Постанова

від 14.02.2017 по справі п/811/1308/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 рокусправа № П/811/1308/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Апеляційного суду Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області по визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Кіровоградської області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; - зобов'язати апеляційний суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 р. р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з червня 1982 р. по лютий 2002 р. працювала на посаді судді Новоархангельського районного суду Кіровоградської області, з червня 1987 року по лютий 2002 року - голови цього суду. З березня 2002 року обіймала посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області, що підтверджується записами в трудовій книжці .

31 жовтня 2013 року позивач звернулась до Вищої ради юстиції з заявою про відставку.

Рішенням Вищої ради юстиції №1376/0/15-13 внесено подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області, в зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2015 року "Про звільнення суддів", ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області.

У вересня 2016 року позивач звернулась до апеляційного суду Кіровоградської області з заявою про нарахування та виплату їй, як судді у відставці вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листом від 22.09.2016 року за вих.№534/15 позивачці відмовлено у виплаті вихідної допомоги, з посиланням на те, що на момент звільнення з посади судді у відставку ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключена Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року

Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подала заяву про відставку 31 жовтня 2012 року, однак Верховна Рада України прийняла рішення про її звільнення лише 25 грудня 2015 року. Такий тривалий період, протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади, не залежав від її волі, а тому ця обставина не може впливати на вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги за законодавством, чинним на час подання нею заяви про відставку. Суд також вважав, що скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Оскільки право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, є правові підстави для нарахування і виплати позивачу вихідної допомоги.

Однак з такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується , виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 109 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Частиною 1 статті 136 Закону було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Водночас Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон №1166-VII), внесено зміни до Закону №2453-VI та виключено статтю 136 Закону (пункт 28 розділу ІІ №1166-VII). Згідно з Прикінцевими положеннями Закону №1166-VII зміни, передбачені розділом II, набирають чинності з 1 квітня 2014 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Внесені Законом №1166-VII зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів в частині скасування положень статті 136 цього Закону є чинними, неконституційними не визнавались.

Таким чином, на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги не передбачалась чинним законодавством України, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки (25 грудня 2015 року).

Крім того, у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

У зв'язку з цим підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Кіровоградської області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 р. скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова