Постанова

від 13.02.2017 по справі 915/731/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа№ 915/731/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Жук Г.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

позивача Сірошенко С.С.

відповідача Петренко В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 по справі №915/731/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного підприємства "Вікінг - Дено - Плюс"

до Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика"

стягнення 170 305,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 по справі №915/731/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська Птахофабрика" на користь Приватного підприємства "Вікінг-Дено-Плюс" 145440 грн. 00 коп. - основного боргу, 2463 грн. 28 коп. - 3% річних, 8146 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 2340 грн. 75 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Також, стягнуто з Приватного підприємства "Вікінг-Дено-Плюс" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 118 грн. 46 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Приватна науково - виробнича компанія "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика", звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016, колегією суддів у складі : головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді, Калатай Н.Ф., Жук Г.А. апеляційну скаргу Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика", прийнято до провадження та призначено до розгляду 23.01.2017.

10 січня 2017 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика" на13.02.2017.

В судове засідання 13.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 лютого 2016 року між позивачем (Охорона або Охоронне агентство) та відповідачем ( Замовник) укладено Договір № 260216 про надання охоронних послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканість Об'єкту охорони (будинок, споруда, приміщення (сукупність приміщень) чи ділянка місцевості, та майно на цій території чи в приміщенні, що перебуває під охороною), що передається Замовником під охорону згідно з актом прийняття об'єкту під охорону, а Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати Охоронному агентству встановлену Договором плату.

Сторонами погоджено, підписано та скріплено печатками дислокацію та інструкцію по охороні об'єкта Замовника.

Згідно з п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 62 220,00 грн. без ПДВ. Зазначена сума погоджена Протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта від 26.02.16., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до п. 7.4 Договору оплату щомісячної суми Договору, за перший місяць надання послуг, здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Охоронне агентство зобов'язано, за перший місяць надання послуг, надані Замовникові Акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його, або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання Замовником Акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином (п. 7.5 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з 29.02.16. до 28.02.17.

Відповідно до акту від 26.02.16 позивач прийняв під охорону Об'єкт відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за період з березня 2016 по травень 2016 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 978 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено, що надання послуг за Договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 31.03.16 за березень 2016 року на суму 62220,00 грн., та від 30.04.16 за квітень 2016 року на суму 62220,00 грн.

Зазначені акти підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Проте, акт здачі-прийняття робіт за травень 2016 року від 25.05.16 (за період з 01.05.16. по 25.05.16) підписано лише з боку позивача.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, зазначений акт направлено відповідачу листом разом з рахунком-фактурою № СФ-0000037 від 25.05.16 на юридичну адресу, що вказана в Договорі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом вручення зазначеного листа підтверджується даними інформаційного сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" "Відстеження пересилання поштових відправлень" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle.

Посилання скаржника на невчасне відправлення акту наданих послуг на його адресу, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки не спростовує факту виконання робіт за договором та несплату їх відповідачем.

Згідно з приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім , оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач, направлений позивачем акт за травень не підписав, та не повернув його, в тому числі без вмотивованої відмови від його підписання. Отже, зазначений акт, відповідно до положень п. 7.5. Договору, вважається прийнятим належним чином.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приписи статті 978 Цивільного кодексу України опосередковано визначає договір охорони майна спеціальним видом зберігання. Як і до відносин щодо інших спеціальних видів зберігання, до відносин щодо охорони майна застосовуються загальні правила про зберігання. Права та обов'язки сторін за договором охорони визначаються договором. Володілець майна, що охороняється зобов'язаний щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем надано послуг за березень, квітень, травень 2016 року на загальну суму 175440,00 грн. (62220,00 + 62220,00 + 51000,00), а строк оплати яких є таким, що настав.

Посилання апелянта на неналежне виконання позивачем умов Договору (викрадення майна), колегією суддів визнано безпідставними, оскільки зазначене не позбавляє відповідача права звернутися з самостійним позовом про стягнення збитків з позивача, завданих неякісним наданням цих послуг. Проте, обставини щодо завдання збитків та їх розмір не входять до предмету доказування у даній справі.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, в порядку ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, з врахуванням часткових оплат, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача витрат на проїзд осіб для участі їх у справі, оскільки останні не є судовими витратами, в розумінні ст. 44 ГПК України.

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу у стягнення витрат на послуги адвоката, в зв'язку з тим, що прибутковий касовий ордер № 4 від 20.09.16. щодо оплати позивачем грошових коштів свідчить про сплату Приватному підприємству "Гранд Ховер", як юридичній особі, а на адвокату, як це передбачено ст. 44 ГПК України.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 по справі №915/731/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес", в особі філії "Снігурівська птахофабрика" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 по справі №915/731/16 без змін.

2.Матеріали справи №915/731/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

Г.А. Жук