Рішення

від 08.02.2017 по справі 321/1651/15-ц

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1651/15-ц

Провадження № 2/321/1/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Михайлівської державної нотаріальної контори, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним дублікату заповіту та визнання недійсними свідоцтв на право на спадщину, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Михайлівської державної нотаріальної контори, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту та визнання недійсними свідоцтв на право на спадщину,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Михайлівської державної нотаріальної контори, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним дублікату заповіту та визнання недійсними свідоцтв на право на спадщину. 9 лютого 2016 року від ОСОБА_3 надійшла позовна заява до ОСОБА_1, Михайлівської державної нотаріальної контори, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту та визнання недійсним свідоцтв на право на спадщину. Ухвалою суду від 17 лютого 2016 року позови ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були об'єднані в одне провадження.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 07 серпня 2007 року померла його бабуся ОСОБА_6, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді земельних ділянок та житлового будинку. Після смерті спадкодавця секретарем Мар'янівської сільської ради ОСОБА_5 було видано дублікат заповіту від 27 липня 2007 року № 187, згідно якого ОСОБА_6 заповіла земельну ділянку розміром 6,71 га ОСОБА_3, а все інше майно, в тому числі земельний пай - позивачу. На підставі зазначеного заповіту сторони отримали свідоцтва про право на спадщину. Однак після повторного отримання дублікату заповіту ОСОБА_6 від 27 липня 2007 року позивачем ОСОБА_1 було встановлено, що згідно цього дублікату ОСОБА_6 у разі своєї смерті все належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала йому. Таким чином, дублікат заповіту, на підставі якого ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину не відповідає оригіналу. Вказана обставина підтверджується, зокрема, ухвалою Михайлівського районного суду від 23 листопада 2015 року, винесеної за результатами розгляду кримінального провадження відносно секретаря Мар'янівської сільської ради ОСОБА_5 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України. Тому ОСОБА_1 вказує на своє право на прийняття в якості спадщини земельної ділянки, на яку видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 В зв'язку з порушенням права на спадкове майно, а саме отримання земельної ділянки розміром 6,71га, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності згідно Державного акту 1-ЗП №058896 від 14.08.2001 року, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними дублікату заповіту та свідоцтв про право на спадщину, отриманих ОСОБА_3 на підставі зазначеного дублікату.

Позов ОСОБА_3 мотивований тим, що після смерті її бабусі 07 серпня 2007 року ОСОБА_6 залишилось спадкове майно у вигляді частини житлового будинку та земельних ділянок. Спадкоємців першої черги немає. Найближчими за черговістю спадкоємцями за законом померлої ОСОБА_6 є її онуки - позивач ОСОБА_3 та її двоюрідний брат ОСОБА_1. Однак, вони є спадкоємцями за законом не на все спадкове майно, оскільки ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом від 8 листопада 2006 року, на земельну ділянку площею 6,36га, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 058896 від 14 серпня 2001 року. Під час подачі позивачем заяви про прийняття спадщини бабусі за заповітом до Михайлівської державної нотаріальної контори Михайлівського району Запорізької області стало відомо, що 27 липня 2007 року ОСОБА_6 був складений ще один заповіт, про те що все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_1. Вважаючи, що під час складання заповіту 27 липня 2007 року волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало її волі через неможливість останньою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в зв'язку з тяжкою хворобою, а також перебуванням під впливом сильнодіючих лікарських засобів, ОСОБА_3 просила суд визнати заповіт від 27 липня 2007 року, а також свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_1 на підставі вказаного заповіту - недійсними.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги, додатково пояснили суду, що через видачу секретарем Мар'янівської сільської ради завідомо неправдивих документів - дублікатів заповіту, позивач позбавлений права на належну йому частину спадщини. В зв'язку з доведеністю протиправності дій посадової особи під час видачі дублікату заповіту ОСОБА_6, просили позов задовольнити в повному обсязі. Стосовно позовних вимог ОСОБА_3, просили суд відмовити в задоволенні позову, оскільки єдиний доказ - висновок судово-психіатричної експертизи № 387 від 22 липня 2016 року вважають недопустимим доказом.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 під час розгляду справи позов ОСОБА_1 не визнали і просили відмовити в його задоволенні через необґрунтованість. Натомість підтримали позов ОСОБА_3, просили врахувати, що висновком судово-психіатричної експертизи № 387 від 22 липня 2016 року було встановлено, що спадкоємиця ОСОБА_8 на час складання заповіту 27 липня 2007 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Представник відповідача - Михайлівської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, письмові пояснення, докази та заперечення на позовну заяву не надав.

Представник відповідача - Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи при його відсутності, просить вирішити позови на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи при її відсутності. В судовому засіданні 13 квітня 20і6 року ОСОБА_5 пояснила, що при оформленні нею другого заповіту ОСОБА_6 від 27 липня 2007 року нею була допущена помилка. Так, насправді ОСОБА_9 заповівши частину майна на користь онуки ОСОБА_3, усе інше майно хотіла залишити онукові ОСОБА_1, не змінюючи попереднього заповіту, але вона помилково склала заповіт на все майно на користь ОСОБА_1 В подальшому нею дійсно було видано дублікат заповіту, в якому вона помилково об'єднала текст заповітів від 08 листопада 2006 року та від 27 липня 2007 року, вважаючи що вони доповнюють один одного. За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження і ухвалою суду провадження було закрито через закінчення строків давності.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її дочкою, а ОСОБА_1 племінником її чоловіка. ОСОБА_6 була її свекрухою, вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. В одній половині будинку проживала вона, а в іншій - онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_11. Влітку 2007 році ОСОБА_8 стало погано, з лікарні її забрали до себе, у неї була паралізована ліва сторона. ОСОБА_6 оточуючих впізнавала, але потребувала постійного стороннього догляду, вона пробула у них три тижні, їй постійно робили уколи. Одного дня попросила запросити секретаря сільської ради для складення заповіту. Під час складання заповіту поряд нікого не було окрім ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 завжди піклувалась про дітей та онуків. У неї виявили онкологічне захворювання, від лікування ОСОБА_6 відмовилась, коли стан погіршувався кололи знеболююче. Після реанімації продовжили лікування вдома. Вона навідувала ОСОБА_6, і та її впізнавала.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснювала, що вона не була присутньою при складанні заповіту ОСОБА_6 Приходила до бабусі вранці і ввечері, давали їй таблетки та кололи уколи, доглядала за нею, вона її впізнавала.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснювала, що з ОСОБА_6 проживали по сусідству, постійно спілкувались. ОСОБА_6 розповідала, що хоче залишити все своє майно онуку ОСОБА_1. Після лікарні була у сина ОСОБА_15, однак дуже хотіла додому. ОСОБА_6 не рухалась після лікарні. На запитання стосовно стану здоров'я, їй відповідали, що вона всіх впізнає та все усвідомлює.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 його рідний брат, а ОСОБА_3 - двоюрідна сестра. Його бабуся ОСОБА_6 після лікарні перебувала у свого сина ОСОБА_15, хоча дуже хотіла додому. Його цивільна дружина ОСОБА_13 допомагала доглядати бабусю. Стосовно свого майна ОСОБА_6 йому нічого не казала.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що працює на посаді секретаря Мар'янівської сільської ради з листопада 2010 року. Коли в січні 2015 року ОСОБА_1В, звернувся за дублікатом заповіту ОСОБА_6, зробила копію зі справи. Згідно оригіналу останнього заповіту від 27 липня 2007 року все своє майно ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_1 Про видачу дублікатів вказаного заповіту, попереднім секретарем сільської ради їй нічого не відомо.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позову та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяє здійсненню прав сторін.

Згідно зі ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 8 листопада 2006 року секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_5 було посвідчено заповіт ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка заповіла земельну ділянку розміром 6,36 га, розташовану на території Мар'янівської сільської ради, належну їй на праві приватної власності згідно державного акту ІІ-ЗП № 058896 від 14 серпня 2001 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за № 66 (Т.1 а.с.11).

27 липня 2007 року секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_5 було посвідчено заповіт ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка заповіла все належне їй майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за № 187 (Т.3 а.с.51).

7 серпня 2007 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_17 1-ЖС № 074226, виданим Мар'янівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області 8 серпня 2007 року (Т.1 а.с.8).

30 січня 2008 року секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_5 видано ОСОБА_3 дублікат заповіту від 27 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 187. Згідно тексту якого, ОСОБА_18 у разі своєї смерті заповідала земельну ділянку розміром 6,71 га, яка складається з земельних ділянок: №1 площею 0,48 га та №2 площею 6,23 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, яка належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП №058896 від 14.08.2001 року - ОСОБА_3, яка народилась 13 січня 1985 року в с. Мар'янівка Михайлівського району Запорізької області, а все інше належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі, все що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, а також земельний пай заповідала - ОСОБА_1, який народився 27 січня 1983 року в с. Мар'янівка Михайлівського району Запорізької області (т. 1 а.с. 12).

На підставі дублікату заповіту, виданого ОСОБА_5, ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за №2513 на земельну ділянку площею 0,48 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП №058896, виданого Мар'янівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області, 14 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №55, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:05:005:0120, а також свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за №2511 на земельну ділянку площею 6,23 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП №058896, виданого Мар'янівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області, 14 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №55, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:04:001:0008. Свідоцтва про право на спадщину видані Михайлівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 19 грудня 2008 року (Т.1 а.с.17).

9 червня 2008 року секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_5 видано ОСОБА_1 дублікат заповіту від 27 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 235, замість втраченого. На підставі вказаного заповіту 19 грудня 2014 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, внесене в реєстрі за №74, про передачу ОСОБА_1 у спадщину 14/25 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, с. Мар'янівка, вул. Миру, 20. В той же день було проведено реєстрацію прав ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №31271256 (Т.2 ст.11-12).

Також, 19 грудня 2014 року на підставі заповіту було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №75, про передачу ОСОБА_1 у спадщину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,2298га, кадастровий номер 2323384400:04:001:0009, розташованої на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_19 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП №058895 від 14 серпня 2001 року, зареєстрованого під №56, спадкоємцем якої була ОСОБА_6, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. В той же день було проведено реєстрацію прав ОСОБА_1 па вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №31274998 (Т.2 ст.13-14).

21 січня 2015 року секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_16 видано ОСОБА_1 дублікат заповіту від 27 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 187, замість втраченого, згідно якого ОСОБА_6 у разі своєї смерті все належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 (Т.1 а.с.10).

13 травня 2015 року до ЄРДР було внесено дані щодо складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, дублікатів заповіту, та зловживання службовим становищем, в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, що завдало істотну шкоду інтересам окремих громадян, секретарем Мар'янівської сільської ради ОСОБА_5

В ході досудового розслідування було встановлено, що 30.01.2008 в денний час доби, ОСОБА_5, будучи службовою особою, наділеною правом згідно Закону України Про нотаріат у редакції № 3538-ІV від 15.03.2006 вчиняти нотаріальні дії, перебуваючи в службовому кабінеті Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, с. Мар'янівка, вул. Миру, 139-а, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, перед своєю смертю 27.07.2007 склала заповіт та заповіла все належне їй майно, де б воно не було, із чого не складалося і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, діючи з умислом направленим на складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів склала, посвідчила підписом та гербовою печаткою Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, а також видала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, дублікат заповіту ОСОБА_6 від 27.07.2007, до якого внесла завідомо не правдиві відомості, відносно того, що ОСОБА_6 27.07.2007 склала заповіт, в якому заповіла земельну ділянку розміром 6,71 га, розташовану на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, яка належала їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 058896 від 14 серпня 2001 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, а все інше належне їй майно, де б воно не було, із чого не складалося і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, а також земельний пай ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2015 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015080290000231 від 13.05.2015 відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України було закрито, і звільнено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд доходить висновку що, в ході судового розгляду, було достовірно встановлено, що виданий дублікат заповіту ОСОБА_6, складений секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_5, на підставі якого ОСОБА_3 19 грудня 2008 року отримала свідоцтва про право на спадщину, не відповідає оригіналу заповіту, а тому підлягає визнання недійсним. І відповідно також підлягають визнанню недійсними свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2008 року видані ОСОБА_3 на підставі недійсного дублікату заповіту.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Заповіт є правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів встановлені ст. 215 - 236 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 2 ст. 1257 ЦК України встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визначний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом іншої особи, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто, за змістом ч.1 ст.225 ЦК України правочин визнається недійсним коли особа, яка його вчинила абсолютно не усвідомлювала значення своїх дій та абсолютно не могла керувати ними.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз'яснено, що суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Так, згідно з висновком судово-психіатричного експерта №387 від 22 липня 2016 року, експертна комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_6 на час складання заповіту 27 липня 2007 року виявляла психічний розлад у вигляді вираженого астенічного розладу внаслідок органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, дисцикуляторна енцефалопатія, інсульт), ускладненого анемією неясної етіології. ОСОБА_6, що померла 7 серпня 2007 року, на період, що досліджується, а саме під час складання заповіту 0 27 липня 2007 року, виявляла наступні індивідуально-психологічні відмінності особистості у вигляді розладів за органічним типом (когнітивних функцій - пам'яті, уваги, мислення, здатності співвідносити факти, приймати рішення та в повному обсязі прогнозувати їх наслідки), які були обумовлені хворобою. У разі вище перелічених порушень психічної діяльності ОСОБА_6 не могла у повному обсязі усвідомлювати значимість складання заповіту - 27 липня 2007 року. На момент оформлення заповіту - 27 липня 2007 року ОСОБА_6 знаходилася у порушеному емоційному стані, обумовленому хворобою, що не виключає проявів підвищеної сугестивності та пасивної підкоряє мості, за умов тиску осіб, які її оточували. Ступінь наявних психічних розладів була така, що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту (т.1 а.с. 222-231).

Вказаний висновок експерта повністю відповідає вимогам ст. 66 ЦПК України, підстав не довіряти йому у суду немає, тому суд приймає його в якості належного та допустимого доказу.

Вирішуючи клопотання позивача ОСОБА_1 про визнання висновку експерта недопустимим доказом, суд звертає увагу, що висновок експерта - це наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час судової експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджень об'єктів, явиш і процесів та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом, що дають інформацію про обставини справи. Ознаками висновку експерта, що відрізняють його від інших видів доказів, є такі: а) наявність та використання спеціальних знань експерта як необхідний елемент висновку експерта; б) проведення експертного дослідження та надання висновку лише за його результатами; в) висновок експерта як особливий процесуальний документ, що має певну структуру та зміст; г) експерт як джерело цього виду доказу та його процесуальне становище; д) проведення експертизи як єдиний визначений законом спосіб отримання висновку експерта. Так, висновок судово-психіатричного експерта №387 від 22 липня 2016 року відповідає всім вище зазначеним вимогам. Крім того, експертиза була проведена на підставі ухвали суду, компетентною установою - КУ Обласна клінічна психіатрична лікарня Запорізької обласної ради, в складі трьох лікарів-психіатрів та психолога, зміст висновку повністю відповідає вимогам ЗУ Про судову експертизу , експертами були дані точні і однозначні відповіді на поставлені в ухвалу суду запитання. Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання висновку експерта недопустимим доказом, а клопотання позивача ОСОБА_1 розцінює як не згоду з висновками викладеними в експертизі.

За змістом ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є беззаперечним доказом і оцінюється судом за правилами, установленими ст. 212 ЦПК України.

Висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

При перевірці і оцінці експертного висновку судом з'ясовано, зокрема, повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, зокрема, показанням свідків, які поясняли, що ОСОБА_8 після інсульту була паралізована на одну сторону, погано себе почувала, потребувала постійного догляду, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду, показаннями свідків та висновком експерта, було встановлено, що в момент посвідчення заповіту 27 липня 2007 року ОСОБА_8 не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому вказаний заповіт підлягає визнання недійсним з підстав передбачених ст.. 203, 215, 225 ЦПК України, і відповідно підлягають визнанню недійсними свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2014 року, видані ОСОБА_1 на підставі недійсного заповіту.

На підставі ст.ст.16, 203, 215, 1248, 1253, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.209, 213-215, 218, 223, 296 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Михайлівської державної нотаріальної контори, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про визнання недійсним дублікату заповіту та визнання недійсними свідоцтв на право на спадщину - задовольнити.

Визнати недійсним дублікат заповіту від 27 липня 2007 року № 187, згідно якого, ОСОБА_18 у разі своєї смерті заповідала земельну ділянку розміром 6,71 га, яка складається з земельних ділянок: №1 площею 0,48 га та №2 площею 6,23 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, яка належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП №058896 від 14.08.2001 року - ОСОБА_3, яка народилась 13 січня 1985 року в с. Мар'янівка Михайлівського району Запорізької області, а все інше належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі, все що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, а також земельний пай заповідала - ОСОБА_1, який народився 27 січня 1983 року в с. Мар'янівка Михайлівського району Запорізької області.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за №2513, видане Михайлівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 19 грудня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,48 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП №058896, виданого Мар'янівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області 14 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №55, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:05:005:0120.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за №2511, видане Михайлівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 19 грудня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,23 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП №058896, виданого Мар'янівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області, 14 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №55, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:04:001:0008.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 1525 грн. 60 коп.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Михайлівської державної нотаріальної контори, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про визнання недійсним заповіту та визнання недійсними свідоцтв на право на спадщину - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 27 липня 2007 року, посвідчений секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 187, згідно якого, ОСОБА_18 у разі своєї смерті заповідала все належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі, все що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_1, який народився 27 січня 1983 року в с. Мар'янівка Михайлівського району Запорізької області.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 74, посвідчене державним нотаріусом Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_20 19 грудня 2014 року, про передачу ОСОБА_1 у спадщину 14/25 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область Михайлівський район с. Мар'янівка вул. Миру, 20.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 75, посвідчене державним нотаріусом Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_20 19 грудня 2014 року, про передачу ОСОБА_1 у спадщину земельної ділянки площею 6,2298га, кадастровий номер 2323384400:04:001:0009, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, яка належала померлому 05.03.2006 року ОСОБА_21 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-3П № 058895 від 14.08.2001 року, зареєстрованого під № 56, спадкоємцем якої була ОСОБА_6, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору в сумі 1653 грн. 60 коп. і витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 6663 грн. 86 коп., а всього - 8317 грн. 46 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_22