Рішення

від 13.02.2017 по справі 916/1778/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р.Справа № 916/1778/16

За позовом: Приватного підприємства "ОСОБА_1 Юг"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про зобов'язання передати майно

За зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до: 1) Приватного підприємства "ОСОБА_1 Юг"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн»

про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_4, згідно довіреності від 07.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 21.07.2016р.; ОСОБА_6, згідно довіреності від 21.07.2016р.

від відповідача за зустрічним позовом - ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» : не з`явився

В засіданні 13.02.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_4, згідно довіреності від 07.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 21.07.2016р.

від відповідача за зустрічним позовом - ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» : не з`явився

Суть спору: за первісним позовом: про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 передати ПП "ОСОБА_1 Юг" за актом приймання-передачі майно, яке є власністю ПП "ОСОБА_1 Юг" та передано у користування ФОП ОСОБА_2 згідно до угоди про безоплатне користування майном від 29.03.2013р., укладеної між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» і ФОП ОСОБА_2., у стані, в якому це майно було одержано, з урахуванням нормального зносу, а саме:

Найменування майна (обладнання)Кіл-ть, шт. Домкрат 2000 9JKO20 1 Підйомник NSH440200001D 1 Насос для масла 3:1 2 Барабан - рулетка, шланг 10м 2 Програмне забезпечення А1987Р12416 СД-А+С9 1 Мобільна установка на 100 л для зливу відпрацьованого масла 1 Стенд розвал-сходження FWA 4410 Bosh 1 Системний тестер KTS 1 за зустрічним позовом: про визнання договору купівлі-продажу від 01.09.2015р., укладеного між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» та ПП „ОСОБА_1 Юг» недійсним в частині купівлі-продажу рухомого майна, переданого за актом приймання-передачі від 01.10.2015р. до договору купівлі-продажу від 01.09.2015р., а саме: домкрат 2000 9JKO20 - 1 шт., підйомник NSH440200001D - 1 шт., насос для масла 3:1 - 2 шт., барабан - рулетка, шланг 10м - 2 шт., програмне забезпечення А1987Р12416 СД-А+С9 - 1 шт., мобільна установка на 100 л для зливу відпрацьованого масла - 1 шт., програмне забезпечення С9 1987А12431 - 1 шт., стенд розвал-сходження FWA 4410 Bosh - 1 шт., системний тестер KTS - 1 шт.

Позивач за первісним позовом підтримує заявлені позовні вимоги, подав заяву про зменшення позовних вимог від 21.11.2016р. за вх.№2-6112/16, письмові пояснення від 27.12.2016р. за вх.№31361/16, від 18.01.2017р. за вх.№1142/17, від 07.02.2017р. за вх.№2969/17, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.03.2013р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» було укладено угоду про безоплатне користування майном, згідно якої підприємець за актом приймання-передачі від 29.04.2013р. отримав у користування майно, що перелічене у додатку №1 до угоди, на загальну суму 255000грн., на строк до 29.04.2018р. За умовами згаданої угоди підприємець мав використовувати майно виключно на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,15Г. Крім того, угода від 29.03.2013р. передбачає право власника майна достроково розірвати угоду та вимагати повернення майна. За договором купівлі-продажу, укладеного 01.09.2015р. із ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» , ПП "ОСОБА_1 Юг" набуло право власності на передане у користування підприємцю обладнання. Подалі підприємство звернулось до підприємця із листом від 21.04.2016р., в якому повідомило про розірвання угоди від 29.03.2013р. та висунуло вимогу про повернення майна на протязі 1 календарного місяця. Підприємець отримав зазначений лист 04.05.2016р., на що відправив відмову. Між тим, підприємство при виїзді за адресою: м.Одеса, вул. Стовпова,15Г. встановило, що майно, передане підприємцю у користування, за вказаною адресою у повному обсязі не знаходиться, підприємець господарську діяльність на об'єкті не провадить тривалий час, але дій щодо повернення майна не вжив.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує, подав відзив на позов від 09.09.2016р. за вх.№21936/16, подав пояснення від 19.01.2017р. за вх.№1352/17, де вказує, що підприємство не подало документів, що підтверджують перехід права власності на спірне рухоме майно, та за відсутності податкової накладної із даної господарської операції, додатку №1 до договору купівлі-продажу вбачає фальсифікацію з боку ПП „ОСОБА_1 Юг» даних щодо купівлі-продажу майна за договором від 01.09.2015р. Крім того, ФОП ОСОБА_2 вказує на неукладеність договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. із посиланням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. по справі №916/573/16. Також, підприємець відмічає, що майно, яке фактично передано йому від товариства не співпадає із майном, повернення якого вимагає позивач за первісним позовом. З приводу зауважень позивача щодо відсутності майна за адресою, обумовленою угодою від 29.03.2013р., підприємець вказує, що майно знаходиться у приміщенні по вул. Стовповій,15г, яке ним орендується за договором від 26.12.2016р. із ТОВ „Авто-Гранд М»

10.08.2016р. за вх.№2317/16 ФОП ОСОБА_2 було подано зустрічний позов до ПП „ОСОБА_1 Юг» про визнання договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. частково недійсним, який ухвалою суду від 11.08.2016р. прийнято до спільного розгляду із первісним. 05.09.2016р. за вх.№21532/16 ФОП ОСОБА_2 подав уточнення до зустрічної позовної заяви.

Так, в обґрунтування зустрічного позову підприємець посилається на те, що відповідно до п.п.1.1., 11.1. угоди про безоплатне користування майном від 29.03.2013р. строк користування майном товариства складає 5 років. Крім того, відповідно до п.12.5. угоди про безоплатне користування майном від 29.03.2013р. ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» мало право переуступити цю угоду або будь-які права за нею третій стороні тільки за погодженням із ФОП ОСОБА_2 У зв'язку із викладеним підприємець вважає договір купівлі-продажу від 01.09.2015р. недійсним в частині, що стосується ФОП ОСОБА_2, так як, укладаючи цей договір, його учасники проігнорували та порушили переважне право користувача на придбання майна (п.9.1. угоди), яким він користувався на підставі угоди від 29.03.2013р. Одночасно, підприємець вважає угоду від 29.03.2013р. договором оренди, вказуючи, що його відплатність встановлена її п.4.4. та додатком 3, які передбачають обов'язок користувача майном придбавати мастильні матеріали тільки у ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» .

ПП „ОСОБА_1 Юг» подало до суду відзив на зустрічну позовну заяву від 05.09.2016р. за вх.№21591/16, доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву від 09.09.2016р. за вх.№21981/16, від 30.09.2016р. за вх.№23751/16, де вказує, що вважає угоду від 29.03.2013р. такою, що містить елементи двох видів договорів - позички та поставки. За період з початку дії угоди по дату звернення до суду із зустрічним позовом підприємець замовив і придбав у ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» мастильні матеріали під торговельним знаком „Шелл» у кількості 241 літр, що підтверджується видатковою накладною та відповідає 1032,5 очкам. Таким чином, на дату укладення спірного договору підприємець не виконав свої зобов'язання по кількості закупівлі мастильних матеріалів, а також змінив місцезнаходження майна. Підприємство вважає, що підприємець постійно порушував умови угоди від 29.03.2013р., у зв'язку з чим втратив право на переважний викуп спірного майна, із чого підприємство вбачає законність укладення договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. Крім того, підприємство вважає, що сторони спірного договору купівлі-продажу погодили у ньому всі істотні умови договору, зокрема, щодо ціни товару, яку відображено у п.1.3. договору та акті приймання-передачі рухомого майна.

Ухвалою суду від 12.09.2016р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» .

Відповідач за зустрічним позовом - ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» в судові засідання не з'являвся, відзив на зустрічний позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання ТОВ „ОСОБА_1 Юг» від 20.07.2016р. за вх.№2-3844/16 про витребування документів, від 31.08.2016р. за вх.№21246/16, від 18.01.2017р. за вх.№1236/17 про ознайомлення з матеріалами справи, від 05.09.2016р. за вх.№2-4611/16, від 27.12.2016р. за вх.№2-6899/16 про витребування доказів, від 11.01.2017р. за вх.№434/17 про відкладення розгляду справи, від 20.07.2016р. за вх.№18101/16, від 09.09.2016р. за вх.№21982/16, від 21.11.2016р. за вх.№28234/16, від 21.11.2016р. за вх.№28207/16, від 29.12.2016р. за вх.№31609/16 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 19.01.2017р., за клопотанням ПП „ОСОБА_1 Юг» від 19.01.2017р. за вх.№2-332/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 13.02.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

29.03.2013р. між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» (компанія „Шелл» ) та ФОП ОСОБА_2 (СТО) було укладено угоду про безоплатне користування майном, за умовами якої відповідно до цієї угоди компанія „Шелл» передає, а СТО приймає в безоплатне строкове користування майно, перелік якого наведено у додатку 1 до цієї угоди. Додаток 1 є невід'ємною частиною цієї угоди. Строк безоплатного користування майном становить 5 років. Зазначений вище строк може бути продовжений за згодою сторін. СТО зобов'язане повернути компанії ОСОБА_3 майно по закінченні строку безоплатного користування за цією угодою. Майно використовується виключно СТО та лише на території підприємства СТО, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,15г. Сторони погоджуються з тим, що компанія „Шелл» має право вимагати повного або часткового повернення майна протягом строку, встановленого цілком на розсуд компанії „Шелл» ; та/або надавати в розпорядження СТО додаткове майно. При цьому, в додаток 1 та додаток 2 вносяться відповідні поправки, що відображають таке повернення майна або передачу додаткового майна. Передача СТО додаткового майна, так само як і володіння, використання та управління, що здійснюється СТО по відношенню до такого майна, підпадають під дію всіх умов і положень цієї угоди (п.п.1.1., 1.6., 1.8. угоди).

Відповідно до п.п.2.2., 3.1. угоди від 29.03.2013р. СТО далі визнає та підтверджує, що СТО не має та не набуває прав власності на таке майно та будь-яких інших прав у зв'язку з цим майном, за винятком прав користування і володіння в межах, встановлених цією угодою. СТО використовує майно лише у зв'язку з реалізацією мастильних матеріалів компанії „Шелл» . СТО та її службовці, агенти і представники виявляють належну турботу при використанні майна. СТО і її службовці, агенти і представники використовують майно за призначенням та забезпечують нормальну експлуатацію і повернення майна компанії „Шелл» в робочому стані з урахуванням нормального зносу. СТО допускає до експлуатації майна лише компетентних кваліфікованих службовців, агентів або представників. СТО дотримується положень всіх законодавчих та нормативних актів, що регламентують володіння, використання та експлуатацію майна.

Впродовж строку дії угоди та в період користування майном СТО зобов'язується купувати всі необхідні їй мастильні матеріали компанії „Шелл» з урахуванням положень цієї угоди. Зобов'язання СТО по відношенню до придбання мастильних матеріалів за цією угодою поширюється на весь обсяг потреби СТО в мастильних матеріалах за місцем перебування його підприємства на даний момент, а також у будь-якому місці, куди СТО може перенести свою підприємницьку діяльність. СТО далі погоджується, що СТО придбаватиме такі мастильні матеріали, на упаковці яких нанесений товарний знак „Шелл» , емблема компанії „Шелл» , будь-які товарні знаки, власником яких є компанія „Шелл» , або іншу продукцію, що періодично пропонується компанією „Шелл» . Мастильні матеріали постачаються СТО уповноваженим дистриб'ютором компанії „Шелл» на підставі рахунків-фактур, що виставляються СТО відповідно до накладних на передачу мастильних матеріалів. СТО впродовж строку дії угоди зобов'язується придбавати мастильні матеріали в кількості та асортименті на 169011 очок. що одержуються в результаті множення обсягу мастильних матеріалів у літрах/кілограмах на відповідні коефіцієнти. Розподіл зобов'язань по придбанню мастильних матеріалів по роках, розрахунок та перелік продуктів з коефіцієнтом наведені у додатку 3. З метою вирахування враховуються лише ті мастильні матеріли, що придбаваються СТО в уповноваженого дистриб'ютора компанії „Шелл» (п.п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4. угоди від 29.03.2013р.).

Відповідно до п.9.1. угоди від 29.03.2013р. після закінчення строку дії угоди та виконання СТО зобов'язань, зазначених в п.4.4., а також при достроковому виконанні СТО таких зобов'язань СТО має право придбати майно за розрахунковою вартістю, що дорівнює 1% від первісної вартості майна, зазначеного в додатку 2.

У п.п.11.1., 11.2. угоди від 29.03.2013р. ця угода набуває чинності від дати її підписання та діє впродовж 5 років або до виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою, в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше. Ця угода може бути припинена (розірвана) компанією достроково в односторонньому порядку при настанні хоча б одного з нижченаведених випадків: компанія „Шелл» звернеться до СТО з письмовою заявою про припинення дії угоди; у разі використання СТО майна в інших цілях, аніж це передбачено угодою; заподіяння збитку майну. При цьому, компанія „Шелл» повинна направити СТО письмове повідомлення про припинення (розірвання) цієї угоди. В такому випадку угода втрачає чинність через один календарний місяць після одержання СТО зазначеного письмового повідомлення компанії „Шелл» . У будь-якому разі негайно після припинення (розірвання) цієї угоди компанія „Шелл» має право повернення майна, доступу до нього та вивезення його з території СТО або іншим чином отримання контролю над ним, при цьому, СТО зобов'язана забезпечити можливість компанії „Шелл» або уповноваженій особі для такого повернення та вивозу майна компанією „Шелл» , а також СТО в повному обсязі виконує вказівки компанії „Шелл» , включаючи, крім іншого, вказівки щодо поводження з майном, забезпечення його захисту та перевезення.

Згідно п.12.5. угоди від 29.03.2013р. ця угода має обов'язкову силу і діє в інтересах правонаступників та цессіонаріїв сторін за умови, що СТО не має право переуступити будь-які свої права та зобов'язання за цією угодою без явно вираженої попередньої письмової згоди компанії „Шелл» . СТО цим спеціально підтверджує, що компанія „Шелл» має право за погодженням із СТО переуступити цю угоду або будь-які права за нею будь-якій третій стороні.

Відповідно до підписаного сторонами додатку 1 „Перелік майна, переданого в безоплатне користування» сторони погодили перелік майна за угодою: системний тестер KTS 540 - 1 шт., програмне забезпечення СД-А+С9 - 1 шт., стенд для вимірювання та регулювання кутів встановлення коліс FWA 4410 - 1 шт., підіймач 4-стійковий 4,40 Н - 1 шт., домкрат осьовий Jack 2000 - 1 шт., барабан (рулетка), шланг 10 м - 2 шт., насос для масла 3:1 - 2 шт., мобільна установка на 100 л для зливу відпрацьованого масла - 1 шт., на загальну суму 255000грн.

Крім того, сторонами до угоди від 29.03.2013р. було підписано додаток 3 „Зобов'язання СТО про мінімальний обсяг закупівлі» .

Згідно акту приймання-передачі масла від 29.04.2013р. ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» було передано ФОП ОСОБА_2 у користування майно, визначене у додатку 1 „Перелік майна, переданого в безоплатне користування» .

26.12.2016р. ФОП ОСОБА_2 уклав із ТОВ „Авто-Гранд М» договір оренди, згідно якого набув право користування приміщенням, площею 50кв.м., за адресою: м. Одеса, вул.Стовпова,15г. 26.12.2016р. ФОП ОСОБА_2 фактично отримав за актом приймання-передачі нерухомість за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,15г.

На виконання п.4.4. угоди від 29.03.2013р. ФОП ОСОБА_2 придбав у ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» , через ПП „ОСОБА_1 Юг» , яке з 09.04.2012р. по 31.12.2015р. було єдиним уповноваженим представником (дистриб'ютором) ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» , мастильні матеріали за видатковою накладною №1491 від 04.04.2013р. на загальну суму очок 1032,5очок.

За договором купівлі-продажу від 01.09.2015р., укладеним між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» (продавець) та ПП "ОСОБА_1 Юг" (покупець), підприємство набуло право власності на майно, перелічене в акті приймання-передачі рухомого майна від 01.10.2015р., а саме: домкрат 2000 9JKO20 - 1 шт., підйомник NSH440200001D - 1 шт., насос для масла 3:1 - 2 шт., барабан - рулетка, шланг 10м - 2 шт., програмне забезпечення А1987Р12416 СД-А+С9 - 1 шт., мобільна установка на 100 л для зливу відпрацьованого масла - 1 шт., програмне забезпечення С9 1987Р12431 - 1 шт., стенд розвал-сходження FWA 4410 Bosh - 1 шт., системний тестер KTS - 1 шт.

Відповідно до п.п.1.3., 3.1. договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. вказано, що вартість майна в цілому складає, але без визначення конкретної суми. Покупець сплачує продавцю ціну договору у розумінні, визначеному п.1.3. статті 1 цього договору протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору.

Одночасно, суд враховує, що не зазначивши в договорі суму майна, що передавалось, сторони його вартість визначили в акті приймання-передачі від 01.10.2015р., у т.ч. вказали вартість кожної окремої одиниці майна.

На підставі виставлених ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» рахунку-фактури №7 від 01.09.2015р. ПП "ОСОБА_1 Юг" здійснило оплату за договором купівлі-продажу від 01.09.2015р. згідно платіжного доручення №453 від 24.09.2015р. на суму 420000грн.

01.10.2015р. ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну за операцією продажу майна по договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. на суму 420000,06грн.

04.05.2016р. відділенням поштового зв'язку вручено ФОП ОСОБА_2 лист ПП "ОСОБА_1 Юг" №123 від 21.04.2016р. з повідомленням про набуття права власності на орендоване підприємцем майно, наміром розірвати угоду від 29.03.2013р. та вимогою про повернення об'єктів оренди.

Листом від 18.05.2016р. ФОП ОСОБА_2 відмовив ПП "ОСОБА_1 Юг" у поверненні майна, посилаючись на те, що строк користування ним, визначений угодою від 29.03.2013р., не сплив, а за умовами згаданої угоди ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» мало право переуступити права за нею іншій особі тільки за згодою ФОП ОСОБА_2, чого зроблено не було. Таку саму позицію підприємець виклав і у листі від 08.06.2016р., відповідаючи на наступну вимогу підприємства повернути майно, викладену у листі №128 від 23.05.2016р.

06.06.2016р. ПП "ОСОБА_1 Юг" за участю своїх працівників склав акт про відсутність майна за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,15Г, з підстав чого позивач надіслав відповідачу лист №145 від 29.06.2016р. з вимогою повідомити про місцезнаходження майна.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. по справі №916/573/16 за позовом ПП „ОСОБА_1 Юг» до ТОВ „Емералд Авто» про зобов'язання повернути майно, на яку послався ФОП ОСОБА_2 у запереченнях на первісний позов, вказуючи про нікчемність договору від 01.09.2015р. скасовано постановою Вищого господарського суду України. Одночасно, судові рішення у справі №916/573/16 встановлюють факти, що стосуються іншого, ніж ФОП ОСОБА_2, користувача майном підприємства, тому такі факти не можуть бути взяті судом до уваги у розумінні ст.35 ГПК України, як такі, що не впливають на бездоказовість обставин у справі №916/1778/16.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд встановив наступне.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ОСОБА_5 особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.663, пп.1), 2) ч.1 п.1 ст.664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно абз.5, 6, 7 п.3.3. Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут. У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, дослідивши позовні вимоги, що заявлені у зустрічному позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. суд зауважує про наступне.

Сторонами не оспорюється та судом не підлягає дослідженню правомірність набуття ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» права власності на майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу. Отже, маючи права власника, товариство за оспорюваним правочином передало таке право ПП „ОСОБА_1 Юг» . При цьому, сторонами суду не доведено та не подано документів, які б обмежували права попереднього власника - ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» по розпорядженню спірним майном.

Зокрема, не є таким обмеженням угода про безоплатне користування майном від 29.03.2013р., так як положення п.9.1. вказаної угоди передбачають право викупу користувачем спірного майна лише за умови придбання мастильних матеріалів щорічно у порядку, визначеному п.4.4. даної угоди та додатком 3 до неї. Тобто, підприємець з метою належного виконання угоди мав у 2013-2016р.р. придбати у товариства мастильні матеріали на 117 738 очок, що дорівнює 41850 літрів, тоді як наявна у справі накладна вказує на придбання підприємцем у компанії „Шелл» за накладною №1491 від 04.04.2013р. всього 241 літрів мастильних матеріалів у 2013 р., що еквівалентно 1032,5очок, протилежного ФОП ОСОБА_2 суду не довів. Таким чином, ФОП ОСОБА_2, порушивши зобов'язання щодо придбання певної кількості мастильних матеріалів по роках, втратив право на викуп майна, яким користувався за угодою від 29.03.2013р. та відповідно право узгодження переуступки угоди від 29.03.2013р. або будь-які права за нею будь-якій третій стороні, так як дане право відповідача залежить від виконання його матеріальних зобов'язань за угодою від 29.03.2013р., тобто, викупу мастильних матеріалів.

Звідси, суд не вбачає, що продаж майна за договором купівлі-продажу від 01.09.2015р., порушує право підприємця на викуп майна, так як порушення ним зобов'язань за угодою від 29.03.2013р. призвело до втрати такого права.

Також, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, передбачене сторонами у п.12.5. угоди від 29.03.2013р. обмеження щодо переуступки будь-яких своїх прав та зобов'язань за цією угодою не може вважатись обмеженням права власності, так як переуступка права вимоги та право власності не є тотожними поняттями, а зміст п.12.5. угоди дає підстави дійти висновку, що сторони обумовили лише подальші правовідносини у випадку наявності у правоволодільця за угодою бажання відступити свої права за угодою.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З врахуванням передбачення сторонами в акті приймання-передачі від 01.10.2015р. вартості кожної одиниці товару та суми вартості всіх товарів у сукупності, відсутні підстави для висновків про неукладеність договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. через непогодженість ціни, так як її дані, відображені в акті приймання-передачі вказують на протилежне. До того ж, суд зауважує ФОП ОСОБА_2 на те, що позиція про неукладеність спірного правочину суперечить його позиції про недійсність згаданого договору, що є предметом зустрічної позовної вимоги.

За таких обставин, судом було перевірено всі обставини, на які послався ФОП ОСОБА_2 у зустрічному позові, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.09.2015р. в частині купівлі-продажу рухомого майна, переданого за актом приймання-передачі від 01.10.2015р., за наслідками чого не знайшли свого підтвердження доводи позивача за зустрічним позовом про порушення його прав оспорюваним правочином чи порушення вимог чинного законодавства, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, з огляду на що суд відмовляє ФОП ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу від 01.09.2015р., укладеного між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» та ПП „ОСОБА_1 Юг» недійсним в частині купівлі-продажу рухомого майна, переданого за актом приймання-передачі від 01.10.2015р. до договору купівлі-продажу від 01.09.2015р., а саме: домкрат 2000 9JKO20 - 1 шт., підйомник NSH440200001D - 1 шт., насос для масла 3:1 - 2 шт., барабан - рулетка, шланг 10м - 2 шт., програмне забезпечення А1987Р12416 СД-А+С9 - 1 шт., мобільна установка на 100 л для зливу відпрацьованого масла - 1 шт., програмне забезпечення С9 1987А12431 - 1 шт., стенд розвал-сходження FWA 4410 Bosh - 1 шт., системний тестер KTS - 1 шт.

Розглянувши вимоги позивача за первісним позовом, суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

За положеннями ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частини 1, 2 статті 1 Закону України „Про фінансовий лізинг» визначають, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Угода від 29.03.2013р. має ознаки змішаного договору: позички, оренди, лізингу, поставки, але це не впливає на зміст права власності ПП „ОСОБА_1 Юг» , так як судом встановлено вище правомірність набуття ним права власності на спірне майно, втрату ФОП ОСОБА_2 права на викуп цього майна за відсотковою вартістю (1% від вартості).

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як судом було вище встановлено, ПП „ОСОБА_1 Юг» правомірно набув права власності на майно, яким користувався підприємець за угодою від 29.03.2013р., і на правах власника майна набув, як правонаступник, прав сторони угоди від 29.03.2013р., як то передбачає п.2 ч.1 ст.512 ЦК України, отже, умови згаданої угоди є для нього обов'язковими.

Згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, за умовами п.11.2. від 29.03.2013р. сторони погодили право компанії „Шелл» в односторонньому порядку достроково розірвати договір шляхом звернення компанії до підприємця із письмовою заявою про припинення дії угоди - безвідносно до порушення чи дотримання підприємцем умов угоди - шляхом направлення письмового повідомлення, та визначили строк для такого припинення - один календарний місяць з моменту отримання підприємцем такого письмового повідомлення.

Зважаючи на те, що 04.05.2016р. відділенням поштового зв'язку вручено ФОП ОСОБА_2 лист ПП "ОСОБА_1 Юг" №123 від 21.04.2016р. з повідомленням про набуття права власності на орендоване підприємцем майно, наміром розірвати угоду від 29.03.2013р. та вимогою про повернення об'єктів оренди, у відповідності до п.11.2. угода є розірваною з 05.06.2016р., тобто підстав користувача утримувати у себе майно підприємства з 05.06.2016р. не має, та він мав вжити дій щодо його повернення законному власнику.

Таким чином, підлягає судом задоволенню позовна вимога ПП „ОСОБА_1 Юг» про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 передати ПП "ОСОБА_1 Юг" за актом приймання-передачі майно, яке є власністю ПП "ОСОБА_1 Юг" та передано у користування ФОП ОСОБА_2 згідно до угоди про безоплатне користування майном від 29.03.2013р., укладеної між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» і ФОП ОСОБА_2, у стані, в якому це майно було одержано, з урахуванням нормального зносу.

Судом не приймається до уваги позиція відповідача щодо витребовування позивачем майна, що не передавалось ФОП ОСОБА_2 за угодою від 29.03.2013р., так як перелік майна, зазначений в договорі купівлі-продажу від 01.09.2015р., заявлений ПП "ОСОБА_1 Юг" у позовних вимогах, та фактично переданий за угодою від 29.03.2013р. відрізняються між собою, оскільки договір купівлі-продажу від 01.09.2015р., укладений до нього акт приймання-передачі, з огляду на їх зміст, стосувались майна, переданого за угодою від 29.03.2013р., найменування деяких одиниць якого змінені. Даного висновку суд дійшов ще й з врахуванням не доведення фактичними доказами відповідачем протилежного, тобто, того, що ним на якихось правових підставах набуто інше майно, не надано технічні характеристики такого, не здійсно інвентаризацію спірного майна з моменту його отримання за угодою від 29.03.2013р. до даного часу, його амортизацію, знос, знаходження в орендованому за договором від 26.12.2016р. приміщенні. При цьому, в процесі розгляду даної справи судом було запропоновано сторонами проведення судової експертизи для встановлення технічних характеристик обладнання, співставлення його назв, однак, сторони заперечували в призначенні такої експертизи, відмовлялись провести її оплату.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на підставність та доведеність первісних позовних вимог суд їх задовольняє, одночасно, з підстав недоведеності та необґрунтованості зустрічних позовних вимог у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом в сумі 3825 грн. підлягають відшкодуванню ФОП ОСОБА_2 на користь платника, а витрати ФОП ОСОБА_2 по сплаті судового збору за розгляд судом зустрічного позову відносяться за рахунок платника.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити первісний позов ПП „ОСОБА_1 Юг» повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) передати Приватному підприємству "ОСОБА_1 Юг" (73000, АДРЕСА_2, код 36235602) за актом приймання-передачі майно, яке є власністю Приватного підприємства "ОСОБА_1 Юг" (73000, АДРЕСА_2, код 36235602) та передано у користування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) згідно до угоди про безоплатне користування майном від 29.03.2013р., укладеної між ТОВ „ОСОБА_3 Продактс Юкрейн» і ФОП ОСОБА_2, у стані, в якому це майно було одержано, з урахуванням нормального зносу, а саме:

Найменування майна (обладнання)Кіл-ть, шт. Домкрат 2000 9JKO20 1 Підйомник NSH440200001D 1 Насос для масла 3:1 2 Барабан - рулетка, шланг 10м 2 Програмне забезпечення А1987Р12416 СД-А+С9 1 Мобільна установка на 100 л для зливу відпрацьованого масла 1 Стенд розвал-сходження FWA 4410 Bosh 1 Системний тестер KTS 1 3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ОСОБА_1 Юг" (73000, АДРЕСА_2, код 36235602) 3825 (три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. судового збору.

4. Відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук