Ухвала

від 16.02.2017 по справі 2-6130/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/492/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

іменем України

16.02.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Чельник О.І.

секретар - Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність заступника начальника та начальника відділу державної виконавчої служби Подільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, заінтересована особа - ПАТ ОСОБА_4 Аваль .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника та начальника Подільського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області. Зазначала, що на виконанні Подільського ВДВС перебували виконавчі листи № 2-6130 від 09 вересня 2010 року, та № 1111/5793/12 2/1111/1425/12 від 21 грудня 2012 року, видані Ленінським районним судом м. Кіровограда. Під час їх примусового виконання державним виконавцем було накладено арешт на майно ОСОБА_3 та оголошено розшук майна. У зв'язку з відсутністю майна у боржника заступником начальника Подільського ВДВС відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження виконавчі листи були повернуті стягувачу. На звернення ОСОБА_3 щодо зняття арешту з майна та розшуку, начальником Подільського ВДВС ОСОБА_5 було відмовлено.

Вважає таку відмову незаконною та просила суд визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Подільського ВДВС ОСОБА_6 та начальника Подільського ВДВС ОСОБА_5 щодо не зняття арешту та розшуку майна ОСОБА_3 по закінченню виконавчих проваджень, відкритих за виконавчими листами від 09 вересня 2010 року та 21 грудня 2012 року. Зобов'язати начальника ДВС ОСОБА_5 зняти арешт та розшук з майна ОСОБА_3 (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 03 листопада 2016 року залучено заінтересовану особу - ПАТ ОСОБА_4 Аваль (а.с.37-38).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено (а.с.57-58).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, просить ухвалу суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та постановити нову ухвалу про задоволення скарги (а.с.69-72).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник заявника підтримала апеляційну скаргу.

Представник Подільського ВДВС м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та начальника цього відділу - ОСОБА_5, заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник заінтересованої особи - ПАТ ОСОБА_4 Аваль , який належним чином під розписку був повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, в порядку, передбаченому законом (статті 383 , 384 ЦПК України).

Згідно ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Кіровограда Головного територіального управляння юстиції у Кіровоградській області, який перейменовано у Подільский ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, знаходився виконавчий лист № 1111/5793/12 від 21.12.2012 року, виданий Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ ОСОБА_4 Аваль заборгованості за кредитним договором у розмірі 15040,06 доларів США та 1322,15 грн. судових витрат (а.с.10).

За заявою стягувача, постановою державного виконавця від 26.04.2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 37721082. Також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.21).

При примусовому виконанні вказаного виконавчого листа, державним виконавцем встановлено, що згідно даних відділення РЕР ДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району Кіровоградської області, за даними АІПС та НАІС УДАІ за ОСОБА_3 рахуються два належні йому на праві власності автомобілі: НОМЕР_1 та вантажний автомобіль Mersedes-Benz 410 D, фургон-С ДНЗ 11731ОН.

Постановою державного виконавця від 16 жовтня 2013 року вказані транспортні засоби оголошено у розшук (ас.25).

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за боржником зареєстрована земельні ділянка, що знаходиться в с. Соколівське вул. Львівська, 5, проте Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна не передбачає реалізацію земельних ділянок.

18 вересня 2014 року заступником начальника Ленінського ВДВС ОСОБА_6 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 , ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (а.с.26).

Судом встановлено, що рішення суду від 01 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ ОСОБА_4 Аваль заборгованості за кредитним договором не виконано.

Частиною першою ст. 12 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Відомості про те, що право банку на повторне пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа втрачено, в матеріалах справи відсутні.

Заступник начальника вказаного ВДВС - ОСОБА_6, яка виносила постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у вказаному ВДВС не працює.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Подільського ВДВС ОСОБА_5 з вимогою щодо зняття арешту з належного йому майна з тих підстав, що виконавчий лист повернуто стягувачу.

Листом начальника ВДВС надано відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа № 1111/5793/12 від 21.12.2012 року.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на день повернення виконавчого листа) виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося, або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. При цьому стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Як роз'яснено у п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Доводи скарги та апеляційної скарги про те, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний був відповідно до ч.1 ст.50 Закону зняти арешт з майна боржника, оскільки виконавче провадження є закінченим, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, воно є завершеним і ці поняття, не є тотожними.

Статтею 50 Закону передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Статтею 60 Закону України Про виконавче провадження (у попередній редакції), якою врегульовані питання зняття державним виконавцем арешту з майна, а також ст.54 чинного Закону Про виконавче провадження не передбачено право державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Тому за таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що скарга на бездіяльність заступника начальника та начальника Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області є необґрунтованою і підстави для її задоволення відсутні.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, тому апеляційна скарга відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає відхиленню, а ухвала суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303 , 304 , п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.313, п.4 ч.1 ст.314, ст. 315 ЦПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_7