Ухвала

від 11.09.2017 по справі 321/1651/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання дублікату заповіту недійсним та визнання свідоцтв на право на спадщину недійсними; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 8 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся - ОСОБА_7, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді земельних ділянок, що розташовані на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області та житлового будинку № АДРЕСА_1. Секретарем Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_6 видано дублікат заповіту від 27 липня 2007 року № 187, згідно з яким ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 6,71 га, а все інше майно, у тому числі земельний пай - йому. На підставі зазначеного заповіту вониотримали свідоцтва про право на спадщину. Однак після повторного отримання нимдублікату заповіту, встановлено, що згідноз цим дублікатом ОСОБА_7 у разі своєї смерті все належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла йому.

Таким чином, дублікат заповіту, на підставі якого ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину не відповідає оригіналу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним дублікат заповіту від 27 липня 2007 року та свідоцтва про право на спадщину, отримані ОСОБА_5 на підставі зазначеного дублікату заповіту.

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся - ОСОБА_7, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді земельних ділянок, що розташовані на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області та частини житлового будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями є вона та ОСОБА_4 Вона є спадкоємцем за заповітом від 8 листопада 2006 року на земельну ділянку площею 6,36 га. Під час звернення до Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини за заповітом їй стало відомо, що 27 липня 2007 року ОСОБА_7 склала ще один заповіт, згідно з яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_4

ОСОБА_5 вважала, що під час складання заповіту від 27 липня 2007 року волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі через неможливість останньою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з тяжкою хворобою, а також перебуванням під впливом сильнодіючих лікарських засобів, тому просила суд визнати недійсними заповіт від 27 липня 2007 року та свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_4 на підставі вказаного заповіту.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та цивільну справу за позовом ОСОБА_5 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 8 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсними: дублікат заповіту від 27 липня 2007 року № 187, згідно з яким ОСОБА_7 заповіла земельну ділянку площею 6,71 га ОСОБА_5, а все інше належне їй майно, а також земельний пай - ОСОБА_4; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані Михайлівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 19 грудня 2008 року , на ім'я ОСОБА_5 на земельні ділянки площею 0,48 га та 6,23 га, що розташовані на території Марянівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсними: заповіт від 27 липня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_7 заповіла все належне їй майно ОСОБА_4; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області 19 грудня 2014 року на ім'я ОСОБА_4 на 14/25 часток № АДРЕСА_1 та наземельну ділянку площею 6,2298 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1 653 грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 6 663 грн 86 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішенняв частині позовних вимог ОСОБА_5 скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішенняв оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 203, 215, 225, ч. 2 ст. 1257, ЦК України, врахувавши висновок судово-психіатричної експертизи від 22 липня 2016 року, дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_7 у зв'язку з порушенням психічної діяльності не могла у повному обсязі усвідомлювати значимість складання заповіту 27 липня 2007 року, на момент оформлення заповіту 27 липня 2007 року вона знаходилася у порушеному емоційному стані, обумовленому хворобою, ступінь наявних психічних розладів була така, що ОСОБА_7 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту .

Відповідно підлягають визнанню недійсними свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2014 року, видані ОСОБА_4 на підставі недійсного заповіту.

Доводи касаційної скарги щодо витрат ОСОБА_5 на правову допомогу спростовуються матеріалами справи (а.с. 3-5 т. 3), перевірялись судами та є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень в оскаржуваній частині не впливають , а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 8 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року в частині позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області, Мар'янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Д.Д. Луспеник В.І. Журавель С.П. Штелик