Ухвала

від 08.02.2017 по справі 363/3603/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/3603/16-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф. Провадження № 22-ц/780/366/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П. Категорія 19 08.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю БРИАР на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю БРИАР про розірвання договору купівлі - продажу та визнання права власності на майно,-

встановила:

у вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 26 листопада 2015 року між ним та ТОВ БРИАР було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого та додатку № 1 до цього ж договору передав у власність відповідачу 140 комплектів портативних радіостанцій марки VX-821- G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB -V87Li, VAC-920), 140 (сто сорок) гарнітур 2-х провідні VI-10815, 140 (сто сорок) штук додаткових акумуляторів типу FNB- V87 Li.

В свою чергу відповідач зобов'язувався сплатити до 31 січня 2016 року ціну визначену у договорі, а саме 185 950 гривень.

У встановлений договором строк оплата куплених радіостанцій не була здійснена.

15 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача із письмовим листом з вимогою про оплату. Проте ця вимога не була виконана у належний строк, у зв'язку з чим заявив вимогу про розірвання договору.

У відповідь на лист про розірвання договору відповідач направив письмове повідомлення, яким пояснив свою бездіяльність по оплаті радіостанцій незадовільним фінансовим становищем і висловив заперечення проти розірвання договору.

Просив розірвати договір купівлі-продажу від 26 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ БРИАР , визнати за ним право власності на 140 комплектів портативних радіостанцій марки VX-821- G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB -V87Li, VAC-920), 140 гарнітур 2-х провідні VI-10815, 140 (сто сорок) штук додаткових акумуляторів типу FNB- V87 Li та стягнути на його користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ БРИАР подало апеляційну скаргу, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання істотного порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу та наскільки позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні зазначеного договору.

Крім того, зазначив, що на час подання апеляційної скарги, внаслідок незадовільного фінансового стану ТОВ БРИАР не мав змогу своєчасно виконувати свої зобов'язання та здійснити оплату прийнятих комплектів портативних засобів.

Незважаючи на певні фінансові труднощі, апелянт не відмовляється від прийнятих на себе зобов'язань, зацікавлений у використанні куплених засобів радіозв'язку і планує в майбутньому використовувати останні при наданні охоронних послуг.

Просило скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ БРИАР було укладено Договір купівлі-продажу та додаток №1 до нього.

Відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність відповідачу 140 комплектів портативних радіостанцій марки VX-821- G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB -V87Li, VAC-920), 140 (сто сорок) гарнітур 2-х провідні VI-10815, 140 (сто сорок) штук додаткових акумуляторів типу FNB- V87 Li, а відповідач в свою чергу зобов'язувався прийняти та сплатити до 31 січня 2016 року ціну визначену у договорі, а саме 185 950 гривень.

ОСОБА_2 передав ТОВ БРИАР технічну документацію на майно відповідно до акту приймання-передачі до договору купівлі продажу від 26 листопада 2015 року.

15 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся з листом до ТОВ БРИАР з вимогою про сплату вартості портативних радіо засобів у сумі 185 950 гривень строком до 30 червня 2016 року.

11 липня 2016 року звернувся з листом до ТОВ БРИАР про розірвання договору купівлі продажу укладеного 26 листопада 2015 року, на що 09.08.2016 року було отримано відповідь що у зв'язку з незадовільним фінансовим становищем товариства не маю змоги своєчасно виконати свої зобов'язання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ціна та дата оплати вартості майна була визначена сторонами в договорі, договір, підписаний як позивачем так і відповідачем; відповідач не вимагав від позивача продовження строку повернення коштів, не ставив питання про розірвання договору чи визнання його недійсним.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають певні правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

Згідно ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.2 ст.697 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Виходячи з того, що станом на день подачі позову до суду, а саме 20.09.2016 року зобов'язання за укладеним договором купівлі - продажу від 26 листопада 2015 не було виконано, колегія суддів, дійшла до висновку, що суд першої інстанції, дійшов правильно висновку про задоволення позову.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БРИАР відхилити, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді