Ухвала

від 13.02.2017 по справі 299/1570/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 299/1570/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Виноградівського районного суду від 9 грудня 2016 року про визнання неподаним та повернення її зустрічного позову до ОСОБА_3 та Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання заповіту недійсним у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на землю в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 оскаржила ухвалу Виноградівського районного суду від 09.12.2016, якою було визнано неподаним та повернуто її зустрічний позов до ОСОБА_3 та Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району про визнання заповіту недійсним у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на землю в порядку спадкування. На думку сторони, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки недоліки зустрічної позовної заяви, що зазначалися в ухвалі суду від 02.12.2016, були виправлені у межах можливого та відповідно до закону. Крім того, недоліком заяви суд вважав неподання письмового доказу (належно завіреної копії або дублікату оспорюваного заповіту), тоді як, по-перше, суд вийшов за межі, встановлені для вирішення такого питання ст.ст. 119, 121 ЦПК України, оскільки власне подання доказу на стадії вирішення питання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви не вимагається, по-друге, і таку, хоча й необґрунтовану вимогу, сторона виконала, позаяк подала посвідчену нею копію заповіту. Подання ж письмових доказів, в т.ч., в оригіналах, передбачається на наступних стадіях процесу.

Тож посилаючись на порушення судом вимог цивільного процесуального закону, апелянт просить ухвалу суду від 09.12.2016 скасувати та передати питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши апеляційну скаргу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, суд приходить до такого.

Визнаючи зустрічний позов неподаним та повертаючи заяву позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за зустрічним позовом не виправив у встановлений строк недоліків заяви. Погодитись із таким вирішенням процесуального питання не можна.

Як убачається з наявних матеріалів, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на землю в порядку спадкування до суду 29.11.2016 надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району про визнання заповіту недійсним (а.с. 40-44).

Ухвалою від 02.12.2016 Виноградівський районний суд залишив заяву ОСОБА_2 без руху, вказавши на невідповідність її вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України, а саме, на відсутність при зустрічній позовній заяві належним чином завіреної копії (дублікату) оспорюваного заповіту, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо прийняття зустрічного позову до розгляду (а.с. 52-53). Іншими обставинами, що мають значення для вирішення відповідного процесуального питання, ухвала про залишення заяви без руху не обґрунтовувалася, заявнику було встановлено строк для виправлення недоліків заяви до 08.12.2016.

02.12.2016 ОСОБА_2 06.12.2016 подала до суду посвідчені своїм підписом копії додатків до зустрічної позовної заяви, включно із копією заповіту від 03.12.2009, складеного ОСОБА_4 (а.с. 55, 60). У заяві про усунення недоліків повідомила, що оригінал заповіту (його дублікат) знаходиться в спадковій справі, відкритій держнотаріусом Виноградівської держнотконтори ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4, яка померла 18.08.2010.

Таким чином, апелянт у встановлений строк подав до суду документи на виконання ухвали про усунення недоліків зустрічного позову (ст. 121 ч.ч. 1, 2 ЦПК України) та повідомив суд про місцезнаходження оригіналу документа. Понад те, положення ст. 119 ч. 2 п. 6 ЦПК України покладають на позивача обов'язок зазначити в заяві докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позов, вказати на наявність підстав для звільнення від доказування, якщо такі існують, проте, не покладають обов'язку подати до суду такі докази. Тобто, позивач управі подати разом із заявою докази, однак, не зобов'язаний цього робити, питання про надання, одержання, дослідження та оцінку доказів (питання доказування) не вирішуються на стадії прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним, натомість стосуються подальших стадій цивільного процесу та вирішення справи по суті. Залишення заяви без руху та визнання її неподаною у зв'язку з ненаданням позивачем суду доказів на стадії вирішення питання про прийняття заяви до розгляду не ґрунтується на законі, покладає на сторону не передбачені процесуальним законом обов'язки, внаслідок чого обмежує доступ до правосуддя.

Попри це, ухвалою від 09.12.2016 суд визнав зустрічну позовну заяву неподаною та повернув її ОСОБА_2 через ненадання суду для огляду оригіналу або дублікату заповіту і, крім того, через неповідомлення суду про те, чи є заповіт чинним, чи не скасований, не змінений (про що в ухвалі від 02.12.2016 не йшлося) (а.с. 65-66).

З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав підстав для постановлення ухвали про визнання зустрічного позову неподаним та повернення заяви внаслідок невиконання ОСОБА_2 безпідставно покладеного на неї судом обов'язку подання разом із заявою відповідного доказу на підтвердження свої позовних вимог. Відтак, суд порушив порядок вирішення питання, ухвалив необґрунтоване судове рішення, що не відповідає обставинам справи і не є законним у розумінні ст. 213 ЦПК України, тому на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, ухвалу скасувати, питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Виноградівського районного суду від 9 грудня 2016 року скасувати, питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді