Рішення

від 02.02.2017 по справі 914/3121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017р. Справа№ 914/3121/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Яворів Львівської області

про стягнення 115 025,02 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 18.04.2014 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 13.01.2017 р.)

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено

процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено позов до Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості за договором №2105/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014 р. в розмірі 115 025,02 грн., з них: 55 772,68 грн. - пені, 3200,71 грн. - 3% річних та 56051,63 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.01.2017 року.

В судовому засіданні 16.01.2017 р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 02.02.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та запереченнях на відзив (вх.№3259/17 від 26.01.2017 р.). В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем та відповідачем 27.11.2014 р. укладено договір купівлі-продажу природного газу №2105/15-БО-21, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконав несвоєчасно. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню у розмірі 55 772,68 грн., 3 200,71 грн. - 3% річних та 56051,63 грн. - втрат від інфляції. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача 115 025,02 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 1409/17 від 16.01.2017 р.) та додаткових поясненнях до відзиву (вх.№4383/17 від 02.02.2017 р.). Крім того, відповідач через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав клопотання (вх.№4275/17 від 01.02.2017 р. та вх.№4388/17 від 02.02.2017 р.) про зменшення, заявленої до стягнення суми неустойки на 50% та клопотання (вх.№4385/17 від 02.02.2017 р.) про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27 листопада 2014 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (покупець) укладено договір №2105/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України за кодом, згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п.1.2 договору)

Додатковими угодами до договору, а саме: №1 від 30.01.2015 р. , №2 від 10.02.2015 р., №3 від 10.03.2015 р. , № 4 від 15.04.2015 р., № 5 від 15.05.2015 р., № 6 від 30.06.2015 р., №7 від 20.07.2015 р., №8 від 15.10.2015 р., №9 від 22.10.2015 р., №10 від 02.11.2015 р. та №11 від 25.11.2015 р. внесено зміни до договору купівлі-продажу природного газу в п.5 договору Ціна газу , п.3 Порядок та умови передачі газу , п.6 Порядок та умови проведення розрахунків , п.10 Інші умови та п.12 ОСОБА_1 та реквізити сторін .

Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ, обсягом до 810 тис. куб.м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку, передбаченого договором.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.1, 3.3 договору).

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору, позивач протягом січня-грудня 2015 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 2939165,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р., 28.02.2015 р., 31.03.2015 р., 30.04.2015 р., 31.05.2015 р., 30.06.2015 р., 31.07.2015 р., 31.08.2015 р., 30.09.2015 р., 31.10.2015 р., 30.11.2015 р., 31.12.2015 р. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Приписами розділу 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 , а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих обсягів газу у січні-грудні 2015 року виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

Відповідно до п.7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору від зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За порушення строків виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 55 772,68 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3200,71 грн. - 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за період прострочення та інфляційні втрати в сумі 56051,63 грн.

Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що розрахунок пені проведений позивачем неправильно, всупереч приписам ч.6 ст.232 ГК України. При цьому просить суд при винесенні рішення зменшити розмір пені з підстав, наведених у клопотанні про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (вх.№4275/17 від 01.02.2017 р. та вх.№4388/17 від 02.02.2017 р.)., застосувати строк позовної давності (вх.№4385/17 від 02.02.2017 р.) та зменшити позовні вимоги з 115 025,02 грн. на 70254,84 грн. (доповнення до відзиву вх.№4383/17 від 02.02.2017 р.)

Встановивши наведені обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного договору купівлі-продажу природного газу № 2105/15-БО-21 від 27.11.2014 р.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач на виконання умов договору протягом січня-грудня 2015 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 2939165,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи. Вказані акти підписані без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

Відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням термінів, визначених п. 6.1. договору.

Відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку - 01.02.2016 р. (останній платіж), в зв'язку з чим, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період прострочення в розмірі 55772,68 грн., 56051,63 грн. - втрат від інфляційних процесів та 3200,71 грн. - 3 % річних. Отже, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ у 2015 році.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки товару.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобовязання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Щодо стягнення 55 772,68 грн. пені суд зазначає наступне:

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Посилання відповідача на ту обставину, що строк дії договору №2105/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014 р. за яким здійснено нарахування пені закінчився 31.12.2015 р., а 15.12.2015 р. між сторонами укладено новий договір №1237/16-БО-21 і нарахування повинні проводитись лише за листопад та грудень 2015 р. спростовуються розділом 11 договору №2105/15-БО-21 від 27.11.2014 р.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми пені у відповідності до вимог п.6 ст.232 ГК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 54 67,26 грн. пені.

Щодо стягнення 56 051,63 грн. втрат від інфляції та 3200,71 грн. - 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Враховуючи наведене, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відповідно до вимог чинного законодавства та вважає, що до стягнення підлягає 6 300,77 грн. втрат від інфляції та 3 123,95 грн. 3% річних.

Суд звертає увагу позивача на те, що відмовляючи в стягненні 1005,42 грн. - пені та 76,76 грн. - 3% річних нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений газ у січні та травні 2015 р., суд виходив з того, що при проведенні зазначеного розрахунку позивачем не враховано, що 14 число лютого та 13 та 14 числа червня 2015 р. припали на вихідні дні, а отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим днем для здійснення відповідачем оплати за газ, поставлений у січні 2015 року є 16.02.2015 р. та 16.06.2015 р. за газ, поставлений у травні. Таким чином, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за поставлений у січні та травні 2015 р. газ відбулось з 17 числа відповідного місяця, тому нарахування пені у розмірі 1005,42 грн. та 3 % річних у розмірі 76,76 грн. здійснено безпідставно.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне:

У поданому відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення неустойки відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення пені, згідно ст. 258 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто в даному випадку, перебіг позовної давності починається з першого дня прострочення оплати за поставлений газ.

Водночас, згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак, з приписів ч.1 ст.259 ЦК України, випливає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом, п.9.3 договору сторони погодили збільшення як загального так і спеціального строку позовної давності тривалістю у п'ять років.

З огляду на викладене, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Щодо зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 80% у зв'язку із складним фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Статтею 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна норма передбачена і в п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідачем до заявленого клопотання не наведено жодних належних доводів та доказів скрутного матеріального становища (звітів та балансів підприємства, довідки з банківського рахунку, тощо, відтак заявлене клопотання підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить 54 767,26 грн. пені, 3123,95 грн. - 3% річних, 6300,77 грн. втрпат від інфляції.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Івана-Хрестителя, 53; ідентифікаційний код 24298033) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 54767,26 грн. пені, 3123,95 грн. - 3% річних, 6300,77 грн. - втрат від інфляції та 962,88 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 02.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішенн, повний текст рішення складено та підписано 08.02.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.