Постанова

від 19.02.2020 по справі 363/3603/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 363/3603/16-ц

провадження № 61-12525св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бриар ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бриар та Управління державної охорони України на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року у складі судді Войнаренко Л. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бриар (далі - ТОВ Бриар ) про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що 26 листопада 2015 року між ним та ТОВ Бриар укладений договорів купівлі-продажу, за умовами якого він передав у власність ТОВ Бриар 140 комплектів портативних засобів радіозв`язку марки VX-821- G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB -V87Li, VAC-920), 140 гарнітур 2-х провідних VI -10815, 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB- V87 Li, а товариство зобов`язалося сплатити до 31 січня 2016 року їхню вартість у розмірі 185 950,00 грн.

У встановлений договором строк відповідач не оплатив вартість вказаних радіостанцій, у зв`язку із чим 15 червня 2016 року він звернувся до ТОВ Бриар з вимогою виконати умови договору купівлі-продажу щодо оплати вартості товару у строк до 30 червня 2016 року.

11 липня 2016 року він повторно направив ТОВ Бриар лист, у якому через невиконання товариством умов договору купівлі-продажу повідомив про свій намір розірвати його.

У відповідь на лист про розірвання договору купівлі-продажу відповідач направив письмове повідомлення, в якому пояснив свою бездіяльність щодо оплати радіостанцій незадовільним фінансовим становищем і висловив заперечення проти розірвання договору.

На підставі викладено позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу від 26 листопада 2015 року, укладений між ним та ТОВ Бриар ; визнати за ним право власності на 140 комплектів портативних радіостанцій марки

VX-821- G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB -V87Li, VAC-920), 140 гарнітур 2-х провідних VI-10815, 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB- V87 Li.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу від 26 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Бриар .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 140 комплектів портативних радіостанцій марки VX-821- G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB -V87Li, VAC-920), 140 гарнітур 2-х провідні VI-10815, 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB- V87 Li.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ціна та дата оплати вартості майна була визначена сторонами в договорі купівлі-продажу, підписаному продавцем та покупцем; відповідач не вимагав від позивача продовження строку повернення коштів, не ставив питання про розірвання договору чи визнання його недійсним. Оскільки станом на день звернення до суду з позовом покупець не виконав зобов`язання за укладеним договором купівлі-продажу від 26 листопада 2015, то суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту прав позивача та задоволення заявлених ним позовних вимог.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Бриар відхилено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому вона підлягає відхиленню.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У лютому 2017 року ТОВ Бриар подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 651 ЦК України та не дослідили питання істотності порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу й наскільки позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні зазначеного договору.

У липні 2018 року Управління державної охорони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач у цій справі приховав наявність інших судових справ з приводу відчуженого ним рухомого майна та штучно намагається створити докази та підстави, необхідні для визнання за ним права власності на зазначені вище засоби радіозв`язку. Майно, відчужене ОСОБА_1 на користь ТОВ Бриар за договором купівлі-продажу від 26 листопада 2015 року, належало ТОВ Гроссер та було передано в оренду Управлінню державної охорони України. У 2016 році суди господарської юрисдикції розглянули справу № 910/8549/15-г за позовом ТОВ Гроссер до Управління державної охорони України про повернення спірного майна, орендованого Управлінням, та стягнення штрафних санкцій. Під час розгляду вказаної господарської справи суди досліджували правовий статус засобів радіозв`язку, які є предметом розгляду цієї справи, та встановили, що вони позивачу на праві власності не належали.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу Управління державної охорони України, у якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року касаційне провадження передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що 26 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Бриар укладений договорів купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ТОВ Бриар 140 комплектів портативних засобів радіозв`язку марки VX-821-G6-5 (в комплекті: ATU-6 A, FNB-V87Li, VAC-920), 140 гарнітур 2-х провідних

VI-10815, 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB-V87 Li, а товариство зобов`язалося сплатити до 31 січня 2016 року їх вартість у розмірі 185 950,00 грн.

У пункті 1.3 цього договору купівлі-продажу зазначено, що майно, яке продається за цим договором, належить продавцю на підставі частини дванадцятої статті 111 ЦК України, частини сьомої статті 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і отримано у власність від ТОВ Гроссер , що визнано банкрутом на підставі постанови Господарського суду Київської області від 15 липня 2015 року у справі № 911/2632/15 та було ліквідовано у порядку статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно із пунктом 2.1.1 договору купівлі-продажу майно, яке перейшло від ТОВ Гроссер до продавця і відчужується останнім за цим договором на користь покупця, знаходяться в оренді Управління державної охорони України на підставі договору оренди засобів радіозв`язку від 14 жовтня 2014 року № 124/2014, укладеного між Управлінням державної охорони України та ТОВ Гроссер .

У встановлений договором строк ТОВ Бриар не оплатило вартість вказаних радіостанцій, у зв`язку із чим 15 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Бриар з вимогою виконати умови договору купівлі-продажу щодо оплати вартості товару у строк до 30 червня 2016 року.

11 липня 2016 року ОСОБА_1 повторно направив ТОВ Бриар листа, у якому через невиконання товариством умов договору купівлі-продажу повідомив про свій намір розірвати його.

У відповідь на лист про розірвання договору купівлі-продажу відповідач направив письмове повідомлення, яким пояснив свою бездіяльність щодо оплати радіостанцій незадовільним фінансовим становищем і висловив заперечення проти розірвання договору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК Україна ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (провадження № 6-75цс13).

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що, пред`являючи позов про визнання права власності на засоби радіозв`язку, ОСОБА_1 посилався на статтю 392 ЦК України, разом із цим доказів того, що він має право власності на спірне нерухоме майно, він не надав.

Крім цього, суди не дослідили питання істотності порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, не встановили, наскільки ОСОБА_1 позбавився того, на що він розраховував, з огляду на відсутність доказів належності спірного майна саме йому.

Також судами не було враховано наявність господарського спору між ТОВ Гроссер та Управлінням державної охорони України (справа № 910/8549/15-г), предметом якого є повернення майна, а саме: 140 комплектів портативних засобів радіозв`язку марки VX -821-G6-5 (в комплекті: ATU-6 A , FNB-V87Li, VAC-920), 140 гарнітур 2-х провідних

VI-10815, 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB-V87 Li, та стягнення коштів за договором оренди від 14 жовтня 2014 року № 124/2014, укладеним між ТОВ Гроссер як орендодавцем та Управлінням державної охорони України як орендарем.

Під час розгляду справи № 910/8549/15-г суди встановили обставини того, що вказані радіостанції, акумулятори та гарнітури знаходились в користуванні Управління державної охорони України, а тому їх відчуження не могло бути здійснено 26 листопада 2015 року.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бриар та касаційну скаргу Управління державної охорони України задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк