Рішення

від 27.10.2017 по справі 299/1570/16-ц

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/1570/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2017 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді-Надопта А.А.,

при секретарі-Онисько С.С.,

за участі представників позивача-Співак М.В., ОСОБА_1,

відповідача-Вашкеба Г.А.,

представника відповідача-Попович В.В.,

третьої особи-Співак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 яни Іванівни до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася Виноградівського районного суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки.

Вимоги позову мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_2 яна Іванівна (до одруження Дячук), отримала в порядку спадкування за заповітом за своєю померлою бабою ОСОБА_4 право власності н 5\6 частин жилого будинку, що знаходиться в с.Підвиноградів, вул..Миру №42, згідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03 червня 2011 року державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1952. Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №1587718.

Відповідачка ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на обов язкову долю на 1\6 частину цього жилого будинку.

До складу спадкового майна за спадкодавцем ОСОБА_4, крім житлового будинку входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.44 гектарів розташованої на території Підвиноградівської сільської Ради, яка раніше належала померлому діду позивача-Співак ОСОБА_5, померлому 13.01.2006 року, позаяк баба позивачки при житті оформила свої спадкові права на цю земельні ділянку, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 вересня 2006 року, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1703.

Відповідно до вимог ст.1299 Цивільного кодексу України в ред..2003р. це свідоцтво право на спадщину за заповітом баба позивачки ОСОБА_4 повинна була зареєструвати в бюро земельних ресурсів, що є відмічено в тексті свідоцтва. При житті спадкодавець ОСОБА_4 не здійснила таку реєстрацію, тому на час оформлення спадкових прав позивачкою ОСОБА_2 за бабою, ця земельна ділянка, згідно даних державної реєстраційної служби рахується за дідом позивачки-Співак ОСОБА_5, який 13.01.2006 року.

Позивачкою оформлено технічну документацію на вищеназвану земельну ділянку та отримано кадастровий номер 2121284400:01:001:0064, що стверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку. Згідно ст..1299 п.2 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації. Право позивачки ОСОБА_2 на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування стверджується фактом отримання нею Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин жилого будинку належного померлій ОСОБА_4 Відповідачці ОСОБА_3 відповідно належить 1\6 частина земельної ділянки.

Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 надала позивачці письмову відповідь, що немає можливості видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки не представлено правовстановлюючий документ, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Одночасно роз яснино позивачці право на звернення до суду для вирішення цього питання.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_7, ОСОБА_1 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечили проти задоволення заявленого позову, поскільки позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі, поскільки власником спірної земельної ділянки розміром 1,4388 гектарів кадастровий номер 212184400:01:001:0064 - як станом на 18 серпня 2010 року (на день смерті ОСОБА_4), на момент подачі позову до суду - 23.06.2016 року, є батько відповідачки ОСОБА_9, який помер 13.01.2006 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №008192 від 04.07.2000 року, який є діючим і не є скасованим, так як ОСОБА_4, після отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.09.2006 року за номером №1703, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 не провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у реєстратора, тобто позивачка ОСОБА_4 не стала власником і не набула права власності на земельну ділянку.

Третя особа ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявленого позову.

Дослідивши зібрані по справі докази, зясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 328-330 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують своє право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ст.ст. 1216 - 1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В судовому засіданні, встановлено позивачка ОСОБА_2 (до одруження Дячук), отримала в порядку спадкування за заповітом за своєю померлою бабою ОСОБА_4 право власності н 5\6 частин жилого будинку, що знаходиться в с.Підвиноградів, вул..Миру №42, згідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03 червня 2011 року державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1952. Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №1587718.

Відповідачка ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на обов язкову долю на 1\6 частину цього жилого будинку.

До складу спадкового майна за спадкодавцем ОСОБА_4, крім житлового будинку входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.44 гектарів розташованої на території Підвиноградівської сільської Ради, яка раніше належала померлому діду позивача-Співак ОСОБА_5, померлому 13.01.2006 року, позаяк баба позивачки при житті оформила свої спадкові права на цю земельні ділянку, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 вересня 2006 року, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1703.

Відповідно до вимог ст.1299 Цивільного кодексу України в ред..2003р. це свідоцтво право на спадщину за заповітом баба позивачки ОСОБА_4 повинна була зареєструвати в бюро земельних ресурсів, що є відмічено в тексті свідоцтва. При житті спадкодавець ОСОБА_4 не здійснила таку реєстрацію, тому на час оформлення спадкових прав позивачкою ОСОБА_2 за бабою, ця земельна ділянка, згідно даних державної реєстраційної служби рахується за дідом позивачки-Співак ОСОБА_5, який 13.01.2006 року.

Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 надала позивачці письмову відповідь, що немає можливості видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки не представлено правовстановлюючий документ, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Одночасно роз яснино позивачці право на звернення до суду для вирішення цього питання.

Позивачкою оформлено технічну документацію на вищеназвану земельну ділянку та отримано кадастровий номер 2121284400:01:001:0064, що стверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку. Згідно ст..1299 п.2 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації.

Виходячи з вимог даного закону баба позивачки ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищеназвану земельну ділянку, але в зв язку з відсутністю державної реєстрації у відповідних органах не набула статусу юридичного власника.

Право позивачки ОСОБА_2 на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування стверджується фактом отримання нею Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин жилого будинку належного померлій ОСОБА_4

Відповідачці ОСОБА_3 відповідно належить 1\6 частина земельної ділянки.

Ця обставина змушує позивачку звернутися до суду за захистом свого законного інтересу.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересів (ст. 16 ЦК України). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і подібне.

Відповідно до вимог п. 4.20 Розділу 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оформлення та видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку проводиться на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку або витягу з Поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Постановою пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування п.10. визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

В ст. 131 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Згідно листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування , спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та розяснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: 1) ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; 2) виготовлення технічної документації на земельні ділянки; 3) визначення меж земельної ділянки в натурі; 4) погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; 5) одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; 6) реєстрація права власності на земельну ділянку.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.11,328, 392,1216,1218,1258,1262,1268,1269 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за MAJIETA ОСОБА_2 яною Іванівною ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. №3189703747, право власності на 5\6 (п ять шостих) частин земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підвиноградівської сільської ради контур №199, розміром 1,4388 гектарів кадастровий номер 2121284400:01:001:0064.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Текст повного рішення виготовлено 31.10.2017 року.

ГоловуючийОСОБА_11