ніка-Ріелті" (43000, Волинська область, м.Луцьк, проспект Відродження, 10, ідентифікаційний код 30517839) на користь Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк (79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, ідентифікаційний код 19358632) 689 грн. судового збору.

5. Накази видати відповідно до вимог ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 01.02.2017 року.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.