Постанова

від 31.01.2017 по справі 820/4867/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 січня 2017 р. Справа № 820/4867/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Татькова В.А.,

представника відповідача - Забайрачної С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕТ - ХАРКІВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕТ - ХАРКІВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2016 р. №0000651402;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2016 року №0000691304;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2016 року №0000681304.

В обґрунтування позову вказано, що викладені в акті судження податкового органу є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Позивачем виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у повному обсязі.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 22.04.2016 року №1123 Про надання дозволу на проведення документальної планової виїзної перевірки , направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області від 28.03.2016р. №1446, № 1447, №1448, № 1449, №1450. №1451, №1452 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Керамет - Харків з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки відповідачем - Головним управлінням ДФС у Харківській області - складено акт №236/20-40-14-02-07-33714374 від 18.05.2016 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Керамет - Харків код ЄДРПОУ 33714374 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015р. .

На підставі висновків викладених в Акті перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 р. №0000651402, від 13.06.2016р. №0000691304, від 13.06.2016 р. №0000681304.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки №236/20-40-14-02-07-33714374 від 18.05.2016р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Керамет-Харків , позивачем подано до податкового органу Заперечення від 30.05.2016 року №57 на Акт перевірки в порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (а.с.157-164).

За результатами розгляду заперечень до Акту №326/20-40-14-02-07/33714374, позивачем отримано від відповідача письмову відповідь про залишення висновків Акту перевірки без змін (копія листа від 08.06.2016 р. № 3353/10/20-40-14-02-16, а.с.173-200).

Також, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 24.06.2016 р. подано до податкового органу Скаргу №56 на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку, передбаченому п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України (а.с.150-156).

За результатами розгляду скарги позивачем отримано від відповідача письмову відповідь про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016 р. №0000651402, від 13.06.2016р. №0000691304, від 13.06.2016 р. №0000681304.(копія Рішення №16.08.2016 року №17733/6/99-99-11-02-01-15, а.с.165-173).

Підставою для прийняття податковим органом зазначених податкових повідомлень - рішень стали встановлені в Акті перевірки порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, п. 5 - п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.13 по 31.12.15 в сумі 15 683 920 грн., в т.ч.: за перевірений період з 01.01.13р. по 31.12.13р. у сумі 21830 грн., за перевірений період з 01.01.14 по 31.12.14р. у сумі 2560864 грн., за перевірений період з 01.01.15 по 31.12.15 у сумі 13 101 226 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 135.1, 135,2, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та вставлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 39 030 000 грн., в тому числі ТОВ Інтеграл у грудні 2015р. на загальну суму 39 030 000 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 135.1, 135.2, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями встановлено неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у МП ТОВ Реал , код ЄДРПОУ 32055155 та встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 57 630 000 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 57 630 000 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 135.1, 135.2, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями (в редакції, яка була чинна за перевіреному періоді), в результаті чого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та вставлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 30495368 грн., в тому числі: ПАТ Керамет у січні-червні 2013 року на загальну суму 30495368 грн.

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями (в редакції, яка була чинна за перевіреному періоді), встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у ПАТ "Моноліт-2", код ЄДРПОУ 20356555 та встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 30495368 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 30495368 грн.

- п.п. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме подання з недостовірними даними податкових розрахунків ф.1-ДФ за 1-й,2-й, 3-й, 4-й квартали 2013р., 1 -й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2014р., 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2015р.

- п.п. 163.1.1 п. 163.1ст. 163, п.п. 164.1.2 п. 164.1, п.п.164.2.2, п.п.164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 12 936 653,48 грн., в тому числі за січень 2013 року занижено в сумі 100,00 грн., за березень 2014 року занижено в сумі 41941,69 грн., за квітень 2014 року занижено в сумі 16751,68 грн., за травень 2014 року занижено в сумі 8222,79 грн., за червень 2014 року занижено в сумі 4633,70 грн., за липень 2014 року занижено в сумі 60857,36 грн., за серпень 2014 року занижено в сумі 42691,06 грн., за вересень 2014 року занижено в сумі 15149,67 грн., за жовтень 2014 року занижено в сумі 274713,16 грн., за листопад 2014 року занижено в сумі 1045700,41 грн., за грудень 2014 року занижено в сумі 869478,06 грн., за січень 2015 року занижено в сумі 646718.32 грн., за лютий 2015 року 900544,60 грн.; за березень 2015 року занижено в сумі 1746261,20 грн., за квітень 2015 року занижено в сумі 1457207,32 грн., за травень 2015 року занижено в сумі 1262464,86 грн., за червень 2015 року занижено в сумі 1715715,77грн., за липень 2015 року занижено в сумі 1470878,88грн., за серпень 2015 року занижено в сумі 407063,51грн., за вересень 2015 року занижено в сумі 419460,06грн,, за жовтень 2015 року занижено в сумі 298108,30 грн., за листопад 2015 року занижено в сумі 197756,26 грн., за грудень 2014 року занижено в сумі 34234,82 грн.

- порушення п.п.168.1.2, 168.1.4 п.168.1 ст.168, п.п. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, ТОВ Керамет-Харків непераховано (несвоєчасно перераховано) податок на доходи фізичних осіб з виплачених за цивільно-правовими договорами доходів (використання працівниками власного автотранспорту) за вересень та листопад 2014 р., березень-травень 2015р., в тому числі за вересень 2014р. в сумі 217,80 грн. (перераховано 06.11.2014р.), за листопад 2014р. в сумі 501,19 грн. (помилково перераховано як ПДФО із заробітної плати 06.01.2015р.), за березень 2015р. в сумі 653,94 грн. (перераховано 13.05.2015р.), за квітень 2015р. в сумі 699,62 грн. (перераховано 06.07.2015р.), за травень 2015р. в сумі 1227,88 грн. (перераховано 06.07.2015р.).

- п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.2 п. 164.1, п.п.164.2.2, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176, п.1.2 ст. 16і розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму військового збору всього на 169878,11грн., в тому числі за січень 2015 року занижено на 50274,18 грн., за лютий 2015 року занижено на 69549,41грн., за березень 2015 року занижено на 50054,52 грн.

- відповідно до п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95-ВР за порушення вимог п. 2.8 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 1853,42 х 2= 3706,84 гривень.

По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.

ТОВ Керамет-Харків (Покупець) укладено договір поставки №01/11-02 від 01.11.2015 з Могилів-Подільське ТОВ Реал (Постачальник) на постачання металів чорних вторинних у відповідності до технічних вимог.

На виконання умов Договору ТОВ Реал оформлено наступні документи: специфікація №1 до договору поставки № 01/11-02 від 01.11.2015 року; акт прийому - передачі на відповідальне зберігання №1 від 30.11.2015 року, акт прийому - передачі на відповідальне зберігання №1 від 31.12.2015 року.

Транспортування придбаного у ТОВ Реал товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: Форми 1-ТН від 25.09.2014 року (т.с. 6, а.с. 66, 68); від 26.09.2014 року (т.с. 6, а.с.69-71); від 27.09.2014 року (т.с. 6, а.с. 72-73, 79); від 28.09.2014 року (т.с. 6, а.с. 74-75); від 29.09.2014 року (т.с. 6, а.с. 76-78); від 01.10.2014 року (т.с. 5, а.с.152-156); від 02.10.2014 року (т.с.5, а.с. 141-151); від 03.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 131-140); від 06.10.2014 року ( т.с. 5, а.с. 122- 130); від 07.10.2014 року( т.с. 5, а.с. 113-121); від 08.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 103-112); від 09.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 87-89, 94-101;); від 10.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 74-86, 91-93); від 13.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 69-73); від 14.10.2014 року ( т.с. 5, а.с. 59-68); від 15.10.2014 року ( т.с. 5, а.с. 54-58); від 16.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 50-53); 17.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 41-49); від 20.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 36-40); від 21.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 33-35); від 23.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 32); від 24.10.2014 року ( т.с. 5, а.с. 25-31); від 25.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 24); від 27.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 21-23); від 28.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 18-20); від 29.10.2014 року (т.с.5, а.с. 15-17); від 30.10.2014 року (т.с. 5, а.с. 11-14); від 31.10.2014 року; від 01.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 158); від 03.10.2014 року (т.с. 6, а.с. 154-157); від 04.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 153); від 06.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 150-152); від 07.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 148-149); від 10.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 145-147); від 11.11.2014 року (т.с. 6, а.с.143-144); від 12.11.2014 року (т.с. 6, а.с.142); від 13.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 141); від 14.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 139-140); від 19.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 138); від 21.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 137); від 25.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 136); від 26.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 134-135); від 27.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 133); від 28.11.2014 року (т.с. 6, а.с. 128-132).

На підтвердження вчинення даного правочину позивачем до суду також надано приймально - здавальні акти №30112014 Хар, № 30112014 Куп (т.с. 6, а.с. 96-97); № 30092014 Хар (т.с. 6, а.с. 65); №30112015 ЛАДИЖ, №31102014 Куп, № 31102014 Хар на лом і відходи чорних металів (т.с. 5, а.с.157-159); видаткову накладну від 31.10.2014 року №РН-1031022 на суму 6442065,99 грн. Також надано акти приймання металів чорних (вторинних) від 25.09.2014 року № 3104, 3105, 3106, (т.с. 6, а.с. 80-81, 93); від 26.09.2014 року №3120, 3119, 3118 (т.с. 6, а.с. 90-92); від 27.09.2014 року №3121, 3123, 3122 (т.с. 6, а.с. 83, 88-89); від 28.09.2014 року №3125 (т.с. 6, а.с. 86-87); від 29.09.2014 року № 3134, 3135, 3133 (т.с. 6, а.с 83-85); від 30.09.2014 року №3143 (т.с. 6, а.с. 3143); від 01.10.2014 року №№3000, 3001, 3002, 3003, 1000 (т.с. 5, а.с. 161-165) ; від 02.10.2014 року №1001, 3004, 3005, 3007, 3008, 3009, 3010, 1002, 1003, 3006, 3011 (т.с. 5, а.с. 166-176); від 03.10.2014 року №3010, 3013, 3014, 306, 3018, 2004, 2005, 2006, 3015, 3017 (т.с. 5, а.с. 177-186) ; від 06.10.2014 року №30193020, 3022, 3023, 3025, 1004, 2007, 3021, 3024 (т.с. 5, а.с. 187-195); від 07.10.2014 року №3026, 3027, 3029, 3030, 3031, 3032, 3033, 2008, 3028 (т.с. 5, а.с. 196-204); від 08.10.2014 року №3034, 3035, 3037, 3038, 3039, 3040, 1005, 2009, 2010, 3036 (т.с. 5, а.с. 205-214), від 09.10.2014 року №3041, 3042, 3044, 3046, 3047, 3049, 3050, 3051, 2011, 3043, 3045, 3048, 3052 (т.с. 5, а.с. 215-226) , від 10.10.2014 року №1006, 3053, 3054, 3055, 3057, 3058, 3059, 3060, 3062, 3063, 1007, 1008, 2012, 2013, 3056, 3061 (т.с. 5,а.с. 227-243); від 13.10.2014 року №3065, 3066, 1009, 2014, 3064 (т.с. 5, а.с. 244-248); від 14.04.2014 року №1010, 3067 (т.с. 5, а.с. 249-250) №3069, 3070, 3071, 3073, 3074, 3075, 3068, 3072, (т.с. 6, а.с. 1-8); від 15.10.2014 року №3076, 3077, 2015,2016, 3078 (т.с. 6, а.с. 9-13); від 16.10.2014 року № 3079,2017, 2018, 3080 (т.с. 6, а.с. 14-16); від 17.10.2014 року №1011, 2019, 3081, 3082, 3083, 3084, 3086, 1012, 3085 (т.с. 6, а.с. 17-26); від 20.10.2014 року 3088, 3089, 3090, 2020, 3087 (т.с. 6, а.с. 27-31); від 21.10.2014 року №3091,3092, 1013 (т.с. 6, а.с. 32-34); від 23.10.2014 року № 3093 (т.с. 6, а.с. 35); від 24.10.2014 року №1014 , 1015, 3094, 3095, 1016, 1017, 2021(т.с. 6, а.с. 36-42); від 25.10.2014 року № 2022 (т.с. 6, а.с. 43); від 27.10.2014 року №1018, 1019, 3069 (т.с. 6, а.с. 44-46); від 28.10.2014 року №3097, 1020, 1021 (т.с. 6, а.с. 47-49); від 29.10.2014 року №3098, 3099, 3100 (т.с. 6, а.с. 50-51); від 30.10.2014 року №3101, 1022, 2023, 3102 (т.с. 6, а.с. 52-56); від 31.10.2014 року №3103, 3104, 3106, 3107, 3108, 3109, 1023, 3105 (т.с. 6, а.с. 57-64); від 01.11.2014 року №3001 (т.с. 6, а.с. 97); від 03.11.2014 року №2000, 2001, 2002, 2003 (т.с. 6, а.с. 98-101); від 04.11.2014 року №1000 (т.с. 6, а.с.102); від 06.11.2014 року №1001, 1002,1003 (т.с. 6, а.с. 103-105); від 07.11.2014 року №1004, 2004 (т.с. 6, а.с. 106-107); від 10.11.2014 року №1006, 2005, 1005 (т.с. 6, а.с. 108-110); від 11.11.2014 року №2007, 2006 (т.с. 6, а.с. 111-112); від 12.11.2014 року №1007 (т.с. 6, а.с. 113); від 13.11.2014 року №1008 (т.с. 6, а.с. 114); від 14.11.2014 року №1009,1010 (т.с. 6, а.с. 115-116); від 19.11.2014 року №1011 (т.с. 6, а.с. 117); від 21.11.2014 року №1012 (т.с. 6, а.с.119); 25.11.2014 року №1013 (т.с. 6, а.с.119); від 26.11.2014 року №1014, 1015 (т.с. 6, а.с. 120-121); від 27.11.2014 року №1016 (т.с. 6, а.с. 122); від 28.11.2014 року № 1017, 1018,1019, 1020, 2008 (т.с. 6, а.с. 123-127).

Придбаний у Могилів-Подільського ТОВ Реал товар реалізовано позивачем відповідно до договору № 55/15 від 01.04.2015 року ТОВ Інтеграл (т.с. 2,а.с.32-37).

Додатковою угодою №1 від 08.05.2015 року до договору №55/15 від 01.04.2015 року визначено місце знаходження ТОВ Інтеграл .

Позивачем також надано видаткові накладні, виписані відповідно до умов укладеного договору ТОВ Інтеграл , а саме : видаткова накладна №КХ-00000000000047, КХ-00000000000046, КХ-00000000000045, КХ-000000000044, КХ-000000000043, КХ-00000000000042, КХ- 00000000000041, КХ-00000000000040, КХ-00000000000039, КХ-00000000000038, КХ-00000000000037, КХ- 00000000000036, КХ-00000000000035 від 31.12.2015 року (т.с.4, а.с.145-158).

За результатом господарської операції ТОВ Керамет-Харків виписано ТОВ Інтеграл податкову накладну №6 від 31.12.2015 року (т.с. 3, а.с. 82).

Судом встановлено, що ТОВ Керамет-Харків (Покупець) укладено договір поставки №01/12-03 від 01.12.2012 з ПАТ МОНОЛІТ-2 (Постачальник) на постачання лому та відходи чорних металів у відповідності до технічних вимог.

Доповненням до договору №01/12-03 від 01.12.2012 року, яке вступає в силу з 01.12.2012 року та є невід'ємною частиною даного договору, визначено ціну за 1 т. лому чорних металів (вид № 3) - 2167,21 грн., вид №500 - 2356,26 грн. (т.с. 2, а.с. 47,48).

Доповненням до договору №01/12-03 від 01.12.2012 року, яке вступає в силу з 02.01.2013 року та є невід'ємною частиною даного договору, визначено ціну за 1 т. лому чорних металів (вид № 3) - 2226 ,08 грн., вид №500 - 252,99 грн. (т.с. 2, а.с. 49,50).

Також ТОВ Керамет-Харків (Покупець) укладено договір поставки №02/1-04 від 02.01.2013 року з ПАТ МОНОЛІТ-2 (Постачальник) на постачання металів чорних вторинних металів у відповідності до технічних вимог.

Специфікацією №1 до договору постачання №02/1-04 від 02.01.2013 року визначено вартість та об'єм товару. Також пунктом 6 специфікації визначено, що до моменту доставки товар знаходиться на території постачальника, на відповідальному зберіганні, приймання та зняття з відповідального зберігання оформлюється відповідними актами.

Так, позивачем на підтвердження даного правочинну до суду надано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання №1 від 31.10.2013 року (т.с. 2, а.с.54); акт приймання вторинної сировини (металобрухту) № 11-43 (для фізичної особи) від 13.11.2015 року.

Акти приймання металів чорних (вторинних): № 31/01-1, №31/01-2, №31/01-3; № 31/01-4, №31/01-5; № 31/01-6 від 31.01.2013 року; № 30/01-1, №30/01-2, № 30/01-3, № 30/01-4,№ 30/01-5 від 30.01.2013 року; № 29/01-1, № 29/01-4, №29/01-5 від 29.01.2013 року; № 29/01-2, №29/01-3 від 29.01.2013 року; №28/01-1, № 28/01-2 від 28.01.2013 року; №26/01-1 від 26.01.2013 року; №25/01-1,№25/01-2,№25/01-3, №25/01-4, №25/01-05 від 25.01.2013 року; №24/01-1, 24/01-2, №24/01-3, № 24/01-4, від 24.01.2013 року; №23/01-1, №23/01-2,№ 23/01-3, № 23/01-4,№ 23/01-5 від 23.01.2013 року; № 22/01-1, №22/01-2, № 22/01-3 від 22.01.2013 року; № 21/01-1, №21/01-2, №21/01-3 від 21.01.2013 року; №19/01-1 від 19.01.2013 року; № 18/01-1, №18/01-2, №18/01-3; № 18/01-5, № 18/01-6, №18/01-7, №18/01-8, № 18/01-9, №18/01-10, № 18/01-11, № 18/01-12, № 18/01-13 від 18.01.2013 року; №17/01-1, №17/01-2, № 17/01-4 від 17.01.2013 року; № 16/01-1, №16/01-2, № 16/01-3, № 16/01-4, №16/01-5, №16/01-6, № 16/01-7, №16/01-8, №16-01/9,№16-01/10, №16/01-11 від 16.01.2013 року; №15/01-1,№15/01-2,№ 15/01-2, №15/01-3, №15/01-4, № 15/01-5, №15/01-6, № 15/01-7, № 15/01-8 від 15.01.2013 року; № 14/01-1 від 14.01.2013 року; 12/01-1 від 12.01.2013 року; № 11/01-1, № 11/01-2, №11/01-3, №11/01-4 №11/01-5, №11/01-6 від 11.01.2013 року; №10/01-1,№10/01-2, № 10/01-3, № 10/01-4, №10/01-5, № 10/01-06, № 10/01-7 від 10.01.2013 року; № 09/01-1, № 09/01-2, № 09/01-3, №09/01-4, від 09.01.2013 року; № 08/01-1, № 08/01-2; № 08/01-3 від 08.01.2013 року; №05/01-1, №05/01-2, №05/01-3,№5/01-4 від 05.01.2013 року ; №04/01-1 від 04.01.2013 року; №03/01-1, №03/01-2, №03/01-3, №03/01-4 від 03.01.2013 року (т.с. 2, а.с. 90-236, т.с. 3, а.с. 3-67)

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними за номерами, тотожними номерам відповідних актів. (т.с. 2-3).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Разом з цим, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначених підприємств та їх подальшу реалізацію, суд приходить до висновків, що видаткові, податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити та їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських.

Придбаний товар був повністю оплачений позивачем, що не заперечувалося посадовими особами контролюючого органу а ні в ході проведеної перевірки, так і в ході судового розгляду справи.

Суд звертає увагу, що одним з основних завдань податкового органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд зауважує, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочинну відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У акті контролюючий орган також посилається на те, що в порушення п.146.12 ст.146 ПК України підприємство завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок завищення суми витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у розмірі , що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114 894 грн.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів встановлено, що балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2013 рік становила 676802,00 грн. Отже, на витрати позивач мав право віднести не більше 370577,00 грн. Своїм правом підприємство скористалося і на витрати віднесло суму 370577,00 грн. Всього ремонтних робіт позивачем було здійснено на суму 370577,00 грн.

Таким чином, ТОВ Керамет-Харків на початок звітного року за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (114 894 грн.) зменшило витрати на поліпшення у 2013 році на 306 225грн., з якої 11527 грн. (ремонти та поліпшення адміністративних ОЗ) та 294698 грн. (ремонти та поліпшення виробничих ОЗ). Суму, що перевищує дозволений ліміт в розмірі 302897 грн., віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів, як того вимагають чинні норми ПК України. Дані обліку відображені в журналі-ордері за 2013 рік на підставі первинних документів. (т.с. 3, а.с. 74-81).

Відповідно п.146.11. ст.146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Згідно з п.146.12. ст.146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п.6. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вимог п.6. вказаного Порядку податковим органом не наведено обґрунтування щодо обраховування суми перевищення, крім того відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту наведеного порушення.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016 р. №0000651402; №0000691304; №0000681304.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕТ - ХАРКІВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.06.2016 року №0000651402.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.06.2016 року №0000691304.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.06.2016 року №0000681304.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2017 року.

Суддя Полях Н.А.